Постанова № 12326699, 07.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2010                                                                                           № 42/77

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           Кондратової І.Д.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Залерцов М.О. – представник, дов. № 170 від 01.07.2010;

від відповідача - Синиця М.В. – представник, дов. № 4 від 05.01.2010;

Адаменко М.А. – представник, дов. № 60 від 27.01.2010;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.04.2010

у справі № 42/77 ( .....)

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Квартет" ЛТД

про                                                   стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 665537,91 грн.

Розпорядженнями Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 № 01-23/1/4 та В.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 № 01-23/1/5 склад колегії суддів змінювався.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України, ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2010, 13.07.2010 розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.07.2010 та 31.08.2010, відповідно, а у судовому засіданні 31.08.2010 було оголошено перерву до 07.09.2010.

Згідно зі ст.ст. 69, 99 ГПК України продовжено строк розгляду апеляційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 у справі №42/77 у позові відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що поясненнями сторін, наданими позивачем дебетовими інформаційними повідомленнями підтверджується, що заявлені позивачем вимоги стосуються фактично оплати обсягів питної води та послуг з водовідведення, наданих за період лютий-листопад 2009р.; заявлені позивачем вимоги про стягнення боргу по оплаті вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, поставленої після жовтня 2008р., задоволенню не підлягають, враховуючи вимоги п.3.13 чинних з цього часу Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008; суд вважає за необхідне здійснення нарахування плати за послуги водопостачання та водовідведення протягом лютого 2009р. за тарифами згідно із розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007 в розмірі для ІІІ групи споживачів, таким чином, вартість послуг водопостачання та водовідведення на підставі чинних на час їх надання тарифів, становить 2 057 401,89 грн., виходячи з того, що вартість послуг, наданих у лютому 2009р., становить 139 773,68 грн., а не 194 716,29 грн., як визначено позивачем; поясненнями сторін, розгорнутим розрахунком позивача, стверджується факт оплати відповідачем одержаних послуг водопостачання та водовідведення у розмірі 2 080 555,02 грн.; позовні вимоги про стягнення пені відповідно до вимог ст. 624 ЦК України задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено тієї обставини, що під час укладення спірного договору сторони дійшли згоди про застосування відповідальності за невиконання зобов’язання по оплаті послуг водопостачання та водовідведення у вигляді пені (не визначено з якої суми рахувати пеню). В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 у справі №42/77 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог, чим порушено встановлені законом права товариства щодо отримання боргу, а саме ст. 43 ГПК України, відповідно до якої сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; позивачем було надано всі необхідні належні докази для обгрунтування своїх позовних вимог на підтвердження заборгованості.

Позивач в апеляційній скарзі вказує на те, що з 01.12.2008 були введені в дію тарифи, встановлені/погоджені розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.11.2008 за № 1661 "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів", з 31.12.2008 по 03.02.2009 – тарифи, встановлені розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.12.2008 № 1780, а з 06.02.2009 – тарифи, встановлені розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2009 № 127, тобто тарифи встановлені/погоджені розпорядженнями Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.11.2008 за № 1661 діяли з 01.12.2008 по 26.12.2008, від 28.08.2007 за № 1127 - діяли у спірний період, а тарифи встановлені/погоджені Київською міською радою (Київська міська державна адміністрація) від 05.02.2009 № 127 були чинними з 06.02.2009 по 09.02.2009 та підлягали застосуванню.

Скаржник посилається на затвердження положеннями ч.3 ст. 23 ГК України презумпції законності актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

У запереченні на апеляційну скаргу відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 у справі № 42/77 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення; вказує на те, що позивачем необґрунтовано враховано воду, яка використовується для виготовлення гарячої води; позивачем одноособово було відкрито додатковий код і безпідставно нараховуються платежі на воду, яка іде на підігрів.

Відповідач зазначає, що умовами договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

Також, відповідач вказує, що підстави для задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, відсутні, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач протягом дії договору розраховувався з позивачем за надані послуги водопостачання та водовідведення, не порушуючи строки, встановлені договором та не мав перед позивачем заборгованості.

Згідно з Указами Президента України відповідно №№ 1199/2008 від 24.12.2008, 65/2009 від 03.02.2009, 76/2009 від 09.02.2009 розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1661 від 27.11.2008, № 1780 від 25.12.2008, № 127 від 05.02.2009, якими встановлені тарифи, застосовані позивачем, були скасовані як такі, що суперечать Конституції України та законам, а відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Позивач, у запереченні на заперечення відповідача, зазначає, що розрахунок вартості неоплачених наданих послуг за період з 01.02.2009 по 01.12.2009 в сумі 605 934,42 грн. здійснювався за кодами 1-374 (питна вода) та 1-50374 (питна вода, яка використовується для приготування гарячої та стоки); АЕК "Київенерго" здійснює реалізацію, зокрема, теплової енергії на основі укладених зі споживачами договорів, предметом яких є постачання теплової енергії на потреби гарячого водопостачання, а не самої води у будь-якому її вигляді, тому АЕК "Київенерго" не має правових підстав проводити нарахування за питну воду, що використовується для приготування гарячої води, і здійснює нарахування лише за використані для підігріву води гігакалорії, тобто АЕК "Київенерго" виставляє споживачам рахунки тільки за підігрів води, а не за її постачання, і лише на підставі укладених договорів; відповідачем не надано доказів звернення до позивача у зв’язку із незгодою щодо кількості та вартості одержаних послуг, тому визначені позивачем обсяги поставленої питної води, у тому числі для потреб гарячого водопостачання, відповідно до умов п. 3.7 договору від 01.03.2004, є ним прийнятими.

На виконання вимог ухвал Київського апеляційного господарського суду сторонами надано додаткові документи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 605 934,42 грн. основного боргу, 16 919,76 грн. інфляційних втрат, 5 177,78 грн. 3% річних, 37 505,92 грн. пені та судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.03.2004 між позивачем та відповідачем укладено договір № 03801/5-01 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до п. 1.1 якого, за цим договором позивач, за договором постачальник, зобов’язується надавати відповідачу, за договором абоненту, послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а відповідач зобов’язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 1.3 договору № 03801/5-01 обсяг води, що підлягає постачанню, надається відповідачем у вигляді нормативного розрахунку, який узгоджується з позивачем і є невід’ємною частиною договору; обсяг поставки води підлягає узгодженню з позивачем кожного наступного року з моменту укладення договору; загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих відповідачу протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.

Згідно із пп. 2.1.1 п.2.1 договору № 03801/5-01 облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у позивача, окрім випадків, передбачених Правилами користування.

Відповідно до пп. 2.2.2, 2.2.3 п.2.2 договору № 03801/5-01 оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у 10-денний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача; в разі неотримання від позивача поточного щомісячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Позивачем пред’явлені вимоги про стягнення основного боргу за надані відповідачу послуги згідно із договором № 03801/5-01 за період з 01.02.2009 по 01.12.2009.

На підтвердження наданих послуг позивачем надані копії документів: дебетові інформаційні повідомлення, акти про зняття показань з приладів обліку та водолічильника, розшифровки рахунків абонента, платіжні вимоги -доручення, розшифровки по дебету по споживачах.

У розгорнутому розрахунку позовних вимог (а.с. 237, 2т.), позивач вказує, що протягом згаданого періоду ним надано послуг всього на загальну суму, 2 693 428,32 грн.; з урахуванням перерахунку -6 938,87 грн. та сплати відповідачем 2 080 555,02 грн., сума загальної заборгованості є 605 934,43 грн.

          Однак, позивачем вартість послуг водопостачання та водовідведення визначено на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1661 від 27.11.2008, № 1780 від 25.12.2008, № 127 від 05.02.2009.

          Разом із тим, Указами Президента України "Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації" від 24.12.2008 № 1199/2008, від 03.02.2009 № 65/2009, від 09.02.2009 № 76/2009 відповідно до частини восьмої статті 118 Конституції України, частини другої статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", скасовано як такі, що не відповідають Конституції та законам України, іншим актам законодавства, розпорядження голови Київської міської державної адміністрації від 27.11.2008 № 1661, від 25.12.2008 №№ 1780, 1780/1, від 05.02.2009 № 127.

          З урахуванням цих обставин, апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для здійснення нарахування плати за послуги водопостачання та водовідведення за тарифами згідно із розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007 в зазначених у рішенні розмірах.

          Щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову в частині вимог про стягнення вартості наданих послуг з постачання питної води для потреб гарячого водопостачання, апеляційна інстанція не погоджується із висновком оскаржуваного рішення, враховуючи наступні обставини.

          Згідно із п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627, суб’єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення; обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності; обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому в договорі.

          На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою апеляційного господарського суду від 29.06.2010 від сторін були витребувані, зокрема, докази щодо бойлерів, стосовно яких надаються послуги згідно з договором № 03801/5-01.

          Із наданих позивачем документів неможливо встановити, які саме теплові пункти (котельні) перебувають у користуванні відповідача, у зв’язку з чим позивачем не підтверджено матеріалами справи, що ним було надано відповідачу послуги з постачання питної води, використаної на потреби гарячого водопостачання, у зазначених позивачем обсягах у розгорнутому розрахунку.

          Відповідачем надано список бойлерів, які обслуговують житлові будинки, що знаходяться на балансі відповідача та інформація щодо нарахування плати за постачання холодної води для підігріву, згідно із якими загальна сума вартості таких послуг, за період з лютого по листопад 2009р., становить 38 119,78 грн., із яких сплачено мешканцями та зараховано на розрахунковий рахунок позивача – 14 609,33 грн., заборгованість склала суму 23 510,46 грн.

          Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Отже, згідно із наданими доказами, за спірний період заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті за надані послуги з постачання питної води, використаної на потреби гарячого водопостачання, становить суму 23 510,46 грн.

          Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Така ж норма закріплена і в ст. 526 ЦК України.

          Оскільки матеріалами справи не підтверджено дати направлення позивачем платіжних документів до банківської установи відповідача, то слід вважати строком оплати наданих послуг – не пізніше 5-го числа наступного місяця (пп. 2.2.4 п.2 договору).

          Доказів здійснення платежів у зазначений строк відповідачем не надано.

          Згідно із ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до пп. 4.2 п.4 договору № 03801/5-01 у разі порушення строків виконання зобов’язання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу; нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          У позовній заяві позивачем зазначено підставою вимоги про стягнення пені норму ч.2 ст. 343 ГК України.

          Також в ч.4 ст. 343 ГК України вказано, що платник зобов’язаний самостійно нараховувати пеню на прострочену суму платежу і давати банку доручення про її перерахування з наявних на рахунку платника коштів.

          Докази сплати відповідачем пені відсутні.

          Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора           зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Із висновком суду першої інстанції про те, що не визначено, з якої суми рахувати пеню, немає підстав погодитись, оскільки зі змісту пп. 4.2 п.4 договору № 03801/5-01 видно, що пеня нараховується на прострочену суму. Крім того, згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу.

          Отже, позовні вимоги є такими, що відповідають нормам законодавства та підтверджені матеріалами справи у частині стягнення 23 510,46 грн. основного боргу, 644,58 грн. інфляційних втрат, 219,17 грн. 3% річних, 1 546,63 грн. пені.

          Із доводами апеляційної скарги, частково, немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.

          Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Та обставина, що розрахунок вартості послуг з постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої, здійснено позивачем згідно із розрахунками об’ємів водоспоживання по особовому рахунку, які обліковується по коду 1-50374, не є доказом надання таких послуг саме відповідачу, оскільки між позивачем та відповідачем не була укладена угода про надання послуг відповідно до особового рахунку по коду 1-50374.

Хоча відповідачем і не надано доказів звернення до позивача у зв’язку з незгодою щодо кількості та вартості одержаних послуг, як це передбачено умовами пп. 2.2.5 п.2 договору № 03801/5-01, проте така обставина, у разі виникнення спору між сторонами, не звільняє позивача від обов’язку надання доказів, підтверджуючих фактичну кількість та вартість наданих відповідачу послуг у спірний період.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених законодавством та відповідно до матеріалів справи, для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення.

          Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 у справі № 42/77 скасувати повністю і прийняти нове рішення.

3.          Позов задовольнити частково.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Квартет" ЛТД (03127, м. Київ, вул. Васильківська, 53, корп. 1, код 13670073) на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 23 510,46 грн. основного боргу, 644,58 грн. інфляційних втрат, 219,17 грн. 3% річних, 1 546,63 грн. пені, 259,21 грн. державного мита, 9,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          В решті позову відмовити.

6.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Квартет" ЛТД (03127, м. Київ, вул. Васильківська, 53, корп. 1, код 13670073) на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 129,60 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

7.          Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

8.          Справу №42/77 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Кондратова І.Д.

27.09.10 (відправлено)