Рішення № 12332811, 15.11.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

15 листопада 2010 року справа № 5020-2/160-062-3/157

За позовом Фонду комунального майна Ялтинської міської ради

ідентифікаційний код 24503042

(98600, м. Ялта, пл. Радянська, 1)

до ОСОБА_1

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(99011, м. Севастополь, вул. Окружна, 40)

про стягнення штрафу в розмірі 7545,60 грн.,

Суддя Головко В.О.,

За участю представників сторін:

позивача (Фонд комунального майна Ялтинської міської ради) Філонова І.І., головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність №02-4/303 від 10.09.2010;

відповідача (ОСОБА_1) ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 30.09.1997.

Обставини справи:

03.09.2010 Фонд комунального майна Ялтинської міської ради (далі позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення штрафу в розмірі 7545,60 грн.

Ухвалою від 03.09.2010 суд відмовив в прийнятті позовної заяви з підстав непідвідомчості справи господарському суду.

Не погодившись зі вказаною ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.09.2010 апеляційну скаргу Фонду комунального майна Ялтинської міської ради задоволено, ухвалу господарського суду від 03.09.2010 у справі №5020-2/160-062 скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою від 13.10.2010 справа була прийнята до розгляду та призначено судове засідання на 27.10.2010.

У судовому засіданні 27.10.2010 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу від 26.06.2009 (пункт 5.1.7 Договору), а також на порушення ним положень Цивільного кодексу України щодо виконання зобовязань (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позов, в якому проти позову заперечує; вважає, що не порушував умов договору, позаяк сумлінно виконував свої обовязки за ним, а охоронний договір не оформив вчасно з причини, які від нього не залежать /арк. с. 76-77/.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.10.2010 була оголошена перерва до 10.11.2010.

Після перерви 10.11.2010 представник позивача у судове засідання не зявився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю /арк. с. 90/.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача і відповідача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Положення „Про Фонд комунального майна Ялтинської міської ради”, затвердженого рішенням Ялтинської міської ради №21 від 21.04.2006, Фонд комунального майна Ялтинської міської ради (далі Фонд) є виконавчим органом Ялтинської міської ради з реалізації права володіння, користування та розпорядження комунальним майном.

Згідно з пунктом 3.21 Положення „Про Фонд комунального майна Ялтинської міської ради” до повноважень Фонду входить укладання договорів купівлі-продажу обєктів приватизації, земельних ділянок несільськогосподарського призначення і земельних ділянок, на яких розташовані обєкти, які підлягають приватизації, і забезпечення їхнього нотаріального посвідчення.

26.06.2009 між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна нежитлових приміщень в літ. „Б”, розташованих за адресою м. Ялта, вул. Чехова, 20/Єкатеринінська, 15, який посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Темчиною Н.О. та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №1876, в Державному реєстрі правочинів під №3505475 (далі Договір) /арк. с. 59-65/.

Згідно з пунктом 1.1 Договору купівлі-продажу Продавець зобовязується передати у власність Покупця комунальне майно окреме індивідуально визначене майно нежитлові приміщення в літ. „Б”, розташовані за адресою м. Ялта, вул. Чехова, 20/Єкатеринінська, 15 та які орендуються ОСОБА_1 (далі Обєкт), а Покупець зобовязується прийняти Обєкт приватизації, сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в Договорі, та пройти реєстрацію Обєкта приватизації в КП Ялтинської міської ради „Бюро технічної інвентаризації”.

Обєкт приватизації є комунальною власністю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 2.03.2005 на підставі рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради №212 від 11.02.2005.

Обєкт приватизації є частиною памятки архітектури місцевого значення (колишній житловий будинок Нікольської, поставлений на облік рішенням Кримського облвиконкому №39 від 19.02.1991) (пункт 1.2 Договору).

Право власності на Обєкт приватизації переходить до Покупця з моменту сплати повної вартості (з урахуванням ПДВ) придбаного Обєкта приватизації (пункт 1.3 Договору).

Обєкт приватизації продається способом „викуп”, відповідно до чинного законодавства України з питань приватизації, Закону України „Про охорону культурної спадщини”, на підставі рішення 23-ї сесії Ялтинської міської ради V скликання №8 від 29.01.2009 та листа Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини №919 від 21.04.2009 (пункт 1.4 Договору).

Обєкт приватизації продано за 75456,00 грн. з ПДВ (пункт 1.6 Договору).

Згідно з пунктом 2.2 Договору (в редакції Договору від 14.07.2009 про внесення змін до договору купівлі-продажу, посвідченого 26.06.2009 за реєстровим №1876 приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Темчиною Н.О. /арк. с. 66-68/) Покупець зобовязаний внести 75456,00 грн. протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що передача Обєкта приватизації Продавцем і прийняття його Покупцем здійснюється шляхом підписання сторонами Акта приймання-передачі.

Відповідний Акт був складений і підписаний сторонами 30.07.2009 /арк. с. 69/.

Розділом IV Договору передбачені права та обовязки сторін, а саме: кожна сторона зобовязується виконувати покладені на неї Договором обовязки належним чином та сприяти другій стороні у виконанні її обовязків. Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору згідно з чинним законодавством.

Серед обовязків Покупця передбачено зобовязання укласти „Охоронний договір на памятку культурної спадщини (її частку)” з Республіканським комітетом АР Крим з охорони культурної спадщини протягом 1 (одного) місяця з моменту набуття права власності на Обєкт приватизації (підпункт 5.1.7 пункту 5.1 Договору).

Обовязком Продавця, зокрема, є здійснення контролю за виконанням Покупцем умов Договору (розділ VI Договору).

Пункт 7.3 Договору встановлює відповідальність Покупця за невиконання одного або кількох умов цього Договору (крім невиконання умов, відповідальність за які передбачена п. п. 7.1, 7.2 Договору), а саме: Покупець зобовязаний сплатити на користь Продавця штраф в розмірі 10% від ціни Обєкта приватизації. Сплата штрафу не звільняє Покупця від виконання зобовязань, передбачених цим Договором.

Порушення підпункту 5.1.7 пункту 5.1 Договору спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Так, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 7545,60 грн. (10% від 75456,00 грн.) за несвоєчасне виконання Покупцем зобовязання щодо укладення з Республіканським комітетом АР Крим з охорони культурної спадщини „Охоронного договору на памятку культурної спадщини (її частку)”.

Вказаний договір був укладений Покупцем з Республіканським комітетом АР Крим з охорони культурної спадщини 01.12.2009, в той час як право власності у відповідача виникло 30.07.2009.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами укладений договір купівлі-продажу обєкта нерухомого майна.

Зобовязання, що виникають на підставі договору купівлі-продажу є господарськими зобовязаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Договором, а саме його підпунктом 5.1.7 передбачено, що укласти „Охоронний договір на памятку культурної спадщини (її частку)” (далі Охоронний договір”) з Республіканським комітетом АР Крим з охорони культурної спадщини Покупець (відповідач у справі) зобовязаний протягом 1 (одного) місяця з моменту набуття права власності на Обєкт приватизації.

Право власності Покупця на Обєкт приватизації в контексті пункту 1.3 Договору виникло 30.07.2009 (з моменту повної оплати вартості Обєкта приватизації).

Отже, відповідач повинен був укласти Охоронний договір не пізніше 31.08.2009, але вказаний договір був укладений лише 01.12.2009 /арк. с. 70/, тобто відповідач прострочив виконання зобовязання за договором на 3 місяці.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобовязання щодо укладення Охоронного договору не виконав, тобто є таким, що прострочив виконання зобовязання.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1)припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2)зміна умов зобовязання;

3)сплата неустойки;

4)відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пункт 7.3 Договору передбачає, що за невиконання зобовязань за цим договором Покупець сплачує Продавцю штраф в розмірі 10% ціни Обєкта приватизації.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Суд погоджується із доводами відповідача щодо відсутності його вини у порушенні зобовязання, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт приймання-передачі Обєкта приватизації підписаний сторонами 30.07.2009.

Згідно з пунктом 3.7 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, державна реєстрація прав або надання відмови в ній проводиться в строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів з моменту прийняття реєстратором БТІ заяви про державну реєстрацію прав, без урахування терміну проведення технічної інвентаризації обєкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

Отже, чинне законодавство встановлює максимальний строк для реєстрації права власності 14 робочих днів.

Натомість, Покупцем було зареєстроване його право власності у КП Ялтинської міської Ради „Бюро технічної інвентаризації” 14.08.2009 лише після цього відповідач мав право звернутися до Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини для укладання Охоронного договору.

Але, відповідно до Порядку укладання охоронних договорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1768 від 28.12.2001, для оформлення договору потрібні певні документи, зокрема акт огляду технічного стану памятки історії, який готує спеціалізована установа.

З метою оформлення документів, необхідних для укладення Охоронного договору, ОСОБА_1 звернувся до РП „Кримська КАРМ „Укрпроектреставрація”, що підтверджується Договором №63 від 14.08.2009 /арк. с. 78-80/. При цьому строк виконання робіт за вказаним Договором до 15.11.2009 (пункт 1.2 Договору).

12.11.2009 пакет документів, необхідних для укладання Охоронного договору з Республіканським комітетом АР Крим з охорони культурної спадщини, був готовий та переданий останньому.

01.12.2009 укладено Охоронний договір між відповідачем (ОСОБА_1.) та Республіканським комітетом АР Крим з охорони культурної спадщини щодо памятки культурної спадщини колишній житловий будинок Нікольської, побудови IXX століття, що розташована у АДРЕСА_1.

Таким чином, відповідачем надані докази, що підтверджують виконання ним зобовязання за Договором щодо укладення Охоронного договору, а прострочення виконання підпункту 5.1.7 пункту 5.1 Договору виникло з незалежних від відповідача причин.

За приписами статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Суд вважає, що відповідачем доведено відсутність його вини у порушенні зобовязання, визначеного підпунктом 5.1.7 пункту 5.1 Договору, тому позовні вимоги Фонду комунального майна Ялтинської міської ради про стягнення з ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 7545,60 грн. є безпідставним і задоволенню не підлягають. При цьому не має значення, чи є неустойка (штраф), яку просить стягнути позивач, мірою відповідальності за порушення зобовязання чи правовим наслідком такого порушення /арк. с. 91/.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рахунок другої сторони, а при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача і стягненню з відповідача не підлягають.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст. ст. 77, 82, 84-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Суддя В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

15.11.2010.