Рішення № 12332813, 16.11.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

16 листопада 2010 року справа № 5020-4/205

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю

з іноземними інвестиціями “Дікергофф /Україна/”

(03083, м. Київ, Голосіївський район, вул. Червонопрапорна, будинок 26)

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю “Метр-ФФ”

(99053 м. Севастополь, вул. Глухова, будинок 3, квартира 16),

про стягнення 80449,38 грн.,

Суддя О.С. Погребняк

Представники сторін:

Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф-Україна") - Білоус Ю.Е., представник, довіреність б/н від 28.10.2010;

Відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Метр-ФФ") –не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Дікергофф /Україна/” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Метр-ФФ” про стягнення 80449,38 грн.

Позов обґрунтований порушенням з боку відповідача умов договору поставки №80/СФ від 01.11.2008 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 20.10.2010 позовну заяву прийнято до розгляду суддею Погребняком О.С. та порушено провадження у справі №5020-4/205, розгляд справи призначений в судовому засіданні 03.11.2010.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи був відкладений 03.11.2010 на 16.11.2010 через нез’явлення представника відповідача у судове засідання та невиконанням ним вимог суду.

У судове засідання 16.11.2010 відповідач явку уповноважених представників у судове засідання знову не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є: 99053, м. Севастополь, вул. Глухова, будинок 3, квартира 16.

Поштова кореспонденція Товариства з обмеженою відповідальністю “Метр-ФФ”, яка направлялась судом на відомі суду адреси відповідача, повернулася до суду з відміткою пошти про неможливість вручення адресату.

В пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез’явлення представника Відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 16.11.2010 представник відповідача виклав суду зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягає з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

В С Т А Н О В И В:

01.11.2008 між ТОВ з іноземними інвестиціями “Дікергофф (Україна)” (постачальник) та ТОВ “Метр-ФФ” (покупець) був укладений Договір поставки №80-СФ (надалі –Договір) (арк.с. 13-16), за умовами якого продавець зобов’язався передати у власність покупця бетон товарний (Бетон) в кількості та на умовах, зазначених у Договорі, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити його вартість.

Асортимент бетону зазначений сторонами у Додатках до Договору, які є невід’ємною його частиною (пункт 1.2), кількість бетону визначається покупцем шляхом надання постачальнику письмових замовлень в порядку, встановленому статтею 4 Договору.

Статтею 4 Договору визначені строки та порядок поставки і приймання бетону, а саме: поставка бетону здійснюється постачальником на підставі письмових замовлень покупця (форма такого замовлення наведена у Додатку №1 Договору, який є його невід’ємною частиною). Письмові замовлення на поставку бетону повинні надсилатися покупцем щомісячно до 20 числа місяця, що передує місяцю, в якому повинне бути здійснено відвантаження бетону і містити в собі таку інформацію: дату поставки; кількість бетону; клас бетону та рухомість; точну адресу (місце) доставки; інтервал поставки. Замовлення можуть містити також інформацію щодо декількох поставок бетону (на різні дати та об’єкти).

Відповідно до п.п. “б” та “д” пункту 4.2 накладні з відміткою уповноваженої особи покупця (або одержувача бетону, вказаного покупцем у письмовому замовленні) про прийняття бетону визнаються сторонами в якості змін до замовлення, у випадку, якщо сторони не мали змоги внести зміни до замовлення іншим числом; письмове замовлення вважається таким, що прийнято до виконання постачальником лише у випадку, якщо уповноважена особа постачальника поставить свій підпис на замовленні на скріпить його печаткою постачальника.

За умовами пунктів 5.1-5.6 Договору ціна бетону, який постачається постачальником у власність Покупця відповідно до умов цього Договору визначена сторонами у Додатку №2 до Договору, який складає його невід’ємну частину. Покупець повинен сплатити вартість кожної партії бетону 100% передплатою на підставі рахунку, наданого продавцем згідно з замовленням покупця /або згідно з цим Договором.

В ціну бетону, зазначену в Додатку №2 може бути не включено вартість його транспортування до місця призначення. Вартість транспортування бетону визначається сторонами залежно від об’єкта покупця. Ціна транспортування бетону визначена сторонами в Додатках до Договору, які є його невід’ємною частиною. Вартість транспортування бетону зазначається в рахунку на оплату бетону окремим рядком та сплачується покупцем одночасно з оплатою вартості бетону, в той же строк, як це встановлено в пункті 5.2 Договору.

У разі, якщо сума, отримана постачальником від покупця виявиться недостатньою для погашення зобов’язань покупця щодо оплати поставленого бетону, сума, отримана постачальником від покупця буде зараховуватись в рахунок погашення зобов’язань покупця в наступній черговості:

-          в першу чергу відшкодуються витрати постачальника, пов’язані з одержанням виконання;

-          в другу чергу сплачується пеня та збитки, завдані невиконанням;

-          у третю чергу сплачується основна сума боргу за поставлений бетон.

Згідно з пунктами 8.1-8.2 Договору, він набрав чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 03.12.2010.

У виконання умов договору сторонами були підписані Додатки №2-4 Договору, якими стороні визначили вартість 1куб.м бетону та вартість транспортування 1 куб.м бетону (арк.с. 18-20).

Позивач свої обов’язки за договором виконував належним чином –в період з 30.06.2009 по 30.12.2009 ним було поставлено відповідачу бетон на загальну суму 196687,20 грн., що підтверджується наявними у справи документами, а саме: накладними №СНС-00002137 від 31.12.2009 (за період з 21.12.2009 по 30.12.2009) на суму 4619,44 грн., №СНС-00002124 від 20.12.2009 (за період з 11.12.2009 по 20.12.2009) на суму 10982,21 грн., №СНС-00002115 від 10.12.2009 (за період з 01.12.2009 по 10.12.2009) на суму 25948,14 грн., №СНС-00002099 від 20.11.2009 (за період з 11.11.2009 по 20.11.2009) на суму 32023,62 грн.; №СНС-00002088 від 10.11.2009 (за період з 01.11.2009 по 10.11.2009) на суму 2277,72 грн.; №СНС-00002078 від 31.10.2009 (за період 21.10.2009 по 31.10.2009) на суму 8617,32 грн.;№СНС-00002067 від 20.10.2009 (за період з 11.10.2009 по 20.10.2009) на суму 12083,90 грн., №СНС-00002056 від 10.10.2009 (за період з 01.10.2009 по 10.10.2009) на суму 30283,20 грн., №СНС-00002013 від 10.09.2009 (за період з 01.09.2009 по 10.09.2009) на суму 23188,20 грн., №СНС-0001994 від 20.08.2009 (за період з 11.08.2009 по 20.08.2009) на суму 2073,00 грн., №СНС-00001986 від 31.07.2009 (за період з 21.07.2009 по 31.07.2009) на суму 9965,49 грн., №СНС-00001981 від 20.07.2009 (за період з 11.07.2009 по 20.07.2009) на суму 14608,18 грн., №СНС-00001974 від 10.07.2009 (за період з 01.07.2009 по 10.07.2009) на суму 4203,68 грн.,№СНС-00001963 від 30.06.2009 (за період з 21.06.2009 по 30.06.2009) на суму 9763,10 грн. що були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін; а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №535720 від 01.07.2009, №535707 від 01.07.2009, №535726 від 10.09.2009, №535746, актами №СВ-000058, №СВ-0000023 здачі-приймання робіт (надання послуг) (арк.с. 21-40).

Відповідач за поставлений бетон розрахувався лише частково у сумі 125908,35 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо здійснення оплати за поставлений бетон, позивач скерував на адресу відповідача вимогу від 04.03.2010 вих. №303/10, за змістом якої просив погасити наявну заборгованість протягом 7 днів з дати отримання вимоги. Відповідачем вказана вимога отримана 04.03.2010, про що є відповідна відмітка (арк.с. 41).

Проте, відповідачем умови договору належним чином виконані не були, решта заборгованості за договором сплачена не була.

За даними акту звірення взаєморозрахунків з контрагентом, складеним позивачем, сума заборгованості відповідача становить 70778,85 грн. (арк.с. 42, 86).

Невиконання належним чином умов договору відповідачем, в частині повної та своєчасної оплати суми заборгованості за договором і стала причиною для звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми основного боргу в розмірі 70778,85 грн., а також суми пені –7043,95 грн., інфляційних витрат –1486,36 грн. та 3% річних –1140,22 грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за Договором поставки товару. Тому, застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов’язання, питання виконання зобов’язань та відповідальності за порушення зобов’язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У встановлені строки відповідач взяті на себе за Договором зобов’язання щодо оплати за отриманий товар не виконав.

Отже, наявна заборгованість в сумі 70778,85 грн. підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів сплати суми основного боргу за Договором не надав.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 70778,85 грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 7043,95 грн. Суд вважає вимоги позивача в цій частині позову такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом пункту 6.1 Договору –за прострочення терміну оплати кожної отриманої партії бетону, покупець сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення оплати, виходячи з подвійного розміру облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочення оплати. Пеня нараховується на розмір несплачених покупцем грошових сум з першого дня прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється до моменту повного виконання покупцем своїх зобов’язань щодо оплати поставленого товару.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996 №543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд зазначає, що він здійснений з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме, посилаючись на пункт 6.1 Договору, позивач просить стягнути з відповідача суму пені за період, тривалістю більш ніж 6 місяців, що суперечить вимогам ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, суд обмежує період стягнення пені шестимісячним строком.

Таким чином, судом зроблений власний розрахунок суми пені:

ВідсотокПеріод простроченняКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.

2*Ставка НБУ12.03.2010 –11.09.201018370778,856643.52 Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені у розмірі 6643,52 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у сумі 1486,36 грн. та 3% річних у сумі 1140,22 грн., відповідно до наданих розрахунків (арк.с. 11-12).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Суд перевірив розрахунок 3% річних вважає його таким, що має певні погрішності, тому судом зроблений власний розрахунок 3% річних, а саме:

ВідсотокПеріод розрахункуКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.

3%12.03.2010 –23.09.201019570778,851134.40

Враховуючи викладене стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних у розмірі 1134,40 грн.

Суд перевірив розрахунок інфляційних витрат, зроблений позивачем, та вважає його такими, що здійснений з дотриманням вимог законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 1486,36 грн. підлягають задоволенню.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 70778,85 грн., сума пені –6643,52 грн; 3% річних – 1134,40 грн., інфляційні витрати –1486,36 грн. а всього 80043,13 грн.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Метр-ФФ” (99053 м. Севастополь, вул. Глухова, будинок 3, квартира 16, ідентифікаційний код 35333831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Дікергофф /Україна/” (03083, м. Київ, Голосіївський район, вул. Червонопрапорна, будинок 26, ідентифікаційний код 31029255) суму основного боргу у розмірі 70778,85 грн., суму пені –6643,52 грн; 3% річних –1134,40 грн., суму інфляційних витрат – 1486,36 грн. а всього 80043,13 грн. (вісімдесят тисяч сорок три грн., 13 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Метр-ФФ” (99053 м. Севастополь, вул. Глухова, будинок 3, квартира 16, ідентифікаційний код 35333831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Дікергофф /Україна/” (03083, м. Київ, Голосіївський район, вул. Червонопрапорна, будинок 26, ідентифікаційний код 31029255) витрати по сплаті державного мита в сумі 800,47 грн. (вісімсот грн. 47 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,82 грн. (двісті тридцять чотири грн. 82 коп.)

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                           О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 19.11.2010