Ухвала суду № 12327182, 02.04.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

25 березня 2008 року Справа № 2-11/8623-2007А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          Черткової І.В.,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 03.12.2007 року у справі №2-11/8623-2007А

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіта" (вул. Новоселівська, 7,Малий Маяк, м. Алушта,98540)

до           Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а,Алушта,98500)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквавіта" звернулось з позовними вимогами до відповідача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0006542301/1 від 22.03.2007 року, №0006552301/1 від 22.03.2007 року, №000007220/1 від 22.03.2007 року.

                    В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, позивач змінив предмет адміністративного позову шляхом його доповнення, а саме просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0006542301/1 від 22.03.2007 року, №0006552301/1 від 22.03.2007 року, №000007220/1 від 22.03.2007 року, №0006542301/2 від 13.06.2007 року, №0006552301/2 від 13.06.2007 року, №00000722002 від 13.06.2007 року.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 03.12.2007 року у справі №2-11/8623-2007А позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що позивачем правомірно було визначено суму податку на додану вартість, яка підлягала відшкодуванню.

                    Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Алушті Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати.

                    Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час вирішення спору були порушені вимоги норм матеріального та процесуального права.

                    У судове засідання, призначене на 25.03.2008 року, представники сторін не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

                    Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

                    Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

                    На підставі направлення від 29.12.2006 року №872/23 співробітниками Державної податкової інспекції в місті Алушта проведена планова виїзна комплексна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства товариства з обмеженою відповідальністю „Аквавіта” за період з 01.01.2005 року по 30.09.2006 рік, про що складений відповідний акт №231/23/32322785 від 16.02.2007 року.

                    Вказаною перевіркою встановлені порушення, зокрема, підпунктів 7.4.1, 7.4.4., пункту 7.4 статті 7; пункту 6.1 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме заниження податку на додану вартість в сумі 36256,00 грн., у тому числі за червень 2006 року податку на додану вартість в сумі 36256,00 грн. За результатами перевірки також встановлено завищення сум заявлених до відшкодування податку на додану вартість за липень 2005 року в сумі 126879,00 грн. Зазначене привело до безпідставного відшкодування податку на додану вартість, у тому числі по періодам: за липень 2005 року у сумі 54365,00 грн.; за серпень 2005 року у сумі 2513,00 грн.; за вересень 2005 року у сумі 76855,00 грн.; за жовтень 2005 року у сумі 47551,00 грн.

                    Перевіркою також встановлено порушення статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” у частині недотримання термінів декларування валютних цінностей та майна, яке знаходяться за межами України на звітні дати у періоді, що перевірявся.

                    На підставі акту перевірки №231/23/32322785 від 16.02.2007 року, Державною податковою інспекцією в місті Алушта винесені податкові повідомлення-рішення №0006542301/1 від 22.03.2007 року на суму податкового боргу в розмірі 90621,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 45310,50 грн.; №0006552301/1 від 22.03.2007 року на суму штрафних санкцій в розмірі 63439,50 грн. та №000007220/1 від 22.03.2007 року на суму штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн.

                    Як було вказано вище, в процесі розгляду справи позивач змінив позовні вимоги шляхом доповнення предмета позову та просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0006542301/1 від 22.03.2007 року, №0006552301/1 від 22.03.2007 року, №000007220/1 від 22.03.2007 року, №0006542301/2 від 13.06.2007 року, №0006552301/2 від 13.06.2007 року, №00000722002 від 13.06.2007 року. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення стосуються одного і того ж зобов'язання - сплати пені по одним і тим самім видам податкових зобов'язань та видані Державною податковою інспекцією в місті Алушта на однакових підставах.

                    Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

                    В акті перевірки податкова інспекція висловила свою позицію щодо порушення позивачем вимог Закону України „Про податок на додану вартість” наступним.

                    За червень 2005 року товариством з обмеженою відповідальністю „Аквавіта” була заявлена до відшкодування з бюджету сума податку на додану вартість у розмірі 181244 грн., зазначене сталось внаслідок включення до складу податкового кредиту передплату за сонячне насіння в сумі 1305000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 217500,00 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Агро” згідно договору купівлі-продажу №16/06 від 16.07.2005 року. Договором передбачений термін поставки товару - до 01.07.2005 року.

                    Згідно банківських виписок передплата була проведена 21.06.2005 року платіжним дорученням №418 на суму 670000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 111666,67 грн. і 23.06.2005 року платіжним дорученням №423 на суму 635000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 105833,33 грн. Товар підприємство не отримало, але суму податку на додану вартість у розмірі 217500,00 грн. включило в состав податкового кредиту за червень 2005 року.

                    Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що товариство з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Агро” зобов'язано сплатити відповідні суми податку до Державного бюджету України, але у відповідному податковому періоді такі суми в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку „податкове зобов'язання” не відображало, податок до бюджету не сплачувало. Зважаючи на наведене, товариством з обмеженою відповідальністю „Аквавіта” безпідставно включено до податкового кредиту з податку на додану вартість в червні 2005 року суми податку на додану вартість за податковими накладними від товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Агро” №23 від 21.06.2005 року в сумі 558333,33 грн. (податок на додану вартість в сумі 111666,67 грн.) та №24 від 23.06.2005 року в сумі 635000,00 грн. (податок на додану вартість 105833,33 грн.) безпідставно заявлено до відшкодування.

                    Нарахування податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій здійснено внаслідок виключення із складу податкового кредиту за червень 2005 року суми податку на додану вартість у розмірі 217500,00 грн., сплаченого товариством у складі вартості соняшникового насіння за договором купівлі-продажу №16/06 від 16.06.2005 року, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Агро”.

                    Відповідач вважає, що сплата податку на додану вартість до бюджету не здійснена, а відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 Закону України „Про податок на додану вартість” право на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає лише при фактичній сплаті цих сум до державного бюджету України, а не з самого факту сплати товариством податку на додану вартість в ціні товару.

                    Свій висновок перевіряючи обґрунтовують тим, що згідно даним ВПМ Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Київ включення до податкових зобов'язань звітного періоду товариством з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Агро” за податковими накладними №23 від 21.06.2005 року та №24 від 23.06.2005 року не підтверджується, а сплата податку на додану вартість в сумі 217500 грн. до бюджету не здійснювалась.

                    Проте, судова колегія не може погодитись з вказаними висновками.

                    Договір з товариством з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Агро” №16/06 від 16.06.2005 року на купівлю насіння було укладено товариством з обмеженою відповідальністю „Аквавіта” з метою отримання доходу від подальшої реалізації придбаного насіння, тобто з метою використання даного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

                    Відповідно до умов договору була проведена 100% попередня оплата та отримані від продавця податкові накладні №23 від 21.06.2005 року і №24 від 23.06.2005 року на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 217500,00 грн.

                    Судова колегія враховує той факт, що рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2007 року у справі №31/319 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Аквавіта” до товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Агро” про визнання недійсним договору купівлі-продажу №16/06 від 16.06.2005 року у задоволенні позову відмовлено. Вказане рішення набуло чинності.

                    Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2007 року у справі №2-23/4760-2007А за позовом Державної податкової інспекції в місті Алушта до товариства з обмеженою відповідальністю „Аквавіта”, товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Агро” про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.06.2007 року №16/06, укладеного між відповідачами, в задоволенні позову відмовлено.

                    Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.10.2007 року у справі №2-23/4760-2007А апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Алушта залишена без задоволення, а вказана постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2007 року залишена без змін.

                    З вищевказаного вбачається, що у судової колегії відсутні підстави для висновку про недійсність договору купівлі-продажу, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Аквавіта” та товариством з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Агро” 16.06.2007 року №16/06.

                    Підпунктом 7.4.1. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлені норми та правила стосовно формування податкового кредиту, а саме: податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

                    Віднесення до податкового кредиту здійснено з вимогами підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно якої податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

                    Згідно підпункту 7.5.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

                    Платником податку є особа, яка згідно Закону України №168 зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

                    Податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно Закону України №168.

                    Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма та порядок заповнення яких визначаються відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість”.

                    Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту (підпункти 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”).

                    Згідно підпункту 7.3.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше; або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

                    Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (підпункт 7.7.1 пункт 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”).

                    Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

                    Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України (підпункт 7.7.10 пункт 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”).

                    Таким чином, висновок відповідача про право на відшкодування, яке виникає лише при фактичній сплаті податку на додану вартість позивачем є безпідставним.

                    Щодо податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Алушта №0000072200/1 від 22.03.2007 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю „Аквавіта” донараховані фінансові санкції у сумі 170 грн. за порушення термінів декларування валютних цінностей, доходів та майна, що знаходяться, судова колегія вважає, що воно винесено Державною податковою інспекцією в місті Алушта безпідставно та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

                    Згідно статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

                    Відповідно до пункту 3 Наказу Міністерства фінансів України №207 від 25.12.2006 року „Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами” обов'язкове декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності. Згідно із затвердженою формою Декларації, обов'язковому декларуванню підлягають лише валютні цінності, які належать резиденту України та знаходяться за її межами, та по яких на звітну дату перевищено встановлені валютним законодавством терміни.

                    Товари за контрактом були поставлені в червні 2006 року, тобто в межах звітного кварталу. На звітну дату валютні цінності, доходи та майно, які належать товариству з обмеженою відповідальністю „Аквавіта” і знаходяться за межами України, були відсутні, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про відсутність за межами України валютних цінностей та майна від 01.07.2005 року та від 01.10.2005 року. (аркуші справи 71 -72 том 2).

                    Згідно Положення, затвердженого Постановою правління НБУ №49 від 08.02.2000 року „Про затвердження Положення про валютний контроль” пунктом 2.7 неподання або несвоєчасне подання резидентами України Декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.

                    З огляду на вищевказане, судова колегія вважає, що вимоги позивача про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень №0006542301/1 від 22.03.2007 року, №0006552301/1 від 22.03.2007 року, №000007220/1 від 22.03.2007 року, №0006542301/2 від 13.06.2007 року, №0006552301/2 від 13.06.2007 року, №00000722002 від 13.06.2007 року є правомірними.

                    Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим, оскільки постанову суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.

                    Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

          2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2007 року у справі №2-11/8623-2007А залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

                    Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                            

Судді                                                                                          

                                                                                          І.В. Черткова