Постанова № 12327514, 19.07.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

14 липня 2008 року Справа № 2-25/17531-2007                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, Директор, Приватне підприємство "Юридичне агентство "Кримконсалтінг";

відповідача: не з'явився, Закрите акціонерне товариство "Бахчисарайський виноробний завод";

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Копилова О.Ю.) від 15.04.2008 у справі №2-25/17531-2007

за позовом           Приватного підприємства "Юридичне агентство "Кримконсалтінг" (пр. Ген. Острякова, 57-1,Севастополь,99029)

до           Закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" (вул. Македонського, 1,Бахчисарай,98403)

про стягнення 28985,33 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.04.2008 у справі № 2-25/17531-2007 задоволено позов приватного підприємства "Юридичне агентство "Кримконсалтінг" до закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" про стягнення 24146,41 грн. Суд стягнув з відповідача, з врахуванням уточнення позовних вимог згідно заяві позивача від 04.03.2008 (а.с. 93), заборгованість у розмірі 28985,33 грн., у тому числі: сума боргу –17238,09 грн., індекс інфляції –9899,06 грн., 3 5 річних –1848,18 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконуються належним чином взяті на себе зобов’язання за укладеним між сторонами договором, отже, позовні вимоги є обґрунтованими.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення суду прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 264, 265 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16.01.2003 (далі –ЦК України), ст. 43 Господарського процесуального кодексу України № 1798-XII від 06.11.1991 з наступними змінами та доповненнями (далі –ГПК України). Заявник вказує, що суд зробив помилкові висновки, оскільки не врахував всіх доказів, що мають значення для справи.

Зокрема, в апеляційній скарзі заявник зазначає, що суд не врахував тієї обставини, що сторонами було підписано три акта виконаних робіт, на загальну суму 6 666,66 грн. за період з 10.06.2004 по 30.08.2004. Інших актів виконаних робіт сторонами підписано не було.

Крім того, як вказує заявник, при ухваленні рішення судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що 01.06.2006 між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків за договором (а.с. 85), згідно якого сторони погодились з тим, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.06.2006 складає 3 666,66 грн., тобто позивач, підписавши даний акт звірки, фактично визнав, що послуги за спірним договором були надані лише у період з 10.06.2004 по 31.08.2004.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.06.2008 розгляд справи було відкладено на 09.07.2008.

У судовому засіданні, яке відбулося 09.07.2008, представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача проти скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

У судове засідання 14.07.2008, після перерви, що була оголошена 09.07.2008, сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Судова колегія знаходить матеріали, що є у справі достатніми та вважає можливим закінчити розгляд справи без представників сторін.

Розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини справи.

10.06.2004 між сторонами укладено договір про надання правових послуг (а.с. 8; далі –Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) приймає на себе обов’язки по юридичному обслуговуванню замовника за всіма організаційно-правовими питаннями, що пов’язані зі всіма його майновими та немайновими правами та інтересами.

Згідно з п. 3.2. Договору, замовник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки з виконавцем відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, за надані по даному договору послуги замовник сплачує виконавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця суму в розмірі 2500 грн., премію від виграних у господарському суді сум. Розрахунки за договором здійснюються шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок виконавця. За домовленістю сторін можлива готівкова, натуральна та компенсаційна форми розрахунків.

Відповідно до п. 5.1. Договору, сторони щомісячно не пізніше 5-го числа наступного місяця, підписують акт виконаних робіт.

Пунктами 6.1., 6.3., 6.5. Договору встановлено, що за несвоєчасну або неповну оплату послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України (НБУ) за кожний день прострочення. У випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються діючим законодавством. Кожна зі сторін має право в односторонньому порядку розірвати договір, письмово повідомивши іншу сторону за один місяць.

Як вбачається з протоколу № 31 від 10.01.2005, на засіданні ради директорів відповідача було прийнято рішення про розірвання Договору через відсутність необхідності в юридичних послугах, про що відповідач повідомив позивача листом від 12.01.2008 № 24 (а.с. 2, 15).

Таким чином, загальний строк дії Договору склав 7 місяців 21 день –з 10.06.2004 по 12.02.2005. Отже, відповідно до умов Договору (п. 4.1.1.), відповідач повинен був сплатити позивачу наступну суму: за червень 2004 р. (з 11.06.2004 по 30.06.2004) –1666,66 грн., за липень 2004 р. –2500, 00 грн., за серпень 2004 р. –2500, 00 грн., за вересень 2004 –2500, 00 грн., за жовтень 2004 р. –2500, 00 грн., за листопад 2004 р. ––2500, 00 грн., за грудень 2004 –2500, 00 грн., за січень 2005 –2500, 00 грн., за лютий 2005 (з 01.02.2005 по 12.02.2005) –1071,43 грн., а всього 20 238,09 грн.

Відповідач сплатив позивачу на виконання Договору суму в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем (а.с. 16, 17, 20).

Решта боргу у розмірі 17238,09 грн. залишилася несплаченою, що слугувало підставою звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач стверджував про пропуск позивачем строку позовної давності, але суд відхилив ці твердження.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Остання застосовується до всіх правовідносин, за винятком тих, для яких законом встановлені інші, більш короткі, або більш тривалі строки.

Враховуючи те, що стосовно правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, законом не встановлено спеціальні строки позовної давності, а також те, що сторони не скористалися правом, передбаченим ст. 259 ЦК України, на його збільшення, до спірних правовідносин застосовується позовна давність саме у три роки.

Відхиляючи твердження відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності, суд першої інстанції послався на ч. 2 ст. 264 ЦК України, згідно з якою, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

При цьому суд виходив з того, що датою переривання строку позовної давності являється 15.11.2007 –дата звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду АР Крим, який був йому повернений на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України.

Цей висновок судова колегія вважає помилковим, оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Отже, як вбачається зі змісту цієї статті, якщо позивач після усунення обставин, що зумовили повернення позовної заяви, знову звертається з позовом до господарського суду, перебіг строку позовної давності обчислюється з дня виникнення права на позов –тобто з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином звернення позивача до суду з позовом, який був йому повернений на підставі ст. 63 ГПК України, не перериває строк позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена також у п. 9 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України N 01-6/438 від 16.04.1993 з наступними змінами.

Разом з тим, судова колегія вважає, що строк позовної давності не був пропущений позивачем з огляду на наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як випливає зі змісту п. 4.1.1. Договору, строк виконання зобов’язання відповідача по сплаті послуг за відповідний місяць закінчується 10 числа поточного місяця. Отже, право на позов про стягнення з відповідача суми за Договором вперше виникло у позивача 11.07.2004, оскільки до вказаної дати, жодного платежу від відповідача на виконання Договору позивач не отримав.

Втім, відповідно до частин 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як було зазначено, відповідач сплатив позивачу на виконання Договору суму у розмірі 3000,00 грн., при цьому, перша частина вказаної суми у розмірі 2500,00 грн. була сплачена 06.10.2004, друга (500,00 грн.) –15.11.2004.

Таким чином, сплату відповідачем вказаних сум судова колегія розцінює як дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, а датою, з якої на підставі частини 1 ст. 264 ЦК України переривається строк позовної давності, вважає 15.11.2004. Наступна дата, з якої знову починається перебіг строку позовної давності, відповідно до п. 4.1.1. договору –є дата 11.12.2004.

Як вбачається з матеріалів справи, з відповідним позовом, який прийнятий судом до провадження, позивач звернувся 06.12.2007 (а.с. 18), тобто без пропуску строку позовної давності.

Що стосується вимог про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, судова колегія вважає за необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003 з наступними змінами та доповненнями (далі –ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судова колегія приймає до уваги доводи заявника апеляційної скарги стосовно того, що сторонами на виконання п. 5.1. Договору підписано лише три акту виконаних робіт: Акт № 1 від 01.07.2004 на суму 1666,66 грн., Акт № 2 від 01.08.2004 на суму 2500,00 грн., Акт № 3 від 01.09.2004 на суму 2500,00 грн. (а.с. 22-24). Загальна вартість робіт, прийнятих згідно наведених актів, складає 6666,66 грн.

Зазначене підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків від 01.06.2006, відповідно до якого, кредиторська заборгованість відповідача, станом на 01.06.2006, складає 3666,66 грн. Отже, саме ця сума підлягає стягненню з відповідача як сума основного боргу.

Крім того, повивач простить стягнути суму боргу з врахуванням 3% річних та індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 357,50 грн. (36,00 грн. –за 2004 рік, 110,00 –за 2005 р., 110,00 –за 2006 р., 100,83 грн. –за 2007 р.), а також інфляційні втрати у розмірі 1562,00 грн. (зростання інфляції з вересня 2004 р. по листопад 2007 року склало 42,6 %, що від 3666,66 грн. складає 1562,00 грн.).

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 55,94 грн. державного мита та 22,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З огляду на викладене, судова колегія знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції таким, що підлягає зміні.

Керуючись статтями 49, 101, 103 (частина 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.04.2008 у справі №2-25/17531-2007 змінити.

3. Стягнути з ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" (м. Бахчисарай, вул. Македонського, 1, рахунок № 26006987 в КРД АППБ "Аваль" м. Бахчисарай, МФО 384470, ЗКПО 00411855) на користь ПП "Юридичне агентство "Кримконсалтинг" (м. Севастополь, вул.. Генерала Острякова, 57, офіс 1, рахунок № 26009002970001 в СФ АКІБ "Укрсиббанк", МФО 384588, ЗКПО 32987686) заборгованість у розмірі 5586,16 грн., у тому числі: сума боргу –3666,66 грн., індекс інфляції - 1562,00 грн., 3% річних –357,50 грн.

4. Стягнути з ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" (м. Бахчисарай, вул. Македонського, 1, рахунок № 26006987 в КРД АППБ "Аваль" м. Бахчисарай, МФО 384470, ЗКПО 00411855) на користь ПП "Юридичне агентство "Кримконсалтинг" (м. Севастополь, вул.. Генерала Острякова, 57, офіс 1, рахунок № 26009002970001 в СФ АКІБ "Укрсиббанк", МФО 384588, ЗКПО 32987686) 55,94 грн. державного мита. 5. Стягнути з ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" (м. Бахчисарай, вул.. Македонського, 1, рахунок № 26006987 в КРД АППБ "Аваль" м. Бахчисарай, МФО 384470, ЗКПО 00411855) на користь ПП "Юридичне агентство "Кримконсалтинг" (м. Севастополь, вул.. Генерала Острякова, 57, офіс 1, рахунок № 26009002970001 в СФ АКІБ "Укрсиббанк", МФО 384588, ЗКПО 32987686) 22,77 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

6. Зобов’язати суд першої інстанції видати виконавчий документ.          

Головуючий суддя                                                  

Судді                                                                                

                                                                                І.В. Черткова