Ухвала суду № 12327505, 18.07.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

15 липня 2008 року м. Севастополь Справа № 5020-4/079

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Черткової І.В.,

суддів                                                                      Гоголя Ю.М.,

                                                                                          Волкова К.В.,

секретар судового засідання                     Дікан Л.І.

за участю представників сторін:

позивача: Логутев Віктор Миколайович, довіреність № б/н від 04.06.2008,

відповідача: Самозвон Світлана Петрівна, довіреність № 272/10-004 від 03.09.07, Луговська Анна Василівна, довіреність № 10-004/250 від 14.08.07,

третьої особи: не з'явився,

прокурора: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Остапова К.А.) від 20.05.2008 у справі №5020-4/079

за позовом приватного підприємства "Соріус" (вул. Сенявіна, 3, місто Севастополь, 99011)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37, місто Севастополь, 99011)

за участю: 1) третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державного казначейства України у місті Севастополі (вул. Балаклавська, 9, місто Севастополь, 99011)

2) прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000005235/0 від 16.02.2007 та зобов'язання відповідача надати належні документи до органів державного казначейства для бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2006 року в сумі 136 777 грн,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Севастополя від 20.05.2008 у справі №5020-4/079 позов задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 000005235/0 від 16.02.2007. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Ленінському районі міста Севастополя надати належні документи до органів державного казначейства для бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2006 року в сумі 136 777 грн на розрахунковий рахунок приватного підприємства "Соріус". Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 03, 40 грн судового збору.

Постанова мотивована тим, що позивачем виконано вимоги підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а тому підстав для зменшення бюджетного відшкодування немає.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову, у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості права позивача на бюджетне відшкодування є помилковими, оскільки сума в розмірі 136 777 грн не є фактично сплаченою позивачем у попередньому податковому періоді Комісіонеру.

У судовому засіданні відповідач підтримав свої вимоги.

Позивач подав суду заперечення на апеляційну скаргу, які мотивовані тим, що Комісіонер відповідно до умов договорів самостійно вирахував на свою користь комісійну винагороду із ціни товару, тобто отримав фактичну оплату своїх послуг, у тому числі податок на додану вартість.

У судовому засіданні позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду залишити без змін.

Третя особа та прокурор у судове засідання не з’явилися. Відповідно до статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України вони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду, проте не реалізували своє процесуальне право на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність їх представників.

Переглянувши постанову суду відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

20.01.2007 приватним підприємством "Соріус" подано до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя декларацію з податку на додану вартість із заявленою сумою бюджетного відшкодування за грудень 2006 року в сумі 180319 грн (т. 1, а. с.126).

З питань достовірності нарахування приватним підприємством "Соріус" сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість Державною податковою інспекцією у Ленінському районі місті Севастополя з 08.02.2007 по 12.02.2007 була проведена виїзна позапланова перевірка, за результатами якої складений акт №21/23-5/22285658/3557/10 від 13.02.2007 (т. 1, а. с. 10).

Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2006 року на суму 136 777,00 грн.

На підставі зазначеного акту Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя 16.02.2007 прийняла та надіслала на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 000005235/0 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 136 777,00 грн (т. 1, а. с. 8).

Підставою для зменшення бюджетного відшкодування стали наступні обставини.

На виконання договорів комісії № STE-1-37-D/K-06 від 16.01.2006, № STE-1-131-D/K-06 від 14.03.2006, № STE-1-34-D/K-06 від 14.03.2006, № STE-1-130-D/K-06 від 14.03.2006, № STE-1-35-D/K-06 від 14.03.2006, № STE-1-120-D/K-06 від 14.03.2006, № STE-1-121-D/K-06 від 14.03.2006, № STE-1-122-D/K-06 від 14.03.2006, № STE-1-132-D/K-06 від 14.03.2006 (т. 1, а. с. 28-107), укладених між приватним підприємством “Соріус” (Комітент) та дочірним підприємством державної компанії „Укрспецекспорт” держаним госпрозрахунковим зовнішньоторгівельним підприємством „Спецтехноекспорт” (Комісіонер), здійснено постачання суднових і корабельних запасних частин покупцю –Об’єднаному штабу Міністерства оборони Індії. Факт виконання договорів сторонами не оскаржується. Комісійна плата, визначена відповідно до пункту 5.2 зазначених договорів, склала 683885, 40 грн (у тому числі податок на додану вартість 136777, 08 грн). На зазначену суму Комісіонером виписано наступні податкові накладні: № 454 від 08.11.2006, № 453 від 09.11.2006, № 463 від 22.11.2006, № 464 від 22.11.2006, № 484 від 29.11.2006, № 485 від 29.11.2006, № 486 від 29.11.2006, № 487 від 29.11.2006, № 488 від 29.11.2006 (т. 2, а. с. 45 –53). В акті перевірки зазначено, що зазначені податкові накладні правомірно відображені позивачем в розділі 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних у грудні 2006 року та у складі податкового кредиту в рядку 17 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2006 року. Отже, актом перевірки підтверджено право позивача на податковий кредит у грудні 2006 року. Але в акті перевірки зроблено також висновок про відсутність підстав для включення 136777, 08 грн у суму бюджетного відшкодування як фактично сплаченої, оскільки за даними бухгалтерського обліку приватного підприємства “Соріус” відсутні операції, що підтверджують оплату комісійної винагороди, витрат на митне оформлення та перевезення вантажу.

Судова колегія не погоджується з висновками відповідача, виходячи з наступного.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначаються пунктом 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 того ж Закону встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додається розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем виконані всі передбачені законом умови з отримання такого відшкодування, розмір податкового кредиту має документальне підтвердження, податкові накладні оформлені належним чином. З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про те, що за зазначеними договорами комісії відбулася фактична сплата послуг постачальника (комісіонера), передбачена підпунктом „а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” як обов’язкова умова для отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку.

Доводи Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про те, що сума 136 777,00 грн не є фактично сплаченою позивачем у попередньому податковому періоді Комісіонеру, не приймаються судовою колегією до уваги, виходячи з наступного. Згідно з підпунктом 5.2 пункту 5 договорів комісії комісійна плата встановлюється як різниця між ціною продажу продукції, установленою комісіонером самостійно і за якою він укладає Контракт, погодженої комітентом ціною продукції, а також понесених комісіонером витрат. Визначений таким чином розмір комісійної плати включає податок на додану вартість. Отже, сума в розмірі 136 777,00 грн є складовою частиною ціни продукції. Із наявних у матеріалах справи звітів Комісіонера (т. 1, а. с. 108-125) вбачається різниця між отриманими останнім від покупця платежами та сумами, які були перераховані позивачу. Різниця складає 683885, 40 грн (у тому числі податок на додану вартість 136 777,00 грн). Відповідність звітів Комісіонера даним бухгалтерського обліку позивача встановлена актом перевірки. Отже, висновки відповідача про безпідставність включення приватним підприємством "Соріус" до бюджетного відшкодування 136 777,00 грн не підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, підстав для зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 136 777,00 грн немає, позовні вимоги в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 000005235/0 від 16.02.2007 підлягають задоволенню.

Враховуючи, що право позивача на отримання в установлені строки бюджетного відшкодування з податку на додану вартість порушено, то позовні вимоги про зобов’язання Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя надати належні документи до державного казначейства для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок приватного підприємства "Соріус" за грудень 2006 року в сумі 136 777,00 грн також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

                    Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                                        

                                                            УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

2.Постанову господарського суду міста Севастополя від 20.05.2008 у справі №5020-4/079 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                        І.В. Черткова

Судді                                                                      Ю.М. Гоголь

                                                                      К.В. Волков