Ухвала суду № 12327787, 15.09.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

08 вересня 2008 року С права № 2-29/16873-2007А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ,

суддів ,

,

секретар судового засідання

за участю представників сторін:

позивача: Маслюк Олексій Володимирович, довіреність № 97/10.0 від 18.08.08, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим;

відповідача: не з'явився, Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврида-Ленд";

третьої особи: не з'явився, Управління державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців Сімферопольської міської Ради;

третьої особи: Приступа Євгенія Вікторівна, довіреність № 284 від 20.02.08, ОСОБА_3;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддів Башилашвілі О.І.) від 05.06.2008 у справі №2-29/16873-2007А

за позовом Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Ленд" (пр-т. Перемоги, 22-79,Сімферополь,95034)

3-ті особи Управління державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців Сімферопольської міської Ради (пр. Кірова, 52,Сімферополь,95000)

ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,95053)

про припинення юридичної особи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, звернулася до господарського суду з позовними вимогами до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Таврида-Ленд”, треті особи Управління Державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, ОСОБА_3, про припинення юридичної особи шляхом скасування свідоцтва про державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю „Таврида-Ленд” серії АОО № 439240 від 28.07.2006.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що свідоцтво про сплату податку на додану вартість отримано відповідачем з порушенням закону, а саме, без наміру нараховувати та сплачувати відповідний податок до бюджету, у звязку з чим існує можливість зловживання з боку відповідача статусом платника податку на додану вартість, що суперечить інтересам держави.

Заявою про зміну предмета позову від 24.03.2008 позивач просив суд визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю „Таврида-Ленд” в якості платника податку на додану вартість серії АОО № 439240 від 28.07.2006 (т. 1, а.с. 56).

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2008 у справі № 2-29/16873-2008А у задоволенні позову Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, позов задовольнити.

Підставою для скасування зазначеного судового рішення сторона вважає неповне зясування всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушення норм матеріального права, які, на думку заявника скарги, були допущені судом першої інстанції, а саме статей 1, 2, 4 Закону України „Про державну податкову службу”, статті 42 Господарського кодексу України.

Так, позивач вказує на те, що свідоцтво про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість товариство з обмеженою відповідальністю „Таврида-Ленд” отримало без наміру нараховувати та сплачувати відповідний податок, що є підставою для визнання його недійсним, оскільки наявність отриманого таким чином свідоцтва може завдати істотної шкоди інтересам держави та бюджету.

На підставі розпорядження виконуючого обовязки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.07.2008, у звязку з відпусткою судді Волкова К.В. та зайнятістю в іншому судовому процесі судді Сотула В.В., здійснено їх заміну на суддів Голика В.С. та Гонтаря В.І.

На підставі розпорядження виконуючого обовязки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.09.2008, у звязку із зайнятістю в іншому судовому процесі судді Голика В.С., здійснено його заміну на суддю Плута В.М.

У судове засідання 08.09.2008 представник відповідача та треті особи не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника ОСОБА_3 на адресу суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову суду без змін.

Переглянувши постанову суду відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Таврида-Ленд” зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим, про що видано відповідне свідоцтво про державну реєстрацію серії АОО № 439240 від 28.07.2006 з присвоєнням ідентифікаційного коду 34523103.

Судом встановлено, що позивач у справі є платником податку на додану вартість, про що 04.08.2006 Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі було видано свідоцтво платника податку на додану вартість № 3599/29-0.

Проведеною працівниками відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у місті Сімферополі перевіркою зроблено висновок, що позивач зареєстрований з порушенням встановленого законодавством порядку, зокрема, без наміру нараховувати та сплачувати відповідний податок до бюджету. Так, з письмових пояснень ОСОБА_4, який є єдиним засновником товариства з обмеженою відповідальністю „Таврида-Ленд” , вбачається, що він ніякого відношення до діяльності товариства немає.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженої постанови суду першої інстанції у звязку з наступним.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податкуособа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Статтею 2 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що платником вказаного податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Згідно з пунктом 9.1 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” центральний податковий орган веде реєстр платників податку. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість” реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу субєкта господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає субєктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації субєктів господарювання.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті “а” цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах “б"-"ґ” цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

Вказаний перелік є вичерпним і поширеному тлумаченню не підлягає.

Судом першої інстанції з врахуванням наведених норм правомірно зауважено, що свідоцтво про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість не може розглядатися судом як правовий акт індивідуальної дії у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки питання видачі та анулювання такого свідоцтва є виключною компетенцією податкового органу, тобто позивача у справі.

Також судом встановлено, що позивачем не вживалися заходи, спрямовані на анулювання свідоцтва відповідача про реєстрацію у якості платника податку на додану вартість.

Так, реєстрація юридичної особи у якості платника податку на додану вартість у відповідності до частини 1 пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених підпунктами “а”-“г” частини 1 пункту 9.8 статті 9 зазначеного Закону.

Аналогічний припис міститься й у пункті 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року № 79.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, аналіз норм Закону України „Про податок на додану вартість” дозволяє зробити висновок про те, що законодавець не передбачив процедуру та механізм визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість у судовому порядку, чітко визначивши, що відповідне свідоцтво може бути тільки анульовано, а у разі анулювання відповідного свідоцтва юридична особа втрачає статус платника податку на додану вартість тільки з моменту анулювання реєстрації, а не з будь-якого іншого моменту, тим більш не з моменту його видачі.

Твердження позивача про незаконне отримання відповідачем свідоцтва платника податків на додану вартість є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Так, згідно довідки про стан розрахунків з бюджетом платника податків - товариства з обмеженою відповідальністю „Таврида-Ленд” (т. 1, а.с. 57), станом на 01.03.2008 товариство має заборгованість перед бюджетами на загальну суму 6293354,90 грн., у тому числі з податку на додану вартість в сумі 279953,90 грн. та з податку на прибуток в сумі 349401,00 грн.

Посилання заявника апеляційної скарги на відсутність намірів у товариства з обмеженою відповідальністю „Таврида-Ленд” нараховувати та сплачувати податок на додану вартість до бюджету спростовуються тими обставинами, що до податкового органу підприємством подавалися відповідні декларації, а позивачем була обчислена заборгованість підприємства перед бюджетом.

Таким чином, позивач не позбавлений можливості звернення до судових установ у встановленому порядку з відповідними позовами щодо порушень відповідачем податкового законодавства й за захистом державних інтересів.

З урахуванням безпідставності доводів заявника апеляційної скарги та встановлених фактичних обставин у справі, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови господарського суду, адже судом повно й всебічно досліджені обставини у справі і зроблені висновки, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Керуючись статтями 195, пунктом 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2008 у справі № 2-29/16873-2008А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий суддя

Судді