Постанова № 12326802, 01.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2010                                                                                           № 32/2

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тищенко О.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Попов А.С. дов. №162/385 від 31.01.2008 року

від відповідача:           Трембанчук А.А. дов. №6523/0/4-09 від 30.11.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державний комітет України з державного матеріального резерву

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.07.2010

у справі № 32/2 ( .....)

за позовом                               Відкрите акціонерне товариство по виробництву сільськогосподарської техніки "Червона Зірка"

до                                                   Державний комітет України з державного матеріального резерву

про                                                   стягнення 679802,03 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства по виробництву сільськогосподарської техніки “Червона Зірка” до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення з відповідача 580 013,30 грн. витрат на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 2004-2006 роки, 16 846,83 грн. відсотків річних, 82 941,90 грн. інфляційних збитків, 6 799,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч ст. ст. 526, 947 ЦК України, ч. 3 ст. 7 Закону України “Про державний матеріальний резерв” відповідач у строк указаний у договорі (не пізніше 15 грудня кожного року) витрати не відшкодував.

16.05.2007          представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача на користь нього 716 817,04 грн. основного боргу за 2004 - І квартал 2007р., 17 853,31 грн. відсотків річних, 90 739,71 грн. інфляційних збитків, 8 254,10 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.07.2010 р. (дата підписання повного тексту 05.07.2010р.) у справі № 32/2 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Відкритого акціонерного товариства по виробництву сільськогосподарської техніки "Червона Зірка" 716817,04 грн. основного боргу, 17 853,31 відсотків річних; 90 739,71 грн. інфляційних нарахувань, 8 254,10 грн. витрат на оплату державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що згідно спеціального законодавства - пункту 5 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Факт непідписання та непогодження відповідача з сумами понесених позивачем витрат не звільняє його від зобов'язання здійснювати їх відшкодування згідно вимог законодавства, оскільки докази на понесення витрат досліджені судом та прийняті у якості належних доказів по справі.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо відшкодування витрат зберігача, суд першої інстанції дійшов висновку, що правомірними є вимоги позивача про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми за період з 16.12.2006 по 17.03.2008.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 02.07.2010 р. у справі №32/2 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що судом не встановлений правовий зв'язок між поданими документами та тими витратами, що були понесені Позивачем саме в зв'язку з наданням послуг по відповідальному зберіганню.

Зокрема, господарський суд м. Києва, зробив висновок про те що витрати понесені Позивачем саме в зв'язку з наданням послуг по відповідальному зберіганню, однак не навів доказів в обґрунтування такого рішення. В підтвердження даних доводів суд першої інстанції не встановлює який правовий зв'язок між первинними документами та витратами, що підлягають відшкодуванню по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. В первинних документах не вказується та не підтверджується той факт, що витрати понесені саме в зв'язку з наданням послуг по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей державного резерву, тобто суд при винесенні рішення по справі повинен був обґрунтувати правовий зв'язок.

Прийняття витрат понесених зберігачем лише на підставі первинних документів без врахування взаємозв'язку між даними витратами та фактичним зберіганням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву суперечить постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 №11.

Крім цього, Господарським судом при винесенні рішення порушено норми ст. 22, 526, 625 Цивільного кодексу України, пункти 3, 6 Порядку відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2010 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.09.2010 року.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/5 від 31.08.2010 року у зв’язку з виробничою необхідністю - перебуванням судді Моторного О.А.. у відпустці, розгляд апеляційної скарги у справі №32/2було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Іваненко Я.Л. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій України і статус суддів”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2010 року прийнято справу №32/2 для здійснення апеляційного провадження у наступному складі: головуючого судді – Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Іваненко Я.Л.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 02.07.2010 року у справі №32/2 скасувати, прийняти нове рішення, у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 02.07.2010 року у справі №32/2.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2001 між Державним агентством України по матеріальних резервах, правонаступником якого є Державний комітет з державного матеріального резерву (“агентство”-відповідач), та Кіровоградське ВАТ "Червона Зірка" (“зберігач”-позивач)було укладено договір № 38-795/22 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Відповідно до умов Договору позивач щорічно, разом із річним звітом по формі №12 зобов'язався подавати затверджений зберігачем кошторис витрат на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік відповідно до п. 10.3 Інструкції про порядок фінансування заходів з мобілізаційної підготовки народного господарства України", затвердженої Міністерством фінансів 30.03.19996 № 111,03, який погоджується Агентством.

Відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей згідно із кошторисом витрат після надходжень коштів на ці цілі, один раз на рік, але не пізніше 15 грудня поточного року.(п.3.1 Договору).

Проведена у жовтні 2002 року на підставі службового завдання Державного комітету з державного матеріального резерву Дніпропетровським КРВ контрольна перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні ВАТ "Червона зірка", виявила, що правила та умови зберігання матеріальних цінностей мобрезерву не порушені; складська площа, яка указана в звіті Ф 14 не завищена, кількісне зберігання матеріальних цінностей забезпечується; розбронювання матеріальних цінностей мобрезерву проводилося згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 1155-рм за нарядами № 3/1057 від 12.07.2001, № 3/1899 від 05.11.2001, № 3/1900 від 05.11.2001, № 3/2392 від 20.03.2001, № 10/4666 від 14.06.2002, від 05.07.2002, № 10-2/5900 від 05.08.2002, № 10-2/7139 від 16.09.2002, № 10-2/7873 від 04.10.2002.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідач свого обов’язку, щодо відшкодування витрат, які поніс позивач під час зберігання матеріальних цінностей згідно договору №38-795/22 про відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву не виконав, отже просить суд стягнути з відповідача 716 817,04грн. основного боргу за 2004 - І квартал 2007р., 17 853,31 грн. відсотків річних, 90 739,71 грн. інфляційних збитків.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Закон України "Про державний матеріальний резерв" від 24.01.1997 № 51/97-ВР (із змінами та доповненнями), надалі - Закон, та "Порядок формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129 (із змінами та доповненнями), надалі - Порядок, регулює правовідносини щодо відповідального зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (далі -Закон) державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Як визначено статтею 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву є зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Статтею 4 Закону передбачено, що державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України.

Управління державним матеріальним резервом здійснює Державний комітет України з державного матеріального резерву, який відповідно до Указу Президента України № 603/2001 від 07.08.2001 є правонаступником Державного агентства з управління державним матеріальним резервом.

Відповідно до п. 4 та п. 5 "Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.1997 на підприємствах, в установах і організаціях, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, розміщення матеріальних цінностей забезпечується Держкомрезервом виходячи з критеріїв економічної доцільності, наявності у цих зберігачів необхідних для зберігання продукції умов, доцільності територіального розташування зберігачів тощо.

Поставка і закладення матеріальних цінностей до державного резерву здійснюється відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України номенклатури і норм їх накопичення у державному резерві та мобілізаційних завдань у порядку створення, поповнення, освіження, заміни запасів матеріальних цінностей державного резерву та повернення тимчасово позичених матеріальних цінностей.

Згідно зі ст. 12 Закону державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватись лише за рішенням Кабінету Міністрів України. Згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 100-03 від 29.01.1998 "Положення про особливості формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями мобрезерву", Положенням про мобілізаційний резерв, затвердженого постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР - мобілізаційний резерв матеріальних цінностей створюється підприємствами в мирний час відповідно до встановлених мобілізаційних завдань. Норми накопичення матеріальних цінностей встановлюється за номенклатурами та обсягами, визначеними міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Відповідно до п. 3 та п. 4 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами. Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами. Отже, підприємства зберігають матеріальні цінності мобілізаційного резерву (в даному випадку мобілізаційне завдання виступає адміністративним актом, на підставі якого виникають правовідносини; які хоч і містять цивільно-правовий характер але являються специфічними правовідносинами в силу специфіки мобілізаційного резерву) на основі мобілізаційного завдання, яке доводиться до підприємства.

Згідно з пунктом 1 статті 7, пунктом 5 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв", особа, яка здійснює відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, має право на відшкодування витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням.

Пункт 1 статті 8 Закону передбачає відшкодування усіх витрат відповідальних зберігачів.

У пункті 5 статті 11 Закону визначено, що відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 5 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04,2002 № 532, середній розмір витрат за відповідальне зберігання матеріальних цінностей повинен визначати Держкомрезерв.

Розмір вказаних вище витрат для позивача не визначався жодного разу.

Відповідно до Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532, витрати на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву складаються: а) з основних витрат: оплата праці складських робітників з відповідними нарахуваннями; вартість паливно-енергетичних ресурсів та водопостачання; оплата земельного податку окремих баз, на яких зберігається мобрезерв; амортизаційні відрахування від вартості складських приміщень; витрати, пов'язані з вантажно-розвантажувальними роботами; оплата послуг зв'язку; витрати на охорону матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; витрати на придбання малоцінного інвентарю для обслуговування мобілізаційного резерву; б) витрати, пов'язані з придбанням консервантів та лакофарбових матеріалів; витрати, пов'язані з транспортними перевезеннями матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; витрати на поточний ремонт складських приміщень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем була подана позовна заява про відшкодування витрат по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що знаходяться на відповідальному зберіганні Позивача.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розуміння ст. ст. 33, 34 ГПК України наявність правового зв'язку між поданими документами та тими витратами, що були понесені Позивачем саме в зв'язку з наданням послуг по відповідальному зберіганню.

Так, позивачем документально не підтверджено витрати ВАТ “Червона Зірка” на зберігання цінностей державного матеріального резерву за 2004-2006р. за І півріччя 2007 року, а саме, яку суму складають фактично понесені витрати ВАТ “Червона Зірка” на зберігання цінностей державного матеріального резерву за 2004-2006р. за І півріччя 2007 року, а також судом першої інстанції не з’ясовано чи відповідає механізм розрахунку суми витрат ВАТ “Червона Зірка” на зберігання цінностей державного матеріального резерву порядку, встановленому поставою Кабінету міністрів України №532 від 12.04.20002 року та Інструкції про порядок фінансування заходів з мобілізаційної підготовки народного господарства України, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 30.05.1996 року №111/03.

Також, матеріали справи не містять документів:

- на підставі яких проводилось зберігання, розбронювання ВАТ Червона Зірка" матеріальних цінностей державного матеріального резерву та на підставі яких здійснювався бухгалтерський облік вказаних матеріальних цінностей;

- кошториси витрат на зберігання матеріальних цінностей державного обілізаційного) резерву з розрахунками та поясненнями до них;

-           первинні документи, зведені облікові документи, регістри бухгалтерського обліку, що підтверджують витрати ВАТ „Червона Зірка", зокрема, звіти про фактичні витрати на зберігання матеріальних цінностей, в тому числі саме по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву Державного комітету України з державного матеріального резерву на виконання договору відповідального зберігання матеріальних цінностей в повному обсязі та розшифровки до них;

-           документи, в тому числі банківські документи (банківські виписки, платіжні доручення, меморіальні ордери), що підтверджують сплату грошових коштів на виконання зазначеного договору (договорів) відповідального зберігання матеріальних цінностей в повному обсязі за вищевказаний період та, відповідно, які визначають наявність заборгованості протягом зазначеного періоду;

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга Державного комітету України з державного матеріального резерву підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 02.07.2010 року у справі №32/2 - скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Відповідно до п.40 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 “Про державне мито” відповідач звільнений від сплати державного мита.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2010 року у справі №32/2 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по виробництву сільськогосподарської техніки "Червона Зірка" (25000, м. Кіровоград, вул. Медведєва, 1; ідентифікаційний код 05784437) в доход Державного бюджету України державного мита у розмірі 4127,05 грн. за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи №32/2 вернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді