Ухвала суду № 12327829, 24.09.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

22 вересня 2008 року Справа № 2-26/6343-2008А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

позивача:Решоткіна Олександра Геннадійовича, довіреність № 01/6 від 10.01.08;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 11 липня 2008 року у справі №2-26/6343-2008А

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" (вул. В. Белик, 12,Керч,98306)

до Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко, 40,Керч,98300)

про скасування рішень

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2008 у справі № 2-26/6343-2008А позов задоволено.

Скасовано рішення ДПІ у м. Керч про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.05.2008 № 0000152200/0 на суму 61371,26 грн.

Скасовано рішення ДПІ у м. Керч про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.05.2008 № 0000142200/0 на суму 1360,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Керченський стрілочний завод” судовий збір у сумі 3,40 грн.

В основу рішення покладено висновок суду про те, що продавцем (позивачем) належним чином були виконані зобов’язання по поставці товару, недопоставки товару з його боку не було, а тому податковим органом неправомірно застосована до суб’єкта господарювання відповідальність передбачена статтею 4 Закону України “Про здійснення розрахунків в іноземній валюті”. При цьому, суд врахував наявність судового рішення у справі № 14/348, яким була встановлена відсутність вини товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що застосування пені за недопоставку продукції в сумі 21962,89 грн. є незаконним.

Стосовно нарахування відповідачем пені за порушення строку надходження товару по імпорту у зв’язку з неоформленням вантажної митної декларації, а також нарахування штрафних санкцій, місцевий суд зазначив, що таке нарахування є також неправомірним, оскільки вартість документації складає менш ніж 100 доларів США і не відноситься до товару. Господарський суд Автономної Республіки Крим дійшов до висновку про те, що технічна документація повинна декларуватися за ціною паперового носія. Таку думку суд обґрунтував положеннями Наказу Державного митного комітету України від 30.12.91 № 7. Крім того, суд зазначив, що питання правомірності застосування податковим органом штрафних санкцій вже було предметом спору у справі № 2-27/2066-2006.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неправомірно прийняв до уваги наявність судового рішення місцевого та апеляційних судів у справі № 2-27/2066-2006, оскільки податковим органом була подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України і, таким чином, на думку відповідача, спір у вказаній справі по суті ще не вирішений.

Також, заявник апеляційної скарги посилається на те, що суд неправомірно застосував норми Правил „Інкотермс-2000”, тому що це суперечить положенням статті 1 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідач вважає, що товар не перетнув митний кордон України та не поступив на її територію. Державна податкова інспекція в місті Керчі Автономної Республіки Крим вважає, що єдиним доказом перетину кордону може бути вантажна митна декларація. Дану думку відповідач обґрунтовує нормами Положення „Про вантажну митну декларацію”.

По факту отримання позивачем робочої документації за договором укладеним із закритим акціонерним товариством „Ленпромтранспроект” податковий орган зазначає, що складною частиною акту комплексної документальної перевірки від 06.05.2005 був акт Керченської митниці від 12.04.2005, в якому встановлено, що робоча документація це товар, вартістю понад 100 Євро і який підлягає митному оформленню з наданням митної декларації.

Відповідач також посилається на те, що Закон України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та спеціальне валютне законодавство взагалі не ставлять нарахування пені в залежність від судових прецедентів.

Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає постанову господарського суду Автономної Республіки Крим законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачає.

До початку розгляду справи від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність, у зв’язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання. Будь-яких додаткових доказів Державна податкова інспекція в місті Керчі Автономної Республіки Крим суду не надала.

Враховуючи, що чинне законодавство не обмежує коло представників юридичних осіб при розгляді адміністративної справи, а також те, що згідно з пунктом 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності відповідача.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.09.2008 суддю Плута В.М. замінено на суддю Борисову Ю.В.

Розглянувши справу у порядку статей 185, 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією в місті Керчі Автономної Республіки Крим було проведено планову виїзну планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю “Керченський стрілочний завод” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2007.

За результатами перевірки складено акт № 658/23-1/31929136 від 12.05.2008.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені 19.05.2008 рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000152200/0 на суму 61371,00 грн. та № 0000142200/0 на суму 1360,00 грн.

В п. п. “а” розділу 3 вищевказаного Акту перевірки зазначено, що при здійсненні зовнішньоекономічних операцій мала місце недопоставка ВАТ “ФерроТрансТрейд” (Російська Федерація, м. Москва ) імпортного вантажу на суму 3780 доларів США за контрактом № ФТР 57/02 від 10.10.2002. У зв’язку з вказаним відповідачем було донараховано пеню за 2007 рік за порушення строку надходження товару у сумі 21962,89 грн.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті”, порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Обставини справи свідчать про те, що 10.10.2002 між позивачем (покупець) по справі з одного боку і відкритим акціонерним товариством “ФерроТрансТрейд” (продавець) укладено контракт № ФТР57/02, відповідно до якого продавець продав, а позивач придбав Товар.

Відповідно до п. 3.1 поставка Товару буде проведена залізничним транспортом загального користування на умовах DAF: кордон РФ–Україна, станція переходу Соловей, Південно–Східної залізної дороги (в редакції “Інкотермс –2000”).

Судом встановлено, що при постачанні товару по вказаному контракту було проведено відвантаження по залізничній накладній № 00025886 в вагоні № 65834582 від 11.09.2004. Оплата проведена 02.09.2004, що підтверджується платіжним дорученням в іноземної валюті № 7.

Слід зазначити, що вищенаведені обставини по суті сторонами не заперечуються.

Посилання податкового органу на те, що місцевий суд неправомірно застосував норми Правил „Інкотермс-2000”, тому що це суперечить положенням статті 1 Цивільного кодексу України, колегією суддів вважаються неспроможними, оскільки судом не застосовувалися норми цивільного законодавства. Так, апеляційна інстанція приймає до уваги норми Правил „Інкотермс-2000” та умови договору укладеного між позивачем та нерезидентом, без надання оцінки договірним відносинам сторін, оскільки це не є предметом спору у даній справі. При цьому, встановлення фактичної кількості відвантаженого товару при ввозі товару на митну територію України безумовно впливає на вирішення питання правомірності застосованих до позивача штрафних (фінансових санкцій).

Так, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що постачальник виконав всі прийнятті на себе договірні зобов’язання. Доказом виконання зобов’язань є вантажна митна декларація (ВМД) № 10608050\090904/0006785, складена Кемеровською митницею, в графі 35 якої вказана вага відвантаженого товару –134570 кг.

Відповідно до п. 3.2 “Типової технології взаємодії митних органів і залізничних адміністрацій держав - учасників СНД з питань технології митного оформлення і контролю товарів, багажу і вантажобагажу, що переміщуються залізничним транспортом”, посадові особи митних органів і працівники прикордонної станції в порядку і в терміни, встановлені технологічним процесом роботи станції, узгоджені з митним органом, проводять перевірку кількості і номерів транспортних засобів, що приймаються, цілісність пломб, збереження товарів на відкритому рухомому складі тощо. На всі виявлені при даній перевірці невідповідності працівниками прикордонної станції складаються акти загальної форми, а у випадках, передбачених угодами, комерційні акти. В актах обов'язково вказується прізвище посадової особи прикордонного митного органу, яка брала участь у перевірці. Копії вказаних документів передаються до митних органів.

При ввозі товару на митну територію України, невідповідності по масі вантажу, що ввозився, не виявлено. Документально підтверджено відповідність кількості вантажу транспортними документами.

Доводи відповідача про те, що товар не перетнув митний кордон України та не поступив на її територію спростовуються наявною у матеріалах справи проміжною вантажною митною декларацією № 804000003/4/112726, складеною 17.09.2004 Куп’янською митницею (Україна) (том 1, а. с. 37).

В даному документі встановлено, що в вагонах № 67636357 і № 65834582 кількість вантажу, що пройшов митний контроль, складає 134570 кг.

Згідно Положення „Про вантажну митну декларацію”, вантажна митна декларація - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. Оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій (частина 2 пункту 8 Положення).

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов повністю обґрунтованого висновку про те, що продавець належним чином виконав зобов’язання по поставці товару.

Обставини справи також свідчать про те, що при прийманні вантажу по кількості на станції призначення було виявлено недостачу вантажу в вагоні № 65834582 в кількості 10870 кг., про що складено комерційний акт №182255/1 від 21.09.2004. Вантажною митною декларацією №600070004/4/001987, складеною 20.10.2004 Керченською митницею встановлено кількість вантажу, що прибув у вказаних вагонах –123700 кг. Судова колегія звертає увагу на те, що саме на території України при перевезенні було втрачено 10870 кг. вантажу.

Додатковим доказом таких обставин являється наявність рішення господарського суду м. Києва від 08.07.2005 у справі №14/348, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю “Керченський стрілочний завод” до Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) про стягнення суми збитків за незбереження товару при перевезенні у розмірі 34308,98 грн. був задоволений у повному обсязі. Вказане рішення залишено судом апеляційної інстанції без змін.

Такі обставини свідчать про неправомірне нарахування пені на підставі статті 4 Закону України “Про здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

З матеріалів справи також вбачається, що під час проведення перевірки посадовими особами Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим було виявлено ввезення технічної документації без оформлення вантажної митної декларації. На підставі викладеного, відповідачем було донараховано пеню за 2006 рік за порушення строку надходження товару по імпорту за договором № 5506 від 14.09.2004 в сумі 39408,37 грн.

Судом встановлено, що 14.09.2004 між закритим акціонерним товариством “Ленпромтранспроект” (продавець) і позивачем (продавець) укладено договір купівлі–продажу робочої документації № 5506.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору продавець продає належну йому на правах власності робочу документацію, а покупець придбає і сплачує вказану документацію.

Виконанням умов договору є акт прийому-передачі робочої документації.

Відповідно до листа закритого акціонерного товариства “ДХЛ Інтернешнл Україна” –експрес–перевізника, що здійснював доставку документів від закритого акціонерного товариства “Ленпромтранспроект” до позивача і відомостей авіа-накладної №8205827711, вказане відправлення було здано відправником без заяви вартості, як “неоподаткований митами документ”.

Відповідно до пункту 1.4 Порядку „митного контролю та митного оформлення міжнародних експрес-відправлень”, міжнародне експрес-відправлення документального характеру - ділові папери, письмова кореспонденція ділова чи приватна, авіаквитки, а також будь-які повідомлення, інформація або дані на будь-яких носіях інформації (паперових чи електромагнітних, у тому числі на дискетах, компакт-дисках, плівках тощо), що не мають промислової цінності та заявленої вартості й не містять інформації, переміщення якої через митний кордон України заборонено законодавством або на переміщення якої потрібні дозволи відповідних державних органів.

Враховуючи вищенаведені норми Порядку, колегія суддів вважає, що вказане відправлення відноситься до міжнародних експрес–відправлень документального характеру.

Апеляційна інстанція звертає увагу на Лист Державної митної служби України від 27.07.2001 за № 3/24-3743-ЕП „Про контроль за переміщенням товарів, робіт, послуг”, у частині 7 якого зазначено, що: запаковані дискети та лазерні диски CD ROM з записаними на них комп'ютерними програмами чи даними, які розроблені для загального використання чи у комерційних цілях (не на замовлення) до яких, як правило, додається інструкція по використанню, аудіо- та відеопродукція, записана для загального і комерційного використання, збірники типових проектів і креслень, відносяться до товарів.

У даному випадку передана робоча документація була створена на замовлення товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод". Отже, така документація повинна розглядатися, як “виконання інженерних робіт”, результати яких виконані на паперових носіях, які повинні декларуватися по ціні паперового носія.

Згідно з пунктом 5.8 Порядку „митного контролю та митного оформлення міжнародних експрес-відправлень”, випуск у вільний обіг міжнародних експрес–відправлень документального характеру здійснюється шляхом вибіркового митного огляду. Обставини справи свідчать про те, що експрес–перевізником були дотримані вказані норми і було повідомлено одержувача листом № 0904 від 15.04.2005 та начальника митного посту “Керч”.

Посилання податкового органу на те, що складною частиною акту комплексної документальної перевірки від 06.05.2005 був акт Керченської митниці від 12.04.2005, в якому встановлено, що робоча документація - це товар, вартістю понад 100 Євро і який підлягає митному оформленню з наданням митної декларації, апеляційною інстанцією відхиляються у зв’язку з тим, що акт Керченської митниці не є актом нормативного характеру і суд оцінює цей документ на предмет відповідності нормам чинного законодавства наряду з іншими доказами у справі.

На необхідність кваліфікації Міжнародного експрес–відправлення в якості результату певних робіт, викладених на паперових носіях, вказує також Лист Державної митної служби України від 08.08.2003 № 11/7-10-11891–ЕП “Про декларування технічної документації”, де визначено, що митні органи у разі імпорту технічної документації, здійснюють митний контроль носіїв. При цьому декларуються такі носії за своєю вартістю без включення вартості інженерних робіт. Вказана документація була виконана на паперових носіях, вартість яких складає менше 100 доларів США, а відповідно до п. 6.4 Наказу Державного митного комітету України від 30.12.1991 № 7, вантажна митна декларація на товари і майно, вартість яких менше ніж 100 доларів США не оформлюється.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що вимога Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим про оформлення вантажної митної декларації для випуску у вільний обіг технічної документації, отриманої за договором № 5506 від 14.09.2004, не відповідає вимогам чинного законодавства України.

З матеріалів справи також вбачається, що податковим органом були нараховані штрафні санкції за порушення при заповненні декларації про валютні цінності на суму 1360,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач застосував до позивача штрафні санкції за новий звітний період за порушення чинного законодавства, оцінка яким вже була дана судом під час розгляду справи № 2-27/2066 -2006.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.04.2006 у справи № 2-27/2066 -2006 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Керченський стрілочний завод” були задоволені на підставі вищевказаних обставин. Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.07.2006 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.04.2006 у справі № 2-27/2066-2006 було залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправомірно прийняв до уваги наявність вищенаведеного судового рішення у справі № 2-27/2066-2006, у зв'язку з тим, що податковим органом була подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, колегією суддів вважаються неспроможними, оскільки в силу положень частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, думка відповідача про те, що Закон України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та спеціальне валютне законодавство взагалі не ставлять нарахування пені в залежність від судових прецедентів по суті є вірною, але, у даному випадку, таке посилання заявника апеляційної скарги не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки у даній справі суд лише приймає до уваги позицію викладену в інших судових рішеннях і застосовує безпосередньо норми закону та інші положення чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що постанова господарського суду Автономної Республіки Крим є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1. ст. 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 липня 2008 року у справі №2-26/6343-2008А залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                        

Судді