Ухвала суду № 12328863, 05.12.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

27 листопада 2008 року Справа № 2-26/6345-2008А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіВолкова К.В. ,

суддівГоголя Ю.М. ,

Голика В.С. ,

секретар судового засідання Дікан Л.І.

за участю представників сторін:

позивача: Ярош Віра Миколаївна, довіреність № 53-Д від 28.10.08; Чирков Володимир Володимирович, довіреність № 43-Д від 06.10.08;

відповідача: Володькін Сергій Анатолійович, довіреність №2285/9/10-0 від 04.05.06; Левіна Наталія Василівна, довіреність №4820/9/100 від 10.07.08; Никанорова Валентина Михайлівна, довіреність №40106/н/10-0 від 17.11.08;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 16 липня 2008 року у справі №2-26/6345-2008А

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" (вул. Ялтинська, 16, Гурзуф, 98640)

до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, Ялта, 98600)

про визнання протиправними дії та бездіяльність, визнання протиправними та недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоза" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції в місті Ялті у якому просило визнати неправомірною бездіяльність Державної податкової інспекції у місті Ялта, щодо відсутності висновку по запереченнях на акт перевірки, викладеним в листі товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" №Л-149 від 08.04.2008 і у відсутності відповіді на лист товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" з проханням надання такого висновку №Л-164 від 14.04.2008, визнати неправомірним та недійсним рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта №11859/10/25-0 від 12.05.2008, визнати неправомірними і недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта №0001022301/0 від 14.04.2008 та №0001022301/0/1 від 16.05.2008, визнати неправомірними і недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта № 0009771701/0 від 14.04.2008 і № 0009771701/0/1 від 23.05.2008, визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у місті Ялта по включенню в акт планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" по питаннях дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 №839\23-1\30862998\45 від 03 квітня 2008 року необґрунтованих виводів відносно завищення відємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2007 року на 1429грн., за півріччя 2007 року на 14046грн., за 9 місяців 2007 року на 701635грн., за 2007 рік на 1432070грн.”, а також визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у місті Ялта по відображенню висновків в особових рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза", визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у місті Ялта по включенню в акт планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" по питаннях дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 № 839\23-1\30862998\45 від 03 квітня 2008 року необґрунтованих висновків щодо заниження суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість на 232708грн., завищення суми податкового кредиту по податку на додану вартість на 81060грн., зменшення залишку відємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2007 року на 2780198грн., а також визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у місті Ялта по відображенню даних виводів в особових рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза".

В процесі розгляду справи, позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в яких він просив суд визнати неправомірною бездіяльність Державної податкової інспекції у місті Ялта, щодо відсутності висновку по запереченнях на акт перевірки, викладеним в листі товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" №Л-149 від 08.04.2008 і у відсутності відповіді на лист товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" з проханням надання такого висновку №Л-164 від 14.04.2008, визнати неправомірним та недійсним рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта №11859/10/25-0 від 12.05.2008, визнати неправомірними і недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта №0001022301/0 від 14.04.2008 і №0001022301/0/1 від 16.05.2008, визнати неправомірними і недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта № 0009771701/0 від 14.04.2008 і № 0009771701/0/1 від 23.05.2008, зобовязати Державну податкову інспекцію у місті Ялта утриматись від здійснення в лицьовому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" наступних операцій відносно податку на прибуток: зменшення відємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2007 року на 1429грн., за півріччя 2007 року на 14046грн., за 9 місяців 2007 року на 701635грн., за 2007рік на 1432070грн., а також зобовязати Державну податкову інспекцію у місті Ялта утриматись від здійснення в лицьовому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" наступних операцій відносно податку на додану вартість: завищення суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість на 232708грн., зменшення суми податкового кредиту по податку на додану вартість на 81060грн., завищення залишку відємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2007 року на 2780198 грн.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 16 липня 2008 року у справі №2-26/6345-2008А позов задоволено частково.

Визнано неправомірними та недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим від 14.04.2008 року №0001022301/0, №0009771701/0, від 16.05.2008 року №0001022301/0/1, від 23.05.2008 року №0009771701/0/1, а також рішення №11859/10/25-0 від 12.05.2008 року.

В частині вимог щодо визнання неправомірною бездіяльності Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим стосовно відсутності висновку по запереченнях на акт перевірки, викладених в листі товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" №Л-149 від 08.04.2008 року і у відсутності відповіді на лист товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" з проханням надання такого висновку №Л-144 від 14.08.2008 року; зобов'язання податкової інспекції утриматись від здійснення у особовому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" операцій відносно податку на прибуток, а також операцій відносно податку на додану вартість, у позові відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом обставин справи, що мають значення для справи та порушення господарським судом норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у місті Ялта було проведено планову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2007.

За результатами перевірки складено акт за № 839/23-1/30862998/45 від 03.04.2008.

Не погодившись з виводами, викладеними в акті перевірки, позивачем 08 квітня 2008 року подано до Державної податкової інспекції в місті Ялті заперечення на акт перевірки (вих. № Л-149 від 08.04.2008).

На дані заперечення 14 квітня 2008 року на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" надійшов лист за № 10683/10/231 від 11.04.2008, в якому відповідач повідомив позивача про те, що заперечення на акт перевірки залишені без розгляду.

14 квітня 2008 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Лоза" звернулось до Державної податкової інспекції в місті Ялті з листом № Л-164, із зазначенням про те, що чинним законодавством не передбачено право органів державної податкової служби залишати заперечення на акт перевірки “без розгляду”, що заперечення на акт перевірки повинні бути розглянуті і по ним до винесення податкових повідомлень-рішень повинен бути в установленому порядку наданий висновок, а також просило до дачі такого висновку утриматися від винесення податкових повідомлень-рішень по акту перевірки.

14.04.2008, Державною податковою інспекцією в місті Ялті на підставі виводів, викладених в акті перевірки, були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001022301/0, відповідно з яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування ПДВ на суму 1067391грн., та № 0009771701/0, відповідно з яким позивачу донараховані податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 1328919,15грн.

На дані повідомлення-рішення, товариством з обмеженою відповідальністю "Лоза", в порядку апеляційного узгодження податкового зобов'язання 23 квітня 2008 року подано до Державної податкової інспекції в місті Ялті скарги (вих. № 177 і № 178), а також листи (вих. № 179 і № 180) з проханням про перегляд висновків, викладених в акті перевірки щодо завищення відємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2007 року на 1429грн., за півріччя 2007 року на 14046грн., за 9 місяців 2007 року на 701635грн. за 2007 рік на 1432070грн. і про перегляд виводів, викладених в акті перевірки щодо заниження суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість на 232708грн., завищення суми податкового кредиту по податку на додану вартість на 81060грн. і зменшення залишку відємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення рядка 26 Декларацій по ПДВ) за грудень 2007 року на 2780198 грн.

Рішенням Державної податкової інспекції в місті Ялті від 12.05.2008 за № 11859/10/25-0, в задоволенні скарг відмовлено, а податкові повідомлення-рішення від 14.04.2008 за № 0001022301/0 та № 0009771701/0 залишені без змін.

На підставі вказаного рішення було винесено податкові повідомлення-рішення № 0001022301/1 від 16.05.2008 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 1067391грн., та № 0009771701/0/1 від 23.05.2008, про донарахування податкових зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 1328919,15грн.

Судова колегія дослідивши матеріали справи та надані сторонами докахи, вважає, що вимоги позивача щодо визнання неправомірною бездіяльність Державної податкової інспекції в місті Ялті, стосовно відсутності висновку по запереченнях на акт перевірки, викладеним в листі товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" №Л-149 від 08.04.2008 і у відсутності відповіді на лист товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" з проханням надання такого висновку №Л-164 від 14.04.2008 задоволенню не підлягають оскільки, як вбачається з матеріалів справи позивачем було подано заперечення № Л-149 від 08.04.2008 до акту перевірки від 03.04.2008 за № 893/23-1/30862998/45.

Листом від 11.04.2008 за № 10683/10/23, Державна податкова інспекція в місті Ялті повідомила позивача, що акт виїзної планової документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 за № 893/23-1/30862998/45 від 03.04.2008 посадовими особами органу Державної податкової служби, які здійснювали перевірку не складався і товариству з обмеженою відповідальністю "Лоза" не вручався, за результатами перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" посадовими особами органу Державної податкової служби, які здійснювали перевірку, складено акт за № 839/23-1/30862998/45 від 03.04.2008, який зареєстрований в єдиному журналі реєстрації актів в Державній податковій інспекції в місті Ялті і 03.04.2008 один примірник акту на 174 аркушах з додатками на 12 аркушах вручений генеральному директору товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза", даний лист було направлено позивачу.

З огляду на вказане, відсутні підстави стверджувати про те, що відповідачем допущено бездіяльність щодо ненадання висновку по запереченнях позивача до акту перевірки та порушення пункту 4.4 “Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 № 327 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, адже позивачем із зазначенням номеру акту 893/23-1/30862998/45 подано заперечення фактично на інший документ. Крім того надання відповіді податковим органом на лист із проханням надати висновок не передбачено зазначеним Порядком.

Стосовно вимог позивача про визнання неправомірним та недійсним рішення Державної податкової інспекції в місті Ялті №11859/10/25-0 від 12.05.2008, визнання неправомірними і недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в місті Ялті №0001022301/0 від 14.04.2008, №0001022301/0/1 від 16.05.2008, а також визнання неправомірними та недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в місті Ялті № 0009771701/0 від 14.04.2008 і № 0009771701/0/1 від 23.05.2008, судова колегія зазначає наступне.

За результатами перевірки формування податкового кредиту по ПДВ перевіряючим (сторінка 173 акту перевірки) зроблений висновок про те, що має місце порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Лоза" норм підпункту 7.2.1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ, пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 внаслідок чого товариством з обмеженою відповідальністю "Лоза" завищена сума бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року на 1067391грн.

Суть порушення, вказана в акті перевірки, на думку перевіряючих, полягає в тому, що “Сума ПДВ у розмірі 1067391грн., сплачена товариством з обмеженою відповідальністю "Лоза" постачальникам у вересні 2007 року, а саме ПКФ “Кримконт” - 2390,87грн., товариству з обмеженою відповідальністю “Урбек” - 1065000грн., не підлягає включенню в рядок 3 “Розрахунку бюджетного відшкодування, оскільки включена в податковий кредит вересня 2007 року з порушенням вимог податкового законодавства, які були встановлені в результаті попередніх позапланових виїзних перевірок”. В даному випадку мова йде про рядок 3 Розрахунку бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року.

Як випливає з акту перевірки (розділ 9 “Перевірка показників декларації по ПДВ за вересень 2007 року, підрозділ “Перевірка достовірності нарахування сум ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2007 року” на сторінці 81) попередньою виїзною позаплановою документальною перевіркою товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" по питаннях дотримання законодавства про ПДВ (акт перевірки від 07.12.2007 № 3233\30862998\23-4), встановлено що “підприємством включено до складу податкового кредиту серпня 2007 року суми ПДВ згідно податкових накладних на суму ПДВ у розмірі 1068187,55грн.:

- ВКФ “Кримконт”- податкова накладна № 372 від 03.09.2007 на суму 14345,23грн., в т.ч. ПДВ 2390,87грн., №348 від 01.09.2007 на суму 4780,08грн., в т.ч. ПДВ - 796,68грн., у податковій накладній відсутня адреса продавця;

- ТОВ “Урбек”- податкова накладна № 124 від 03.09.2007 (сума ПДВ 385000грн.), №125 від 03.09.2007 (сума ПДВ 680000грн.) - в податкових накладних вказаний індивідуальний податковий номер, який не відповідає ІПН “ТОВ “Урбек” згідно відповіді Державної податкової інспекції в місті Алушта, загальна сума ПДВ по податкових накладних від даного постачальника складає 1065000грн.”.

Однак, судова колегія зазначає, що судовим рішенням у справі 2-23/101-2008А за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза", до відповідача - Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим, про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення, яким визнано протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим від 19.12.2007 №0003442301/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1147390,51грн. та яке залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.04.2008 встановлений факт того, що у податкових накладних, отриманих від ПКФ “Кримконт”, зазначене місце розташування юридичної особи постачальника вулиця Декабристів, 12. Поза увагою Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим залишився той факт, що сплата податку на додану вартість даному постачальнику в складі платежів за роботи та послуги підтверджується рахунками на оплату, актами виконаних робіт, платіжними документами. На підставі чого зроблено висновок, що відсутність у графі “місцезнаходження продавця” додаткового реквізиту міста Сімферополь, де находиться вулиця Декабристів, не робить дані накладні недійсними, тобто, такими, що заповнені з порушеннями діючого законодавства. А також встановлено, що податкові накладні, які видані товариством з обмеженою відповідальністю “Урбек” позивачу, містять справжній індивідуальний податковий номер Товариства з обмеженою відповідальністю “Урбек”, що є підставою для включення сум податку на додану вартість, зазначених у податкових накладних, в податковий кредит позивача.

Частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинтства України визначено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно частині 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку що, податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001022301/0 від 14.04.2008 і № 0001022301/1 від 16.05.2008 прийняті ним з порушенням підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а отже є неправомірними та підлягають визнанню недійсними.

В акті перевірки встановлено порушення товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" норм підпункту 8.1.1 пункту 8.1. статті 8 Закону України від 22.05.2003 №889-1У “Про податок з доходів фізичних осіб”, внаслідок чого “занижений податок з доходів фізичних осіб за 2007 рік на суму 442973,05грн., зокрема за лютий на 514,35грн., березень на 1075,50грн., за квітень на 1317,30грн., за червень на 2973,74грн., за липень на 251340,46грн., за серпень на 37694,54грн., за вересень на 13439,71грн., за грудень на 134617,45грн.”.

Суть одного з порушень, на думку перевіряючих, полягає в тому, що товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" сплатило кошти за проживання фізичних осіб-нерезидентів, які є учасниками товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" і які в трудових відносинах з суб'єктом господарювання не перебувають”(стр. 103 акту перевірки).

Як випливає з акту перевірки (стр.102 акту перевірки) у 2007 році, товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" сплатило товариству з обмеженою відповідальністю “Джоб” за отримані послуги по проживанню фізичних осіб 25158,38грн., зокрема в лютому 1714,50грн., в березні 3585,00грн., в квітні 4391,00грн., в червні 9912,48 грн., у вересні 5555,40грн.

За даними витратами (проживання фізичних осіб) на перевірку суб'єктом господарювання не надані підтверджуючі документи, що ці витрати є витратами на відрядження фізичних осіб, які перебувають в трудових відносинах з платником податку або є членами керівних органів платника податку.

В даному випадку йдеться про засновників товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" - ОСОБА_10 і ОСОБА_11, які у виконання рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" здійснювали контроль за ходом будівництва житлового комплексу в смт. Гурзуф, у зв'язку з чим вимушені були проживати в місті Ялта, а виконавчий орган товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза", у виконання рішення керівного органу товариства здійснював оплату мешкання вказаних засновників. Саме дані учасники, про яких йдеться в акті перевірки, є членами керівних органів товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" - учасниками даного господарського товариства.

Так згідно пункту 6 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза", “органи управління товариством та їх посадові особи”, а також відповідно до статті 59 Закону України “Про господарські товариства”, найвищим органом товариства є загальні збори учасників, що складаються з учасників або призначених ними представників (пункт 6.1Статуту). Проте, що вказані особи є членами зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза", особам, що проводили перевірку було відомо, і ці дані були ними відображені в акті перевірки.

В протоколі загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" від 01 січня 2007 року № 50\1, зафіксовано рішення найвищого керівного органу протягом 2007 року оплачувати вартість мешкання в готелях фізичних осіб-нерезидентів, що є засновниками товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза", та знаходяться на території Автономної Республіки Крим, з метою здійснення контролю за ходом будівництва житлового комплексу за рахунок засобів товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза". Даний протокол вказаний та описаний в акті перевірки.

Згідно підпункту 9.11.1 пункту 9.11 статті 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.

До доходів, вказаних в підпункті 9.11.1 пункту 9.11 статті 9 Закону № 889-IV відносяться всі доходи, перераховані в пункті 1.3 статті 1 вказаного закону, а також доходи, нараховані нерезидентам які:

а) працюють на об'єктах, розташованих на території України, утому числі у представництвах нерезидентів - юридичних осіб, незалежно від джерел виплати таких доходів;

б) є членами керівних органів резидентів - юридичної особи чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або їх представництв за кордоном та отримують у цьому зв'язку заробітну плату, інші виплати та винагороди за рахунок таких резидентів;

Оплата вартості мешкання в готелі членів керівного органу товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" викликана виконанням цими особами трудових функцій - контроль за ходом будівництва житлового комплексу і здійснена на підставі відповідного вирішення керівного органу товариства - загальних зборів.

Відповідно до абзацу “а” підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV до доходів, отриманих як додаткові блага, відносяться: вартість використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств.

В даному випадку оплата за рахунок засобів товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" послуг мешкання, наданих товариством з обмеженою відповідальністю “Джоб” засновникам товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза", пов'язана з виконання ними функцій членів керівного органу підприємства, які дали згоду здійснювати контроль за ходом будівництва житлових будинків з умовою оплати їх мешкання в готелі.

Оскільки надання житла в безкоштовне користування засновникам товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обумовлене виконанням ними функцій членів керівного органу товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" і передбачено рішенням найвищого керівного органу товариства, то на підставі норм абзацу “а” підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, вартість використання цього житла в сумі 25158,38грн., зокрема в лютому -1714,50грн., в березні - 3585,00грн., в квітні - 4391,00грн., в червні - 9912,48грн., в вересні - 5555,40грн. не є доходом, отриманим вказаними фізичними особами, як додаткове благо.

Таким чином висновок в акті перевірки стосовно того, що оплата за рахунок коштів товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" послуг, наданих товариством з обмеженою відповідальністю “Джоб” по проживанню засновників товариства, є додатковим благом у вигляді вартості безкоштовно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеним “частиною “е” підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV, судова колегія вважає неправомірним.

Суть другого порушення, вказаного в акті перевірки, на думку перевіряючих, полягає в наступному: перевіркою встановлено, що при реалізації квартир фізичним особам: ОСОБА_1, ОСОБА_2,, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ціна реалізації квартир за договором була нижча чим звичайні ціні (сторінка 106 акту перевірки).

Для визначення звичайних цін перевіряючими, як випливає з акту перевірки, була використана інформація про ціни реалізації квартир по договорах купівлі-продажу, які були укладені між товариством з обмеженою відповідальністю "Лоза" і фізичними особами-покупцями в співставних умовах та визначена середня ціна реалізації 1кв.м, яка прийнята за звичайну ціну. (сторінка 105 акту перевірки).

Згідно підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” обов'язок доказування того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цім Законом, покладається на податковий орган в порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право подати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту”.

При проведенні перевірки податковий орган не надавав запит в адресу підприємства щодо обґрунтування рівня договірних цін. Був зроблений лише запит про надання пояснень щодо принципів ціноутворення, на який позивачем було надано відповідь. Тому на підставі норм підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 вказаного закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

Відповідно до підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом в результаті визначення звичайних цін здійснюється за процедурою встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань по непрямих методах, а для платників податку, визнаних природними монополістами відповідно до закону, - також згідно принципам регулювання цін, встановленим таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, здійснюваної платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Законом, що встановлює процедуру нарахування податкових зобов'язань по непрямим методам, є Закон № 2181-III, відповідно до підпункту 4.3.5. пункту 4.3 статті 4 якого, рішення про застосування непрямих методів ухвалюється податковим органом по місцезнаходженню платника податків за наявності підстав, визначених в підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань ухвалюється в судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Проте для того, щоб застосувати процедуру донарахування податкових зобов'язань по непрямих методах необхідно мати в своєму розпорядженні методику їх визначення. Відповідно до підпункту 4.3.3. пункту 4.3 статті 4 Закону №2181- III, методика визначення суми податкових зобов'язань по непрямих методах затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

Однак такої методики, затвердженої законом, не існує.

Проте не зважаючи на відсутність законодавчо затвердженої методики донарахування податкових зобов'язань по непрямих методах, в акті перевірки зроблений розрахунок доходу, нібито отриманого вищеназваними покупцями квартир у вигляді різниці між вартістю квартири, розрахованої виходячи з середньої ціни 1 кв.м, загальної площі придбаної квартири, і ціною покупки.

Розрахований таким чином дохід визначений перевіряючими в акті як додаткове благо у вигляді суми знижки з ціни квартири, яка перевищує звичайну ціну, розраховану по правилах визначення звичайних цін у розмірі такої знижки (сторінка 107 акту перевірки).

Застосування відповідачем законодавчо не встановленого способу визначення податкових зобов'язань є перевищенням повноважень і порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституцій України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією і законами України.

При таких обставинах, висновок зроблений в акті стосовно того, що підприємством не нарахований, не утриманий і не сплачений до бюджету податок з доходу фізичних осіб в сумі 1396246,87грн., а сума податку з доходів фізичних осіб занижена на 416820,08грн., зокрема за липень на 234547,92грн., за серпень на 35882,34грн., за вересень на 11773,09грн., за грудень на 134617,45грн. є неправомірним і необґрунтованим.

Суть третього порушення, на думку перевіряючих, як вказано в акті перевірки, полягає в наступному: перевіркою встановлено, що при реалізації парковочних місць фізичним особам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ціна реалізації парковочних місць за договором була менше чим звичайні ціни (сторінка 108 акту перевірки).

Для визначення звичайних цін перевіряючими в цьому випадку взята не середня ціна 1кв.м парковочного місця, як було зроблено у випадку з цінами на квартири., а собівартість парковочного місця за 9 місяців 2007 року (сторінка 107 акту перевірки).

При цьому в акті немає посилання на документи, які б підтверджували приведену в акті інформацію про собівартість парковочного місця за 9 місяців 2007 року.

Результат розрахунку доходу, приведеного в акті перевірки отриманого вищеназваними фізичними особами як додаткове благо у вигляді знижки з ціни парковочного місця, яка перевищує звичайну, розраховану по правилах визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки) узятий перевіряючими за основу для донарахування податку з доходів фізичних осіб.

Приведений вище метод визначення перевіряючими звичайної ціни парковочного місця з розрахунку його собівартості, знижки з ціни, що перевищує звичайну, розраховану по правилах, винайдених самими перевіряючими, розрахунок доходу у вигляді додаткового блага, нібито отриманого покупцями парковочних місць, є суб'єктивним припущенням посадових осіб, що проводили перевірку, і не підтверджений якими-небудь доказами.

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення, тому повинен містити вичерпні елементи його складу і підтверджуватись первинними документами. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факти вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини 2 статті 19 Конституції України.

Статтею 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності, законності, обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не надано. Висновки перевіряючих, що викладені у акті перевірки, не підкріплені ніякими доказами і носять характер субєктивних припущень.

При таких умовах факти вказаних порушень слід вважати неналежно встановленими.

У звязку з чим висновок в акті перевірки стосовного того, що підприємством не нарахований, не утриманий і не сплачений до бюджету податок з доходу фізичних осіб в сумі 62015,83грн., а сума податку з доходів фізичних осіб занижена на 18604,74грн., зокрема за липень на 16792,54грн., за серпень на 1812,20грн. є неправомірним і необґрунтованим, як наслідок податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Ялті № 0009771701/0 від 14.04.2008 і № 0009771701/0/1 від 23.05.2008 прийняті з порушенням діючого законодавства та підлягають визнанню неправомірними та недійсними.

З тих же підстав підлягає визнанню неправомірним та недійсним рішення Державної податкової інспекції в місті Ялті №11859/10/25-0 від 12.05.2008 як таке, що винесене шляхом механічного перенесення до нього доводів посадових осіб Державної податкової інспекції в місті Ялті та підстав, що вказані в податкових повідомленнях рішеннях від 14.04.2008 № 0001022301/0 та № 0009771701/0.

Вимоги позивача про зобовязання Державної податкової інспекції в місті Ялті утриматись від здійснення в лицьовому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" наступних операцій відносно податку на прибуток: зменшення відємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2007 року на 1429грн., за півріччя 2007 року на 14046грн., за 9 місяців 2007 року на 701635грн., за 2007рік на 1432070грн., а також зобовязання Державної податкової інспекції в місті Ялті утриматись від здійснення в лицьовому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" наступних операцій відносно податку на додану вартість: завищення суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість на 232708грн., зменшення суми податкового кредиту по податку на додану вартість на 81060грн., завищення залишку відємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2007 року на 2780198грн., задоволенню не підлягають оскільки, внесення змін до лицьових рахунків платника податків має здійснюватись на підставі відповідних рішень податкового органу які у свою чергу є предметом оскарження у суді, однак враховуючи, що, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Ялті № 0009771701/0 від 14.04.2008, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Ялті № 0009771701/0/1 від 23.05.2008 якими позивачу данароховано податкові зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на суму 1328919,15грн., податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Ялті №0001022301/0/1 від 16.05.2008, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Ялті №0001022301/0 від 14.04.2008 якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1067391грн., а також рішення Державної податкової інспекції в місті Ялті №11859/10/25-0 від 12.05.2008 визнані недійсними, зобовязання відповідача утриматись від вчинення внесення змін до лицьового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" на думку суду є недоцільним.

Крім того відповідачем не здійснено щодо вказаних у акті порушень ні яких дій, що у свою чергу було б підставою для вимог передбачених пунктом 3 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, у звязку з чим вимоги щодо зобовязання відповідача утриматись від здійснення в лицьовому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" наступних операцій відносно податку на прибуток:

- зменшення відємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2007 року на 1429грн.,

- за півріччя 2007 року на 14046грн., за 9 місяців 2007 року на 701635грн., за 2007 рік на 1432070грн., а також зобовязання утриматись від здійснення в лицьовому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" наступних операцій відносно податку на додану вартість: завищення суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість на 232708грн., зменшення суми податкового кредиту по податку на додану вартість на 81060грн., завищення залишку відємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2007 року на 2780198грн., на думку апеляційної інстанції є передчасними.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі відповідно до задоволених вимог на підставі частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі висловленого, судова колегія вважає, що постанова господарського суду є законною, обґрунтованою, відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги її не спростовують.

Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2008 року у справі №2-26/6345-2008А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяК.В. Волков

СуддіЮ.М. Гоголь

В.С. Голик