Постанова № 12329639, 14.10.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2010 р. Справа №18/54-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В.,

суддя Білоусова Я.О., суддя –доповідач Пуль О.А.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

позивача –представник Довганюк Р.М. за довіреністю № 10-19/17-Д/67 від 15.04.2010 р.,

відповідача - представник Литвиненко Н.О. за довіреністю № 22/5668 від 06.01.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго», м. Суми, (вх.№ 2605С/2-6),

на рішення господарського суду Сумської області від 05.08.2010 р. по справі № 18/54-10;

за позовом –Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго», м. Суми,

до Комунального підприємства «Міськводоканал»Сумської міської ради, м. Суми, код 03352455,

про стягнення 88311,33 грн,-

встановила:

Позивач з урахуванням уточнень до позовної заяви просив господарський суд Сумської області стягнути з відповідача на свою користь 46369,77 грн. пені, 3% річних в розмірі 6789,85 грн. та інфляційні витрати в сумі 35151,71 грн., 883,11 витрат по сплаті державного мита та 236,00 витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.08.2010р. (суддя Соп*яненко О.Ю.) позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства «Міськводоканал»Сумської міської ради на користь ВАТ «Сумиобленерго»9273,95 грн. –пені, 6789,85 грн. –3% річних, 35151,71 грн. –інфляційних збитків, 512,16 грн. –витрат по сплаті державного мита та 1136,87 грн. –витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Позивач, в частині зменшення на 80% розміру пені, з рішенням господарського суду Сумської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить в цій частині рішення суду від 05.08.2010 р. скасувати та прийняти нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь 46369,77 грн. пені, в іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 05.08.2010 р. по даній справі - залишити без змін. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що оскаржуване судове рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з*ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права. Апелянт, вважає, що в матеріалах справи відсутні жодні докази, які підтверджували б наявність у відповідача виняткових випадів, які надавали б право на зменшення розміру пені. Відсутність у боржника необхідних коштів, несвоєчасне їх отримання, в т.ч. фінансовий стан боржника, на думку апелянта, не є винятковим випадком та підставою для зменшення пені.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Сумської області від 05.08.2010 р. по даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

30.06.2005 р. між ВАТ «Сумиобленерго»та КП «Міськводоканал» укладено договір № 13К про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого позивач зобов’язався постачати електричну енергію відповідачу, а відповідач зобов’язався оплачувати постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі відповідно до умов даного договору та додатків до нього, що є невід*ємними частинами ( а.с.9-16 т.1).

Відповідно до додатку № 4 до договору про постачання електричної енергії №13К від 30.06.2005 р. ( а.с.118 т.1) розрахунковим періодом вважається період з 01 числа місяця до також числа наступного місяця.

Покази розрахункових засобів обліку відповідно до переліку об*єктів і точок комерційного обліку фіксуються 01 числа кожного місяця о 00 год. та оформляються «актом про обсяги переданої споживачу (спожитої позивачем) електричної енергії у 2-х примірниках по одному для кожної сторони».

Пунктом 4 порядку цього ж додатку передбачено, що споживач протягом розрахункового періоду здійснює 3 планових платежі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях: до 11 числа календарного місяця, слідуючого за розрахунковим, 40% від фактично спожитої електроенергії; до 21 числа календарного місяця, слідуючого за розрахунковим, 40% від фактично спожитої електроенергії; до 31 (30) числа календарного місяця, слідуючого за розрахунковим, 50% від фактично спожитої електроенергії.

Пунктом 4.2.1 договору № 13К від 30.06.2005 р. передбачено, що за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.3 та 2.2.4 цього договору з порушенням термінів, визначених додатком № 4 «Порядок розрахунків», споживач (відповідач у справі) сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається в окремому розрахунку.

Згідно пункту 7 додатку № 4 до договору у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Порядком платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування; 3% річних з простроченої суми.

При цьому, сума боргу за спожиту електроенергію повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках.

Як встановлено судом першої інстанції і цього не спростовано під час апеляційного провадження позивач, відповідно до умов договору, надав відповідачу послуги з постачання електричної енергії, що підтверджується актами про обсяги переданої споживачу (спожитою споживачем) електричної енергії за період з листопада 2009 р. по березень 2010 р. ( а.с.19-28 т.1).

За спожиту електроенергію відповідачу були виставлені до сплати рахунки, які згідно довідки нарахувань та оплат по активній та реактивній електроенергії по КП «Міськводоканал»Сумської міської ради, порушуючи договірні зобов’язання щодо своєчасного та повного розрахунку, споживач сплачував частково та несвоєчасно, про що свідчить довідка нарахувань та оплат по активній та реактивній електроенергії і копії рахунків ( а.с. 30, 54-83 т.1).

Також слід зазначити, що між позивачем та відповідачем були укладені договори про погашення заборгованості за спожиту електроенергію, згідно яких були визначені графіки погашення заборгованості від 02.11.2009 р. № 0211/3 ( а.с. 35 т.1), від 01.12.2009 р. № 0112/1 ( а.с. 34), від 28.12.2009 р. № 2812/1 ( а.с. 34 т.1), від 01.02.2010 р. № 0102/10 ( а.с.32 т.1), від 03.02.2010 р. № 0302/1 (а.с. 31 т.1).

Внаслідок порушення грошових зобов’язань на підставі п. 4.2.1 спірного договору, згідно з розрахунком ( а.с. 36-41 т.1) позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 46369,77 грн.; згідно з розрахунком ( а.с.42-47 т.1) нарахував 3% річних у розмірі 6789,85 грн., та згідно з розрахунком ( а.с.48-53 т.1) нарахував інфляційні витрати у розмірі 35151,71 грн.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, зокрема, в частині зменшення розміру пені на 80 %, місцевий господарський суд мотивував своє рішення фактом виконання відповідачем зобов’язань щодо оплати вартості поставленої електричної енергії, а також поважністю викладених ним причин, які стали чинниками утворення заборгованості.

Проте, колегія суддів не може погодитись в цій частині з рішенням суду першої інстанції, зважаючи, що розмір зменшення пені значно великий і не підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статей 610,611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені за прострочку платежу обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на те, що причинами неналежного виконання ним зобов’язання за договором № 13К від 30.06.05 р. є: несвоєчасна оплата населенням міста комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення; звільнення населення від сплати пені; тяжкий фінансовий стан підприємства; невідповідність фактичної вартості послуг з водопостачання та водовідведення затвердженим тарифам.

Згідно статті 218 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб*єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарську відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що зменшення судом першої інстанції розміру пені на 80% не відповідає сутності господарсько –правової відповідальності відповідача, прийнято без врахування інтересів ВАТ «Сумиобленерго», оскільки несвоєчасне виконання з боку відповідача грошових зобов*язань та звільнення його від відповідальності є порушенням частини 2 статті 216 Господарського кодексу України, якою передбачено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів організацій та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Одночасно, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги посилання відповідача на те, що за період з вересня 2009 р. по квітень 2010 р. тарифи на послуги з постачання електричної енергії для споживачів згідно з класом напруги змінювались шість разів в сторону збільшення, у зв*язку з чим діючи тарифи на воду та стоки не відповідають фактичним витратам підприємства на електричну енергію; відповідно до норм діючого законодавства процедура встановлення тарифів на житлово –комунальні послуги потрібно кілька місяців, що унеможливлює їх одночасне коригування разом із зміною вартості складових тарифу.

Також, колегія суддів враховує, що відповідачем виконано зобов’язання щодо оплати вартості поставленої електричної енергії за договором № 13К від 30.06.2005р. р.; доведено суду наявність несвоєчасності отримання коштів від третіх осіб, оскільки аналіз оплати населенням поточних нарахувань за комунальні послуги за спірний період показав, що підприємство «Міськводоканал»щомісяця не дотримує в середньому 30%; враховує відсутність у боржника необхідних коштів, несвоєчасне їх отримання, його фінансовий стан.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру пені на 40%, що складає 27821,86 грн., у зв*язку з чим рішення господарського суду Сумської області від 05.08.2010 р. по даній справі в частині стягнення пені з відповідача на користь позивача підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 6 789,85 грн. та інфляційних збитків у розмірі 35151, 71 грн., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, у зв*язку з чим в цій частині рішення господарського суду Сумської області від 05.08.2010 р. по даній справі залишається без змін.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу місцевого господарського суду, що резолютивна частина рішення суду від 05.08.2010 р. по справі № 18/54-10 помилково викладена з порушенням приписів статті 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, а саме, вступна частина резолютивної частини рішення не відповідає матеріалам справи № 18/54-10, що підлягає виправленню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 99, ст.101, п.4 ч.1 ст.103, п. 1 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго»задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 05.08.2010 р. по справі №18/54-10 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Сумської області від 05.08.2010 р. по справі № 18/54-10 у наступній редакції:

Стягнути з Комунального підприємства «Міськводоканал»Сумської міської ради (40009, м.Суми, вул. Білопільське шосе, 9, код 03352455) на користь Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго»( 40035, м. Суми, вул. Д. Кротченка, 7, код 23293513) 27821,86 грн. –пені, 6789,85 грн. –3% річних, 35151,71 грн. –інфляційних збитків, 836,74 грн. витрат по сплаті державного мита з урахуванням витрат за апеляційною скаргою та 186,43 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 13.10.2010 р.