Ухвала суду № 12327649, 02.09.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

28 серпня 2008 року Справа № 2-27/16194-2007А

          Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Волкова К.В. ,

суддів                                                                      Гонтаря В.І. ,

                                                                                          Голика В.С. ,

секретарі судового засідання                     Дікан Л.І., Діомідова О.І.,

за участю представників сторін:

позивача: Долгополова Наталя Анатоліївна, довіреність б/н від 20.12.07, Куткова Наталя Михайлівна, довіреність б/н від 20.12.07, Товариство з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща";

відповідача: Патраш Володимир Іванович, довіреність №3232/10 від 31.05.07, Державна податкова інспекція у місті Алушті Автономної Республіки Крим;

третьої особи: не з'явився, Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський";

третьої особи: не з'явився, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський стандарт";

третьої особи: не з'явився, Сільськогосподарський виробничий кооператив "Южний берег";

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 23 червня 2008 року у справі №2-27/16194-2007А

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща" (вул. В. Хромих, 21-А, Алушта, 98500)

до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а, Алушта, 98500)

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Морський" (вул. Набережна, 25, Алушта, 98500)

товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський стандарт" (вул. Дзержинського, 16, гуртожиток, Ялта, 98600)

сільськогосподарський виробничий кооператив "Южний берег" (вул. Халтуріна, 45, Ялта, 98600)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

                                                            ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міндальна Роща" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим до Державної податкової інспекції в місті Алушта з наступними позовними вимогами :

-          визнати нечинним податкове повідомлення–рішення ДПІ в м. Алушта від 23.10.2007 №0007972301/0, яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 25016 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 12508 грн., усього на суму 37524 грн.

-          визнати нечинним податкове повідомлення–рішення ДПІ в м. Алушта від 23.10.2007 №0007982301/0, яким нараховані штрафні санкції за порушення визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 3183 грн.

- визнати нечинним податкове повідомлення–рішення ДПІ в м. Алушта від 23.10.2007 №0007992301/0, яким донараховано податок з реклами у розмірі 180,20 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 340 грн., усього на суму 520,20 грн.

-          визнати нечинним податкове повідомлення–рішення ДПІ в м. Алушта від 23.10.2007 №0008002301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 314 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкової повідомлення–рішення винесенні протиправно, з порушенням норм чинного законодавства України, а висновки, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 23 червня 2008 року у справі №2-27/16194-2007А позов задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення–рішення державної податкової інспекції в м. Алушта Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2007 року №0007972301/0, яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 25016 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 12508 грн., усього на суму 37524 грн.; від 23 жовтня 2007 року №0007982301/0, яким нараховані штрафні санкції за порушення визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 3183 грн.; від 23 жовтня 2007 року №0007992301/0, яким донараховано податок з реклами у розмірі 180,20 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 340 грн., усього на суму 520, 20 грн.; від 23 жовтня 2007 року №0008002301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 314 грн.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Алушта Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 26 серпня 2008 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції скасувати. Представник відповідача просив постанову господарського суду залишити без змін.

Відповідно до вимог статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідачем з 13 вересня 2007 року по 08 жовтня 2007 року була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2007.

За результатами перевірки 15 жовтня 2007 року було складено акт №1358/23/31395454.

Під час проведення перевірки відповідачем було встановлено наступні порушення:

З податку на прибуток -

порушено пункт 1.26 статті 1, пункт 4.1 статті 4, підпункт 5.4.9 пункту 5.4, підпункт 5.6.1 пункту 5.6., підпункт 5.7.1 пункту 5.7 статті 5, пункт 6.1 статті 6, пункт 7.4 статті 7, підпункт 8.1.4 пункту 8.1 статті 8, пункт 10.1 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме заниження об’єкту оподаткування в сумі 25465 грн. і податку на прибуток в сумі 6366 грн. за 9 місяців 2006 року, завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 226587 грн. за 2006 року, завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 500404 грн. за 1 квартал 2007 рік, завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 449493 грн. за 6 місяців 2007 року.

З податку на додану вартість –

встановлено порушення пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.1., 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме заниження податку на додану вартість на суму 27472 грн., в тому числі за періодами:

76 гривень за липень 2006 року;

24636 грн. за серпень 2006 року;

76 грн. за вересень 2006 року;

76 грн. за жовтень 2006 року;

76 грн. за листопад 2006 року;

238 грн. за грудень 2006 року;

76 грн. за січень 2007 року;

76 грн. за лютий 2007 року;

76 грн. за березень 2007 року;

864 грн. за квітень 2007 року;

1126 грн. за травень 2007 року;

76 грн. за червень 2007 року.

З податку на рекламу -

встановлено порушення статті 11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" і Положень "Про стягнення податку з реклами", затверджених рішеннями сесій Алуштинської міської ради №12/5 від 22.12.1999, від 19.03.2002 №25/4, а саме позивачем було замовлено та отримано рекламні послуги, без сплати податку з реклами.

Таким чином, перевіркою було донараховано податку з реклами в сумі 180,20 грн. за 1 квартал 2007 року, встановлено порушення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" - не надання до ДПІ в м. Алушта податкового розрахунку податку з реклами за 1 квартал 2007 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено наступні податкові повідомлення–рішення: 1) №0007972301/0 від 23 жовтня 2007 року, яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 25016 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 12508 грн., усього на суму 37524 грн.; 2) №0007982301/0 від 23 жовтня 2007 року, яким нараховані штрафні санкції за порушення визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 3183 грн.; 3) №0007992301/0 від 23 жовтня 2007 року, яким донараховано податок з реклами у розмірі 180,20 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 340 грн., усього на суму 520,20 грн.; 4) №0008002301/0 від 23 жовтня 2007 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 314 грн.

Відповідно до вимог статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час проведення перевірки було встановлено заниження валових доходів на загальну суму 4536 грн., зокрема, в сумі 1134 грн. за 9 місяців 2006 року, в сумі 2268 грн. за 2006 рік, в сумі 1134 грн. за 1 квартал 2007 року та 2268 грн. за 1 півріччя 2007 року. При цьому перевіряючими було зроблено висновок про те, що позивач надавав безкоштовні послуг з розміщення офісу ТОВ "Морський" в приміщенні площею 14,9 кв. м., яке знаходиться за адресою: алея Декабристів, 5 (приміщення готелю "Аквапарк"). Розрахунок звичайної ціни операції оренди проведений податковим інспектором на підставі вартості послуг, вказаної в договорі оренди між ЗАТ ""КБ НРБ –Україна" і ТОВ "Міндальна роща".

Судовою колегією встановлено, що між позивачем і ТОВ "Морський" не існувало відносин оренди, а, таким чином, не існувало об’єкту оподаткування податком на прибуток.

01 квітня 2006 року між ТОВ "Морський" (користувач) і позивачем (позикодавець) було укладено договір позички.

Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору позикодавець передає користувачеві у безоплатне користування на строк, встановлений договором, позичку, яку користувач зобов'язався повернути позивачу після закінчення строку, встановленого цим договором.

Предметом позички за вказаним договором було службове приміщення в готелі "Міндальна роща".

Відповідно до п. 4.2 вказаного договору строк дії договору вказано до 30 вересня 2006 року.

У матеріалах справи є пояснювальна записка директора ТОВ "Морський" вих. №30 від 03 жовтня 2007 року, з якою свідчить, що ТОВ "Морський" почав використовувати приміщення в готелі "Міндальна роща" тільки з вересня 2007 року.

Також, згідно з пояснювальної записки ТОВ "Морський" вих. №31 від 03 жовтня 2007 року, відповідно до якої вбачається, що в період здачі в оренду цілісного майнового комплексу ТОВ "Морський" керівництво ТОВ "Морський" здійснювалося в орендованому автомобілі, а головний бухгалтер здійснював свої обов’язки дома.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що в період, що перевірявся, ТОВ "Морський" не користувався приміщеннями, що належать позивачу.

Також перевіряючими було зроблено розрахунок звичайної ціни, виходячи з вартості послуг, вказаної в договорі оренди між ЗАТ "КБ НРБ –Україна" і ТОВ "Міндальна роща".

Згідно з п. п. 1.20.2 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Предметом договору позички від 01 квітня 2006 року є службове приміщення, а предметом договору оренди між ЗАТ "КБ НРБ –Україна" і ТОВ "Міндальна роща" було зовсім інше приміщення. Тобто мова йдеться зовсім про різні приміщення, що розташовані в різних блоках будівлі.

З урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку, що складаний відповідачем розрахунок суперечить п. п. 1.20.2 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з п.п. 1.20.10. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Відповідно до п.п. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

Вказана методика визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами законом не затверджена.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки відповідача відносно заниження валових доходів на загальну суму 4536 грн. не підтверджуються матеріалами справи.

Як встановлено, відповідачем було виключено зі складу валових витрат відповідача витрати на оплату праці і суми збору до фондів обов’язкового пенсійного і соціального страхування працівників комунальної їдальні, з посиланням на норми п.п. 5.4.9 п. 5.4, п.п. 5.6.1 і п.п. 5.7.1 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у розмірах: за 9 місяців 2006 року –16202 грн., за 2006 рік –31549 грн., за 1 квартал 2007 року –14764 грн., за 1 півріччя 2007 року - 34438 грн.

Підпунктом 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації), приміщень, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку.

Згідно з п. п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Відповідно до п.п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Працівники комунальної їдальні знаходяться у трудових відносинах з позивачем, діяльність їдальні пов’язана з господарською діяльністю, оскільки відповідно до Статуту позивача основною діяльністю товариства є надання послуг з короткотермінового розміщення і харчування відпочиваючих. Діяльність по організації харчування здійснюється через відповідні об’єкти харчування, які знаходяться на території позивача, в тому числі і в їдальні, де здійснюється продаж харчування нижчої цінової категорії. Таким чином, позивач отримує від їдальні доход.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про те, що витрати, пов’язані з організацією господарської діяльності по харчуванню в їдальні, а саме: витрати на придбання товарів для подальшого продажу, виготовлення продукції харчування, заробітна плата працівників, плата за електроенергію, воду та інші, у повному обсязі можуть бути віднесені до складу валових витрат позивача по справі.

Також, під час проведення перевірки було встановлено завищення сум амортизації за рахунок нарахування амортизації на об’єкти основних фондів першої групи (водні гори, басейни, джакузі та інші), які використовуються тільки в у 2 та 3 квартал року, а в першому і четвертому кварталах періоду, що перевіряється, є невиробничими фондами і на об’єкти основних фондів (обладнання) комунальної їдальні.

Згідно з п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до п.п. 8.4.5 п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються. У цьому ж порядку відбувається виведення основних фондів з експлуатації внаслідок їх відчуження за рішенням суду.

Відповідачем не доведено суду факт виведення з експлуатації вказаних фондів з будь – якої причини, зокрема, в зв’язку з переведення об’єктів до невиробничих фондів. Ніяких рішень про консервацію, виведення з експлуатації, або переведення до складу невиробничих фондів цих об’єктів позивачем не приймалося.

Згідно з п. п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування, зокрема, витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

В акті перевірки вказано, що основні фонди використовуються в господарської діяльності позивача. Крім того, законодавством не передбачений порядок, коли залежно від відсутності доходів в окремому періоді, виробничі фонди на цей період стають невиробничими, а потім знов встановляться виробничими.

Сума річної амортизації всіх виробничих фондів позивача включена в собівартість послуг і враховується при формуванні цін на послуг у повному об’ємі. В акті перевірки підтверджується, що доходи, отримані від надання послуг комунальною їдальнею працівникам і іншим категоріям, враховуються по рахунку 703/6. Оскільки існує дохід від організації харчування у комунальної їдальні, нарахування амортизації на кухонне і інше обладнання є правомірним.

Судова колегія дійшла висновку, що позивачем не було допущено порушення п. п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а сума амортизаційних відрахувань неправомірно зменшена відповідачем на 192770 грн. у 2006 році та на 186347 грн. у 1 півріччі 2007 року.

У ході проведення перевірки було встановлено заниження податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 76 грн. щомісячно за липень–грудень 2006 року і за січень–червень 2007 року. Вказані зобов'язання сформовані виходячи зі звичайної ціни на послуги оренди, які, як вважає відповідач, надавалися ТОВ "Морський".

Оскільки судом вже встановлено, що між позивачем і ТОВ "Морський" відносини оренди не виникли, то відповідно в даному випадку і відсутній сам об’єкт оподаткування.

Також, у ході проведення перевірки зі складу податкового кредиту було виключено суми ПДВ згідно до податкових накладних, отриманих від СГП "Южний берег", яке є платником фіксованого сільськогосподарського податку і має спеціальний режим оподаткування з ПДВ відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", у сумах: грудень 2006 року –1162 грн., квітень 2007 р. –788 грн., травень 2007 р. –1050 грн.

Як встановлено, СВК "Южний берег" зареєстровано в ДПІ в м. Ялта як платник податку на додану вартість з 01.01.2006, про що видано свідоцтво №00516270 і знаходиться на спеціальному режимі оподаткування відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість". У період, ще перевірявся, СВК "Южний берег" було відпущено посадочний матеріал на загальну суму 12000 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 2000 грн., про що були виписані відповідні податкові накладні: №188 від 14.12.2006 на суму 972 грн., в тому числі ПДВ 162 грн.; №101 від 25.05.2007 на суму 3852 грн., в тому числі ПДВ 642 грн.; №102 від 29.05.2007 на суму 2448 грн., в тому числі ПДВ 408 грн.; №35 від 17.04.2007 на суму 828 грн., в тому числі ПДВ 138 грн.; №40 від 23.04.2007 на суму 3900 грн., в тому числі ПДВ 650 грн.

Дані податкові накладні включені до реєстру податкових накладних, зобов'язання відображені у податкових деклараціях.

Пунктом 1. 7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закон України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити певні реквізити, передбачені цим підпунктом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У матеріалах справи наявні всі необхідні податкові накладні, що підтверджують право позивача на податковий кредит, відповідно до вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закон України "Про податок на додану вартість". До речі, в ході проведення перевірки було підтверджено, що вказані податкові накладні складені без порушень.

Судова колегія дійшла висновку, що позивач відніс вказані суми до податкового кредиту, а факт перебування СВК "Южний берег" на спеціальному режимі оподаткування не позбавляє позивача права на отримання податкового кредиту.

У в ході проведення перевірки було виявлено, що позивач неправомірно включив ПДВ, відображений у податкової накладної №1 від 31.08.2006, отриманої від ТОВ "Кримський стандарт" в сумі 24559,50 грн.

Судом встановлено, що між третьою особою №2 ( виконавець ) з одного боку і позивачем по справі ( Замовник ) з іншого боку було укладено договір на надання послуг від 15.04.2006.

Згідно з п. 1.1. вказаного договору виконавець зобов'язався по заявці замовника на протязі визначеного договором строку, надавати послуги харчування, а замовник зобов’язався сплачувати вказані послуги.

Судовою колегією встановлено, що ТОВ "Кримський стандарт" була взята на облік як платник ПДВ 17.08.2006 ДПІ в м. Ялта.

Відповідно до вказаного договору ТОВ "Кримський стандарт" видала позивачу податкову накладну №1 від 31.08.2006 за надані послуги за період з 17.08.2006 по 31.08.2006. Надання послуг підтверджується актом №ОУ–0000013 від 31.08.2006 на загальну суму з ПДВ 147357,00 грн. і податковою накладною №1 від 31.08.2006 на загальну суму з ПДВ 147357,00 грн.

Дана накладна відповідає вимогам п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закон України "Про податок на додану вартість".

Оплата послуг підтверджується банківською випискою від 25.09.2006 і платіжним дорученням №1829 від 25.09.2006 на загальну суму з ПДВ 147357,00 грн. ТОВ "Кримський стандарт" вказана сума була включена в декларацію за вересень 2006 рік.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вже вказувалося вище, ТОВ "Кримський стандарт" було взято на облік як платник ПДВ 17 серпня 2006 року.

Відповідно до п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що, зокрема, якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

З урахуванням вказаної норми, таким першим періодом є 17.08.2006 по 30.09.2006.

Таким чином, в даному випадку датою виникнення податкових зобов’язань у постачальника є дата, що засвідчує факт надання платником податку послуг з харчування, тобто 31.08.2006, тобто перша з подій, яка припадає на період з 17.08.2006 (з дати реєстрації ТОВ "Кримський стандарт" як платника ПДВ) по 30.09.2006, і на цю дату постачальник послуг має право видавати податкову накладну, що надає позивачу по справі право на отримання податкового кредиту по ПДВ.

У ході проведення перевірки, також було встановлено порушення п. 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 №56–93 "Про місцеві податки і збори", а саме позивачем було замовлено і отримано послуги з друку поліграфії, без оплати податку з реклами. Також встановлено порушення п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" - не надання до ДПІ в м. Алушта податкового розрахунку податку з реклами за 1 квартал 2007 року.

Пунктом 11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" передбачено, що об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни. Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу: на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях.

Судовою колегією встановлено, що позивач замовляв у СПД Іванець І. С. виконання робіт, а саме поліграфічні послуги.

Згідно з Положення "Про податок з реклами", затвердженого рішенням 20–ої сесії 4–ого скликання Алуштинської міської ради від 23.03.2005 №20/192 податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення і розміщення реклами.

Враховуючи вищенаведене, позивач дійсно є платником податку з реклами, проте повинен сплачувати його у вартості робіт по виготовленню і розміщенню спеціалізованими підприємствами, які включають його до складу своїх послуг.

Також, судовою колегією встановлено, що з виготовлення поліграфії (друк бланків флаєрів і буклетів) не є послугами з розміщення реклами і об’єкту оподаткування в цьому випадку не має, дане в листі ДПА України №693/10/15-508 від 25.07.2005.

Виходячи з наступного, що позивачем не було допущено порушення ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори".

Отже, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща".

Враховуючи вищевикладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим, оскільки постанову суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог норм матеріального права.

Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

          2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 червня 2008 року у справі №2-27/16194-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                  

Судді