Постанова № 12327914, 13.10.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2008 року С права № 2-21/12313-2007

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          ,

суддів          ,

,

за участю представників сторін:

позивач, не з'явився,  ОСОБА_1;

представник відповідача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Продовольча база";

представник третьої особи, не з'явився,   Державний реєстратор Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча база" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 03 липня 2008 року у справі № 2-21/12313-2007

за позовом          ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 Крим, 97400)

до          товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча база" (вул. Дм. Ульянова, 72/75, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97408)

третя особа Державний реєстратор Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради  (вул. Леніна, 2, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97400)

про визнання недійсними редакцій статуту,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим  з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча база"  про визнання недійсним усіх редакцій статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча база", що були прийняті без участі позивача - учасника господарського товариства (арк. с. 2-3, т. 1).

Заявами від 14 січня 2008 року та від 03 липня 2008 року позивач уточнив свої вимоги шляхом зазначення конкретних редакцій статуту відповідача, які він  просить визнати недійсними.

В основі обґрунтування позовних вимог лежить твердження  ОСОБА_1 про те, що оскаржувані редакції статуту відповідача були прийняті без її участі, чим, на думку позивача, порушено її корпоративне право.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 липня 2008 року у справі № 2-21/12313-2007 задоволено позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча база", третя особа Державний реєстратор Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради про визнання недійсними редакцій статуту.

Визнано недійсними усі редакції статуту товариства з обмеженою від повідальністю "Продовольча база", в яких відсутні відомості про ОСОБА_1, як учасника товариства, взагалі нові редакції статут: за тверджений зборами засновників протокол № 6 від 10 червня 2004 року, зареєст рований в державному реєстрі від  16 вересня 2004 року за №11401050001000021; за тверджений зборами засновників протокол № 3 від 14 березня 2005 року, зареєст рований в державному реєстрі від 16 травня 2005 року за № 11401050002000021; за тверджений зборами засновників протокол № 7-а від 15 серпня 2005 року, зареєст рований в державному реєстрі від 31 серпня 2005 року за № 11401050003000021.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча база"  на користь ОСОБА_1 85,00 грн державного мита та 118,00 грн витрат зі сплати послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Судове рішення мотивоване тим, що редакції спірних статутів не містять відомостей про позивача, прийняті без його участі, чим порушене його право на участь в обговоренні і внесенні пропозицій до вказаних редакцій.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Продовольча база" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним редакції статуту, зареєстрованому в державному реєстрі від 16 вересня 2004 року за № 11401050001000021 та від 16 травня 2005 року за №11401050002000021 припинити у зв’язку з відсутністю предмету спору, і відмовити в позові в частині визнання недійсним редакції статуту, зареєстрованому в державному реєстрі від 31 серпня 2005 року за № 11401050003000021.

Свої вимоги в частині припинення провадження заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що  у товариства з обмеженою відповідальністю може існувати лише одна діюча редакція статуту, тому при прийнятті нової редакції  всі попередні  стають недійсними, у зв’язку з чим, на думку відповідача, відсутній спір відносно дійсності редакцій статуту, зареєстрованих в державному реєстрі від 16 вересня 2004 року за № 11401050001000021 та від 16 травня 2005 року за №11401050002000021.

В частині вимог відповідача щодо відмови у задоволенні позову апеляційна скарга мотивована тим, що ні суд першої інстанції, ні позивач  не обґрунтували, які саме норми права стали підставою для визнання статуту товариства недійсним.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2008 року  суддю  Заплава Л.М. замінено на суддю Антонову І.В.

Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 жовтня  2008 року  суддю  Заплава Л.М. замінено на суддю Антонову І.В.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 07 жовтня 2008 року, не з’явились, про місце та час судового засідання були повідомлені належним чином. Судова колегія вирішила можливим розглянути спір за відсутністю представників сторін, оскільки згідно частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Переглянувши  матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продовольча база" зареєстровано в Реєстрі суб’єктів підприємницької діяльності за номером 24861882ю0020804 від 28 лютого 2003 року (арк.. с. 9, т. 1).

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно протоколу загальних зборів від 23 квітня 2004 року ОСОБА_1 була виключена зі складу засновників товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча база".

Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 березня 2006 року протокол загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча база" від 23 квітня 2004 року про виключення ОСОБА_1 було визнано незаконним і скасовано (арк.. с. 7-8), чим поновлені корпоративні права  учасниці товариства.

Проте, за період з 23 квітня 2004 року товариством з обмеженою відповідальністю "Продовольча база" неодноразово змінювалась редакція статуту, зокрема, на підставі протоколів загальних зборів № 6 від 10 червня 2004 року, № 3 від 14 березня 2005 року, № 7-а від 15 серпня 2005 року, зареєст рованих в державному реєстрі за №11401050001000021 від 16 вересня 2004 року; за № 11401050002000021 від 16 травня 2005 року; за № 11401050003000021 від 31 серпня 2005 року, що спричинило виникнення  спору у даній справі, який заснований на тому, що ОСОБА_1 вважає, що всі редакції статуту, які приймалися без її участі, є недійсними, що стало причиною звернення позивачки до господарського суду з дійсним позовом.

Вивчивши всі обставини справи, проаналізувавши правові положення, які регулюють спірні правовідносини, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції вирішено спір з порушенням норм матеріального і процесуального права з огляду на наступне.

Враховуючи те, що спірні правовідносини є корпоративними, тобто такими що  виникли між господарським  товариством  та  його  учасником, то  їх правове регулювання повинно здійснюватись за допомогою правових норм  Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України „Про господарські товариства”.

Вирішуючи  спори  про  визнання  недійсними   установчих документів  господарських  товариств,  слід  виходити  з  того,  що  затвердження   установчого   документа   є необхідною  дією  у  процесі  створення господарського товариства. Тому  для  визначення  підстав  визнання   установчих   документів недійсними  необхідно керуватись пунктом 2 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України.

З урахуванням   положень  цієї  норми,  підставами  прийняття рішення   про   визнання    недійсними    установчих    документів господарського  товариства є порушення закону,  які не можуть бути усунуті.

Такою підставою може бути відсутність в установчих документах тих відомостей,  які згідно із законом повинні обов'язково  в  них міститися.  Даними відомостями відповідно до статей 88,  120, 134, 143, 151,  154 Цивільного кодексу України,  статей 57,  82  Господарського кодексу  України,  статей 4,  37,  51,  65,  67,  76 Закону України "Про господарські  товариства" є  відомості   про   вид товариства,  предмет і цілі його діяльності,  склад засновників та учасників,  найменування та місцезнаходження,  розмір  та  порядок утворення  статутного  (складеного)  капіталу,  порядок  розподілу прибутків та збитків,  склад та компетенцію органів товариства  та порядок прийняття ними рішень,  включаючи перелік питань,  по яких необхідна кваліфікована більшість голосів,  порядок внесення  змін до  установчих  документів  та  порядок ліквідації і реорганізації товариства, а також: для товариств з обмеженою та з додатковою відповідальністю  - розмір  часток  кожного  з  учасників,  розмір,  склад  та порядок внесення ними вкладів,  розмір  і  порядок  формування  резервного фонду,  порядок  передання (переходу) часток у статутному фонді та граничний   розмір   відповідальності   учасників   товариства   з додатковою відповідальністю.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України  "Про господарські товариства"  відсутність  зазначених відомостей в установчих  документах  є  підставою  для  відмови  у державній реєстрації товариства.  Тому якщо буде встановлено,   що   на   момент   державної    реєстрації господарського  товариства його установчі документи не містили цих відомостей  і  не  були  приведені  у  відповідність  із  законом, господарський   суд  має  підстави,  керуючись  положенням  абзацу другого частини другої статті  38  Закону  України  "Про  державну реєстрацію юридичних   осіб   та   фізичних  осіб  -  підприємців",  визнати установчі документи  та  запис  про  державну реєстрацію господарського товариства недійсними.

Також аналіз пункту 2 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України  дає підстави стверджувати, що за   наявності   наміру  сторін  і  реальної  можливості приведення установчих  документів  товариства  у  відповідність  з вимогами   закону     суд  з  метою недопущення  припинення  товариств,  які  здійснюють  господарську діяльність, повинен  надавати   сторонам  можливість  привести  установчі документи у відповідність до закону. Якщо до  прийняття  судом  рішення  про  визнання  установчих документів  недійсними,  їх  було  приведено  у  відповідність  до закону,  у  суду  немає підстав для прийняття рішення про визнання відповідних установчих документів недійсними.

З огляду на викладений вище правовий аналіз, судова колегія вважає, що правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1  про визнання недійсними редакцій статуту немає враховуючи наступне.

По-перше, слід вказати, що відповідачем цілком правильно було зазначено, що визнання недійсним статуту можливо лише в редакції, яка існує на момент  виникнення спору, зокрема звернення особи до суду за захистом свого порушеного права, оскільки господарське товариство може діяти лише на підставі одного установчого документу, тому визнання недійсними  минулих (старих) редакцій статуту товариства є недоцільним, оскільки вони вже є недіючими і не тягнуть за собою ніяких правових наслідків, і відповідно не можуть  порушувати чиїсь права, тому судова колегія вважає за необхідне припинити провадження в частині позовних вимог про визнання недійсними редакцій статуту, зареєстрованих в державному реєстрі від 16 вересня 2004 року за № 11401050001000021 та від 16 травня 2005 року за №11401050002000021.

Не здійснивши оцінку цих обставин, суд першої інстанції по суті визнав факт наявності у одного господарського товариства декількох діючих статутів, що є цілком помилковим.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав визнання недійсним редакції статуту від 31 серпня 2005 року за № 11401050003000021, яка є останньою на момент звернення позивачки до суду, колегія суддів дійшла висновку про відсутності таких підстав.

При цьому апеляційний суд виходить з наступного.

Як вбачається з чинного законодавства, зокрема з пункту 2 частини 1  статті 110 Цивільного кодексу України, правові наслідки визнання статуту недійсним в останній  редакції виражаються фактично в припиненні господарської діяльності товариства, його ліквідації.

Таким чином, вимагаючи визнання статуту недійсним, учасниця товариства по суті припиняє свої корпоративні права, що суперечить змісту судового захисту, оскільки особа звертається до суду з метою відновлення свого порушеного права, проте ОСОБА_1 ставлячи такі вимоги перед судом фактично просить позбавити її корпоративних прав, що не відповідає принципах господарського і цивільного судочинства.

Тому законодавцем і передбачена можливість визнання недійсним статуту господарського товариства  на стадії його створення і в чітко встановлених законом випадках.

Крім того, слід зазначити, що на момент прийняття редакції статуту від 31 серпня 2005 року за № 11401050003000021 ОСОБА_1 була виключена зі складу товариства за рішенням загальних зборів, яке не було визнано незаконним, а тому, на думку апеляційного суду,  відповідач діяв відповідно діючого законодавства.

Таким чином, судова колегія вважає, що виникнення після прийняття оскаржуваної редакції статуту обставин, з якими позивачка, пов’язує недійсність  установчого документу товариства, не може бути достатньою підставою для задоволення вимоги ОСОБА_1.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правомірності і обґрунтованості вимог апеляційної скарги, у зв’язку з чим вони підлягають задоволенню.

Таким чином, невстановлення судом першої інстанції обставин, які мають суттєве значення у справі, та відсутність їх правової оцінки є порушенням вимог частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до частини 1 статті 104 цього Кодексу  є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 частини 1 статті  103, частиною 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча база"  задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 липня 2008 року у справі № 2-21/12313-2007 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Припинити провадження в частині позовних вимог про визнання недійсними редакцій статуту, зареєстрованих в державному реєстрі від 16 вересня 2004 року за № 11401050001000021 та від 16 травня 2005 року за №11401050002000021

5. У решті позову відмовити.                                       

Головуючий суддя                                                 

Судді