Постанова № 12327206, 03.04.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

02 квітня 2008 року Справа № 2-15/11757.1-2007                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Ремсервіс" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 17.01.2008 у справі №2-15/11757.1-2007

за позовом           приватного підприємства "Ремсервіс" (вул. 40 років Перемоги, 52,Глухів, Сумська обл.,41400)

до           закритого акціонерного товариства "Крим-Лада" (пр. Перемоги, 211-а,Сімферополь,95000)

про стягнення 20737,55 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від 17.01.2008 у справі № 2-15/11757.1-2007 у позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано відсутністю належних доказів, які б свідчили про прийняття відповідачем (повноважною особою) певного товару.

Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального права. Позивач вважає, що суд не надав належної оцінки наданим доказам.

Приватне підприємство "Ремсервіс" посилається на акт звірки взаємних розрахунків, в якому є посилання на певні первинні документи.

Також, заявник апеляційної скарги вказує те, що рішення суду взагалі не містить правового обґрунтування визнання угоди недійсною. На його думку, відвантаження ТМЦ Постачальником без належної довіреності тягне іншу відповідальність, встановлену Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Крім того, позивач посилається на ненадання відповідачем документів бухгалтерського та складського обліку.

Представник відповідача надіслав суду відзив на апеляційну скаргу в якому з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались.

До початку розгляду справи від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення слухання справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання. Однак, будь-яких доказів в обґрунтування заявленого клопотання не надав.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез’явившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства "Ремсервіс" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 29.08.2003 між приватним підприємством „Рем сервіс” (Продавець) та філією в м. Севастополі закритого акціонерного товариства „Крим-Лада” (Покупець) був укладений договір №14/08-03 (а. с. 13).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Продавець зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти й оплатити запчастини в асортименті на суму 15063,43 грн.

Загальна сума договору 15063,43 грн. (п. 1.2 Договору).

Пунктом 3.1 зазначеного договору передбачено, що розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом десяти днів з моменту її отримання.

Судом встановлено, що на час укладання вищевказаного договору діяльність філії в м. Севастополі закритого акціонерного товариства „Крим-Лада” визначалася відповідним Положенням, затвердженим загальними зборами акціонерів закритого акціонерного товариства „Крим-Лада” від 22.05.2003.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В якості поставки товару за договором, позивач посилається на акт звірки взаєморозрахунків від 01.04.2004, складений Севастопольською філією закритого акціонерного товариства "Крим-Лада" та приватним підприємством "Ремсервіс" (том 1, а. с.15).

Однак, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відхилив такий доказ в якості належного і достатнього, оскільки у даному випадку в обґрунтування вимог позивача не може бути покладений такий документ, тому що акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами –договором, накладними, рахунками тощо. Посилання в акті на первинні документи, не є безумовним фактом наявності таких документів, а тому повинен бути підтверджений всіма зазначеними первинними документами. Аналогічна думка викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 22.07.2003 № 21/308.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Місцевий суд обґрунтовано звернув увагу на положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно яких - єдиним документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення - первинний документ (договори, накладні, рахунки, тощо).

Наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується лише первинними документами.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, у даному випадку необхідно звернути увагу на інші надані позивачем докази.

Так, звертаючись з позовом до суду, приватне підприємство „Ремсервіс” в підтвердження виконання зобов'язань за договором в частині поставки товару також надало накладну № 151/в від 29.08.2003 (том 1, а. с. 14, а. с. 104).

Однак, матеріали справи свідчать про те, що копія вказаної накладної містить лише підпис відправника товару –позивача, але не містить підпис одержувача товару матеріально-відповідальної особи відповідача. Позивачем не підтверджена належним чином, повноважність особи, яка підписалась у накладній про одержання товару.

Не доведено позивачем також і те, що запасні частини, які передавалися відповідно до накладної, поставлялись саме на виконання умов договору №14/08-03 від 29.08.2003, у накладній відсутнє жодне посилання на вказаний договір, як на підставу здійснення господарської операції.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні мати в числі інших обов'язковий реквізит - зміст господарської операції. Пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, також встановлено, що в первинних документах повинен відображуватися зміст господарської операції.

Пунктом 2.7. вказаного Положення передбачено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України.

Міністерство статистики України наказом від 21.06.1996 № 193 „Про затвердження типових форм первинних облікових документів по обліку сировини та матеріалів” затвердило типову форму М-11 накладна-вимога на відпустку (внутрішнє переміщення) матеріалів, визначивши, що у випадку відпуску матеріальних цінностей стороннім організаціям накладна-вимога виписується на підставі договорів, нарядів та інших відповідних документів.

Таким чином, діючими нормативно-правовими актами встановлений перелік обов'язкових реквізитів, які повинен містити первинний документ - накладна на відпустку товару.

Типова форма первинного документа „Довіреність” (форма № М-2) затверджена Наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 № 192 „Про затвердження типової форми первинного обліку”.

Порядок обігу первинного документа „Довіреність” затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 „Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей”.

Відповідно до пункту 1 Інструкції, остання поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Так, пунктом 2 вказаної Інструкції передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Бланки довіреностей є документами суворої звітності, їх виготовлення повинно бути з друкарською нумерацією відповідно до Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 1993 року № 98, Служби безпеки України від 15 листопада 1993 року № 118, Міністерства внутрішніх справ України від 24 листопада 1993 року № 740.

Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.

Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

У разі, коли довірена особа повинна одержувати потрібні цінності в одному місці (з одного складу), але за декількома нарядами, рахунками та іншими документами, що їх замінюють, їй може бути видана одна довіреність із зазначенням у ній номерів і дат видачі усіх нарядів, рахунків та інших аналогічних документів або декілька довіреностей, якщо цінності мають бути одержані на різних складах.

При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

Згідно до пункту 12 Інструкції забороняється відпускати цінності зокрема у випадках подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; закінчення строку дії довіреності.

Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей, (пункт 15 Інструкції).

При цьому, з апеляційної скарги вбачається, що обґрунтованість посилань суду на всі вищенаведені норми чинного законодавства, які стосуються форми та змісту довіреностей, позивачем не заперечуються по суті. Однак, приватне підприємство "Ремсервіс" посилається на іншу відповідальність, ніж визнання угоди недійсною.

Таки доводи, на думку судової колегії, є хибними, оскільки в рішенні суду взагалі не має висновку про визнання договору недійсним.

Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що предметом даної справи є стягнення заборгованості, а не притягнення посадових осіб позивача до відповідальності за порушення ведення (складання) первинних документів, а тому надання позивачем неналежних доказів (накладної № 151/в від 29.08.2003 тощо), у даному випадку тягне лише висновок про недоведеність тих обставин, на які посилається сторона.

Крім того, необхідно звернути увагу також на те, що у матеріалах справи є довідка відповідача щодо відсутності на підприємстві прибуткових документів на отримання товару від позивача і відсутність відображення отримання товару на підставі договору № 14/08-03 від 29.08.2003 (том 1, а. с. 44), а також Довідка про результати позапланової зустрічної перевірки за період з 01.09.2002 по 29.02.2004 № 39/23-30323567 від 24.05.2005, складеної Державною податковою інспекцією Гагарінського району в м. Севастополі, з якої вбачається, що встановлення фактів відвантаження та отримання товару за накладною № 151/в від 29.08.2003 ґрунтується на інформації Глухівського відділу державної податкової інспекції Сумської області і не містить посилань на наявність підтверджуючих ці факти документи, які б були на підприємстві закритого акціонерного товариства "Крим-Лада".

Посилання позивача на ненадання відповідачем документів бухгалтерського та складського обліку апеляційною інстанцією вважаються неспроможними, оскільки закрите акціонерне товариство "Крим-Лада" не мало можливості надати книгу придбання товарів з 02.09.2002 по травень 2004 року. Колегія суддів приймає до уваги пояснення відповідача стосовно того, що вказані документи, у зв’язку з закінченням строку збереження, встановлених законодавством для документів податкового обліку, у тому числі книга придбання товарів (робіт, послуг) були знищені.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що печатка, якою засвідчено підпис представника філії закритого акціонерного товариства „Крим-Лада” у накладній № 151в від 29.08.2003, була виготовлена значно пізніше - лише 20.10.2003. Судова колегія погоджується із тою думкою місцевого суду, що таки обставини взагалі ставлять під сумнів дійсність накладної № 151в від 29.08.2003.

Стосовно довідки Глухівської МДПІ колегія суддів вважає необхідним зазначити, що такий документ не є первинним документом, який необхідний для встановлення факту поставки товару від одного суб’єкта господарювання іншому. Більш того, така довідка не містить інформацію про отримання відповідачем товару від позивача у даній справі.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Ремсервіс" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2008 у справі №2-15/11757.1-2007 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  

Судді