Постанова № 12333156, 28.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2010                                                                                           № 12/1191

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Мельник А.Ю.;

відповідача – не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ватутінське державне комунальне виробниче підприємство "Водоканал"

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.07.2010

у справі № 12/1191 ( .....)

за позовом                               Ватутінське державне комунальне виробниче підприємство "Водоканал"

до                                                   Звенигородське КП "Водоканал"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   розірвання договору та стягнення 1046808 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача, на підставі договору № 139 від 01.09.2003 року про приймання, перекачку та очистку стічних вод, 970664 грн. 45 коп. боргу за отримані послуги водовідведення за період з 01.06.2008 року по 01.06.2010 року, 76143 грн. 55 коп. боргу за перевищення норм гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин в стічних водах за період з 01.11.2009 року по 01.06.2010 року, що разом складає 1046808 грн., розірвання вищевказаного договору № 139 від 01.09.2003 року та відшкодування понесених судових витрат - державного мита в розмірі 10553 грн. 08 коп. (10468,08+85) та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.07.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Звенигородського комунального підприємства «Водоканал», вул. Кримського, 37, м. Звенигородка, р/р 26033001518 в ВОБ 2970 м. Звенигородка, МФО 354552, код 32392831 на користь Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал», вул. К. Цеткін, 1, м. Ватутіне, р/р 26039245 ЧОД Райффайзен Банк «Аваль» м. Черкаси, МФО 354411, код 24359125 –1046808 грн. основного боргу, 10789 грн. 08 коп. судових витрат.

В решті позову в частині розірвання договору про приймання, перекачку та очистку стічних вод № 139 від 01.09.2003 року – відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Черкаської області від 27.07.2010 року Ватутінське комунальне виробниче підприємство «Водоканал» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апелянт в скарзі зазначає, що з рішенням господарського суду Черкаської області від 27 липня 2010 року по справі №12/1191 частково не згідне , в частині відмови в розірванні Договору Л.139 від 1 вересня 2003 року "На приймання, перекачку та очистку стічних вод" оскільки при прийнятті рішення судом детально не з'ясовано всіх обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права та як наслідок прийняття частково помилкового та частково неправомірного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2010 року апеляційну скаргу Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» прийнято до розгляду та призначено на 28.09.2010 року.

В судове засідання 28.09.2010 року представник відповідача не з’явився про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 01.09.2003 року сторонами укладено договір № 139 на приймання, перекачку та очистку стічних вод, за умовами якого Ватутінське КВП «Водоканал» (позивач по справі) приймає, перекачує на очисні споруди м. Ватутіне та очищує стічні води «Абонента» (відповідача по справі – Звенигородського КП «Водоканал»), в об’ємах, які не перевищують встановлені ліміти, а «Абонент» бере на себе зобов’язання своєчасно та в повному обсязі розраховуватись за надані йому послуги по водовідведенню.

При виконанні даного договору сторони керуються «Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України»(затвердженими наказом ДЖКГ України № 65 від 01.07.1994 року), «Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації міста Ватутіне» та «Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у систему каналізації м. Ватутіне»затвердженими рішеннями Ватутінської міської Ради від 24.07.2003 року за № 12/5.

В договорі сторони погодили всі його істотні умови, зокрема, відповідно до умов договору: п. 1.2. - характеристика гранично –допустимих концентрацій забруднюючих речовин в стічних водах (далі –ГДК), які не повинен перевищувати «Абонент», становлять в мг/дм 3: завислі речовини –160, БСК 5 –231, ХСК –577, сульфати – 100, мінералізація –1000, азот амонійний –2,0, нафтопродукти –0,3, хлориди –280, фосфати –3,5, РН –6,5-9,0; п. 2.3. - при перевищенні рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах «Абонента», що скидаються у систему міської каналізації порівняно з встановленими показниками п. 1.2., «Абонент»сплачує «Водоканалу»плату за скид понаднормативних забруднень; п.п. 4.1., 4.2., - кількість прийнятих стічних вод визначається приладом обліку, при його відключенні, їх кількість розраховується згідно п. 2.1. «Правил»; п. 5.3. - оплату за надані послуги «Абонент»проводить в 3-денний термін після одержання платіжного документа; п. 5.4. - у разі несвоєчасної оплати послуг «Абонент»сплачує «Водоканалу»пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу; п. 7.3. - всі розбіжності між сторонами відображаються в протоколі, який являється невід’ємною частиною договору, договір вважається переукладеним на кожен наступний рік на таких же умовах, якщо за місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії або його перегляд. Розірвання договору за вимогою однієї із сторін дозволяється у разі письмового попередження іншої сторони за три місяці.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ватутінської міської ради від 14.04.2008 року № 228, та Додатку № 1 до нього, тарифи на водопостачання для підприємств та організацій – 5,47 грн. за 1 м3, та на водовідведення, відповідно 6,51 грн. за 1 м 3.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 907 Цивільного кодексу України , договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Стаття 651 Цивільного кодексу України встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем були надіслані відповідачу рахунки про оплату спожитих послуг на водовідведення та за перевищення норм ГДК стічних вод, розрахунок яких здійснений на підставі актів про відбір проб лабораторного дослідження (а. с. 31-75). Відповідач свої зобов’язання по оплаті не виконав. Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за отримані та спожиті послуги водовідведення ( приймання, перекачки та очистки стічних вод) за період з 01.06.2008 року по 01.06.2010 року складає –970664 грн. 45 коп., за перевищення норм ГДК стічних вод за період з 01.11.2009 року по 01.06.2010 року –76143 грн. 55 коп., що разом становить 1046808 грн. (а.с. 20-24).

Письмові претензії позивача № 723 від 11.12.2009 року, № 724 від 11.12.2009 року, № 137 від 10.03.2010 року про сплату заборгованості та попередження про розірвання договору, відповідачем залишені без виконання. Наявність і розмір невиконаного грошового зобов’язання за договором підтверджено актами звірки взаємних розрахунків від 25.11.2009 року та від 22.06.2010 року загальної заборгованості, включаючи попередні періоди.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, умови договору, приписи законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення заборгованості

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно матеріалів справи, позивач просить розірвати спірний договір № 139 від 01.09.2003 року, мотивуючи це порушенням позивачем умов договору, а саме невиконанням своїх договірних зобов’язань по оплаті спожитих послуг.

Із Рішення адміністративної колегії Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.10.2006 року № 20 по справі № 03-26.1-01/05 вбачається, що позивач по справі – Ватутінське комунальне виробниче підприємство «Водоканал»є суб’єктом природної монополії на ринку централізованого водовідведення м. Ватутіне у межах діючих мереж, провадження по даній справі про зловживання монопольним становищем на ринку централізованого водовідведення шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов значної конкуренції на ринку, закрито.

Згідно розділу 5 Положення про складання та ведення переліку суб'єктів природних монополій, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 12.12.2006 N 537-р, внесення суб'єктів природних монополій до переліку суб'єктів природних монополій здійснюється органами Антимонопольного комітету України на підставі інформації, отриманої під час: проведення досліджень товарних ринків; розгляду заяв (справ) про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію; розгляду справ (заяв) про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п. 6.4 вказаного Положення перелік суб'єктів природних монополій в установленому порядку розміщується на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України.

Згідно переліку, розміщеного на офіційному сайті Антимонопольного комітету України, позивач є суб'єктом природної монополії у сфері централізованого водопостачання та водовідведення на регіональному ринку.

Пунктом 2 ст. 10 Закону України «Про природні монополії»від 20.04.2000 року, № 1682-III, зазначено, що суб'єкти природних монополій не можуть вчиняти дії, які призводять або можуть призвести до неможливості виробництва (реалізації) товарів, щодо яких здійснюється регулювання відповідно до цього Закону. Тобто ця норма законодавства забороняє одностороннє припинення дії договору позивачем, як це передбачено п. 7.3 договору.

Згідно довідки Відділу регіонального розвитку, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Звенигородської районної державної адміністрації № 01-8/61 від 26.07.2010 року, наданої на запит відповідача по справі, у 2006 році в м. Звенигородка розпочато будівництво міських каналізаційних очисних споруд, потужністю 2000 м3/добу, у 2007 році будівництво очисних споруд призупинено через відсутність фінансування, в даний час через відсутність власних міських каналізаційних очисних споруд, стічні води із м. Звенигородки перекачуються на очисні споруди м. Ватутіне, які обслуговує Ватутінське КП «Водоканал».

Отже, вищенаведені норми передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Проте, позивач – Ватутінське комунальне виробниче підприємство «Водоканал», є суб’єктом природної монополії щодо надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення відповідачу, і тому він позбавлений правових підстав для відмови від виконання покладених на нього обов'язків за спірним договором в односторонньому порядку, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Доводи наведені позивачем апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Черкаської області від 27.07.2010 року у справі № 12/1191 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 12/1191 повернути до господарського суду Черкаської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

30.09.10 (відправлено)