Рішення № 12332809, 09.11.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

09 листопада 2010 року справа № 5020-3/130 За позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрунзе-Будіндустрія”,

ідентифікаційний код 34013232

(40004, місто Суми, вул. Горького, 58)

до                              Приватного підприємства “ТАХО”

ідентифікаційний код 34751768

(99011, місто Севастополь, вул. Велика Морська, 30, кв. 10)

(99011, місто Севастополь, вул. Астана Кесаєва, 16, кв. 55)

про стягнення заборгованості в сумі 19751,53 грн.,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ТОВ „Фрунзе-Будіндустрія”) –явку уповноваженого представника не забезпечив;

відповідач (Приватне підприємство „ТАХО”) –явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

15.09.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю „Фрунзе-Будіндустрія” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства „ТАХО” (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 19751,53 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №СП0018-09 від 27.05.2009.

Ухвалою від 16.09.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-3/130.

01.10.2010 на адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника /арк. с. 74/.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 09.11.2010 сторони явку уповноважених представників не забезпечили, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином –рекомендованою кореспонденцією /арк. с. 95-99/.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Зважаючи на вищевикладене, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

21.05.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фрунзе-Будіндустрія” (Генпідрядник) та Державним вищим навчальним закладом „Українська академія банківської справи Національного банку України” (Замовник) був укладений договір генерального підряду в капітальному будівництві б/н (далі –Договір генерального підряду /арк. с. 12-15/), предметом якого є будівництво Об’єктів: навчального закладу, гуртожитку №1 та котельні (будівельно-монтажні роботи та пусконалагоджувальні роботи, придбання інженерного обладнання) –першої черги будівництва матеріальної бази банківського інституту НБУ в м. Севастополі (далі –Об’єкт).

27.05.2009 для виконання Договору генерального підряду, Генеральний підрядник (позивач у справі) уклав з Приватним підприємством „ТАХО” (Субпідрядник) договір №СП0018-09 (далі –Договір /арк. с. 25-27/), предметом якого є виконання підрядних робіт по монтажу дверей посилених протипожежних згідно з проектною документацією по Гуртожитку для студентів №1, передбачених локальними кошторисами, на новому будівництві комплексу будівель: „Інституту банківської справи Академії банківських наук НБУ в м. Севастополі”.

Відповідно до пункту 3.2 Договору, розрахунок за виконані за договором роботи здійснюється Генпідрядником на підставі підписаних Актів виконаних робіт (форма №КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3), наданих Субпідрядником.

Згідно з пунктом 2.4 Договору послуги генерального підрядника сплачуються субпідрядником в сумі 4% від вартості виконаних робіт.

На виконання умов Договору, відповідач в період з липня по вересень 2009 року виконав підрядні роботи на суму 493788,00 грн., про що складені Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3):

-          за липень 2009 року на суму 183028,80 грн. /арк. с. 30/;

-          за вересень 2009 року на суму 153432,00 грн. (за звітний місяць); 336460,80 грн. (з початку року по звітний місяць) /арк. с. 34/;

-          за вересень 2009 року на суму 157327,20 грн. /арк. с. 37/;

та Акти приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в):

-          за липень 2009 року на суму 183028,80 грн. /арк. с. 31-32/;

-          за вересень 2009 року на суму 153432,00 грн. /арк. с. 35-36/;

-          за вересень 2009 року на суму 157327,20 грн. /арк. с. 38-39/,

а позивач в період з травня по вересень 2009 року перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 493788,00 грн.:

-           платіжним дорученням №1435 від 28.05.2009 на суму 50000,00 грн. /арк. с. 41/;

-           платіжним дорученням №663 від 02.06.2009 на суму 270000,00 грн. /арк. с. 42/;

-           платіжним дорученням №151 від 24.09.2009 на суму 173788,00 грн. /арк. с. 43/.

Відповідно до умов Договору з липня 2009 року по вересень 2009 року відповідачу були виставлені Акти наданих послуг генерального підряду на загальну суму 19751,53 грн.:

-          акт №ФБ-0001120 на суму 7321,16 грн. з ПДВ /арк. с. 33/;

-          акт №ФБ-0001373 на суму 12430,37 грн. з ПДВ /арк. с. 40/.

Позивач неодноразово надсилав на адресу відповідача відповідні листи з вимогою виконати умови Договору в частині сплати генпідряднику його послуг /арк. с. 44-47/. Крім того, листом №667/1 від 18.08.2010 /арк. с. 48-49/ позивач повторно надіслав відповідачеві акти наданих послуг генерального підряду №ФБ-0001120 та №ФБ-0001373 –для підписання. Але відповіді на жодне звернення не отримав.

Таким чином, відповідач за надані послуги генерального підряду за Договором №СП0018-09 від 27.05.2009 в сумі 19751,53 грн. не розрахувався, що стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на загальні положення Цивільного кодексу України про зобов’язання.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником –як замовник (ст. 838 ЦК України).

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами, а згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що послуги генпідрядника сплачуються в розмірі 4% від вартості виконаних робіт.

Довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) та Актами приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) підтверджено виконання генпідрядником його зобов’язання щодо оплати виконаних субпідрядником робіт (згідно з пунктом 3.2 Договору).

Натомість, субпідрядник (відповідач у справі) в порушення умов пункту 2.4 Договору послуги генпідрядника не оплатив.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на загальні норми чинного законодавства, які регулюють договірні зобов’язальні правовідносини (статті 525, 526, 530, 629 ЦК України та інші).

Проте суд не може погодитись із позивачем в частині підстав позову.

Дійсно, пунктом 2.4 Договору встановлено, що послуги генпідрядника сплачуються субпідрядником в розмірі 4% від вартості виконаних робіт.

Водночас, абзац другий пункту 3.4 Договору визначає, що „подлежащая оплате Генподрядчику сумма в размере 4% от стоимости выполненных работ указывается в справках о стоимости выполненных работ (Форма КБ-3) и удерживается Генподрядчиком из суммы, подлежащей оплате Субподрядчику за выполненные работы.”

Отже, позивач (Генеральний підрядник) мав самостійно утримувати кошти, які підлягають сплаті за надані ним послуги генерального підрядника.

Судом встановлено, що позивач оплатив відповідачу за виконані останнім підрядні роботи 493788,00 грн., тобто 100% їх вартості (493788,00 грн.).

Таким чином, позивач сплатив відповідачеві зайве. При цьому розмір надміру сплачених позивачем відповідачеві коштів становить 19751,52 грн. (493788,00*4%).

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що сума 19751,52 грн. є не заборгованістю за Договором, а коштами, які отримані субпідрядником (відповідачем у справі) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).

За таких обставин, застосуванню до спірних правовідносин сторін підлягають загальні положення про зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереження майна без достатньої правової підстави, тобто положення глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідач не надав суду доказів виконання зобов’язань за Договором або повернення безпідставно отриманих грошових коштів.

Тобто факт невиконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором в частині виконання пункту 2.4 Договору (сплати генпідряднику його послуг в розмірі 4% вартості виконаних підрядних робіт) підтверджується матеріалами справи.

Втім, у позовній заяві ТОВ „Фрунзе-Будіндустрія” вимагає стягнути з Приватного підприємства „ТАХО” заборгованість за Договором підряду в сумі 19751,53 грн.

Отже позивачем неправильно обраний спосіб захисту порушеного права.

У свою чергу, невірно обраний спосіб захисту права та інтересу є підставою для відмови в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році” №01-8/344 від 11.04.2005 (з наступними змінами і доповненнями), в якому зазначено, що суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові.

Беручи до уваги вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на нього судові витрати: державне мито в розмірі 197,52 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Крім того, згідно з пунктом 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1258, повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством, шляхом їх перерахування на рахунок платника, відкритий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв’язку після звернення особи. Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

За приписами статті 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, сплачене державне мито підлягає поверненню, зокрема, у випадку його внесення в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач двічі сплатив за інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у цій справі: під час подачі позову (платіжне доручення №6047 від 10.09.2010 на рахунок 31216259700007 в УДК України в м. Севастополі, МФО 824509) /арк. с. 9/; та під час розгляду справи (платіжне доручення №6119 від 22.09.2010 на рахунок 31212264700007 в УДК України в м. Севастополі, МФО 824509) /арк. с. 69/.

Таким чином, надміру сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. підлягають поверненню.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          У позові відмовити у повному обсязі.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “ТАХО” (ідентифікаційний код 34751768, вул. Велика Морська, 30, кв. 10, місто Севастополь, 99011, вул. Астана Кесаєва, 16, кв. 55, місто Севастополь, 99038, п/р260000326801 в СФ Банку "Фінанси та кредит", м. Севастополь, МФО 384812, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрунзе-Будіндустрія” (ідентифікаційний код 34013232, вул. Горького, 58, місто Суми, 40004, п/р26006014019400 в АТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005) судові витрати: державне мито в розмірі 197,52 грн. (сто дев’яносто сім грн. 52 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Фрунзе-Будіндустрія” (ідентифікаційний код 34013232, вул. Горького, 58, місто Суми, 40004, п/р26006014019400 в АТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005) надміру сплачені кошти за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок), згідно з платіжним дорученням №6119 від 22.09.2010 (платник: ТОВ „Фрунзе-Будіндустрія”, код 34013232, п/р26006014019400 в АТ „УкрСиббанк”, МФО 351005; отримувач: Державний бюджет Ленінського району м. Севастополя, код ОКПО 24035598, п/р31212264700007 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509; призначення платежу: 22050003, оплата витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно зі ст. 44 ГПК України за позовом до ПП “ТАХО” в Господарський суд м. Севастополя).

Суддя В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

15.11.2010.