Ухвала суду № 12327332, 15.05.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

08 травня 2008 року Справа № 2-23/16399-2007А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          Черткової І.В.,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

позивача:

відповідача:

за участю представників сторін:

позивача: Скриннікова Марина Петрівна, довіреність №703 від 23.11.07;

відповідача 1: Володькин Сергій Анатолійович, довіреність №2285/9/10-0                                         від 04.05.06;

                    Остроушко Вікторія Вікторівна, довіреність №3075/9/10-0 від 27.04.07;

відповідача 2: Єфремов Андрій Борисович, довіреність №23-11.0/06-77 від                                         14.04.08;

розглянувши апеляційні скарги Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим та Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 01.02.2008 року у справі №2-23/16399-2007А

за позовом Алупкінського центрального військового клінічного санаторію (вул. Ахмет-Хана Султана, 31,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

до          Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,98600)

Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, 19,Сімферополь,95015)

про скасування податкового повідомлення-рішення

                                                            ВСТАНОВИВ:

Алупкінський центральний військовий клінічний санаторій Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим і скасування акту №5/22-0/08396546 від 26.04.2006 року „Про результати позапланової виїзної перевірки Алупкінського центрального військового клінічного санаторію, з питання дотримання вимог валютного законодавства у взаємовідносинах з нерезидентами за договорами, укладеними за період з 01.07.2002 року по 01.07.2005 року”, а також просив скасувати: незаконно нараховані штрафні санкції на суму 15456,62 грн., які нараховані Державною податковою інспекцією у місті Ялті Автономної Республіки Крим 26.04.2006 року, штрафні санкції на суму 28350,00 грн., які нараховані відповідачем 26.04.2006 року, а також повернути на розрахунковий рахунок Алупкінського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України незаконно стягнуті штрафні санкції на суму 15456,62 грн. і на суму 28350,00 грн.

В процесі розгляду справи від позивача надійшли уточнення до позовних вимог від 26.12.2007 року, згідно яким він просив суд визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим і скасувати акт №5/22-0/08396546 від 26.04.2006 року „Про результати позапланової виїзної перевірки Алупкінського центрального військового клінічного санаторію, з питання дотримання вимог валютного законодавства у взаємовідносинах з нерезидентами за договорами, укладеними за період з 01.07.2002 року по 01.07.2005 року”; скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.05.2006 року №0000152200/0 про застосування незаконно нарахованих штрафних санкцій на суму 15456,62 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.05.2006 року №0000152200/а про застосування незаконно нарахованих штрафних санкцій на суму 28350,00 грн.; скасувати першу податкову вимогу від 20.07.2006 року №1/411 про нараховану пеню на суму 495,85 грн.; стягнути з Державного бюджету України незаконно стягнуту санкцію на суму 15456,62 грн. і на суму 28350,00 грн. і незаконно стягнуту пеню в сумі 495,85 грн.

                    Від позивача надійшло клопотання про відмову від позовних вимог від 01.02.2008 року в частині скасування: податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим від 05.05.2006 року №0000152200/а про застосування штрафних санкцій в сумі 28350,00 грн., першої податкової вимоги Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим від 20.07.2006 року №1/411 на суму 495,85грн. та в частині стягнення з Державного бюджету України суми 28350,00 грн. і суми 495,85грн.

                    Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.02.2008 року провадження у справі у цій частині закрито.

                    Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 04.05.2006 року у справі №2-23/16399-2007А позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим №0000152200/0 від 05.05.2006 року про застосування штрафних санкцій в сумі 15456,62 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Алупкінського центрального військового клінічного санаторію незаконно стягнуту суму штрафних санкцій в розмірі 15456,62 грн. В частині вимог про визнання незаконними дій Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим і акту перевірки №5/22-0/08396546 від 26.04.2006 року відмовлено.

                    Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим та Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

                    У частині задоволення позовних вимог постанова суду мотивована тим, що податковим органом не було надано доказів існування заборгованості нерезидента перед позивачем за надані санаторно-курортні послуги, оскільки не було доведено фактичне виконання договору.

                    Апеляційна скарга податкової інспекції мотивована тим, що позивачем були порушені вимоги Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, а доказів зворотного надано не було.

                    Апеляційна скарга органу державного казначейства мотивована тим, що судовий збір повинен стягуватися за рахунок коштів за утримання суб’єкта владних повноважень –відповідача у справі, а також що господарським судом першої інстанції неправильно було визначено банківські реквізити для стягнення державного мита.

                    У судовому засіданні 06.05.2008 року представники податкової інспекції та органу державного казначейства підтримали вимоги апеляційних скарг, представник позивача проти вимог апеляційних скарг заперечував та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.

                    У судовому засіданні оголошувалась перерва до 08.05.2008 року.

                    Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Державною податковою інспекцією у місті Ялті Автономної Республіки Крим у період з 03.04.2006 року до 14.04.2006 року та з 17.04.2006 року до 21.04.2006 року було проведено позапланову виїзну перевірку Алупкінського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України з питань дотримання вимог валютного законодавства по взаємовідносинах з нерезидентами за договорами, укладеними за період з 01.07.2002 року по 01.07.2005 року. По результатах перевірки був складений акт від 26.04.2006 року №5/22-0/08396546.

Згідно з висновкам акту перевірки встановлені порушення статті 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті”. Згідно з додатком №3 до акту перевірки за порушення статі 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті” позивачу нарахована штрафна санкція у вигляді пені в розмірі 15456,62 грн. по розрахункам між позивачем та закритим акціонерним товариством „Центр реалізації путівок „Здравниця” (місто Москва, Росія) за договором №14/03-04 від 16.03.2004 року.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.05.2006 року №0000152200/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 15456,62 грн., яке оспорювалось позивачем у судовому порядку.

Оскільки відповідачами постанова суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог, а відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тому судова колегія вважає за необхідне здійснити перегляд постанови суду першої інстанції у зазначеній частині.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

З акту перевірки вбачається, що Алупкінський центральний військовий клінічний санаторій Міністерства оборони України уклав з нерезидентом - закритим акціонерним товариством „Центр реалізації путівок „Здравниця” договір №14/03-04 від 16.03.2004 року про санаторно-курортне лікування.

Перевіркою виявлена дебіторська заборгованість нерезидента закритого акціонерного товариства „Центр реалізації путівок „Здравниця” (Росія, місто Москва) за договором №14/03-04 від 16.03.2004 року в сумі 26400 грн., яка станом на 01.07.2005 року не погашена.

Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, відповідачем не надані суду докази, які підтверджують заборгованість в сумі 26432,00 грн. за вказаним договором, оскільки щоб виявити заборгованість в сумі 26432,00 грн. за договором від 16.03.2004 року №14/03-04 необхідно мати в наявності путівки, які підтверджують документально за фактом нарахування даної суми, тобто, відповідачем помилково виявлена дебіторська заборгованість, що привело до необґрунтованого застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 15456,62 грн.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року №327, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень.

Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов'язань.

Державною податковою інспекцією у місті Ялті Автономної Республіки Крим в акті перевірки, висновки якого стали підставою для застосування штрафних санкцій в сумі 15456,62 грн., відсутні посилання на реальне, фактичне виконання договору №14/03-04 від 16.03.2004 року.

Відповідно до вимог статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Судова колегія дійшла до висновку, що визначення Алупкінському центральному військовому клінічному санаторію Міністерства оборони України податкових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій в сумі 15456,62 грн. за порушення статті 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті” згідно спірному податковому повідомленню-рішенню від 05.05.2006 року №0000152200/0 є неправомірним і висновки акту перевірки від 26.04.2006 року №5/22-0/08396546 згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України мали бути документально підтверджені відповідачем.

На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України судовою колегією не приймається акт перевірки від 26.04.2006 року №5/22-0/08396546 як доказ встановлення факту порушення позивачем Закону України „Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті”. При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 15456,62 грн. Державною податковою інспекцією у місті Ялті Автономної Республіки Крим надано не було.

                    Стосовно доводів апеляційної скарги Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України та пункту 3.5 Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства, затвердженого наказом Державного казначейства України від 05.10.2001 року №175 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.12.2001 року за №1001/6192), у разі списання коштів з реєстраційних рахунків бюджетних установ, з вини яких виникли відповідні зобов'язання, протягом місяця з часу проведення такої операції розпорядниками бюджетних коштів повинні впорядкувати свої зобов'язання з урахуванням безспірного списання коштів і провести їх у відповідність з бюджетними призначеннями на відповідний бюджетний період.

При таких умовах, факт вказаного порушення слід вважати неналежно встановленим, отже, застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 15456,62 грн. неправомірно, що є підставою для задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача незаконно стягнутої суми штрафної санкції у вигляді пені в розмірі 15456,00 грн., яка була сплачена позивачем, про що свідчить платіжне доручення №9 від 08.08.2006 року.

                    Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

                    Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

                    Постановою суду першої інстанції позов Алупкінського центрального військового клінічного санаторію задоволено частково, тому йому було присуджено здійснені ним судові витрати з Державного бюджету України відповідно задоволених вимог, що відповідає нормам Кодексу адміністративного судочинства України.

                    При цьому судова колегія вважає що визначення судом першої інстанції у резолютивній частині постанови неправильних реквізитів банківської установи, не є підставою для скасування постанови суду, оскільки відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а відповідачем правильність вирішення справи не оспорювалось.

                    Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим та Головного Управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим та вважає постанову суду першої інстанції такою, що прийнято відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.

                    Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

                    2. Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

          2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.02.2008 року у справі №2-23/16399-2007А залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

                    Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                            

Судді                                                                                          

                                                                                          І.В. Черткова