Ухвала суду № 12327497, 17.07.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

15 липня 2008 року м. Севастополь Справа № 2-26/2870-2008А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Черткової І.В.,

суддів                                                                      Гоголя Ю.М.,

                                                                                          Волкова К.В. ,

секретар судового засідання                     Дікан Л.І.

за участю представників сторін:

позивача: Щербинін Роман Євгенійович, довіреність № 10-1/336 від 09.10.2007,

відповідача: Бисикало Тетяна Анатоліївна, довіреність № 2222/9/10 від 19.10.2007,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 06.05.2008 у справі №2-26/2870-2008А

за позовом закритого акціонерного товариства "Санаторій Карасан" (с. Утьос, місто Алушта, 98541)

до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а, місто Алушта, 98500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.05.2008 у справі №2-26/2870-2008А позов закритого акціонерного товариства "Санаторій Карасан" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим № 0000032304/0 від 19.02.2008. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 03, 40 грн судового збору.

Постанова мотивована тим, що передбачена Законом України „Про податок на додану вартість” процедура бюджетного відшкодування податку на додану вартість не передбачає вимоги встановлення надходження до Державного бюджету України спірних сум податку за ланцюгом від постачальника до виробника.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що непідтвердження в ході зустрічних перевірок постачальників позивача факту надходження податку на додану вартість до бюджету є підставою для відмови платнику податків у бюджетному відшкодуванні.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, які мотивовані тим, що Закон України „Про податок на додану вартість” не встановлює залежності виникнення права на бюджетне відшкодування від результатів проведення зустрічних перевірок, а тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.06.2008 до 15.07.2008.

Переглянувши постанову суду відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

19.10.2006, 15.12.2006 закритим акціонерним товариством "Санаторій Карасан" подано до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим податкові декларації з податку на додану вартість із заявленими сумами бюджетного відшкодування за вересень 2006 року на суму 366000 грн (а. с. 61), за листопад 2006 року на суму 168000 грн (а. с. 71).

З питань достовірності нарахування закритим акціонерним товариством "Санаторій Карасан" сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість Державною податковою інспекцією у місті Алушті Автономної Республіки Крим з 18.02.2008 по 19.02.2008 проведено виїзну додаткову позапланову перевірку, за результатами якої складений акт № 209/23/02650682 від 19.02.2008 (а. с. 7).

Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”.

На підставі зазначеного акту Державна податкова інспекція у місті Алушті Автономної Республіки Крим 19.02.2008 прийняла та надіслала на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 0000032304/0 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 44916 грн (а. с. 19).          

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість стала неможливість підтвердження за результатами зустрічних перевірок постачальників позивача (за ланцюгом від товариства з обмеженою відповідальністю „Кронос” до виробників) надходження до бюджету заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість.

Судова колегія не погоджується з висновками відповідача, виходячи з наступного.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачені пунктом 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (підпункт 7.7.2 (а) пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”).

Таким чином, при визначенні права платника податків на бюджетне відшкодування податку на додану вартість має значення встановлення фактичної сплати отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) такої суми податку.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено та не оскаржується відповідачем фактична сплата закритим акціонерним товариством "Санаторій Карасан" спірних сум податку на додану вартість товариству з обмеженою відповідальністю „Кронос” –генерального підрядника позивача, який виконує реконструкцію водолікарні санаторію „Карасан” під кліматопавільйон підвищеної комфортності. Крім того, дані обставини підтверджуються наданими позивачем реєстрами отриманих податкових накладних (а. с. 65, 75).

Отже, визначена сума бюджетного відшкодування дорівнює сумі податку, фактично сплаченої у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг).

Доводи відповідача про необґрунтованість позовних вимог у зв’язку з тим, що в ході зустрічних перевірок постачальників позивача не підтверджено надходження податку на додану вартість до бюджету, не приймаються судовою колегією, оскільки Закон України „Про податок на додану вартість” не передбачає в якості обов'язкової умови отримання бюджетного відшкодування фактичного надходження сум податку до бюджету.

Так, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у підпунктах „а”, „в”, „г”, „д” пункту 10.1 статті 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 зазначеного Закону). Отже, негативні наслідки при несплаті податку продавцем (постачальником), у тому числі в разі ухилення від сплати, наступають тільки для нього. Вказана обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків (покупця) права на бюджетне відшкодування у випадку, якщо останній виконав усі передбачені законом умови з отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту. Матеріалами справи підтверджується та не оспорюється відповідачем право закритого акціонерного товариства "Санаторій Карасан" на податковий кредит. Крім того, перевіркою не встановлено, що відповідні податкові накладні оформлені неналежним чином (а. с. 65, 75).

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.05.2008 у справі №2-26/2870-2008А –залишенню без змін.                                         

                    Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                                        

                                                            УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.05.2008 у справі №2-26/2870-2008А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                        І.В. Черткова

Судді                                                                      Ю.М. Гоголь

                                                                      К.В. Волков