Постанова № 12329638, 14.10.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2010 р. Справа № 9/4

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Барбашова С.В., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Тихонська Н.В.

відповідача - Карасенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. № 2793П/3-7 на рішення господарського суду Полтавської області від 05.08.10 по справі № 9/4

за позовом ТОВ Паливна компанія "Серіол-Плюс", м. Запоріжжя

до ПАТ "Райз-Максимко", м. Червонозаводське

про стягнення 128 822,50 грн. -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 128822 грн. 50 коп. заборгованості за договором № 31 від 21.04.2009 р.

12.07.2010 р. від представника позивача надійшла заява про припинення провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 118562 грн. 50 коп. з посиланням на часткове погашенням відповідачем заборгованості після подачі позовної заяви.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.08.2010 року по справі № 9/4 (суддя Тимошенко К.В.) припинено провадження у справі в частині стягнення 118562 грн. 50 коп. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що позивач в обґрунтування своїх вимог не надав суду доказів того, що товар поставлявся відповідачу саме в рамках договору № 31 від 21.04.2009 р. в зв’язку з чим, позов в частині стягнення 10260 грн. заборгованості суд визнав безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Позивач з обставинами, викладеними в рішенні суду першої інстанції не погоджується, подав апеляційну скаргу на вказане рішення в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов в частині стягнення 10260,00 грн. боргу та 1524,23 грн. судових витрат задовольнити. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема позивач зазначає, що господарський суд при прийнятті рішення не врахував той факт, що відповідач своїми конклюдентними діями щодо часткової сплати заборгованості за договором тим самим визнав факт поставки товару саме в рамках даного договору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з посиланням на невідповідність поданої позивачем апеляційної скарги вимогам ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи докази по справі на їх підтвердження, їх, юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги з наступних підстав:

Як свідчать матеріали справи, 21 квітня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Паливна компанія «Серіол - Плюс»(позивачем) та Закритим акціонерним товариством «Райз - Максимко»в особі Таврійської філії ЗАТ "Райз - Максимко" (відповідачем) укладено договір № 31, де позивач виступив продавцем, а відповідач покупцем.

На виконання умов вищезгаданого договору, а саме п.1.1, продавець (позивач) зобов’язався передати товар у власність покупця (відповідача), а останній - прийняти та оплатити його на умовах, вказаних в даному договорі.

Позивачем відповідачу був поставлений товар - паливо дизельне в кількості 34900 літрів на загальну суму 168822,50 грн. що підтверджується:

1.          Видатковою накладною № 1469 від 01.06.2009р.; довіреність серія ЯПК № 416911 на ім’я Волик Марії Андріївни; рахунком № 1462 від 22 травня 2009 року.

2.          Видатковою накладною № 2656 від 03.08.2009р.; довіреністю серії ААА № 090086 від 03.08.2009р. на ім’я Волик Марії Андріївни; рахунком № 2610 від 04.06.2009р.

Факт отримання товару на суму 168822,50 грн. відповідач не заперечує.

Після подання позивачем позову, відповідачем частково сплачено отриманий товар на суму 118562 грн. 50 коп.

Факт наявності заборгованості в сумі 10260,00 грн. за отримане дизпаливо також підтвердив в судовому засіданні представник відповідача. Крім того, представники сторін в засіданні судової колегії підтвердили, що інших договорів, окрім договору № 31 від 21 квітня 2009 року сторони не укладали (протокол судового засідання від 11.10.2010 р.).

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позивач в обґрунтування своїх вимог не надав суду доказів того, що товар поставлявся відповідачу саме в рамках договору № 31 від 21.04.2009 р.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв’язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення в частині відмови в позові про стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог—відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

П. 1-2 Ст. 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Господарський суд зазначаючи про відсутність посилань в накладних, довіреностях та банківських виписках на договір № 31 від 21.04.2009 р. не звернув уваги на відсутність в законі прямої вказівки що зобов’язують фізичні та юридичні особи зазначати в первинних документах відповідний договір в рамках якого відбувається певна господарська операція.

Зокрема статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені обов’язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такий самий перелік реквізитів містить також і п. 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

Отже посилання на договір не є обов'язковим реквізитом, що повинен бути зазначений в видатковій накладній. Крім того, положеннями укладеного сторонами договору також не встановлено яких-небудь додаткових особливих реквізитів, що повинні зазначатися у видаткових накладних.

Також безпідставним є посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не надані витребувані судом зазначені в накладних замовлення.

Як вбачається з матеріалів справи на оплату товару відповідачу попередньо були надані рахунки № 1462 від 22.05.2009 року на суму 72207,50 грн. та № 2610 від 04.06.2009 року на суму 96615 грн., котрі як пояснив в судовому засіданні представник позивача (протокол судового засідання від 11.10.2010 р.) були надіслані відповідачу на замовлення останнього в телефонному режимі.

Договором № 31 від 21.04.2009р. письмове замовлення не передбачено.

Отже позивач спочатку надав відповідачу рахунки, а потім була проведена поставка товару та оформлені видаткові накладні позивачем в яких в графі «замовлення»і вказується номер рахунку та дата:

1. Рахунок №2610 від 04.06.2009р., а видаткова накладна оформлялася позивачем в день поставки - 03.08.2009 р. за № 2656;

2. Рахунок № 1462 від 22.05.2009 р., а видаткова накладна оформлялася позивачем в день поставки - 01.06.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач жодним чином не заперечував проти отримання товару, його вартості, часткової оплати суми заборгованості.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів укладання між сторонами інших договорів або існування будь-яких інших правочинів, в рамках яких могли б відбутися спірні поставки. Крім того, представники сторін в засіданні судової колегії підтвердили, що інших договорів, окрім договору № 31 від 21 квітня 2009 року сторони не укладали (протокол судового засідання від 11.10.2010 р.).

За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу в задоволенні позову в частині стягнення 10260,00 грн. боргу з урахуванням часткової оплати товару на суму 118562 грн. 50 коп., в зв’язку з чим, відповідне рішення суду в даній частині підлягає скасуванню, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, правомірними судова колегія вважає висновки суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 118562 грн. 50 коп. боргу, оскільки останній сплатив зазначену суму боргу після подання позивачем позову.

Однак при цьому не надав належної оцінки тому, що зазначена сума боргу була сплачена відповідачем вже після подання позову і з цих підстав безпідставно не стягнув з відповідача, як сторони з вини якої виник спір, на користь позивача судові витрати пропорційно сплаченої суми боргу.

З урахуванням вказаного, а також відповідних положень ст. ст. 44, 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1288,23 грн. держмита за подання позову, 51,30 грн. держмита за подання апеляційної скарги, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1-4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 05.08.2010 року по справі № 9/4 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у стягненні з ПАТ "Райз-Максимко", м. Червонозаводське на користь ТОВ Паливна компанія "Серіол-Плюс", м. Запоріжжя - 10260,00 грн. боргу та 1524,23 грн. судових витрат скасувати та прийняти нове, яким позов в цій частині задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", (адреса: 37240, Полтавська область, Лохвицький район, м. Червонозаводське, вул. Матросова, 10; код 30382533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «Серіал-Плюс»(адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 88; код 30599933) 10260,00 грн. боргу, 1288,23 грн. держмита за подання позову, 236, 00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 51,30 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Наказ доручити видати господарському суду Полтавської області.

Повний текст постанови підписано 14.10.2010 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Барбашова С.В.

Плужник О.В.