Постанова № 12326762, 27.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2010                                                                                           № 13/265

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Григоровича О.М.

суддів:           

за участю секретаря судового засідання:           

представників сторін:

позивача: Андріїшина К.І. (дов. Від 19.01.09 № 31),

відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Автомобільна група "ВІПОС"

на рішення Господарського суду м.Києва від 30.06.2010

у справі № 13/265 ( .....)

за позовом                               Закритого акціонерного товариства "Автомобільна група "ВІПОС"

до                                                   Закритого акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія"

про                                                   стягнення 7779,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.10 позов задоволено частково.

Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія” на користь Закритого акціонерного товариства “Автомобільна група “Віпос” 4860 грн. 73 коп. пені, 63 грн. 73 коп. державного мита та 147 грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови у стягненні з ЗАТ “Українська екологічна страхова компанія” 2119, 58 інфляційних втрат, 798, 84 грн. 3% річних та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що відповідачем не було вчасно здійснено виплату страхового відшкодування, тому позивач вправі нараховувати три відсотки річних та втрати від інфляції як передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду відповідач повідомлений належним чином. З реєстру на передачу рекомендованої та простої кореспонденції за 20.09.10 вбачається, що Закритому акціонерному товариству “Українська екологічна страхова компанія” була направлена ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

29.04.05 між Закритим акціонерним товариства “Українська екологічна страхова компанія” (далі-відповідач, страховик) та Закритим акціонерним товариством “Автомобільна група “ВІПОС” (далі-позивач, страхувальник) було укладено генеральний договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № КИ 14-10/05-01.

Об’єктом страхування за зазначеним договором є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної споживачам (покупцям) реалізованих страхувальником автомобілів марки “AUDI” протягом третього року їх експлуатації з дня продажу нового автомобіля, внаслідок дефектів (істотних недоліків) з вини заводу виробника під час виконання страхувальником своїх гарантійних зобов’язань.

Згідно з п.1.2. договору від 29.04.05 № КИ 14-10/05-01 страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені цим договором строки.

Рішення про виплату страхового відшкодування приймається страховиком протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту одержання страховиком всіх необхідних документів. Страхове відшкодування виплачується протягом 5 (п’яти) робочих днів після прийняття рішення про виплату страхового відшкодування (п. 13.2. договору від 29.04.05 № КИ 14-10/05-01).

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем були складені страхові акти, які були підписані сторонами та передані відповідачу для виконання на підставі відповідних актів приймання-передачі.

Зазначені страхові акти являють собою узгодження між сторонами суми страхового відшкодування, що підлягає виплаті позивачу, та є підставою для перерахування суми страхового відшкодування на рахунок позивача.

Сторонами були складені відповідні акти та передані відповідачу для проведення розрахунків.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем проведено розрахунки з порушенням строків, передбачених умовами договору.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ч. 2 статті 8 Закону України “Про страхування”).

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

В статті 610 Цивільного кодексу України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені в сумі 4860, 73 грн. з огляду на наступне.

Пунктом 15.3. договору від 29.04.05 № КИ 14-10/05-01 передбачено, що за несвоєчасну виплату страхового відшкодування страховик сплачує страхувальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно виплаченої суми страхового відшкодування за кожен день прострочки.

Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

В ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”).

Судом першої інстанції в позові було відмовлено в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Колегія суддів з даним висновком не погоджується та зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

В частині 2 ст. 625 Цивільного кодексу України вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Висновок суду першої інстанції про відсутність грошового зобов’язання відповідача перед позивачем є хибним, оскільки сторонами було досягнуто згоди, щодо виплати страхового відшкодування, що підтверджується страховими актами в яких зазначена сума, яка підлягає виплаті у грошовому еквіваленті.

Посилання місцевого господарського суду на норму Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” є помилковими, оскільки об’єктом страхування за договором від 29.04.05 № КИ 14-10/05-01 є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної споживачам реалізованих страхувальником автомобілів марки Ауді, внаслідок дефектів з вини заводу виробника під час виконання страхувальником своїх гарантійних зобов’язань. Даний вид страхування ніяким чином не підпадає під зазначену вище норму закону, оскільки він є добровільним.

З огляду на викладене вище, апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства “Автомобільна група”ВІПОС” підлягає задоволенню повністю, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.10 у справі № 13/265 підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Автомобільна група”ВІПОС” задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.10 у справі №13/265 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

“Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія” (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67, АПК-3, К. 3034 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б; 04074, м. Київ, вул. Резервна, 8; ідентифікаційний код 30729278) на користь Закритого акціонерного товариства “Автомобільна група”ВІПОС” (04119, м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 9-а; ідентифікаційний код 24581332) 4860 (чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн. 73 коп. пені, 2119 (дві тисячі сто дев’ятнадцять) грн. 58 коп. інфляційних втрат, 798 (сімсот дев’яносто вісім) грн. 84 коп. 3% річних, 77 (сімдесят сім) грн. 79 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія” (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67, АПК-3, К. 3034 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б; 04074, м. Київ, вул. Резервна, 8; ідентифікаційний код 30729278) на користь Закритого акціонерного товариства “Автомобільна група”ВІПОС” (04119, м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 9-а; ідентифікаційний код 24581332) 51 (п’ятдесят одну) грн. 00 коп. витрат, пов’язаних з відшкодуванням державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Зобов’язати Господарський суд міста Києва видати накази на виконання резолютивної частини цієї постанови.

5. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

28.09.10 (відправлено)