Рішення № 12332886, 25.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2010 р. Справа № 55/88-64/260-10

вх. № 7975/5-64

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛеоТекс", м. Львів;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Озон і технології", м. Харків;

про стягнення 2585,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛеоТекс" звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Озон і Технологія" суми основного боргу в сумі 2162,58грн., пені в сумі 255,96грн., 3% річних в сумі 128,42грн., та інфляційних збитків в сумі 38,92грн.; 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач, в порушення умов діючого законодавства, не розрахувався за товар, який був поставлений йому позивачем за договоом поставки №Ле-533/07 від 24.12.2007р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20 серпня 2010 року справу передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2010р. позовну заяву було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.09.10 розгляд справи було відкладено на 11.10.10.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.10.10 розгляд справи було відкладено на 25.10.10.

19.10.10 позивач надав до канцелярії суду клопотання (вих.№745 від 08.10.10), в якому просить суд розглянути справу №55/88-64/260-10 без участі представника позивача на підставі вже поданих документів та клопотання про збільшення позовних вимог. В клопотанні про збільшення позовних вимог (вих.№745/1 від 08.10.10) позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу - 2162,58грн., пеню - 255,96грн., 3% річних - 128,42грн., інфляційні нарахування - 38,92грн., 102,00грн. державного мита, витрати на ІТЗ у розмірі 236,00грн., витрати на юридичні послуги - 600,00грн., а разом 3523,88грн. Разом із цим позивачем були надані документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання призначене на 25.10.10 не з"явився.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового вругулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Враховуючи те, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд прийняв клопотання позивача до розгляду.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № Ле-533/07 від 24.12.07, відповідно до п.1.1. якого, постачальник (позивач) зобов"язався передати у власність покупця (відповідач) товар, а покупець зобов"язався прийняти та оплатити його вартість на умовах даного договору.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар, а відповідач його прийняв, що підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними № Ле8-004967 від 28.05.2008 р. на суму 814,66 грн, № Ле8-004979 від 28.05.2008р. на суму 12,50 грн, № Ле8-005394 від 06.06.2008 р. на суму 1335,42 грн, та довіреностями до них.

Згідно п. 4.2. договору, покупець оплачує поставлену постачальником партію товару, за ціною, передбаченою у накладних або специфікаціях, у безготівковій формі протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання товару.

В порушення умов договору, відповідач вартість отриманого товару не сплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 2162,58грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Згідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2162,58грн. обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобо”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги щодо стягнення 3% річних за прострочення грошового зобов”язання у сумі 128,42 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 38,92грн. правомірні, обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що у разі прострочення строків оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу.

Розмір пені, передбачений статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов’язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з наданого розрахунку, пеня позивачем нарахована з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та арифметично обчислена вірно, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 255,96грн.

Через невиконання відповідачем грошових зобов"язань, для представництва та захисту своїх порушених прав в господарському суді, позивач змушений був залучити юриста для надання кваліфікованих юридичних послуг щодо стягнення боргу, вартість яких, згідно договору про надання юридичних послуг №20-05/10 від 20.05.10 склала 600 грн., які позивач просить стягнути з відповідача з посиланням на ст.44 ГПК України.

Вимога щодо стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 600,00 грн. не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки відповідно до розділу VІ Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов"язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Проте, жодних документів, що послуги надавались саме адвокатом позивачем надано не було. Натомість, із договору поданого позивачем №20-05/10 від 20.05.10 вбачається, що він укладений з ТОВ "Юридична фірма "Кушнір, Яким"як та Партнери", призначенням платежу (платіжне доручення №1667 від 03.09.10) є оплата за юридичні послуги, але в обгрунтування вказаної вимоги позивач не надав суду документів, що це саме послуги адвоката (копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльностю особи яка надавала відповідні послуги, тощо). Окрім того, з матеріалів справи взагалі не вбачається, що послуги надавались адвокатом, а саме в довіреності виданої позивачем 04.08.10 (а.с.35) особам на представництво інтересів позивача не йдеться ані про договір про наданні юридичних послуг ані про те, що перелічені особи мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, під час судового розгляду справи представник позивача жодного разу не з"являвся.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Проте, враховуючи, що, відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору, судові витрати у даній справі (витрати зі сплати державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу) суд покладає на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. 193, 232 ГК України, ст. ст. 509, 526, 530, 610, 611, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Озон і технології" (61108, м. Харків, вул. Академічна, Київський район, буд.1, код ЄДРПОУ 33120654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛеоТекс" (79008, м. Львів, вул. Личаківська, 24/4, код ЄДРПОУ 30478644 Р/р 26003000002035 в ПАТ "ФольксБанк" м. Львів, МФО 325213) суму основного боргу - 2162,58грн., пеню - 255,96грн., 3% річних - 128,42грн., інфляційні нарахування - 38,92грн., 102,00грн. державного мита, витрати на ІТЗ у розмірі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні вимог про стягнення юридичних послуг у розмірі 600,00грн.

Суддя

Повний текст рішення складено 01 листопада 2010 року.