Постанова № 12326663, 21.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2010                                                                                           № 48/191

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           Кондратової І.Д.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Кір"янова Л.М.- пред. за дов. № б/н від 05.08.2010 р.;

від відповідача 1 – не з’явились, про час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином;

від відповідача 2 - Фещук В.В.- пред. за дов. № 1-юр від 04.01.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Саноіл"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.07.2010

у справі № 48/191 ( )

за позовом                               ЗАТ з іноземними інвестиціями страхова компанія "К'Ю БІ І Україна"

до                                                   Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"

                                                  ТОВ "Саноіл"

про                                                   стягнення 9 854, 00 грн

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями, Страхова компанія "К'Ю БІ І Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про стягнення з відповідача 1 суму збитків в порядку регресу в розмірі 9 344,00 грн. та стягнення з відповідача 2 510,00 грн.

15.06.2010 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 1 суму страхового відшкодування у розмірі 7 964,06 грн., а з відповідача 2 –1 379,94 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2010 р. у справі № 48/191 позовні вимоги Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями, Страхова компанія "К'Ю БІ І Україна" до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на користь Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями, Страхова компанія "К'Ю БІ І Україна" суму збитків в порядку регресу у розмірі 7 454,06 грн., державне мито у розмірі 81,37 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 188,27 грн., в іншій частині в задоволенні позову Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями, Страхова компанія "К'Ю БІ І Україна" до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" відмовлено. Позов Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями, Страхова компанія "К'Ю БІ І Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл" на користь Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Страхова компанія "К'Ю БІ І Україна" грошові кошти у розмірі 1379,94 грн., державне мито у розмірі 15,06 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 34,85 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2010 р. у справі № 48/191 скасувати в частині стягнення з відповідача 2 на користь позивача кошти в розмірі 1379,94 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл" відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції не вжив заходів до того, щоб усі учасники судового процесу мали можливість одержати копії заяви про уточнення позовних вимог від 15.06.2010 р або іншим чином ознайомитись з її змістом, чим позбавлено відповідача 2 можливості подати докази щодо нового предмета, підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні.

В апеляційній скарзі відповідач 2 також посилається на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування", якою передбачено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2010 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.09.2010 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2010 р. розгляд справи відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача 2 підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник позивача через канцелярію суду подав відзив на апеляційну скаргу, в судовому засіданні просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2010 р. у справі № 48/191 як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача 1 в судове засідання 21.09.2010 року не з’явився, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, про час та місце судового засідання був повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача 1.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 13.09.2007 р. близько 08 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Кільцева дорога трапилась дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення застрахованого позивачем за договором страхування автотранспорту № Р06287 від 25.07.2007 р. автомобіля "Daewoo Lanos" (державний номер АА 0566 СВ) та автомобіля "Вольво" (державний номер АХ 1937 АР), під керуванням Голубничого Г.В., цивільно-правова відповідальність якого була застрахована Приватним акціонерним товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" згідно поліса обов’язкового страхування цивільно–правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № №ВВ/0659125 (строк дії з 18.02.2007 р. по 17.02.2008 р.).

Дорожньо –транспортна пригода відбулася з вини водія автомобіля "Вольво" (державний номер АХ 1937 АР) Голубничого Г.В., що підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 09.10.2007 р. у адміністративній справі № 3-35210 2007 р. Голубничий Г.В. є працівником ТОВ "Саноіл", що підтверджується наказом № 19/04-ЗК від 19.04.2005 р. Дорожньо - транспортна пригода трапилась під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

На виконання умов договору страхування автотранспорту № Р06287 від 25.07.2007 р., на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, акту-релізу №L0613, акту № ОУ-000054 від 25.12.2007 року та рахунку від 03.12.2007 року Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями, Страхова компанія "К'Ю БІ І Україна" сплатило на користь власника застрахованого автомобіля "Daewoo Lanos" (державний номер АА 0566 СВ) страхове відшкодування в розмірі 10564,00 грн., перерахувавши кошти в сумі 10564,00 грн. за вказівкою страхувальника на рахунок ФОП Сердюченко О.С. (особи, яка здійснювала ремонтні роботи), що підтверджується платіжним дорученням № 567403 від 25.12.2007 р.

За умовами договору страхування автотранспорту № Р06287 від 25.07.2007р. та акту-релізу № L0613 розмір франшизи становить 1010,00 грн.

Згідно частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки цивільно-правова відповідальність учасника ДТП та винної особи- Голубничого Г.В., цивільно-правова відповідальність якого була застрахована Приватним акціонерним товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", позивач звернувся до відповідача 1 з претензією №БГ-3/06163/1 від 27.05.2009 р. та заявою №БГ-3/06163/3 від 04.06.2009 р. про виплату збитків в порядку регресу в сумі 9854,00 грн. (10564,00 грн. (виплачена сума страхового відшкодування) – 1010,00 грн. (франшиза за договором страхування автотранспорту № Р06287 від 25.07.2007р.).

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 1 збитки в розмірі 7964,06 грн.

Судом першої інстанції позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь відповідача 7454,06 грн. страхового відшкодування, у стягненні франшизи в сумі 510,00 грн. відмовлено.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що висновок місцевого господарського суду про обов’язок відповідача 1 в порядку регресу відшкодувати збитки, що виникли в результаті виплати позивачем страхового відшкодування ТОВ "МДК" за договором страхування автотранспорту № Р06287 від 25.07.2007р., є правомірним, проте належний розмір страхового відшкодування судом першої інстанції був встановлений неправильно.

Зокрема, суд апеляційної інстанції відзначає, що право Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями, Страхова компанія "К'Ю БІ І Україна" вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку або з вини боржника (регресата), походить зі змісту статті 993 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна норма міститься і в частині 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, перехід права вимоги від страхувальника до страховика передбачений і статтею 27 Закону України "Про страхування", відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно частини 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, в разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів відзначає, що особами, відповідальними за завдані ТОВ "МДК" збитки, у даному випадку є Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та ТОВ "Саноїл" відповідно до вимог статей 1172, 1194 Цивільного кодексу України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню Приватним акціонерноим товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" як страховиком за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06 та постановою Судової палати у господарських справахВерховного Суду України № 11/406-07 від 25.11.2008 р.).

Як вбачається зі змісту пункту 9.2 статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ліміт відповідальності страховика за майнову шкоду, заподіяну у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи, складає 25500,00 грн.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та інші визначені витрати по транспортуванню транспортного засобу.

Крім того, відповідно до частини 18 статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування, а нормою статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, розмір страхового відшкодування, який має сплатити відповідач 1 в даному випадку визначається виходячи від вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, та франшизи. При цьому, позивач має право отримати страхове відшкодування в межах фактичних витрат, які були понесені ним при виплаті страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту.

Суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення відзначив, що вартість розміру відновлювального ремонту автомобіля "Daewoo Lanos" становить 7964,06 грн., а відповідно належний розмір страхового відшкодування, який має сплатити відповідач 1 позивачу в порядку регресу, становить 7454,06 грн., проте даний висновок є передчасний та такий, що не ґрунтується на матеріалах справи.

Відповідно частини 3 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні" проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Для визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля, позивач звернувся до незалежного суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Сван Консалтинг" за проведенням автотоварознавчих досліджень щодо визначення вартості матеріального збитку.

Відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності від 14.12.2007 р. розмір матеріального збитку становить 7964,06 грн.

Разом з тим, у відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В порушення вищенаведених норм процесуального права суд першої інстанції не надав належну оцінку звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого ТОВ "МДК" власнику транспортного засобу. Разом з тим, колегією суддів встановлено, що при визначенні розміру матеріального збитку оцінювачем допущені арифметичні помилки. Зокрема, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу КТЗ згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. N 142/5/2092, визначається за формулою : (Сврз = Ср + См + Сс * (1-Ез)), де Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу КТЗ, Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Ез – коефіцієнт фізичного зносу.

Відповідно до звіту оцінювач відзначив, що вартість ремонтно-відновлювальних робіт становить 846,60 грн., вартість необхідних для ремонту матеріалів - 3369,52 грн., а вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту-3717,94 грн.

При цьому, в даному випадку коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю, оскільки строк експлуатації автомобіля "Daewoo Lanos" не перевищує 5 років (п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів).

За таких обставин, судом апеляційної інстанції встановлено, що розмір матеріального збитку, завданого ТОВ "МДК" як власнику автомобіля "Daewoo Lanos", становить 7934,06 грн. (846,60 грн. + 3369,52 грн. + 3717,94 грн.), проте оцінювач помилково зазначив, що розмір матеріального збитку становить 7964,06 грн., при цьому, при складанні калькуляції вартості відновлювального ремонту (а.с. 45, т. 1) оцінювач правильно розрахував та визначив вартість відновлювального ремонту.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту

За таких обставин, колегія суддів відзначає, що в даному випадку відповідач 1 (як страховик, у якого застрахована цивільна відповідальність винної особи, що керувала автомобілем "Вольво" (державний номер АХ 1937 АР) за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи) зобов’язаний відшкодувати позивачу (як страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування власнику пошкодженого автомобіля "Daewoo Lanos") вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням франшизи, тобто 7424,06 грн. (7934,06 грн.-510,00 грн.), а відповідно рішення місцевого господарського суду цій частині підлягає зміні.

Франшиза за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи в розмірі 510,00 грн. відшкодовується виною особою, в даному випадку відповідачем 2. Згідно платіжного доручення № 2701 від 04.06.2010 р. останній перерахував на користь позивача кошти в сумі 510,00 грн.

При цьому, колегія суддів відзначає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 1 витрат в сумі 300,00 грн., які понесені позивачем, в зв'язку зі сплатою вартості експертного дослідження, оскільки статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлений порядок здійснення відшкодування шкоди, що пов'язана з пошкодженням транспортного засобу.

Згідно вказаної статті, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки, тобто вартість проведення автотоварознавчого дослідження не відноситься до витрат, які відшкодовуються відповідачем на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". При цьому в розумінні пункту 34.2 статті 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи лише якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, і потерпілий самостійно обрав аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

Колегією суддів встановлено, що в даному випадку витрати на проведення експертизи позивачем понесені в зв'язку з виконанням договору добровільного страхування транспортних засобів, а не у зв'язку з ненаправленням відповідачем аварійного комісара чи експерта для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Разом з тим, зазначені витрати позивача (300,00 грн.) підлягають відшкодуванню відповідачем 2 у відповідності до статті 1194 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, в разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

При цьому, висновки суду першої інстанції про те, що відповідач 2 також має сплатити на користь позивача 1589,94 грн., що є різницею між сплаченим позивачем постраждалій особі страхового відшкодування в сумі 9554,00 грн. (10564,00 грн. - 1010,00 грн. (франшиза за договором добровільного страхування) та сумою збитків в розмірі 7 964,06 грн., розмір яких визначений згідно звіту суб'єкта оціночної діяльності є помилковими.

Відповідно до частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Колегія суддів зазначає, що норма Закону України "Про страхування" є спеціальною по відношенню до норм ЦК України, які в даному випадку є загальними нормами. Отже, розмір вимоги, що переходить до страховика визначається за приписами статті 27 Закону України "Про страхування".

Зокрема, за приписами статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, даною нормою передбачено, що страховик має право вимоги в межах фактичних затрат, але не в розмірі фактичних затрат, як помилково вважає позивач та дійшов висновку суд першої інстанції. При цьому, дані межі витрат обмежуються правом вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За таких обставин, особи, які відповідальні за завдані збитки, мають відшкодувати, а позивач має вимагати сплатити лише дійсний розмір матеріального збитку.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 988 Цивільного кодексу України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

В даному випадку дійсний розмір матеріального збитку, який завданий власникові пошкодженого автомобіля, визначений згідно звіту суб'єкта оціночної діяльності та становить 7934,06 грн. В свою чергу, акт № ОУ-0000054 від 25.12.2007 року та рахунок від 03.12.2007 року у відповідності до статті 34 Господарського процесуального кодексу України не можуть вважатись належними доказами, що підтверджують розмір реальних збитків, які були завдані власнику пошкодженого автомобілю, оскільки вартість робіт та деталей погоджувались за домовленістю сторін та є завищеними порівняно з цінами, які зазначені та визначені оцінювачем на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. N 142/5/2092.

Витрати, які понесені позивачем, в зв'язку зі сплатою вартості відновлювального ремонту, в розмірі більшому ніж 7934,06 грн., не знаходяться в причинно-наслідковому зв’язку з протиправними діями працівника відповідача. За таких обставин, відсутні підстави для покладення на відповідача 2 обов'язок сплачувати кошти позивачу понад розмір реальних збитків, які були понесені постраждалою особою внаслідок дорожньо –транспортної пригоди.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право змінити рішення.

Відповідно до пунктів 1,2,4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення збитків в порядку регресу, як таке, що прийнято при неправильному застосуванні вищенаведених норм матеріального права, а також неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

У відповідності до вимог пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи в господарському суді першої та апеляційної інстанціях, покладаються на сторони у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл" задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2010 року у справі № 48/191 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції :

1.          Позов Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями, Страхова компанія "К'Ю БІ І Україна" задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04050, м.Київ, вул.Глибочицька, 44; ідентифікаційний код 24175269) на користь Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями, Страхова компанія "К'Ю БІ І Україна" (02098, м. Київ, бул. Праці, 2/27; ідентифікаційний код 25395057) суму збитків в порядку регресу в розмірі 7934,06 грн., 86,61 грн. державного мита, 200,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл" (62459, Харківська область, Харківський район, сел. Високий, територія автотурбази "Кемпінг"; ідентифікаційний код 31610072) на користь Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями, Страхова компанія "К'Ю БІ І Україна" (02098, м. Київ, бул. Праці, 2/27; ідентифікаційний код 25395057) суму збитків в порядку регресу в розмірі 300,00 грн., 3,28 грн. державного мита, 7,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині позову відмовити.

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями, Страхова компанія "К'Ю БІ І Україна" (02098, м. Київ, бул. Праці, 2/27; ідентифікаційний код 25395057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл" (62459, Харківська область, Харківський район, сел. Високий, територія автотурбази "Кемпінг"; ідентифікаційний код 31610072) 51,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.          Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання зазначеної постанови суду.

5.          Матеріали справи № 48/191 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Кондратова І.Д.

24.09.10 (відправлено)