Ухвала суду № 12327520, 21.07.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

14 липня 2008 року С права № 2-27/17268-2007А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ,

суддів Черткової І.В.,

,

секретар судового засідання Єгорова О.В.

за участю представників сторін:

представник позивача, Мирошніченко Катеріна Сергіївна, довіреність № 56/10-0 від 09.04.08, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим;

представник відповідача, не з'явився, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нео-Крим";

представник третьої особи, не з'явився, Управління державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців Сімферопольської міської Ради;

третя особа, ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 від 15.12.99, ОСОБА_2;

третя особа, ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_2 від 02.07.96, ОСОБА_3;

третя особа, не з'явився, ОСОБА_4;

представник третьої особи, ОСОБА_5, довіреність № 284 від 12.02.08, ОСОБА_4;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 08 травня 2008 року у справі №2-27/17268-2007А

за позовом Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, Сімферополь, 95053)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Нео-Крим" (вул. Курцовська, 11-1, Сімферополь, 95000)

3-ті особи:

1. Управління державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців Сімферопольської міської ради (пр.Кірова, 52,Сімферополь, 95000)

2. ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 95000)

3. ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, 95000)

4. ОСОБА_4

(АДРЕСА_4, 95000)

(АДРЕСА_5, 95053)

про визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом про припинення юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Нео - Крим» шляхом скасування свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Нео - Крим».

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у справі був зареєстрований фізичними особами, які не мали наміру та можливості здійснювати підприємницьку діяльність. Волевиявлення цих фізичних осіб не було направлено на створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку. Позивач вважає, що державна реєстрація відповідача була проведена з порушенням вимог закону, що є підставою для визнання недійсними його засновницьких і реєстраційних документів.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 26.11.2007 р. було залучено до участі у справі у якості третіх осіб громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які є засновниками товариства.

10.04.2008 р. позивач уточнив позовні вимоги (а.с.63), наполягаючи на визнанні недійсним свідоцтва про реєстрацію ТОВ «Нео - Крим»як платника податку на додану вартість (ПДВ) серії АО № 431121 з моменту видачі, тобто з 07.08.2004 р. Зміну предмету позову позивач обґрунтував наявністю у відповідача заборгованості перед бюджетом, що перешкоджає його припиненню як юридичної особи.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 травня 2008 року у справі № 2-27/17268-2007А (суддя Н.В. Воронцова) відмовлено у задоволенні позову Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим до товариства з обмеженою відповідальністю "Нео-Крим", за участю третіх осіб: Управління державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців Сімферопольської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.

Скарга, мотивована тим, що оскаржена постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме статей 1, 2, 4 Закону України «Про державну податкову службу», статті 42 Господарського кодексу України. Позивач зауважив про відсутність наміру засновників товариства на подальше здійснення господарської діяльності та освідомлення значення статусу засновника юридичної особи, тому спростування судом наданих співпрацівниками правоохоронних органів пояснень третіх осіб у справі не може бути покладено в основу рішення суду. Заявник скарги наполягав на наявності значних порушень вимог законодавства при реєстрації субєкта підприємницької діяльності, порушенні інтересів держави, встановленого порядку заняття підприємницькою діяльністю, оскільки недодержання даного порядку створює можливість здійснення фіктивного підприємництва, що у свою чергу може заподіяти шкоду державному і місцевим бюджетам.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 07.07.2008 року, у звязку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Голика В.С. на суддю Волкова К.В.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 14.07.2008 року, у звязку з зайнятістю в іншому судовому процесі у складі колегії було замінено суддю Гоголя Ю.М. на суддю Черткову І.В.

У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене розглядом на 07.07.2008 року, з'явились представник позивача та представник 3-ої особи ОСОБА_4. У зв'язку з необхідністю участі інших учасників, а також для додаткового вивчення матеріалів справи судова колегія відклала справу слуханням.

У судовому засіданні 14.07.2008 представник позивача підтримала вимоги скарги в повному обсязі, наполягаючи на скасуванні судової постанови.

Представник третьої особи, ОСОБА_4, повідомила, що відповідач у справі постійно надавав до ДПІ в м. Сімферополі податкові декларації з податків, відповідно до яких самостійно визначав податкові зобовязання за ПДВ, про що свідчить довідка про стан розрахунків відповідача з бюджетом, в якому зазначено, що за відповідачем наявна заборгованість перед бюджетами. Наполягала, що відповідач створювався з наміром здійснення підприємницької діяльності, з якої ним фактично нараховується і утримується податок на додану вартість.

Треті особи ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в суді зауважили про свою необізнаність у правових питаннях під час створення товариства з обмеженою відповідальністю. Зареєстрували підприємство за проханням ОСОБА_4, з яким взагалі не були знайомі, про діяльність товариства також не обізнані. Просили суд постановити рішення про припинення діяльності товариства.

Інші учасники судового засідання до суду не зявилися, повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги належним чином, доказів поважних причин своєї відсутності суду не надали.

Судова колегія визнала можливим розглянути вимоги апеляційної скарги за відсутністю сторін у спорі, що не зявилися, враховуючи наявні у справі матеріали.

Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нео-Крим" перебуває на обліку в ДПІ у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим як платник податків, зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим 07.08.2004 року, реєстраційний № 18821020000000091 за адресою: АДРЕСА_1.

Товариству 07.08.2004 р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі видано свідоцтво серії АО № 431121 про реєстрацію платника податку на додану вартість. Індивідуальний податковий номер вказаної особи 33130992.

Згідно зі статутом товариства з обмеженою відповідальністю "Нео-Крим" засновниками товариства є громадяни ОСОБА_6, ОСОБА_3 і ОСОБА_4

В результаті проведеної працівниками податкової міліції ДПІ у місті Сімферополі перевірки зроблено висновок, що товариство "Нео-Крим" зареєстровано з порушенням встановлено законодавством порядку. У звязку з чим ДПІ у місті Сімферополі АР Крим звернулася до господарського суду АР Крим із адміністративним позовом про припинення юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Нео - Крим» шляхом скасування свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Нео - Крим».

Згодом, з врахуванням наявності у відповідача податкової заборгованості, позивач змінив предмет позовних вимог й просив визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію товариства в якості платника податку на додану вартість серії АО № 431121 з дати видачі 07.08.2004 р.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не знайшла підстав для скасування або зміни оскарженої постанови суду першої інстанції у звязку з наступним.

Відповідно до п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платником вказаного податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Згідно п. 9.1 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» Центральний податковий орган веде реєстр платників податку. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Згідно до п. 9.5 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» заява про реєстрацію направляється на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви.

Відповідно до п. 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку. Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "г" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

Вказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Судом першої інстанції з врахуванням наведених норм цілком правомірно зауважено, що свідоцтво про реєстрацію у якості платника податку на додану вартість не може розглядатися судом як правовий акт індивідуальної дії у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки питання видачі та анулювання такого свідоцтва є виключною компетенцією податкового органу, тобто позивача у справі.

Також судом встановлено, що позивачем не вживалися заходи, спрямовані на анулювання свідоцтва відповідача про реєстрацію у якості платника податку на додану вартість.

Так, реєстрація юридичної особи у якості платника податку на додану вартість у відповідності до частини 1 пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених підпунктами «а»- «г» частини 1 пункту 9.8 статті 9 зазначеного Закону.

Аналогічний припис міститься й у пункті 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року N 79.

Таким чином, дійсно, з системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що, по - перше, законодавець не передбачив процедури та механізму визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію у якості платника податку на додану вартість у судовому порядку, чітко визначивши, що відповідне свідоцтво може бути тільки анульоване, а, по - друге, навіть у разі анулювання відповідного свідоцтва, юридична особа втрачає статус платника податку на додану вартість тільки з моменту анулювання реєстрації, а не з будь-якого іншого моменту, тим більш, з моменту його видачі.

Пунктом 25.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість передбачено, що податковий орган зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у Законі України «Про податок на додану вартість».

Тобто законодавець чітко визначив механізм анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, навівши вичерпний перелік підстав для такого анулювання, а також вичерпне коло осіб, до компетенції яких входить як ініціювання питання про анулювання реєстрації юридичної особи у якості платника податку на додану вартість, так і безпосереднє вирішення цього питання.

Також судова колегія вважає хибними твердження, викладені у апеляційній скарзі стосовно того, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Нео - Крим» отримало з порушенням закону, тобто без наміру здійснення господарської діяльності, нарахування та сплати відповідних податів, оскільки вказане твердження спростовується доданою до заяви про зміну позовних вимог довідкою про стан розрахунків ТОВ «Нео - Крим» з бюджетами станом на 27.02.2008 р., з якої вбачається, що підприємство має заборгованість перед бюджетами на загальну суму 2377134,65 грн., у тому числі по податку на прибуток підприємств у розмірі 1323151,85 грн. і по податку на додану вартість у розмірі 1053982,80 грн.

Посилання заявника апеляційної скарги на відсутність намірів у ТОВ «Нео - Крим» нараховувати та сплачувати податок на додану вартість до бюджету спростовуються тими обставинами, що до податкового органу підприємством подавалися відповідні декларації, а позивачем була обчислена заборгованість підприємства перед бюджетом.

Крім того, треті особи у справі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не спростували того факту, що ТОВ «Нео - Крим» було зареєстровано у відповідності до діючого законодавства України, зокрема вказані громадяни були особисто присутні при нотаріальному посвідченні оригіналів як протоколу установчих зборів, так і безпосередньо статуту ТОВ «Нео-Крим». Критично ставиться судова колегія до пояснень третіх осіб щодо відсутності їх наміру здійснювати через підприємство підприємницьку діяльність, оскільки вони були обізнані про створення товариства, прийняті на роботу як менеджери, не заперечували свого наміру на отримання прибутку через створення юридичної особи.

Твердження ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про свою правову некомпетентність суд апеляційної інстанції вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції під час вирішення спору по суті, оскільки правова необізнаність засновників не впливає на наслідки діяльності юридичної особи.

У відповідності до ч. 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги і заперечення.

Таким чином, з урахуванням безпідставності доводів заявника апеляційної скарги та встановлених фактичних обставин у справі, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови господарського суду, адже судом повно й всебічно досліджені обставини у справі і зроблені висновки, які ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судового рішення без змін, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 24, 195, 196, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частиною 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 травня 2008 року у справі №2-27/17268-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя

СуддіІ.В. Черткова