Рішення № 12333688, 17.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.10 р.                     Справа № 15/217                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс Лімітед” м. Київ (код ЄДРПОУ 32962368)

до відповідача державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33161769)

про стягнення інфляції за період з липня 2009 р. по серпень 2010 р. в сумі 284349,48 грн., 3% річних за період з 13.08.2009 р. по 31.08.2010 р. у розмірі 113601,73 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Федоренко Д.А. за довіреністю № 27/09-10 від 27.09.2010 р.

від відповідача: Козаченко Н.Ю. за довіреністю № 9–427 від 17.09.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс Лімітед” м. Київ до державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк про стягнення інфляції за період з липня 2009 р. по серпень 2010 р. в сумі 284349,48 грн., 3% річних за період з 13.08.2009 р. по 31.08.2010 р. у розмірі 113601,73 грн.

Ухвалою суду від 22.09.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/217, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.2008 р. по справі № 15/8 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс Лімітед” задоволені повністю та з державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” стягнуто основний борг в сумі 3599360,52 грн., інфляційні нарахування в розмірі 350377,19 грн., 3% річних в сумі 41417,29 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 25500,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.11.2008 р. по справі № 15/190 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс Лімітед” задоволені повністю та з державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” стягнуто інфляційні нарахування за період з 01.01.2008 р. по 01.10.2008 р. на суму 577758,87 грн., 3% річних за період з 01.01.2008 р. по 01.10.2008 р. на суму 80838,00 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 6585,97 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.10.2009 р. по справі № 40/261 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс Лімітед” задоволені повністю та з державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” стягнуто інфляційні нарахування за період з жовтня 2008 р. по червень 2009 р. на суму 519387,72 грн., 3% річних за період з 02.10.2008 р. по 12.08.2009 р. на суму 93188,92 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 6125,76 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Завірені копії вказаних рішень додані до справи.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 14.09.2010 р. відповідачем борг в сумі 3599360,52 грн., інфляційні нарахування на суму боргу за період по червень 2009 р., 3% річних, нараховані на суму боргу за період по 12.08.2009 р., на момент подання позовної заяви не сплачені.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем первісно заявлено до стягнення інфляційні нарахування за період з липня 2009 р. по серпень 2010 р. у розмірі 284349,48 грн., а також 3% річних за період з 13.08.2009 р. по 31.08.2010 р. у розмірі 113601,73 грн. Розрахунок цих вимог викладений у позовній заяві.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву № 179–ю–2010 від 28.09.2010 р., яким визнав позовні вимоги в повному обсязі. Причиною невиконання грошового зобов’язання відповідач вказує скрутне фінансове становище підприємства, а також знаходження відповідача у реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу та прийняття участі у процедурі погашення заборгованості відповідно до вимог Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу”.

07.10.2010 р. від позивача до суду надійшла заява № 05/10 від 05.10.2010 р. про збільшення розміру позовних вимог у зв’язку зі здійсненням перерахування інфляції, без застосування у розрахунку індексів інфляції менше 100%. За вказаних обставин позивач збільшив суму інфляції за період з липня 2009 р. по серпень 2010 р. до 320962,42 грн. Розмір 3% річних не змінився. До заяви про збільшення розміру позовних вимог додані нові розрахунки інфляційних нарахувань. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав збільшені позовні вимоги.

Відповідач надав до суду відзив № 236–ю–2010 від 16.11.2010 р. на заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якому визнав збільшені позовні вимоги частково, що стосується періоду нарахування та суми 3% річних. Щодо суми інфляційних нарахувань заперечував тим, що у комп’ютерній програмі Ліга розрахунки інфляції здійснюються з врахуванням місяців, де відбувалася дефляція.

Позивач з цього приводу надав свої пояснення № 12/11 від 12.11.2010 р., в яких посилається на той факт, що положення статті 625 ЦК України стосовно зобов’язання боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення спрямоване на захист прав кредитора у зв’язку з існуванням інфляційних процесів. Коли має місце зниження загального рівня цін (дефляція), права кредитора не потребують захисту, оскільки відсутнє знецінення грошових коштів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За вказаних обставин суд вважає, що відповідач не довів свої заперечення належними доказами.

Наказом Держкомстату "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін" від 27.07.2007 N 265 встановлено, що інфляцією є зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу. Цим же наказом визначено, що дефляція – це зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу. Тобто, по суті процеси інфляції та дефляції є прямо протилежними.

Статтею 625 ЦК України передбачено зобов’язання боржника сплатити на вимогу кредитора суму боргу саме з врахуванням встановленого індексу інфляції.

Перевіркою розрахунку суми інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції за період з липня 2009 р. по серпень 2010 р. в сумі 320962,42 грн., 3% річних за період з 13.08.2009 р. по 31.08.2010 р. у розмірі 113601,73 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, 63; код ЄДРПОУ 33161769; рахунок 26002301768811 в філії „ГУ ПІБ Донецької області” в м. Донецьку, МФО 334635) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс Лімітед” (юридична адреса: 04053, м. Київ, пров. Киянівський, 3-7; поштова адреса: 01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 73, оф. 5; код ЄДРПОУ 32962368; розрахунковий рахунок 26008306262980 в АКБ “ТК Кредит” у м. Києві, МФО 322830) суму 434564,15 грн. (а саме: інфляційні нарахування за період з липня 2009 р. по серпень 2010 р. в сумі 320962,42 грн., 3% річних за період з 13.08.2009 р. по 31.08.2010 р. у розмірі 113601,73 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 4345,64 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 17.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 19.11.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя