Постанова № 12329303, 22.12.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

17 грудня 2008 року Справа № 2-22/8926-2008                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

представник позивача: Убогий Сергій Анатолійович, довіреність № 07/2930 від 27.10.08, Відкрите акціонерне товариство "Ветропак Гостомельський Склозавод";

представник відповідача: Дем'янович Костянтин Сергійович, довіреність № 234 від 08.02.08, Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство "Агрофірма "Крим";

розглянувши апеляційну скаргу сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 09 жовтня 2008 року у справі №2-22/8926-2008

за позовом           відкритого акціонерного товариства "Ветропак Гостомельський Склозавод" (пл. Рекунова, 2,Гостомель, м. Ірпінь, Київська обл.,08290)

до           сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" (вул. Леніна, 128,Віліне, Бахчисарайський р-н,98433)

про стягнення суми

                                                            ВСТАНОВИВ:

У серпні 2008 року позивач –відкрите акціонерне товариство "Ветропак Гостомельський склозавод" –звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою, у якій просить стягнути з сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" 143070,08 грн., у тому числі 116447,80 грн. основного боргу, 23872,25 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 2750,03 грн.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції представник позивача надав клопотання про збільшення позовних вимог, у якому просив стягнути з відповідача 116447,80 грн. заборгованості, 23872,25 грн. пені, 3 % річних у сумі 2750,30 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 09 жовтня 2008 року у справі №2-22/8926-2008 задоволено позов відкритого акціонерного товариства "Ветропак Гостомельський Склозавод" до сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" про стягнення суми. Стягнуто з відповідача на користь позивача 116447,80 грн. заборгованості, 23872,25 грн. інфляційних втрат, 3% річних у сумі 2750,03 грн., а також 1430,70 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, посилаючись на статті 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем обов’язків за укладеним між сторонами договором № 39 від 17 вересня 2007 року.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду в зазначеній частині скасувати. Крім того, заявник скарги простить відстрочити виконання рішення по справі у частині стягнення 116447,80 грн. на шість місяців.

Доводи апеляційної скарги сторона обґрунтовує неповним дослідженням судом першої інстанції обставин справи. Зокрема, заявник апеляційної скарги стверджує, що договір, на підставі якого судом стягнута заборгованість з врахуванням 3% річних та індексу інфляції, є неукладеним через відсутність в ньому підпису та печатки постачальника (позивача у справі). При цьому заявник скарги не заперечує проти рішення суду в частині задоволення вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 116447,80 грн., яка виникла, як стверджує відповідач, на підставі іншого договору, укладеного між сторонами на підставі частини 8 статті 181 Господарського кодексу України у спрощений спосіб. На думку заявника скарги, строк виконання обов’язків ним не пропущений, тому підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відсутні.

В апеляційній скарзі заявник просить відстрочити виконання рішення у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 116447,80 грн. на шість місяців.

Письмові заперечення проти апеляційної скарги у матеріалах справи відсутні.

У судовому засіданні, яке відбулося 17 грудня 2008 року, представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача проти скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 вересня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Ветропак Гостомельський Склозавод" (постачальник) та сільськогосподарським закритим акціонерним товариством "Агрофірма "Крим" (покупець) було укладено договір № 39, відповідно до якого постачальник зобов’язується виготовити, поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар (пляшки винні типу 1-КН-700 зеленого кольору в кількості 271350 штук по ціні 710,04 грн. за 1 тис. штук, в тому числі податок на додану вартість; піддони дерев'яні тип 2ПО4 розміром 1000х1200 в кількості 201 штук) та оплатити його на умовах даного договору (пункти 1.1. –1.2. договору).

Матеріали справи містять копії товарно-транспортних накладних № ГС30004446 від 18 вересня 2007 року, № ГСЗ 30004453 від 18 вересня 2007 року, № ГС 30004486 від 19 вересня 2007 року, № ГСЗ 30004647 від 25 вересня 2007 року, № ГСЗ 30005131 від 10 жовтня 2007 року, згідно з якими відповідачу поставлено товар на загальну суму 126447,80 грн. (арк. с. 20-24).

Відповідач виконав свої зобов'язання частково, у рахунок погашення заборгованості ним перераховано лише 10000,00 грн. (арк. с. 62).

Непогашеною залишилась сума 116447,80 грн., яка не заперечується відповідачем по суті.

Несплата сільськогосподарським закритим акціонерним товариством "Агрофірма "Крим" зазначеної суми явилося підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

Правовідносини, які склалися між сторонами, за своєю правовою природою є відносинами з поставки та підлягають регулюванню за правилами глави 54 Цивільного кодексу України, параграфу 1 глави 30 Господарського кодексу України, а також загальними положеннями про зобов’язання.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне правило містить пункт 1 статті 188 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи та поясненнями сторін підтверджено факт належного виконання позивачем його обов’язків за договором № 39 від 17 вересня 2007 року.

Проте, відповідач доказів сплати заявленої до стягнення суми основного боргу суду не надав, а згідно приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріали справи містять докази укладання договору у зазначений спосіб, а саме: факсограми зазначеного договору, які містять підписи та печатки сторін (акр. с. 10, 56, 71). Крім того, як було зазначено, матеріалами справи підтверджено виконання позивачем його обов’язків за договором, що не заперечується відповідачем по суті.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що позивач виконав свої обов’язки на заявлену суму за іншим договором, ніж той, що є предметом спору у цій справі, колегія суддів знаходить хибними, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів укладення сторонами іншого договору.

Відповідно до пункту 2.1. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" 02-5/289 від 18 вересня 1997 року, з наступними змінами та доповненнями, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК. Якщо подані копії документів викликають сумніви, господарський суд має право витребувати оригінали цих документів. Для перевірки достовірності поданих до суду документів ним може бути призначено судову експертизу.

У пункті 2.2. зазначених Рекомендацій вказано, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія знаходить цілком підтвердженим факт укладання сторонами у справі договору поставки № 39 від 17 вересня 2007 року та вважає, що права та обов’язки сторін виникли саме на підставі цього договору. При цьому зі змісту вказаного договору вбачається, що сторони, дотримуючись приписів статті 180 Господарського кодексу України, досягнули згоди щодо усіх його істотних умов, тому підстав для визнання його неукладеним –не вбачається.

Поряд з вимогами про стягнення основного бору, позивачем також заявлено вимоги, з врахуванням уточнень, про стягнення 23872,25 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 2750,03 грн.

Згідно правил частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних та індексу інфляцій (арк. с. 93), колегія суддів погоджується з судом першої інстанції також стосовно правомірності задоволення позову в цій частині.

Таким чином, апеляційна інстанції не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2008 року у справі №2-22/8926-2008 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  

Судді