Постанова № 12328971, 10.12.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

04 грудня 2008 року Справа № 2-2/4274-2008                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача: Баєва Таміла Гамерівна, довіреність №б/н від 20.02.08;

відповідача: Майорова Надія Михайлівна, довіреність №2475 від 06.12.07;

                              Вакулич Тетяна Вікторівна, довіреність №2474 від 06.12.07;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий проект" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 07-28.10.2008 року у справі №2-2/4274-2008

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий проект" (вул. Мраморна, 4-а,Сімферополь,95014)

до           Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" (вул. Земська, 8,Феодосія,98100)

про стягнення 334642,22 грн.;

за зустрічним позовом Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий проект"

про стягнення 196640,00 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий проект" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" 334642,22 грн., з яких 200 000,00 грн. заборгованості та 134642,22 грн. штрафні санкції.

                    25 червня 2008 року до суду від Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" надійшла зустрічна позовна заява до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий проект", у якій зазначено, що між сторонами було укладено договір поставки №2 від 14.6.2004 року, на виконання умов якого позивачем товар було доставлено на майданчик водопровідних очищувальних споруд міста Феодосії. При прийманні труб, які є предметом договору, була встановлена недостача на суму 196640,00 грн., про що був складений акт приймання продукції (товарів) по кількості від 16.6.2004р та поставнику спрямована телефонограма. В результаті викладеного, позивачу за зустрічним позовом було заподіяно збитку на суму 196640,00грн, який не був оплачений.

                    21 липня 2008 року до суду від Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" надійшло клопотання від 14.7.2008 року за зустрічною позовною заявою, відповідно до якого позивач за зустрічним позовом просив суд внести зміни у прохальну частину зустрічної позовної заяви та пункт 3 викласти у наступні редакції: „Стягнути з відповідача за зустрічній позовній заяві труб у розмірі 196640,00 грн.”

                    У судовому засіданні 21.07.2008 року представник позивача за зустрічним позовом пояснив суду, що просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий проект" 196640,00 грн. збитків за недопоставку труб.

          Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 07-28.10.2008 року у справі №2-2/4274-2008 здійснено заміну Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії на Кримське Республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії", у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

                    Рішення суду мотивовано тим, що сторонами не було надано належних доказів у підтвердження власних позовних вимог.

                    Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий проект" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати у частині відмови у задоволенні зустрічного позову, зустрічний позов задовольнити.

                    Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки доказам, які містяться у матеріалах справи, а також було порушено вимог норм матеріального та процесуального права.

                    У судовому засіданні 02.12.2008 року представник позивача за первісним позовом підтримав вимоги апеляційної скарги, представники відповідача проти вимог скарги заперечували та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.

                    У судовому засіданні оголошувалась перерва до 04.12.2008 року.

Розглянувши повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

                    Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий проект" (продавець) та Кримським Республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" був укладений договір поставки №2 від 14.6.2004 року, відповідно до пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець покупає наступний товар: труба діаметр 820мм у кількості 250 тон.

                    Згідно з пунктом 2.2 договору загальна сума договору –1000000,00 грн.

                    Кримське Республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" за договором поставки сплатило 800000,00 грн., а станом на 08.04.2008 року, тобто на момент звернення до суду заборгованість за договором склала 200000,00 грн.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий проект" підлягає частковому задоволенню, у зв’язку з наступним.

                    Відповідно до вимог частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

                    А частиною 6 цієї статті Господарського кодексу України визначено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

                    Згідно частині 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

                    Матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий проект" зверталось до Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" з вимогою вих.№8 від 13.01.2006 року про сплату за договором поставки №2 від 14.06.2004 року.

                    Згідно наданим випискам з банківського рахунку від 02.09.2004 року, 10.09.2004 року, 15.10.2004 року, 21.09.2005 року, 03.07.2006 року, 27.11.2007 року та 11.12.2007 року відповідачем за первісним позовом було сплачено вартість поставленого товару на суму 800000,00 грн.

                    Факт поставки товару за договором №2 від 14.06.2004 року підтверджується наявним у матеріалах справи документами (накладною №3 від 16.06.2004 року, довіреністю серія ЯЖА 980911 на отримання товару, рахунком №3 від 16.06.2004 року), а також не заперечується сторонами у справі.

                    Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

                    З викладеного вбачається, що з боку Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" зобов’язання по сплаті отриманого товару за договором №2 від 14.06.2004 року належним чином виконано не було.

                    Згідно частині 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

                    Відповідно до частин 2 статті 217 зазначеного Кодексу у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

                    Частиною 1 статті 230 Кодексу встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

                    Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

                    Як випливає із змісту частини 2 статті 232 Кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

                    А згідно пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

                    Розмір пені визначений нормами Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” статтею 2, якого визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

                    З аналізу зазначених норм та розрахунку штрафних санкцій, наданого товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий проект" вбачається, що штрафні санкції (пеня) за порушення грошового зобов’язання за договором №2 від 14.06.2004 року повинні розраховуватись протягом шості місяців за період, що дорівнює одному року до дати звернення до суду, та не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

                    У зв’язку з викладеним, судова колегія дійшла висновку про необхідність задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий проект" у частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 200000,00 грн. та пені в сумі 18456,00 грн.

                    Що стосується вимог зустрічної позовної заяви Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії", то судова колегія не вбачає підстав для їх задоволення у зв’язку з наступним.

                    Як вбачається з зустрічного позову, про порушення свого права Кримське Республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" дізналось 17.06.2004 року. А з зустрічним позовом підприємство звернулось 24.06.2008 року.

                    Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

                    Тобто строк позовної давності для вимог Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" сплинув.

                    А частинами 3 та 4 статті 267 вказаного Кодексу визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

                    Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

                    У матеріалах справи містить відзив товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий проект" на зустрічну позовну заяву, у якому відповідач з зустрічним позовом просив застосувати позовну давність до вимог Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії".

                    Таким чином, судова колегія вважає, що позовні вимоги Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" задоволенню не підлягають.

                    Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає частковому скасуванню у зв’язку з порушенням судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 5 статті 49 Кодексу визначено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

                    Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

                    1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий проект" задовольнити частково.

                    2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07-28.10.2008 року у справі №2-2/4274-2008 скасувати у частині відмови у задоволенні первісного позову.

                    3. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий проект" задовольнити частково.

                    4. Стягнути з Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" (вул. Земська, 8,Феодосія,98100, ЗКПО 03348086, р/р 260093230346 в ФФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 324258) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий проект" (вул. Мраморна, 4-а,Сімферополь,95014, ЗКПО 32817161, р/р 2600915130115 в КРУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 324805) заборгованість за договором поставки №2 від 14.06.2004 року в сумі 200000,00 грн., пеню у розмірі 18456,00 грн., 3397,85 грн. державного мита та 77,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    5. В інший частині у позові відмовити.

                    6. В решті рішення залишити без змін.

                    7. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                            

Судді