Постанова № 12327842, 25.09.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

22 вересня 2008 року Справа № 2-25/3709-2008                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача: Катаклі Ельдар Абдуллаєвич, довіреність № б/н від 22.09.08, Штурцев Юрій Юрійович, довіреність № б/н від 05.05.08, Гвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства;

відповідача: Ованенко Наталя Леонідівна, довіреність № 018-Д від 03.01.08, Відкрите акціонерне товариство "Крименерго";

розглянувши апеляційну скаргу Гвардійського виробничого управління житлово-комунального господарства на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя О.Ю. Копилова) від 10.07.2008 у справі №2-25/3709-2008

за позовом           Гвардійського виробничого управління житлово-комунального господарства (вул. Леніна, 1,Гвардійське,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97513)

до          відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95034; вул. Кечкеметська, 172,м. Сімферополь,95022)

про стягнення 54331,59

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Позивач, Гвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства, звернувся до господарського суду з позовними вимогами до відповідача, відкритого акціонерного товариства "Крименерго", про стягнення 54331,59 грн., у тому числі заборгованості за користування водою в сумі 36404,53 грн., втрат від інфляції в сумі 14650,66 грн., 3% річних в сумі 3276,40 грн.

                    Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.03.2005 представниками Гвардійського виробничого управління житлово-комунального господарства при дослідженні водопровідних та каналізаційних систем виявлено порушення з боку відповідача пункту 4.19 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, у зв’язку з чим позивачем був здійснений розрахунок вартості витрат води в сумі 36404,53 грн. Крім того, у зв’язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вказаної заборгованості, позивачем були нараховані пеня, індекс інфляції та 3% річних.

                    Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2008 у справі № 2-25/3709-2008 у задоволенні позову Гвардійського виробничого управління житлово-комунального господарства відмовлено.

                    Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, заявлені позовні вимоги задовольнити.

                    Підставою для скасування зазначеного судового рішення сторона вважає неповне з’ясування всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушення норм матеріального права, які, на думку заявника скарги, були допущені судом першої інстанції, а саме: невірне тлумачення судом змісту пункту 4.19 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №65 від 01.07.1994 (далі за текстом –Правила).

                    У зв’язку з хворобою судді Плута В.М., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.09.2008 здійснено його заміну на суддю Голика В.С.

                    У судовому засіданні 22.09.2008 представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення.

                    Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

                    11.02.2005 між Гвардійським виробничим управлінням житлово-комунального господарства та відкритим акціонерним товариством "Крименерго" в особі Сімферопольського району електричних мереж був укладений договір №3 на відпуск води з комунального водопроводу, відповідно до якого управління зобов’язується забезпечити абонента питною водою, а абонент зобов’язується своєчасно сплачувати надані послуги (а.с. 30-31).

                    Пунктом 10 договору передбачено, що всі питання, не передбачені цим договором, регулюються Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, а також чинним законодавством.

                    Матеріали справи свідчать, що в ході проведення позивачем перевірки дослідження водопровідних та каналізаційних систем, приладів і пристроїв Сімферопольського району електричних мереж по вул. Вишневій, 12 у смт. Гвардійському були виявлені порушення вимог пункту 4.19 Правил, зокрема, несправність водолічильника, та складений акт б/н від 15.03.2005 в порядку пункту 12.15 Правил (а.с. 8).

                    На підставі вказаного акту позивачем було здійснено нарахування заборгованості за послуги з водопостачання у розмірі 36404,53 грн. та виставлено відповідачеві рахунок №69 від 15.03.2005 (а.с. 60).

                    Листом за вих. № 109 від 16.03.2005 позивач повідомив відповідача про необхідність сплати заборгованості в сумі 36404,53 грн. у строк до 26.03.2005. Факт отримання відповідачем такого листа підтверджується штампом вхідної кореспонденції за № 361 від 17.03.2005 (а.с. 10).

                    Втім, свої зобов’язання по сплаті виниклої заборгованості відповідач не виконав, що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу Гвардійського виробничого управління житлово-комунального господарства такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

                    Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, посилаючись на пункт 4.19 Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України, дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо самостійного демонтування водолічильника та відсутності у відповідача зобов’язань здійснювати контроль та перевірку працездатності засобів вимірювання.

Але з таким висновком не може погодитись судова колегія апеляційного суду з огляду на приписи чинного законодавства та встановлені обставини у справі.

                    Так,          Правила користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 (далі Правила), запроваджують порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначають взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарствами або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств (надалі Водоканал) та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України.

                    Дотримання цих Правил є обов'язковим для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їхньої відомчої належності і форми власності та Водоканалу (п. п. 1. 1., 1. 2.).

                    Відповідно до пункту 4. 19. зазначених Правил абонент відповідає за цілісність та збереження водолічильників, пломб і з'єднань водолічильника, запірної арматури, манометра та іншого обладнання водомірного вузла незалежно від місця його знаходження. У разі пропажі або виходу з ладу водолічильника чи його з'єднань (стрілок, скла, циферблата, корпусу, зриву пломб, порушень з'єднань труб зі з'єднуючими частинами водолічильника тощо), а також псування від морозу або гарячої води абонент зобов'язаний придбати новий водолічильник або сплатити вартість його демонтажу, ремонту та встановлення.

                    Знімати водолічильник, здійснювати будь-які зміни в його частинах або положенні на водомірному вузлі, де його встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту, за необхідності ремонту лічильників води з подальшим поданням відремонтованих лічильників на повірку, або представником Водоканалу, має право лише представник Водоканалу або абонент з дозволу відповідних працівників Водоканалу. У разі самовільних дій абонент також сплачує витрату води згідно з п. 9. 6. цих Правил за час від дня виписування останнього рахунку, але не більш як за один місяць.

                    Пункт 9.6 Правил передбачає наступний порядок розрахунку витрат води: за пропускною здатністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунок проводиться за фактичний час витоку води по день її ліквідації. Якщо час, протягом якого відбувався витік, встановити не вдається, то розрахунок здійснюється за останній поточний місяць. Наявність витоку оформлюється актом відповідно до пункту 12.15 цих Правил.

За таких обставин, спростовуються твердження представника відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем витрат води за пропускною здатністю труби вводу з огляду на менший діаметр труби, на якій встановлено лічильник.

                    Крім того, пунктом 5.1.1 ДСТУ 2708:2006 „Повірка засобів вимірювальної техніки” встановлено, що підприємства, установи та організації, фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які експлуатують, виробляють, ремонтують, продають і видають на прокат засоби вимірювальної техніки, що підлягають повірці, зобов’язані своєчасно подавати зазначені засоби вимірювальної техніки на повірку.

                    Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою, проведеною позивачем, виявлено порушення з боку відповідача вимог пункту 4.19 Правил та складено акт від 15.03.2005, яким встановлено, що водолічильник знаходиться у несправному стані. Акт був складений в присутності представника відповідача Гусейнова В.Х. та підписаний ним без будь-яких зауважень. Отже, згідно з положеннями пункту 12.5 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, складений позивачем акт є підставою для здійснення розрахунку за водокористування.

                    Всупереч вказаному, здійснивши тлумачення вищезазначених норм на свій розсуд, суд першої інстанції дійшов хибного висновку стосовно правомірності дій відповідача щодо самостійного демонтування водолічильника та відсутності у нього зобов’язань здійснювати контроль і перевірку працездатності засобів вимірювання.

                    Враховуючи викладені обставини та виходячи з наведених нормативних приписів, судова колегія дійшла висновку, що здійснення позивачем розрахунку витрат за актом б/н від 15.03.2005 на підставі пункту 9. 6. Правил є обґрунтованим та правомірним.

                    Відповідач, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надав доказів оплати заборгованості, у зв’язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відкритого акціонерного товариства "Крименерго" заборгованості за користування водою в сумі 36404,53 грн. підлягають задоволенню.

                    Крім того, оскільки відповідач в порушення статей 509, 526 Цивільного кодексу України не виконав у встановлений строк зобов’язання по сплаті заборгованості в сумі 36404,53 грн., позивач просить стягнути з останнього також інфляційні втрати в сумі 14650,66 грн. та 3% річних в сумі 3276,40 грн. за період з 27.03.2005 по 27.03.2008.

                    Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

                    За правилами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

                    Суми інфляційних втрат в розмірі 14650,66 грн. та 3% річних в розмірі 3276,40 грн. обчислені позивачем правомірно, розрахунок зроблений належним чином, через що ці суми підлягають стягненню з відповідача.

                    Безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, є твердження відповідача про пропуск строку позовної давності.

                    Так, статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

                    У відповідності до статті 253 цього кодексу, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

                    До того ж, згідно з пунктом 12.9 Правил, у випадку встановлення Водоканалом абоненту конкретного строку оплати за воду відлік прострочення платежу починається з наступного дня після закінчення цього строку.

Як вбачається з матеріалів справи, строк оплати відповідачем заборгованості за користування водою в сумі 36404,53 грн. встановлений до 26.03.2005. Довідатися про те, що право позивача порушено, позивач міг тільки 27.03.2005, тобто коли сплив строк сплати відповідачем зазначеної заборгованості, тому строк позовної давності станом на день звернення з позовом (вх. № 3917 від 27.03.2008) до суду не закінчився.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що господарським судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та дано неповну юридичну оцінку обставинам, що обумовлюють відповідальність боржника, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене рішення скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову.

Сплачене позивачем державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу необхідно покласти на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

                    Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 4), 104 (частина 1 пункти 1, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, Севастопольський апеляційний господарський суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:

          1. Апеляційну скаргу Гвардійського виробничого управління житлово-комунального господарства задовольнити.

          2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2008 у справі № 2-25/3709-2008 скасувати.

          3. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

                    Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська,74/6,Сімферополь,95034; р/р 26007301320163 КРУ ПІБ України, МФО 324430, ідентифікаційний код 00131400) на користь Гвардійського виробничого управління житлово-комунального господарства (вул. Леніна, 1, Гвардійське, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97513; МФО 324010, р/р 26005440110980 у КРФ АКБ „Укрсоцбанк”, ідентифікаційний код 03348229) 54992,90 грн., у тому числі суму заборгованості за користування водою у розмірі 36404,53 грн., суму індексу інфляції в розмірі 14650,66 грн., 3% річних в розмірі 3276,40 грн., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 543,31 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

                    4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.          

Головуючий суддя                                                  

Судді