Ухвала суду № 12328235, 10.11.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

04 листопада 2008 року Справа № 2-29/3777-2008А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          Черткової І.В.,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

позивача: Абдурахманова Асмар Закірівна, довіреність №б/н від 04.11.08;

відповідача: Лукпанова Ксенія В'ячеславівна, довіреність №67 від 08.10.08;

розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 24 червня 2008 року у справі №2-29/3777-2008А

за позовом           Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Джанкоя" (вул. Радянська, 15а, Джанкой, 96102)

до           Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Дзержинського, 30, Джанкой, 96100)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

          Кримське Республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Джанкоя" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0000591502 від 28.01.2008 року.

          Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 24 червня 2008 року у справі №2-29/3777-2008А позов задоволено.

          Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що податкова інспекція не мала повноважень самостійно без узгодження з позивачем або за рішенням суду визначати призначення платежів та перераховувати платежі за поточними зобов’язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше.

                    Не погодившись з даною постановою суду, Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

                    Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

          Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 04.11.2008 року у зв’язку з зайнятістю в іншому судовому процесі у складі колегії було замінено суддю Гоголя Ю.М. на суддю Голика В.С.

                    У судовому засіданні 04.11.2008 року представник податкової інспекції підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.

                    Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

                    Матеріалами справи підтверджено, що 22.01.2008 року Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим було проведено невиїзну документальну перевірку Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Джанкоя" з питання сплати податку на додану вартість за період з 03.05.2007 року по 14.12.2007 року. По результатах перевірки був складений акт №63/15-2/03348100 від 22.01.2008 року.

                    На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2008 року №0000591502/0 про визначення суми штрафних санкцій у розмірі 27643,54 грн. за затримку граничного терміну сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 03.05.2007 року по 14.12.2007 року.

                    Вказане повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем у судовому порядку.

                    Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

                    Підпунктом 17.17 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

                    Відповідач в апеляційній скарзі посилається на пункт 7.7 статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. У зв’язку з зазначеним податкова інспекція вважає правомірним зарахування коштів, сплачених за поточними податковими зобов’язаннями, на погашення податкового боргу, що виник раніше.

                    Проте, судова колегія не може погодитись з вказаними доводами податкового органу з огляду на наступне.

                    Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з 30.10.2007 року по 14.12.2007 року були сплачені поточні зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 71600,00 грн., зокрема: за вересень 2007 року в сумі 26160,00 грн.; за жовтень 2007 року в сумі 42000,00 грн.; за листопад 2007 року в сумі 3500,00 грн.

                    Таким чином, всі платежі, за спірний період, були сплачені позивачем в рахунок погашення поточних зобов'язань, граничний термін сплати яких, в момент погашення, ще не наступив.

                    Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

                    З акту перевірки вбачається, що відповідач зарахував частину платежів, в сумі 55914,70 грн., в рахунок погашення заборгованості з податку на додану вартість за березень 2007 року (декларація №6153 від 20.04.2007 року) і частину в сумі 3156,55 грн. направив на погашення пені.

                    Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

                    Статтею 13 Закону України „Про державну податкову службу України” посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

                    З аналізу норм Закону України „Про державну податкову службу в Україні” вбачається, що діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно без згоди платника податків або відповідного рішення суду визначати призначення платежу.

                    Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації №37 від 12.05.1994 року, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи.

                    Пунктом 5.3 зазначеної Інструкції встановлено, що при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.

                    Тобто, зарахування коштів до бюджету повинно здійснюватись контролюючими органами з урахуванням призначення платежу, визначеного платником податку самостійно.

                    Також відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

                    Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

                    Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що відповідачем безпідставно не враховувалось призначення платежів, визначене позивачем у платіжних документах, та неправомірно перераховувались кошті, сплачені позивачем у рахунок сплати поточних зобов’язань, на погашення податкової заборгованості, яка виникла раніше, та пені.

                    Більш того нормами Закону України „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачені повноваження органів державної податкової служби щодо застосування засобів примусового погашення податкового боргу.

                    Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

                    Таким чином, судова колегія вважає недоведеним факт несвоєчасності сплати позивачем сум узгодженого податкового зобов’язання, тому безпідставним є застосування до Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Джанкоя" штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

                    Враховуючи викладене, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим, та вважає постанову суду першої інстанції такою, що прийнята відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.

                    Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

          2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 червня 2008 року у справі №2-29/3777-2008А залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

                    Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                            

Судді                                                                                          

                                                                                          І.В. Черткова