Постанова № 12326666, 22.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2010 № 3/139

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Коротун О.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 представник за довіреністю

від відповідача - Брякін В.Г. представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Лайтхауз Інтернешнл"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.06.2010

у справі № 3/139 ( .....)

за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_3

до ТОВ "Лайтхауз Інтернешнл"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 606243,00 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

У березні 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайтхауз Інтернешнл» про стягнення 606243,00 грн. заборгованості по орендній платі, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобовязань за договором оренди нежилого приміщення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2010 року у справі № 3/139 (суддя Сівакова В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 585543,54 грн. заборгованості по орендній платі, 5855,43 грн. державного мита, 227,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайтхауз Інтернешнл» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення господарського суду міста Києва в частині задоволення позову скасувати і прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи. Так, апелянт зазначає, що сплатив позивачу орендні платежі в сумі 819765,86 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи розписками та журналом реєстрації видаткових касових ордерів, які безпідставно не прийняті судом як належні докази у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2010 року у справі № 3/139 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.09.2010 року.

У судове засідання 06.09.2010 року зявилися представники сторін.

У судовому засіданні для більш повного та обєктивного зясування всіх обставин справи представником позивача було подане клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги на 15 днів, яке задоволене судом.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.09.2010 року оголошено перерву до 22.09.2010 року.

У судове засідання 22.09.2010 року зявилися представники сторін.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20.06.2007 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (орендодавець) та ТОВ «Лайтхауз Інтернешнл» (орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення (далі договір № 1), згідно п. 1.1 якого орендодавець зобовязується передати орендарю приміщення, загальною площею 200 кв. м з господарськими будівлями, розташоване за адресою: АДРЕСА_3, для організації підприємства громадського харчування.

Згідно п. 1.2 договору № 1 орендодавець зобовязується передати орендарю в користування за даним договором все обладнання, меблі, телефонні лінії та інше майно, яке було встановлене і знаходиться в приміщенні.

Приміщення, що передається в оренду, належить орендодавцеві на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу будинку, укладеного 25.06.2003 року між Фондом приватизації комунального майна Подільського району міста Києва та СПД ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, реєстраційний № 3203, та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна 05.12.2003 року, реєстраційний № 5734г.

Відповідно до п. 2.1 договору № 1 орендодавець в 30-денний строк після підписання даного договору передає орендарю в оренду вказане приміщення по акту прийому-передачі, підписаному сторонами.

Згідно п. 4.1 договору № 1 строк оренди починається з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення, який є невідємною частиною даного договору.

В силу п. 5.1 договору № 1 орендар вступає у строкове платне користування приміщенням в строк, вказаний в цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення.

Відповідно до п. 6.1 договору орендна плата складає 50500,00 грн. в місяць (еквівалент 10000,00 доларів США). Оплата здійснюється в національній валюті України по курсу НБУ без урахування затрат на оплату комунальних послуг.

Згідно п. 6.2 договору № 1 орендна плата за користування приміщенням за перші 12 місяців оренди вноситься орендарем в наступному порядку:

-перший платіж в розмірі 60600,00 грн. вноситься в день підписання даного договору як завдаток до повної виплати орендної плати за перші 12 місяців;

-другий платіж в розмірі 191900,00 грн. орендної плати вноситься протягом 30 днів з дня підписання даного договору;

-третій платіж в розмірі 252500,00 грн. орендної плати вноситься протягом 90 днів з дня внесення другого платежу.

В подальшому орендна плата сплачується орендарем один раз в місяць, не пізніше 25 числа поточного місяця за наступний місяць на підставі наданих орендодавцем рахунків-фактур ( п. 6.3 договору № 1).

Пункт 6.4 договору № 1 закріплює, що орендар вправі достроково внести орендну плату за будь-який строк в межах строку дії даного договору.

Матеріалами справи підтверджується, що акт приймання-передачі обєкта оренди по договору № 1 сторонами складено та підписано не було.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.10.2007 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення (далі договір № 2), згідно п. 1.1 якого орендодавець зобовязується передати орендарю приміщення, загальною площею 200 кв. м з господарськими будівлями, розташоване за адресою: АДРЕСА_3, для організації підприємства громадського харчування.

Відповідно до п. 2.1 договору № 2 орендодавець в 30-денний строк після підписання даного договору передає орендарю в оренду вказане приміщення по акту прийому-передачі, підписаному сторонами.

Згідно п. 4.1 договору № 2 строк оренди починається з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення, який є невідємною частиною даного договору.

В силу п. 5.1 договору № 2 орендар вступає у строкове платне користування приміщенням в строк, вказаний в цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення.

Пунктом 6.1 договору № 2 закріплено, що орендна плата складає 35 700,00 грн. в місяць (еквівалент 10000,00 доларів США). Оплата здійснюється в національній валюті України по курсу НБУ без урахування затрат на оплату комунальних послуг.

Відповідно до п. 6.2 договору № 2 орендна плата за користування приміщенням за перші 12 місяців оренди вноситься орендарем в наступному порядку:

-орендар зобовязується сплатити орендну плату за перші 8 місяців оренди не пізніше 30.06.2008 року;

-за період з 01.07.2008 року по 01.11.2008 року орендна плата сплачується орендарем один раз в місяць не пізніше 25 числа поточного місяця на підставі наданих орендарем рахунків-фактур;

В подальшому орендна плата сплачується орендарем один раз в місяць, не пізніше 25 числа поточного місяця за наступний місяць на підставі наданих орендодавцем рахунків-фактур ( п. 6.3 договору № 2).

Пункт 6.4 договору № 2 закріплює, що орендар вправі достроково внести орендну плату за будь-який строк в межах строку дії даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2007 року на виконання умов договору № 2 було складено акт приймання-передачі обєкту оренди, підписаний орендарем.

11.02.2009 року між сторонами було укладено додаток до договору № 2, згідно якого сторони погодили, що орендна плата за лютий 2009 року знижується на 25 % і складає 15000,00 грн., що на 20700,00 грн. менше, ніж передбачено п. 6.1 договору № 2.

З наявних в матеріалах справи актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 70 90 том І) слідує, що за період з 01.10.2007 року по 01.09.2009 року сума до сплати відповідачем за користування орендованим майном становить 821100,00 грн.

Наявними в матеріалах справи видатковими касовими ордерами підтверджується сплата відповідачем 214856,46 грн. орендних платежів.

Встановивши вказані обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 585543,54 грн. заборгованості з урахуванням зменшення розміру орендної плати за лютий 2009 року. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 20700,00 грн. місцевим господарським судом відмовлено.

При цьому господарським судом міста Києва не прийнято до уваги наявні в матеріалах справи розписки та записи в книзі обліку касових ордерів, на які посилався позивач, як на докази сплати ним орендних платежів в сумі 819765,86 грн.

Колегія суддів з казаним висновком суду першої інстанції частково не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін (ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Таким чином, у відповідності до норм чинного законодавства, договір оренди є оплатним договором і умова щодо сплати орендарем орендних платежів є його складовою частиною.

Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовано, що за період з 01.10.2007 року по 01.09.2009 року сплаті підлягають орендні платежі в сумі 800400,00 грн. з урахуванням зменшення розміру орендної плати за лютий 2009 року (додаток до договору № 2 від 11.02.2009 року).

Наявними в матеріалах справи видатковими касовими ордерами підтверджується сплата відповідачем 214856,46 грн. орендних платежів.

З розписки від 20.06.2007 року вбачається, що ОСОБА_3 отримала 10000,00 доларів США (50500,00 грн. за офіційним курсом гривні до іноземних валют НБУ станом на 20.06.2007 року) як перший внесок за оренду торгового центру «У Раїси», розташованого за адресою: АДРЕСА_3, за договором № 1.

Як уже зазначалось, п. 6.2 договору № 1 було встановлено, що перший платіж в розмірі 60600,00 грн. вноситься в день підписання даного договору як завдаток до повної виплати орендної плати за перші 12 місяців.

Вказана розписка судом першої інстанції не була прийнята до уваги з посиланням на те, що вона стосується договору № 1, а спірні правовідносини сторін щодо сплати орендних платежів виникли за період з 01.10.2007 року по 01.09.2009 року, тобто за договором № 2.

Згідно ст. 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або нерухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобовязання і на забезпечення його виконання.

З аналізу наведеного слідує, що завдаток в сумі 10000,00 доларів США є способом забезпечення сплати орендної плати відповідачем за 12 місяців, а відтак і строк дії договору № 1 не може бути меншим ніж 12 місяців.

Однак умови договору № 1 орендодавцем виконані не були, оскільки акт приймання-передачі обєкта оренди, як того вимагають п. 2.1, 4.1, 5.1 договору № 1, складений та підписаний не був.

Втім, як стверджує відповідач, приміщення було передане йому в користування 01.10.2007 року, тобто в день підписання договору № 2, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі від 01.07.2007 року.

З аналізу ст. 570 Цивільного кодексу України слідує, що завдаток, крім забезпечувальної та доказової функцій, здійснює й функцію платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 571 Цивільного кодексу України якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач, отримавши завдаток та не виконавши обовязку щодо передачі орендованого приміщення згідно умов договору № 1, не може вимагати стягнення заборгованості по орендній платі з відповідача за договором № 2 без урахування переданої суми завдатку по договору № 1.

Крім того, з наявної в матеріалах справи розписки від 21.10.2007 року вбачається, що ОСОБА_3 отримала за оренду кафе в рахунок орендних платежів за півроку 50000,00 доларів США (252500,00 грн. за офіційним курсом гривні до іноземних валют НБУ станом на 19.10.2007 року).

Колегія суддів вважає, що вказана розписка є належним доказом сплати відповідачем позивачу орендної плати в сумі 50000,00 доларів США, оскільки дозволяє встановити, яка сума, коли, кому та в рахунок яких платежів була передана позивачу.

Посилання суду першої інстанції на те, що вказана сума була сплачена за договором № 1 колегія суддів вважає безпідставним, оскільки за вказаним договором майно передано не було, у той час як п. 5.1 цього договору сторони обумовили, що орендар вступає у строкове платне користування приміщенням в строк, вказаний в цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення, а п. 6.4 договору № 2 передбачено, що орендар вправі достроково внести орендну плату за будь-який строк в межах строку дії даного договору.

Крім того, вказана сума була сплачена вже після отримання орендованого приміщення за актом приймання-передачі від 01.10.2007 року по договору оренди від 01.10.2007 року, а відтак колегія суддів вважає, що остання повинна бути зарахована в рахунок сплачених орендних платежів за спірний період.

Посилання відповідача на розписки від імені ОСОБА_4 судом обґрунтовано не прийняті до уваги, оскільки ОСОБА_4 не є стороною договору № 2, а матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 уповноважила його щодо вчинення будь-яких дій, у т.ч. і отримання коштів, за вказаним договором.

Колегією суддів також не приймаються до уваги розписки від 23.10.2008 р. від імені ОСОБА_3 (без зазначення ініціалів) про отримання 10000,00 грн. від ОСОБА_5; від 24.10.2008 року від імені ОСОБА_3 про отримання 10000,00 грн. від ОСОБА_5; від 28.10.2008 року про отримання 20000,00 грн. невідомо ким і від кого, оскільки з них не вбачається за можливе встановити, на виконання якого договору здійснювалися вказані сплати.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, посилання відповідача на записи в журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів, як на доказ сплати ним орендних платежів, не може прийматися до уваги, оскільки вказані записи носять лише інформаційний характер щодо видачі ТОВ «Лайтхауз Інтернешнл» ОСОБА_3 коштів згідно видаткових касових ордерів № 327 від 21.11.2008 року, № 280 від 24.10.2008 року, № 262 від 10.10.2008 року, № 516 від 02.02.2009 року, проте самі видаткові касові ордери відповідачем не надані.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Лайтхауз Інтернешнл» на рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2010 року у справі № 3/139 підлягає частковому задоволенню, а вказане рішення частковому скасуванню.

Витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволений позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лайтхауз Інтернешнл» на рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2010 року у справі № 3/139 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2010 року у справі № 3/139 в частині задоволення позову про стягнення 276000,00 грн. заборгованості скасувати.

Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лайтхауз Інтернешнл» (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35078039) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 282543 (двісті вісімдесят дві тисячі пятсот сорок три) грн. 54 коп. заборгованості, 2825 (дві тисячі вісімсот двадцять пять) грн. 43 коп. державного мита, 109 (сто девять) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».

В іншій частині рішення залишити без змін.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лайтхауз Інтернешнл» (м. Київ, вул. Васильківська, 8, кв. 18, код ЄДРПОУ 35078039) 1446 (одну тисячу чотириста сорок шість) грн. 71 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 3/139 скерувати до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддя

Судді