Рішення № 12332812, 11.11.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

11 листопада 2010 року справа № 5020-7/082 За позовом Закритого акціонерного товариства «Волна»

(вул. Леніна, 58, м. Генічеськ, Херсонська область, 75500)

до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольцо ЛТД»

(вул. Мельника, 9, кв. 7, м. Севастополь, 99046)

про стягнення 93645,49 грн.

Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Захарченко Н.І. –представник, довіреність № 88 від 03.11.2010 (довіреність у справі),

Від відповідача –Прижевальська Л.В. –головний бухгалтер, довіреність від 01.11.2010 (довіреність у справі).

Сутьспору:

Закрите акціонерне товариство «Волна»звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольцо ЛТД»про стягнення 93645,49 грн., у тому числі 67284,00 грн. основного боргу та 26361,49 грн. пені.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду клопотання від 11.11.2010, в якому вказав на те, що позивачем був здійснений перерозрахунок суми пені у відповідності з вимогами чинного законодавства, у зв’язку з чим позивач зменшив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача 90090,99 грн., у тому числі 67284,00 грн. основного боргу та 22806,99 грн. пені.

11.11.2010, до розгляду справи у засіданні суду, відповідач передав через канцелярію суду відзив від 11.11.2010 у даній справі, в якому визнав заявлені позовні вимоги в частині стягнення 67284,00 грн. основного боргу.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав зменшені позовні вимоги, вказавши, що розрахунок пені у сумі 22806,99 грн. здійснений позивачем вірно

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

26.11.2009 між сторонами був укладений договір купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1.1. цього договору продавець (відповідач) зобов’язувався передати у власність покупця (позивача), а покупець –прийняти та оплатити наступний товар: селітру аміачну 34% д.в. виробництва Росії для проведення підкормки рослин у кількості 126 (сто двадцять шість) тон вартістю 1780 (одна тисяча сімсот вісімдесят) грн. за 1 тону.

Загальна сума договору складає 224280,00 (двісті двадцять чотири тисячі двісті вісімдесят) грн.

Згідно з п. 2.1.1. п. 2.1. договору продавець зобов’язувався передавати покупцю за актом прийомки-здачі (Доповнення № 1) товару, у відповідності п. п. 1.1. доставка та відвантаження товару здійснюється силами продавця протягом 3-х днів, після виконання покупцем п. 2.2.1. цього договору, але не пізніше 20 грудня 2009 року.

Покупець зобов’язувався здійснити оплату за рахунком № СФ-0000003 від 25.11.2009 протягом 3-х банківських днів після укладення договору з розрахунку 30 (тридцять) % від загальної суми договору, а решту 70 (сімдесят) % єдиноразовим платежем у липні 2010 року (п.п. 2.2.1. п. 2.2. договору).

На виконання умов вказаного договору, відповідачем був виставлений позивачу рахунок-фактура № СФ-0000003 від 25.11.2009 на суму, з ПДВ, 224281,00 грн., а позивачем було перераховано відповідачу 67284,00 грн. за платіжним дорученням № 517 від 01.12.2009, що складає 30% від загальної суми договору.

Таким чином позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі.

Проте, відповідач, у порушення умов договору, свої зобов’язання перед позивачем не виконав.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов’язання у відповідача перед позивачем.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

У відповідності з частиною третьою ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

У зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо передачі позивачу товару, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 59 від 23.07.2010, в якій позивач пропонував відповідачу повернути одержані за договором грошові кошти в сумі 67284,00 грн.

Проте, вказана претензія була залишена відповідачем без виконання.

Умовами п. 3.3. договору передбачено стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожен день прострочення у разі порушення продавцем умов п. 2.1.1. договору.

Таким чином відповідачу, згідно розрахунку позивача, нараховано 26361,49 грн. пені за період з 21.12.2009 по 22.07.2010.

Проте, у відповідності з частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, позивачем здійснено перерозрахунок заявленої до стягнення суми пені.

Згідно здійсненого позивачем перерозрахунку, сума пені за період з 21.12.2009 по 20.06.2010 склала 22806,99 грн.

З урахуванням викладеного, у позові в частині стягнення 3554,50 грн. пені повинно бути відмовлено.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 90090,99 грн., у тому числі 67284,00 грн. основного боргу та 22806,99 грн. пені, документально встановлений, підтверджений матеріалами справи та не оспорювався відповідачем, а визнаний ним в частині стягнення суми основного боргу у вищевказаному відзиві від 11.11.2010 у дані справи, а в частині стягнення суми пені –його представником у судовому заісданні.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 85 ГПК України у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представників сторін про складення повного рішення 16.11.2010.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1). Позов задовольнити частково.

2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольцо ЛТД» (вул. Ген. Мельника, 9, кв. 7, м. Севастополь, 99046, ідентифікаційний код 20702661, р/р 2600424021 у КРД АТ Аваль, м. Сімферополь, МФО 324021, або з інших рахунків) на користь Закритого акціонерного товариства «Волна»(вул. Леніна, 58, м. Генічеськ, Херсонська область, 75500, ідентифікаційний код 03785444, р/р 26002300225807 у ТВБВ 10021/0148 у ВАТ «Ощадбанк», МФО 352457, або на інші рахунки) 90090,99 грн., у тому числі 67284,00 грн. основного боргу та 22806,99 грн. пені, а також 900,91 грн. державного мита та 227,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3). В іншій частині у позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя С. М. Альошина

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 16.11.2010