Ухвала суду № 12327968, 21.10.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

16 жовтня 2008 року Справа № 2-26/3701-2008А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          Черткової І.В.,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 05 червня 2008 року у справі №2-26/3701-2008А

за позовом           Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Джанкоя" (вул. Радянська, 15а,Джанкой,96102)

до           Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Дзержинського, 30,Джанкой,96100)

про скасування податкового повідомлення-рішення та повідомлень про залік пені

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 червня 2008 року у справі №2-26/3701-2008А задоволено адміністративний позов Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Джанкоя" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про скасування податкового повідомлення-рішення та повідомлень про залік пені.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що самостійне розпорядження податковим органом коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч, визначеному платником, призначення платежу, є недопустимим.

Не погодившись з вказаною постановою, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, тому податкова інспекція вважає правомірним зарахування коштів, сплачених позивачем за поточні податкові зобов’язання, у рахунок погашення податкового боргу, який виник раніше.

Окрім того, заявник апеляційної скарги вказує, що на момент прийнятті спірного повідомлення-рішення активи позивача знаходились у податковій заставі, право на яку виникло до прийняття Рішення Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року № 2-рп/2005, яким визнано неконституційними положення підпункту 8.2.2. пункту 8.2. статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Тому право податкової застави розповсюджується на всі активи позивача.

Заявник скарги також вважає, що Рішення Конституційного Суду України, на відміну від законів України, не мають зворотної дії в часі.

Позивач на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надіслав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

За розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2008 року у складі судової колегії була проведена заміна судді Волкова К.В. на суддю Голика В.С.

В судовому засіданні, яке відбулося 15 жовтня 2008 року, представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Представник позивача проти скарги заперечував, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін. У розгляді справи оголошувалась перерва до 16 жовтня 2008 року.

В судове засідання, призначене на 16 жовтня 2008 року, сторони не з’явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

                    Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

                    Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

На підставі акту невиїзної документальної перевірки з питання сплати податку на додану вартість Джанкойським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства за період з 05 квітня 2007 року по 30 жовтня 2007 року за № 1491/15-2/03348100 від 03 грудня 2007 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2007 року № 0014281502\0 про застосування штрафних санкцій у сумі 27 500 грн.

Вказані штрафні санкції були нараховані на підставі п.п.17.1.7., п.17.1, ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" - за несвоєчасну сплату погоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 55000,00 грн.

Актом перевірки встановлено, що штрафні санкції розраховані за несвоєчасну сплату позивачем податку на додану вартість по уточнюючому документу № 4274 від 05 квітня 2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2006 року, позивачем помилково не відображено податкові зобов'язання з податку на додаткову вартість в сумі 55000,00 грн. Зазначена помилка була виправлена в рядку 8.1 декларації № 3017 від 20 березня 2007 року. Одразу були самостійно нараховані штрафні санкцій в розмірі 5 %, які склали 2750,00 грн. Ця сума була відображена в рядку 28.2 декларації.

Згодом позивачем було подано до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим два уточнюючих розрахунки:

- № 3177 від 29 березня 2007 року до податкових зобов'язань з податку на додану вартість до декларації № 3017 від 20 березня 2007 року, яким податкові зобов'язання зменшені на 55000,00 грн.

- № 4274 від 05 квітня 2007 року до податкових зобов'язань з податку на додану вартість до декларації № 25716 від 22 січня 2007 року, яким податкові зобов'язання збільшені на 55000,00 грн.

Загальна сума податкових зобов'язань, задекларованих Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя" за грудень 2006 року, склала 85926,00 грн.

Дані зобов'язання були частково самостійно сплачені в сумі 75000,00 грн. Недоїмка за грудень 2006 року склала 10926,00 грн.

Позивачем погашались податкові зобов'язання по податку на додану вартість відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно якого активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань винятково за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість і форму задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Так, фактично позивачем за період з 28 вересня 2007 року по 30 жовтня 2007 року були сплачені поточні зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 67960,00 грн., зокрема: за серпень 2007 року в сумі 24800,00 грн. та за вересень 2007 року в сумі 43160,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що відповідач зарахував частину платежів, в сумі 55000,00 грн., в рахунок погашення заборгованості з податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку № 4274 від 05 квітня 2007 року і частину, в сумі 3554,50 грн., направив на погашення пені.

Отже, відповідач зараховував платежі на погашення не поточних податкових зобов’язань, а податкового боргу, що виник раніше, не звертаючи уваги на призначення платежів в платіжних дорученнях, тобто проводив облік надходження платежів у картці особового рахунку позивача з податку на додану вартість в порядку календарної черговості настання граничних строків сплати узгоджених зобов’язань.

Вважаючи зазначені дії податкового органу неправомірними, позивач звернувся до господарського суду з відповідним адміністративним позовом.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

Підпунктом 17.17 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на пункт 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. У зв’язку з зазначеним податкова інспекція вважає правомірним зарахування коштів, сплачених за поточними податковими зобов’язаннями, на погашення податкового боргу, що виник раніше.

                    Проте, судова колегія погодитись з висновком податкового органу не може у зв’язку з наступним.

                    Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

                    Статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу України" передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

                    З аналізу норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" вбачається, що діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно, без згоди платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу.

                    Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації №37 від 12 травня 1994 року, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи.

                    Пунктом 5.3 зазначеної Інструкції встановлено, що при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.

                    Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що відповідачем безпідставно не враховувалось призначення платежів, визначене позивачем у платіжних документах, та неправомірно перераховувались кошті, сплачені позивачем, на погашення податкової заборгованості, яка виникла раніше.

                    Більш того нормами Закону України "Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачені повноваження органів державної податкової служби щодо застосування засобів примусового погашення податкового боргу, якими у свою чергу відповідач не скористався.

                    Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, судова колегія вважає недоведеним факт несвоєчасності сплати позивачем сум узгодженого податкового зобов’язання, тому безпідставним є застосування до Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Джанкоя" штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Апеляційна інстанція вважає помилковим твердження заявника апеляційної скарги про те, що на позивача не розповсюджується право самостійно визначати порядок задоволення претензій кредиторів, оскільки його активи знаходяться в податкової заставі.

Рішенням Конституційного суду України від 24 березня 2005 року № 2-рп/2005 підпункт 8.2.2. пункту 8.2. статті 8 Закону України № 2181 визнаний неконституційним в частині поширення податкової застави на будь-які види активів без урахування суми його податкового боргу, податкова застава може поширюватися тільки на активи, вартість яких відповідає сумі податкового боргу.

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені (ст. 150 Конституції України).

Крім того, згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, реєстрація податкової застави датується 30 травня 2005 року, що значно пізніше, ніж дата ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 2-рп/2005.

Таким чином, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, правових підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

          2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 червня 2008 року у справі №2-26/3701-2008А залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                        

Судді                                                                      

                                                                      І.В. Черткова