Постанова № 12333174, 28.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2010                                                                                           № 32/131

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача          Саченко В.О. – юрист           

від відповідача Фокін О.В. - юрист          

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Аеротерм"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.07.2010

у справі № 32/131 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Аеротерм"

до                                                   ЗАТ "Трикотажна фабрика "Роза"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення заборгованості та збитків

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЕРОТЕРМ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Трикотажна фабрика»Роза» про стягнення заборгованості та збитків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2010 у справі № 32/131 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОТЕРМ» задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2010 у справі № 32/131 в частині відмовлених позовних вимог та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідач надав письмовий відзив на подану апеляційну скаргу, відповідно до якого вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2010 у справі № 32/131 підлягає скасуванню, а в задоволені позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:

31.03.2008 між Закритим акціонерним товариством "Трикотажна фабрика "Роза" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аеротерм" (підрядник) був укладений договір підряду № АП-08/08, за умовами якого відповідач зобов’язався виконати на власний ризик у відповідності до проектно-кошторисної документації, змін до проектно-кошторисної документації, які можуть виникнути в процесі виконання робіт, відповідно до умов договору, роботи з улаштування систем вентиляції, кондиціювання, опалення, холодного та гарячого водопостачання, пожежного водопроводу, липневої та побутової каналізації в офісних приміщеннях замовника (корпус "Б"), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М.Грінченка, 2/1, згідно детального переліку, зазначеного в кошторисі в додатку № 1 до даного договору та в терміни, вказані в додатку № 2 до даного договору, а замовник зобов’язався прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах визначених договором та графіком фінансування, який додається в додатку № 3 до даного договору.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що загальна вартість робіт договірна та визначена кошторисом, який додається до даного договору в додатку № 1, та становить

5 991 553,75 гривень.

В пункті 5.2 договору передбачено, що кошторис є твердим та не підлягає перегляду за будь-яких обставин, окрім тих, що передбачені договором.

Порядок розрахунків сторони визначили в розділі 6 договору підряду.

Згідно із пунктом 6.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються згідно графіку фінансування, який додається в додатку № 3 до даного договору. Графік фінансування складений виходячи з авансу на обладнання та матеріали, розрахунку за виконані роботи на протязі 10 робочих днів з моменту підписання щомісячних актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за мінусом 10% від суми актів. Оплата в указані в графіку фінансування терміни здійснюється при умові, що виконавець виконує роботи в відповідності з календарним графіком виконання робіт, який додається в додатку № 2 до даного договору. В випадку порушення виконавцем календарного плану терміни оплати коригуються в залежності від термінів виконання календарного графіку виконаних робіт.

Відповідно до пункту 6.3 договору остаточний розрахунок в сумі 599 000 гривень за виконані роботи по цьому договору здійснюється замовником протягом 20 календарних днів з моменту підписання акта прийому-здачі об’єкта державною комісією, а в випадку якщо об’єкт почне експлуатуватися раніше (здаватися в оренду), то оплата зазначеної суми буде здійснена на протязі 10 календарних днів від дати початку такої експлуатації. Початок експлуатації об’єкту фіксується актом, який підписується представником замовника та підрядника.

В пункті 6.4 договору сторони домовилися, що якщо до 01.07.2009 об'єкт не буде зданий Державній комісії та не почне експлуатуватись, то замовник виплатить підряднику 300 000,00 гривень на протязі 10 календарних днів, а інші 299 000,00 грнивень з 01 по 15 січня 2010 р.

Згідно наявних доказів та матеріалів справи на виконання умов договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 4 966 077,91 гривень, про що підписані сторонами відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в.

Додатком № 3 до договору підряду № АП-08/08 від 31.03.2010 сторони погодили графік фінансування, згідно з яким відповідач зобов’язався оплатити позивачу у І декаді квітня 2008 року 800 тисяч гривень, у ІІ декаді квітня 2008 року – 300 тисяч гривень, у ІІІ декаді квітня 2008 року – 100 тисяч гривень, у І декаді травня 2008 року 300 тисяч гривень, у ІІ декаді травня 2008 року –580 тисяч гривень, у ІІІ декаді травня 2008 року –300 тисяч гривень, у І декаді червня 2008 року 400 тисяч гривень, у ІІ декаді червня 2008 року – 400 тисяч гривень, у ІІІ декаді червня 2008 року – 300 тисяч гривень, у І декаді липня 2008 року 240 тисяч гривень, у ІІ декаді липня 2008 року – 200 тисяч гривень, у ІІІ декаді липня 2008 року – 200 тисяч гривень, у І декаді серпня 2008 року 240,421 тисяч гривень, у ІІ декаді серпня 2008 року – 200 тисяч гривень, у ІІІ декаді серпня 2008 року – 100 тисяч гривень, у І декаді вересня 2008 року – 100 тисяч гривень, у І декаді лютого 2009 року –632 тисяч гривень, у І декаді липня – 599 тисяч гривень.

Як встановлено в процесі розгляду спору, відповідачем частково виконано зобов’язання по сплаті за надані послуги та не оплачено виконані позивачем роботи на загальну суму 501 950,87 гривень.

Листом від 23.04.2009 № 203 Закрите акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Роза" звернулося до позивача з вимогою в термін до 15 травня 2009 року прийняти всі міри по улаштуванню системи холодопостачання та з попередження, що в випадку понесення збитків по причині виставлення штрафних санкцій зі сторони орендарів або розірвання договорів оренди Закрите акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Роза" вимушене буде виставити позивачу штрафні санкції за невиконання зобов’язань по договору та за понесення збитків. При цьому Закрите акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Роза" повідомило, що на сьогодні 60% приміщення корпусу "Б" здано в оренду.

Як вбачається з переписки між сторонами договору, наданій позивачем, підрядні роботи виконувалися з порушенням строків не з вини позивача, а через незабезпечення відповідачем будівельної готовності та зміною концепції холодопостачання.

01.07.2009 позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити до 11.07.2009 оплатити 355 320,56 гривень вказавши при цьому, що починаючи з березня 2009 року, замовником було здано в оренду частину офісних приміщень в корпусі "Б" та почалась постійна експлуатація замовником змонтованих підрядником інженерних систем.

Листом від 26.08.2009 № 279 Закрите акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Роза" визнало заборгованість перед позивачем на суму 501 950,87 грн. за договором № АП-08/08 від 31.03.2008, із яких 10% замовник повинен виплатити підряднику після повного закінчення робіт та здачі об’єкту в експлуатацію, складає 496 607,79 грн. Крім того, відповідач вказав, що роботи не закінчені не з вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеротерм", а через відсутність орендарів.

Як вбачається з листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеротерм", отриманого Закритим акціонерним товариством "Трикотажна фабрика "Роза" 04.11.2009, вх. № 347, з середини вересня 2009 року, відповідач відмовився від послуг позивача, припинивши доступ працівників підрядника на територію об’єкта, на якому виконувалися підрядні роботи.

У відповідь на лист від 02.11.2009 про не допуск до об’єкта відповідач 13.11.2009 повідомив, що причиною не допуску є невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аеротерм" обов’язку передати захисний код доступу, що завдає значних збитків Закритому акціонерному товариству "ТФ "Роза", в тому числі у формі упущеної вигоди у відносинах з орендарями, оскільки, незважаючи на початок опалювального сезону, Закрите акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Роза" не може ввести систему автоматичного управління теплового пункту в експлуатацію.

Листом від 22.01.2010 № 11 у відповідь на лист від 15.01.2010 Закрите акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Роза" повідомило, що станом на 22.01.2010 об'єкт Державній комісії не зданий, акт про введення об’єкта в експлуатацію Закритим акціонерним товариством "ТФ "Роза" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аеротерм" не підписаний", зазначені факти свідчать про те, що об’єкт в експлуатацію не введений. Відповідач зауважив, що здійснення остаточного розрахунку за договором № АП-08/08 від 31.03.2008 є завчасним, таким, що суперечить чинному законодавству. Разом з тим, Закрите акціонерне товариство "ТФ "Роза" підтвердило взяті на себе зобов’язання за договором здійснити остаточний розрахунок після належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аеротерм" усього обсягу робіт та попросило невідкладно поновити виконання передбачених договором робіт.

На підтвердження неякісного виконання позивачем підрядних робіт за договором № АП-08/08 від 31.03.2008 відповідач надав висновок № 01/5/01-2010 експертного будівельно-технічного дослідження, складений 11.01.2010 на замовлення Закритого акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" експертом Грішковою Л.М., з якого не можна зробити беззаперечного висновку про невідповідність договору уже прийнятих відповідачем підрядних робіт, оскільки висновок містить лише оцінку вартості невиконаних на об’єкті робіт.

Згідно із частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Статтею 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Договором № АП-08/08 від 31.03.2008 сторони погодили порядок розрахунків, у тому числі і в випадку, якщо об’єкт почне експлуатуватися раніше, домовившись при цьому, що для умов договору поняття "почне експлуатуватися" тотожне поняттю "здаватися в оренду". За таких умов оплата буде здійснена на протязі 10 календарних днів від дати початку такої експлуатації. Не підписання сторонами договору акта про початок експлуатації об’єкту не спростовує факт початку експлуатації об’єкту (здачі в оренду), підтвердженого у переписці як позивачем так і відповідачем та не спростованого під час розгляду даної справи.

Враховуючи вищезазначене та перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частинні стягнення основного боргу, інфляційних втрат та трьох процентів річних виходячи з наступного.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частинні стягнення пені з мотивів пропущення строків для її стягнення та приймає до уваги заперечення позивача, викладенні в поданій ним апеляційній скарзі, виходячи з наступного.

Статтею 199 Господарського кодексу України та статями 546, 547 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з договором неустойкою (штрафом, пенею). Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

У відповідності до пункту 12.8 Договору підряду № АП-08/08 від 31.03.2008р. (далі договір), укладеного між позивачем та відповідачем, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від невчасно сплаченої суми за кожен день затримки в оплаті.

Частина шоста статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Частина друга статті 258 Цивільного кодексу України встановлює, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як правильно встановив суд першої інстанції, у відповідності до пункту 6.4 договору відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за договором в наступному порядку:

-          протягом 10 календарних днів після 01.07.2009 (тобто, до 11 липня 2009 року) відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу 300000 (триста тисяч) гривень із забезпечувальної суми, що становить 10 відсотків від вартості прийнятих відповідачем робіт за актами;

-          з 01 січня 2010 року по 15 січня 2010 року (тобто, до 16 січня 2010 року) сплатити позивачу повну суму за виконані ним роботи, що становить 201950 (двісті одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят) грн. 87 коп.

При невиконання оплати в зазначений строк відповідачем порушено право позивача на отримання оплати за виконані роботи.

Тому, вже з 11.07.2009 у позивача виникло право вимоги до відповідача про здійснення ним оплати за виконані роботи на суму 300000,00 гривень, а з 16.01.2010 - сплатити 201950,87 гривень.

З урахуванням вимог частини другої статті 258 Цивільного кодексу України позивач мав право звернутися до суду не пізніше 10.07.2010 про стягнення пені через несплату відповідачем 300000,00 гривень, а до 16.01.2011 - про стягнення пені через несплату відповідачем 201950,87 гривень. При цьому, нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення оплати повинно бути здійснено за строк, який не перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання з оплати мало бути виконано.

Позивачем здійснено розрахунок пені наступним чином:

-          через несплату до 11.07.2009 300000,00 гривень пеню нараховано за період з 11.07.2009 по 09.01.2010, що становить шість місяців (183 дні) від дня, коли зобов'язання з оплати зазначеної суми мало бути виконано; - через несплату до 16.01.2010 201950,87 гривень пеню нараховано за період з 16.01.2010 по 07.07.2010, що становить 173 дні від дня, коли зобов'язання з оплати зазначеної суми мало бути виконано. Загальна сума нарахованої пені становить 50604,45 гривень. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем було розраховано пеню у повній відповідності до вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, позовні вимоги задоволенню. Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції по даній справі в частині стягнення пені слід змінити, а позовні вимоги в цій частині задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОТЕРМ» задовольнити.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОТЕРМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2010 у справі № 32/131 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2010 у справі № 32/131 змінити та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" (03038, м. Київ, вул. Грінченка, 2/1; код ЄДРПОУ 00307313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеротерм" (02218, м. Київ, вул. Райдужна, 13-Б; код ЄДРПОУ 31456417) 501950 (п'ятсот одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят) гривень 87 копійок, основного боргу, 50604,45 (п’ятдесят тисяч шістсот чотири) гривні 45, копійок, пені, 31 472 (тридцять одна тисяча чотириста сімдесят дві) гривні 15 копійок, інфляційних нарахувань, 11 756 (одинадцять тисяч сімсот п’ятдесят шість) гривень 35 копійок, 3% річних від простроченої суми; 5 701 (п’ять тисяч сімсот одна) гривня 81 копійка, державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.          

Матеріали справи № 32/131 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді