Постанова № 12326701, 23.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2010                                                                                           № 25/201

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі           

за участю представників:

від позивача           Сердійчук О.Л.,

від відповідача          не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.07.2010

у справі № 25/201 ( .....)

за позовом                               Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Лен Ойл»

про                                                   стягнення 8351526,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку» (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лен Ойл» (відповідач) про розірвання кредитного договору №14/1-1-174 від 25.11.2008 та про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 8351526,68 грн., в тому числі основної заборгованості по кредиту у сумі 7000000,00 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 1050958,90 грн. і 226301,37 грн. та пені за прострочення сплати процентів в сумі 74266,41 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2010 у справі № 25/201 позов задоволено частково. Розірвано кредитний договір № 14/1-1-174 від 25.11.2008, укладений між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лен Ойл». Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лен Ойл» на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» грошові кошти в сумі 7609 073,33 грн. та судові витрати в розмірі 23448,07 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку» звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині відмови від стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих з 01.12.2009 по 19.04.2010 та постановити нове рішення, яким додатково стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по несплаченим процентам, нарахованим згідно умов кредитного договору №14/1-1-174 від 25.11.2008 за період з 01.12.2009 по 19.04.2010 в розмірі 536986,32 грн. Підставами для скасування рішення суду позивач вважає порушення та неправильне застосування норм матеріального права, а також неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 23.09.2010.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 23.09.2010, не з’явився, причин неявки суду не повідомив. Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2010 була надіслана за адресою: 02152, м. Київ, пр-т П.Тичини, 20, та повернута до суду з відміткою органу зв’язку, що «організація не зареєстрована».

У пункті 4 інформаційного листа Вищого господарського суду від 02.06.2006 №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

25.11.2008 між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» (банком) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лен Ойл» (позичальником) було укладено кредитний договір № 14/1-1-174 (а.с. 11-15).

Відповідно до п.п. 1.1 кредитного договору банк відкриває позичальнику відновлювану кредитну лінію з можливістю надання позичальнику в межах її кредитів в гривнях, а позичальник зобов’язується використати кредит на цілі, зазначені в п. 1.5 договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитами, виконати інші умови договору і своєчасно повернути кредити банку.

Ліміт кредитної лінії складає 7000000,00 грн. (п. 1.2 кредитного договору).

Розмір процентів за користування кожним із кредитів визначається в додатковій угоді, на підставі якої цей кредит надається (п. 1.3 кредитного договору).

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору позичальник зобов’язаний повернути банку всі кредити, надані в межах кредитної лінії, з урахуванням Графіку зменшення ліміту, встановленому в Додатку № 3 до цього договору, але не пізніше 24.11.2011 включно.

Крім того, пунктом 9.1. кредитного договору встановлено, що позичальник зобов’язується повернути банку загальну заборгованість за кредитною лінією не пізніше дня закінчення строку дії кредитної лінії з урахуванням графіку.

У додатку № 3 до кредитного договору «Графік зменшення ліміту кредитної лінії» (зворотна сторона а.с. 15) передбачено, що починаючи з грудня 2010 р. по 24 листопада 2010 р. сума зменшення ліміту кредитної лінії становитиме 583333,00 грн. щомісячно.

Згідно Додаткових угод № 1 від 25 листопада 2008 року та № 2 від 26 листопада 2008 року до Договору (а.с. 16, 17) сторонами було погоджено та встановлено, що банк надає позичальнику кредит в сумі 6050000,00 грн. та 950000,00 грн. зі сплатою 20% річних за користування ним на строк до 24.11.2011.

Як слідує із матеріалів справи, банк надав позичальнику кредит в сумі 7000000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку за період з 25.11.2008 по 11.05.2010 (а.с. 23).

У відповідності до п. 6.3 кредитного договору проценти нараховуються щомісяця за фактичну кількість днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці і у році.

Згідно із п. 6.5 кредитного договору нарахування процентів за кредитом повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту.

Проценти, нараховані за місяць відповідач зобов’язаний сплачувати щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому вони нараховані (п. 6.6 Договору).

Додатковою угодою № 3 до кредитного договору (а.с. 18) сторони змінили строк сплати процентів по кредиту, виклавши пункт 6.5 договору в наступній редакції: «проценти, нараховані за грудень 2008 р., відповідно до пунктів 6.1.-6.4 цього договору, позичальник зобов’язаний сплатити банку до 31.03.2009 включно, починаючи з 01.01.2009 проценти, нараховані відповідно до п.6.1-6.4 цього договору, позичальник зобов’язаний сплачувати банку щоквартально не пізніше останнього робочого дня останнього місяця кварталу, за який вони нараховані».

28 липня 2009 року відповідач надіслав позивачу лист № 20-07/Б (а.с. 19) про неспроможність ним обслуговувати взятий кредит та просив банк зупинити нарахування відсотків за користування кредитом з розглядом банком можливості погашення кредитних коштів за рахунок предмета іпотеки.

Внаслідок невиконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, банк направив відповідачу лист-вимогу № 14/570 від 19.02.2010 про усунення порушень договору (а.с. 20), в якому вимагав погасити прострочену заборгованість по відсоткам та сплатити пеню за несвоєчасно сплату відсотків. Крім того, банку у даному листі повідомив позичальника про те, що у зв’язку з простроченням сплати процентів за ІІ та ІІІ квартали 2009 р., тобто понад 10 днів, у банка на підставі п. 10.6 кредитного договору виникло право вимагати дострокового повернення всієї заборгованості за кредитним договором разом із нарахованими процентами та штрафними санкціями.

28.02.2010 відповідачем отримано лист-вимогу № 14/570 від 19.02.2010, що підтверджується поштовим відправленням з відміткою про вручення № 10463505 (а.с. 21).

Оскільки відповідач свої зобов’язання за кредитним договором щодо сплати відсотків за користування кредитом належним чином не виконав і станом на 20.04.2010 у нього перед банком існує заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 1123835,61грн., позивач звернувся до суду з даним позовом про розірвання кредитного договору та стягнення 7000000,00 грн. заборгованості по кредиту, 1050958,90 грн. заборгованості по простроченим процентам, 226301,37 грн. заборгованості по нарахованим процентам та 74266,41 грн. пені за прострочення сплати відсотків.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В силу п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.

Частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 10.5 кредитного договору суттєвим порушенням кредитного договору вважається, зокрема повне або часткове прострочення сплати позичальником процентів за користування кредитом хоча б за один місяць, якщо таке прострочення складає 10 і більше календарних днів.

В разі суттєвого порушення позичальником умов договору банк має право вимагати дострокового повернення загальної заборгованості за кредитною лінією, сплати процентів за користування кредитами і виконання всіх інших зобов’язань позичальника по цьому договору, а також інші права, передбачені законодавством України або цим договором або договорами забезпечення (п. 10.6 кредитного договору).

Як вбачається із матеріалів справи, обумовлене кредитним договором зобов’язання позичальника щодо сплати процентів за користування кредитом виконувалось неналежним чином. Даний висновок суду підтверджується банківськими виписками (а.с.24-28) та розрахунком заборгованості станом на 20.04.2010 (а.с. 22, 38), з яких слідує, що нараховані проценти за період з 01.12.2008 по 19.04.2010 у сумі 1936661,43 грн., відповідач погасив лише частково на суму 812825,82 грн., решта суми процентів у розмірі 1123835,61 грн. залишилась непогашеною. Крім того, відповідачем порушено строки сплати процентів, а саме:

1) відсотки нараховані за користування кредитом у період з 01.12.2008 по 31.03.2009 у сумі 463784,71 грн. зі строком сплати 31.03.2009 відповідач сплатив лише 02.04.2009, строк прострочення склав 1 день;

2) відсотки нараховані за користування кредитом у період з 01.04.2009 по 30.06.2009 у сумі 349041,11 грн. зі строком сплати 30.06.2009 відповідач сплатив лише 17.07.2009 частково у розмірі 9215,29 грн., строк прострочення склав 16 днів, сума заборгованості склала 339825,82 грн.;

3) заборгованість у розмірі 339825,82 грн. відповідач погасив лише 19.08.2009, тому строк прострочення становить 33 дні;

4) відсотки нараховані за користування кредитом у період з 01.07.2009 по 30.09.2009 у сумі 352876,71 грн. зі строком сплати 30.09.2009 відповідач не сплатив, тому починаючи з 01.10.2009 у нього виникла заборгованість у сумі 352876,71 грн.;

5) відсотки нараховані за користування кредитом у період з 01.10.2009 по 31.12.2009 у сумі 352876,71 грн. зі строком сплати 31.12.2009 відповідач не сплатив, тому починаючи з 01.01.2010 у нього виникла заборгованість у сумі 705753,42 грн. (352876,71грн. + 352876,71 грн.);

6) відсотки нараховані за користування кредитом у період з 01.01.2010 по 31.03.2010 у сумі 345205,48 грн. зі строком сплати 31.03.2010 відповідач не сплатив, тому починаючи з 01.04.2010 у нього виникла заборгованість у сумі 1050958,90 грн. (705753,42грн. + 345205,48 грн.);

7) за період з 01.04.2010 по 19.04.2010 позивач нарахував відсотки за користування кредитом у сумі 72876,71 грн., тому заборгованість зі сплати відсотків станом на 20.04.2010 становить 1123835,61 грн. (1050958,90 грн. +72876,71 грн.).

З вищенаведеного слідує, що відповідач протягом тривалого часу не виконував свої зобов’язання з оплати процентів за користування кредитом, і вказане порушення є суттєвим в силу п. 10.5 кредитного договору та дає підстави для розірвання кредитного договору і дострокового повернення загальної заборгованості за кредитною лінією згідно з п. 10.6 кредитного договору.

У зв’язку з викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про розірвання кредитного договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача на користь позивача 7000000,00 грн. заборгованості за кредитною лінією.

Як зазначено вище, позивач також заявляв вимоги про стягнення з відповідача 1050958,90 грн. заборгованості по простроченим процентам, 226301,37 грн. заборгованості по нарахованим процентам та 74266,41 грн. пені за прострочення сплати відсотків.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом та пені частково, мотивуючи тим, що нарахування позивачем відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій (пені) є обґрунтованим лише до моменту відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку, тобто до 02.12.2009 (копія постанови НБУ № 713 від 02.12.2009 - а.с. 29-30), а після моменту відкликання у банку ліцензії надання кредитних коштів та отримання процентів за користування ним є неможливим.

Однак, із вищенаведеною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за вже виданим кредитом колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються, зокрема такі послуги як надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачає, що фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності.

Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа кредитна установа, тобто фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик (п. 2 ч.1 ст. 1, ч. 3 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

З вищевикладеного випливає, що банківська ліцензія потрібна фінансовій установі виключно для здійснення активних операцій з надання кредитів, але не для отримання платні за користування вже наданими фінансовими інструментами.

Крім того, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність» з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Отже, оскільки проценти по кредитному договору мали б збільшувати ліквідаційну масу, позивач правомірно продовжив їх нарахування після відкликання банківської ліцензії.

Також необхідно зазначити, що на момент відкликання у банку банківської ліцензії позика за кредитним договором № 14/1-1-174 від 25.11.2008 вже була видана, тобто активна операція, яка згідно вищевказаних вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» підлягає ліцензуванню - діяльність з розміщення залучених коштів від свого імені, вже була проведена.

Крім того, відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Умовами кредитного договору передбачено, що нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредитів (п. 6.5. кредитного договору).

Як встановлено вище, у відповідача перед позивачем існує заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1123835,61 грн. нарахованих за період з 01.12.2008 по 19.04.2010, що складаються із двох складових: заборгованості про простроченим процентам за період з 01.12.2008 по 31.03.2010 (тобто строк оплати, яких настав) у розмірі 1050958,90 грн. та заборгованості по нарахованим процентам з 01.04.2010 по 19.04.2010 (тобто заявленим у зв’язку з розірванням договору) у розмірі 72876,73 грн.

Проте, позивачем заявлено до стягнення проценти за користування кредитом у розмірі 1277260,27 грн., що нараховані за період з 01.12.2008 по 19.04.2010 і складаються із двох складових: заборгованості про простроченим процентам у розмірі 1050958,90 грн. та заборгованості по нарахованим процентам у розмірі 226301,37 грн.

Позивачем не доведено, що заборгованість по нарахованим процентам за 01.04.2010 по 19.04.2010 становить 226301,37 грн., натомість матеріалами справи, в тому числі і розрахунком заборгованості позивача, підтверджується розмір процентів у сумі 72876,73 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом за період з 01.12.2008 по 19.04.2010 є обґрунтованими у розмірі 1123835,61 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 10.1 кредитного договору за повне або часткове прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом та за повне або часткове прострочення сплати процентів за користування ним позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.

У зв’язку з простроченням відповідачем сплати процентів за користування кредитом, позивач нарахував пеню у розмірі 74266,41 грн.

Колегія суддів, перевіряючи правильність розрахунку пені, встановила, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 70897,19 грн., згідно наступного перерахунку:

1) 463784,71 грн. х 24,0 % / 100 % х / 365 дн. х 1 день (за 01.04.2009)= 304,95 грн.;

2) 349041,11 грн. х 22,0 % / 100 % х / 365 дн. х 16 дн. (за період 01.07.2009 по 16.07.2009) = 3366,10 грн.;

3) 339825,82 грн. х 22,0 % / 100 % х / 365 дн. х 26 дн. (за період 17.07.2009 по 11.08.2009) = 5325,49 грн.;

4) 339825,82 грн. х 20,5 % / 100 % х / 365 дн. х 7 дн. (за період 12.08.2009 по 18.08.2009) = 1336,03 грн.;

5) 352876,71 грн. х 20,5 % / 100 % х / 365 дн. х 183 дн. (за період 01.10.2009 по 01.04.2010 з урахуванням вимог ч. 6 ст. 236 ГК України) = 36268,95 грн.;

6) 352876,71 грн. х 20,5 % / 100 % х / 365 дн. х 105 дн. (за період 05.01.2010 (саме цю дату позивач вказав у розрахунку) по 19.04.2010) = 20611,87 грн.;

7) 345205,48 грн. х 20,5 % / 100 % х / 365 дн. х 19 дн. (за період 01.04.2010 по 19.04.2010) = 3683,77 грн.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині розірвання кредитного договору, а також стягнення з відповідача на користь позивача 7000000,00 грн. основного боргу, 1123835,61 грн. процентів за користування кредитом та 70897,19 грн. пені.

За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2010 у справі №25/201 - зміні.

У відповідності до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачеві за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита за подання позову у розмірі 25021,25 грн., виходячи з такого розрахунку: 7000000,00 грн. (основний борг) + 1123835,61 грн. (проценти за користування кредитом) + 70897,19 грн. (пеня) = 8194732,80 грн.; 8194732,80 грн. (сума задоволених позовних вимог) * 25500,00 грн. (сума сплаченого державного мита) / 8351526,68 грн. (ціна позову) = 25021,25 грн.

Також, позивачеві за рахунок відповідача належить відшкодувати витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 231,57 грн., виходячи з такого розрахунку: 8194732,80 грн. * 236 грн. / 8351526,68 грн. = 231,57 грн.

Крім того, витрати позивача зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 3712,27 грн., сплачені платіжним дорученням № 1179 від 20.07.2010, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2010 у справі №25/201 змінити, виклавши абзац третій його резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лен Ойл» (ідентифікаційний код: 31308183, адреса: 02152, м. Київ, Дніпровський район, проспект Павла Тичини, будинок, 20) на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (ідентифікаційний код: 19338316, адреса: 04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, будинок, 8-А) 7000000,00 грн. (сім мільйонів гривень 00 коп.) основного боргу, 1123835,61 грн. (один мільйон сто двадцять три тисячі вісімсот тридцять п’ять гривень 61 коп.) процентів за користування кредитом та 70897,19 грн. (сімдесят тисяч вісімсот дев’яносто сім гривень 19 коп.) пені, 25021,25 грн. (двадцять п’ять тисяч двадцять одну гривню 25 коп.) відшкодування витрат зі сплати державного мита за подання позову, 231,57 грн. (двісті тридцять одну гривню 57 коп.) відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.». В іншій частині рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лен Ойл» (ідентифікаційний код: 31308183, адреса: 02152, м. Київ, Дніпровський район, проспект Павла Тичини, будинок, 20) на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (ідентифікаційний код: 19338316, адреса: 04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, будинок, 8-А) 3712,27 грн. (три тисячі сімсот дванадцять гривень 27 коп.) відшкодування витрат із сплати державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №25/201 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді