Постанова № 12333166, 28.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2010 № 13/672

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Баранця О.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - не зявився.

від відповідача Поліщук А.І., Скакун А.М.

від третьої особи-1 Рибачок В.М.

від третьої особи-2 не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маньківська селищна рада Черкаської області

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.05.2010

у справі № 13/672 ( .....)

за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_5

до Маньківська селищна рада Черкаської області

третя особа позивача Маньківський районний відділ Черкаської регіональної філії Державного підприємства "Центр земельного кадастру"

третя особа відповідача Маньківська районна організація мисливців та рибалок

про визнання рішення незаконним та визнання права користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду та просить визнати за ним право користування земельною ділянкою (водоймище «Центральне») на підставі договору оренди водоймища від 1 квітня 2004 року та визнати незаконним рішення селищної ради №52-7/V від 12.03.2010 року, а також зобовязати відповідача та третіх осіб не чинити перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.05.2010 року у справі № 13/672 визнано недійсним з моменту укладення договір оренди водоймища від 1 квітня 2004 року, що укладений між Маньківскою селищною радою, смт. Маньківка, та приватним підприємцем ОСОБА_5. Стягнуто з Маньківської селищної ради, вул. Шевченка, 9, смт. Маньківка, код ЄДРПОУ 25659958 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 АДРЕСА_1 141635 грн. 55 коп. грн. в порядку реституції.

Провадження в частині визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування рішення Маньківської селищної ради №52-7/V від 12.03.2010 року припинено, оскільки даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Манківська селищна рада Черкаської області звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 25.05.2010 року в частині стягнення з Маньківської селищної ради на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 141635 грн. 55 коп. грн. в порядку реституції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2010 року апеляційну скаргу Манківської селищної ради Черкаської області прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 28.09.2010 року.

В судове засідання 28.09.2010 року представники позивача та третьої особи-2 не зявилися про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників позивача та третьої особи-2 враховуючи, що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Крім того, позивачем подано клопотання в якому останній просить розглядати справу без його участі, дане клопотання задоволено колегією суддів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом договору оренди водоймища від 1 квітня 2004 року є оренда водоймища «Центральне», що розташоване на земельній ділянці державної власності в адмінмежах Маньківської селищної ради.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України орган місцевого самоврядування може діяти лише у межах та у спосіб, визначений законодавством. Правомірність своїх дій має доводити відповідач як орган владних повноважень; селищна рада не довела належними первинними доказами в розумінні вимог ст. 33 ГПК України. Своє право на розпорядження землями державної власності, незважаючи на розміщення ставка (спірної землі) в адмінмежах селища. Такі повноваження їй не делегувались органами державної влади чи управління; - статус спірної земельної ділянки не змінювався. Орендодавцем водного обєкту місцевого значення (ставка) може виступати обласна Рада. Ст. 51 Водного кодексу України; компетенція селищної ради у галузі регулювання водних відносин не передбачає права виступати орендодавцем водного обєкту. Ст. 10 Водного кодексу України; селищна рада не мала повноважень на укладання договору оренди ділянки водного фонду.

Селищна рада не має повноважень на продовження дії спірного договору. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що у орендодавця (селищної Ради) був відсутній необхідний обєм повноважень для укладання спірного договору ст. 203 ЦК України.

П. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З огляду на викладене, суд першої інстанції з застосуванням ст. 83 п. 1 ГПК України правомірно визнав недійсним договір оренди водоймища як такий, що суперечить законодавству з моменту його укладення.

Статтею 4-1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Згідно з п. 1. ч. 1. ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Господарський суд встановивши, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припинити провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Колегія суддів вважає, що заявлена позивачем позовна вимога про визнання незаконним (нечинним, недійсним) рішення органу місцевого самоврядування не відноситься до компетенції та не підвідомчі господарському суду - ст. 12 ГПК України. Такий спір має розглядатися за вимогами КАС України в порядку адміністративного провадження. Тому суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що провадження в цій частині належить припинити на підставі ст. 80 п. 1 ГПК України.

Вимога про визнання за позивачем права на користування спірною земельною ділянкою задоволенню не підлягає, оскільки недійсний договір не породжує прав та обовязків для сторін цього договору і не породжує правових наслідків, на що сподівались сторони правочину.

Вимога позивача про зобовязання відповідача та третьої особи не чинити перешкоди не відповідає способам захисту порушеного права, передбачених ст.ст. 15-16 ЦК України. Позивач не довів, яке його право порушено та ким саме і в який спосіб має бути захищено його право, тому відсутні правові підстав для задоволення позову в цій частині.

З висновком суду першої інстанції про застосування реституціі до сторін як наслідок визнання недійним ст. 216 ЦК України та стягнення на користь позивача з відповідача 141635 грн. 55 коп. в порядку реституції, колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 24.11.2008, "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" суд з власної ініціативи не може застосовувати такі правові наслідки недійсності правочину які не були зазначені у позовних вимогах та не були досліджені в суді.

Пунктом 17 листа, Вищий господарський суд України, від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" Згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Отже, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину судом за відсутності відповідної позовної вимоги заінтересованої сторони сформульовано в даній нормі як право, а не обов'язок суду.

Згідно з пунктом 2 статті 83 ГПК України господарський суд також може вийти за межі позовних вимог і застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину, якою про це є клопотання заінтересованої сторони.

Як вбачається з матеріалів даної справи, зазначеного клопотання заінтересованою стороною подано не було, тому застосування двосторонньої реституції господарським судом Черкаської області є неправомірним та необґрунтованим, і відповідно в цій частині оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, про наявність підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Черкаської області від 25.05.2010 року у справі № 13/672 в частині стягнення з Маньківської селищної ради на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 141635 грн. 55 коп. грн. в порядку реституції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Черкаської області від 25.05.2010 року у справі № 13/672 скасувати в частині стягнення з Маньківської селищної ради, вул. Шевченка, 9, смт. Маньківка, код ЄДРПОУ 25659958 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 АДРЕСА_1 141635 грн. 55 коп. грн. в порядку реституції. В іншій частині рішення господарського суду Черкаської області від 25.05.2010 року у справі № 13/672 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 13/672 повернути господарському суду Черкаської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам та третім особам.

Головуючий суддя

Судді

30.09.10 (відправлено)