Постанова № 12327935, 17.10.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

09 жовтня 2008 року Справа № 2-29/1664-2008А                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          Черткової І.В.,

секретар судового засідання                                                                      

за участю представників сторін:

позивача: Щербіна Дмитро Сергійович, довіреність №45/100від 25.05.07;

відповідача 1: Аметова Ейла Мустафаївна, довіреність №б/н від 09.02.08;

відповідача 2: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 01 липня 2008 року у справі №2-29/1664-2008А

за позовом           Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, Сімферополь,95053)

до          паливно-енергетичного комплексу "Современник" (вул. Київська, 73,Сімферополь,95017)

товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" (вул. Саксаганського, 41,Київ,01001)

про визнання угод недійсними та стягнення 303246,02 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Державна податкова інспекція у місті Сімферополі звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсними господарських зобов'язань, оформлених угодами між паливно-енергетичним комплексом "Современник" та товариством з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" про поставку пального по податковій накладній №265 від 29.03.05 року на суму 303246,02 грн. та стягнення з паливно-енергетичного комплексу "Современник" на користь Державного бюджету України вартості отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" пального в сумі 303246,02 грн.

                    Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 01 липня 2008 року у справі № 2-29/1664-2007А у задоволенні позову відмовлено.

                    Постанова суду мотивована тим, що спірна угода була спрямована на реальне настання правових наслідків, зобов’язання за договором сторонами були виконані у повному обсязі, а мета укладення –приховування прибутку від оподаткування –не була доведена податковим органом.

                    Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, позов задовольнити.

                    Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28.02.06 року у справі №2-581/6 2007р визнано недійсними статут з моменту реєстрації (з 15.08.2003 року) та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" з дати реєстрації 16.09.2003 року, у зв’язку з чим на думку позивача, договори та первинні документи від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" підписані невстановленими особами, які здійснюючі незаконну діяльність мали намір на ухилення від оподаткування, здійснення господарської діяльності всупереч законодавчо встановленому порядку, створення для паливно-енергетичного комплексу "Современник" штучних умов для збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість без фактичної сплати суми цього податку.

                    Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 07.10.2008 року у складі колегії було замінено суддів Голика В.С. та Гонтаря В.І. на суддів Гоголя Ю.М. та Черткову І.В.

                    У судовому засіданні 07.10.2008 року представник податкової інспекції підтримав вимоги апеляційної скарги, представник паливно-енергетичного комплексу "Современник" проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.

                    Представники товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

                    Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю представника товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш", оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

                    У судовому засіданні оголошувалась перерва до 09.10.2008 року.

                    Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

                    Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим у період з 21.09.2007 року до 01.10.2007 року було проведено невиїзну документальну перевірку паливно-енергетичного комплексу "Современник" з питань правових відносин з приватним підприємством „Весмастер”, приватним підприємством „Нертус-Ц”, товариство з обмеженою відповідальністю "Оілмаш", приватним підприємством „Ра-Рур”, товариством з обмеженою відповідальністю „Ерматекс” за період з 01.01.2005-31.12.2005. По результатах перевірки був складений акт від 18.10.2007 року №64105/23-2/24870616 (том 1 аркуші справи 17-32).

                    Вказаним актом встановлено, що паливно-енергетичний комплекс "Современник" (покупець) отримав від товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" (постачальник) паливо на підставі податкової накладної №265 від 39.03.2005 року на загальну суму 303246,02 грн. (в тому числі податок на додану вартість –50541,00 грн.)

                    Вартість отриманого товару була віднесена відповідачем до складу валових витрат паливно-енергетичного комплексу "Современник", а сума податку на додану вартість - до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних періодів.

                    Отриманий від товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" товар відповідач не оплатив, що підтверджується наявною кредиторською заборгованістю перед товариством з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" за рахунком 6852, що підтверджується додатком №4 до акту перевірки Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 25.06.2007 року №3877/23-7/24870616 (том 1 аркуші справи 34-35).

                    Також податковим органом було встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28.02.06 року у справі №2-581/6 2007р визнано недійсними статут з моменту реєстрації (з 15.08.2003 року) та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" з дати реєстрації 16.09.2003 року (том 1 аркуш справи 75).Рішення набрало законної сили.

                    Вказані обставини стали підставою для звернення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсною угоди, укладеної між паливно-енергетичним комплексом "Современник" та товариством з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" по податковій накладній №265 від 29.03.2005 року.

                    Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим такою, що підлягає задоволенню, у зв’язку з наступним.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28 квітня 1978 року N 3„Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” до угод, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу, зокрема, належать угоди, спрямовані на використанння всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.

Таким чином, угоди, укладені з метою приховування від оподаткування, може бути визнано на підставі статті 207 Господарського кодексу України.

          Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України встановлено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

                    З урахуванням вимог пункту 11 частини 1 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, відповідно до якого державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, судова колегія вважає, що податкові органи, зокрема Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, наділені повноваженнями щодо звернення до судів з позовами про визнання недійсними угод, які укладені з метою приховування від оподаткування, на підставі статті 207 Господарського кодексу України.

                    Як було встановлено актом перевірки від 25.06.2007 року №3877/23-7/24870616 згідно з відповіддю Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва №6481/7/23-2-702 від 05.04.2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" знаходиться у розшуку та не надає податкової звітності.

                    Більш того рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28.02.06 року у справі №2-581/6 2007р було встановлено, що протягом усього періоду діяльності підприємства від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" діяла невстановлена особа, яка підписувала документи підприємства, у тому числі податкову накладну №265 від 29.03.2005 року.

                    Особа, на ім’я якої були оформлені установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш", документів від імені підприємства не підписувала у підприємницькій діяльності підприємства участі не брала.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

                    На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку про наявність умислу з боку невстановлених осіб, які діяли від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" на укладення угоди з паливно-енергетичним комплексом "Современник" з метою приховування від оподаткування.

                    Вказане, на думку колегії суддів, є підставою для задоволення позовних вимог Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, оскільки спірна угода суперечить інтересам держави та суспільства, тому що укладена з метою приховування від оподаткування.

                    Також судова колегія вважає за необхідне вказати, що у виконання зобов’язання за угодою по податковій накладній №265 від 29.03.2005 року паливно-енергетичний комплекс "Современник" вартість палива на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" не сплатив.

                    А у зв’язку з тим, що умисел на укладення угоди з метою приховування від оподаткування був тільки з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш", тому на підставі статті 208 Господарського кодексу України стягненню з паливно-енергетичного комплексу "Современник" підлягає вартість отриманого на підставі видаткової накладної №ПН-9940443 від 01.02.2005 року бензину А-80 у розмірі 303246,02 грн.

                    Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права.

                    Відповідно до вимог частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

                    Керуючись статтею 195, пунктом 3 частини 1 статті 198, статтею 202, пунктом 3 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                  ПОСТАНОВИВ:          

                    1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задовольнити.

          2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2008 року у справі №2-29/1664-2008А скасувати.

          3. Прийняти нову постанову.

          4. Позов задовольнити.

          5. Визнати недійсною угоду, укладену між паливно-енергетичним комплексом "Современник" та товариством з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" про поставку пального по податковій накладній №265 від 29.03.2005 року на суму 303246,02 грн.

          6. Стягнути з паливно-енергетичного комплексу "Современник" на користь Державного бюджету України (р/р 31111095500002 в банку одержувача - Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, МФО 824026, одержувач - Держбюджет, м. Сімферополь, ЄДРПОУ 22301854) вартість отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю "Оілмаш" пального в сумі 303246,02 грн.

          7. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати виконавчий документ.

                    Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

                    Постанову може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                            

Судді                                                                                          

                                                                                          І.В. Черткова