Постанова № 12326632, 21.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2010                                                                                           № 50/77

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі           

за участю представників:

від позивача           Гурін А.І.,

від відповідача          Гомон О.О.,

від третьої особи          не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.06.2010

у справі № 50/77 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторгпрод-Ч»

до                                                   Міністерства оборони України

          Державне казначейство України

про                                                   стягнення 6350954,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрторгпрод-Ч» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Міністерства оборони України (відповідач) заборгованості у зв’язку з неналежним виконанням умов договорів №271/1/09/5 від 28.09.2009 та № 271/1/09/6, №271/1/09/7, № 271/1/09/8 від 09.12.2009 про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких для техніки спецпризначення у розмірі 6350954,46 грн. В подальшому, позивачем неодноразово подавались заяви про уточнення позовних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2010 у справі № 50/77 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторгпрод- Ч» основний борг по договорах в сумі 4178917,63 грн., 3% річних в сумі 66445,53 грн., 299901,39 грн. інфляційної складової боргу, 100000,00 грн. пені, 50000,00 грн. штрафу, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Міністерство оборони України звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах відмовити повністю. Підставами для скасування рішення суду відповідач вважає порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача та її розгляд призначено на 21.09.2010.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник третьої особи у судове засідання, призначене на 21.09.2010, не з’явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про отримання процесуального документу, яка міститься на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 17 т. ІІ).

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

28.09.2009 між позивачем - ТОВ «УКРТОРГПРОД-Ч» як постачальником та відповідачем - Міністерством оборони України як замовником було укладено договір №271/1/09/5 про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення (за кошти державного бюджету України), який діє з додатковою угодою №1 від 29.09.2009 (далі – договір-1, а.с. 34-42 т. І).

09.12.2009 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 271/1/09/6 про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення (за кошти державного бюджету України), який діє з додатковою угодою № 1 від 09.12.2009 (далі - договір-2, а.с. 56-64 т. І).

09.12.2009 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 271/1/09/7 про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення (за кошти Стабілізаційного фонду) (в тому числі для підготовки до ротації та ротації миротворчих контингентів), який діє з додатковою угодою № 1 від 09.12.2009 (далі – договір-3, а.с. 72-80 т. І).

09.12.2009 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 271/1/09/8 про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення (за кошти Стабілізаційного фонду) (в тому числі для підготовки до ротації та ротації миротворчих контингентів), який діє з додатковою угодою № 1 від 09.12.2009 (далі – договір-4, а.с. 91-99 т. І).

Згідно з п. 1.1 вказаних договорів позивач зобов’язався постачати для потреб відповідача продукти нафтоперероблення рідкі згідно Специфікації, а відповідач -забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості у строки і за цінами викладеними у Специфікації.

Пунктами 4.4. договорів встановлено, що розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 10 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель Міністерства оборони України належним чином оформлених документів передбачених цими договорами.

Відповідно до п.4.5. договорів постачальник зобов’язаний надати замовнику після постачання продукції наступні документи: рахунок-фактуру на відвантажену продукцію; акт прийому (форма №4); видаткову накладну; форму № 280; копію паспорту якості на відвантажену продукцію.

У відповідності до п.1.1 договору-1, викладеного в редакції додаткової угоди №1 позивач зобов’язався поставити відповідачеві бензин автомобільний А-92 в термін до 25.12.2009 в кількості 157,70 тонн, за ціною 8267,50 грн. (без ПДВ) за тонну на загальну суму 1303784,75 грн. (без ПДВ), крім того ПДВ 260756,95 грн. Загальна вартість поставки по договору-1 складає 1564541,70 грн.

На виконання умов договору-1 позивач поставив відповідачеві товар згідно наступних видаткових накладних:

- № РН-0000054/320 від 26.11.2009 у кількості 80,460 тонн на суму 798243,66 (а.с.47 т. І);

- № РН-0000055 від 26.11.2009 у кількості 73,789 тонн на суму 732060,67 грн. (а.с.50 т. І);

- № РН-0000062/337 від 10.12.2009 у кількості 1,800 тонн на суму 17857,80 грн. (а.с.44 т. І);

- № РН-0000068 від 14.12.2009 у кількості 0,077 тонн на суму 736,92 грн. (а.с.53 т.І).

Поставлений позивачем бензин автомобільний А-92 був прийнятий відповідачем, що підтверджується Актом прийому №259 від 14.12.2009 (а.с. 54 т. І); Актом прийому №19 від 10.12.2009 (а.с. 45 т. І); Актом прийому №17 від 26.11.2009 (а.с. 48 т.І); Актом прийому №249 від 26.11.2009 (а.с. 51 т. І).

Відповідно до п. 2.7 договору-1 договір вважається виконаним, при умові постачання продукції не менш ніж на 99%.

З вищенаведеного слідує, що позивач поставив відповідачу до 25.12.2009 бензин автомобільний А-92 в кількості 156,126 тонн, що складає 99% від заявленої в договорі кількості, чим виконав взяті на себе за договором зобов’язання у повному обсязі.

Крім того, на виконання п. 4.5. договору-1 позивачем було передано відповідачу в межах кожної поставленої партії товару виключний перелік документів відповідно до реєстрів: № 14/12-2009 від 14.12.2009, прийнятий відповідачем 15.12.2009 згідно відмітки (а.с. 52 т. І); № 11/12-2009 від 11.12.2009, прийнятий відповідачем 11.12.2009 згідно відмітки на реєстрі (а.с. 43 т. І); № 26/11-2009 від 26.11.2009, прийнятий відповідачем 02.12.2009 згідно відмітки на реєстрі (а.с. 46 т. І); № 30/11-2009 від 30.11.2009, прийнятий відповідачем 02.12.2009 згідно відмітки на реєстрі (а.с. 49 т. І).

Згідно банківських виписок (а.с. 184 т. І) відповідач почав розраховуватись за поставлений товар по договору-1 лише 11.03.2010, а повністю розрахунок по договору-1 відповідач здійснив 14.04.2010. У зв’язку з тим, що відповідач свої зобов’язання з оплати поставленого товару виконав несвоєчасно, позивач відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 27.05.2010 (а.с. 221-242 т. І) просив стягнути з відповідача 157602,27 грн. пені в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, 115135,10 грн. штрафу у розмірі 7%, 12 953,59 грн. 3-х % річних.

У відповідності до п. 1.1. договору-2 позивач зобов’язався поставити відповідачу паливо для реактивних двигунів ТС-1 та/або РТ в термін до 25.12.2009 в кількості 587,800 тонн, по ціні 7822,50 грн. за тонну (без ПДВ), на загальну суму 4598065,50 грн. (без ПДВ), що з урахуванням ПДВ складає 5517678,60 грн.

На виконання умов договору-2 позивач поставив відповідачеві паливо для реактивних двигунів ТС-1 у кількості 206,409 тонн на загальну суму 1937561,28 грн., що підтверджується, зокрема, видатковою накладною РН-0000057 від 09.12.2009 на суму 1011918,60 грн. (а.с. 70 т.І); рахунком-фактурою № СФ-0000065 від 14.12.2009 в кількості 98,609 тонн на суму 925642,68 грн. (а.с. 66 т. І), актом прийому №1 від 14.12.2009 (а.с. 67 т. І) та актом прийому №94 від 09.12.2009 (а.с. 71 т. І).

На виконання п. 4.5. договору-2 позивачем було передано відповідачу у межах кожної поставленої партії товару виключний перелік документів відповідно до реєстрів: № 11/12-2009-01 від 11.12.2009, прийнятий відповідачем 11.12.2009 згідно відмітки на реєстрі (а.с. 69 т. І); № 16/12-2009-02 від 16.12.2009, прийнятий відповідачем 16.12.2009 згідно відмітки на реєстрі (а.с.65 т. І).

Згідно банківських виписок (а.с. 126, 183, 184 т. І) відповідач почав розраховуватись за поставлений товар по договору-2 17.12.2009, останній платіж по договору-2 відповідач здійснив 13.04.2010, тому станом на день розгляду справи в суді першої інстанції розмір основної заборгованості відповідача по договору-2 становив 725994,16 грн.

У зв’язку з тим, що відповідач свої зобов’язання з оплати поставленого товару не виконав своєчасно та у повному обсязі, позивач відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 27.05.2010 (а.с. 221-242 т. І) просив стягнути з відповідача 725994,16 грн. основного боргу, 144134,54 грн. пені в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, 76019,59 грн. штрафу у розмірі 7%, 11846,71 грн. 3-х % річних.

У відповідності до п. 1.1. договору-3 позивач зобов’язався поставити відповідачу паливо для реактивних двигунів ТС-1 та/або РТ в термін до 25.12.2009 в кількості 724,091 тонн, по ціні 7822,50 грн. за тонну (без ПДВ), на загальну суму 5664201,85 грн. (без ПДВ), що з урахуванням ПДВ складає 6797042,22 грн.

На виконання умов договору-3 позивач поставив відповідачу паливо для реактивних двигунів ТС-1 за видатковими накладними:

- № РН-0000060 від 11.12.2009 в кількості 176,050 тонн на суму 1652581,35 грн. (а.с. 83 т. І);

- № РН-0000066 від 12.12.2009 в кількості 119,000 тонн на суму 1117053,00 грн. (а.с. 86 т. І);

- № РН-0000069 від 14.12.2009 в кількості 7,314 тонн на суму 68909,97 грн. (а.с.89 т. І).

Поставлене позивачем паливо для реактивних двигунів ТС-1 прийняте за актом прийому №112 від 11.12.2009 (а.с.84 т. І); актом прийому №198 від 12.12.2009 (а.с.87 т.І); актом прийому № 2 від 14.12.2009 (а.с.90 т. І).

На виконання п. 4.5. договору-3 позивачем було передано відповідачу у межах кожної поставленої партії товару виключний перелік документів відповідно до реєстрів: № 14/12-2009-01 від 14.12.2009, прийнятий відповідачем 15.12.2009 згідно відмітки на реєстрі (а.с.82 т. І); № 15/12-2009 від 15.12.2009, прийнятий відповідачем 15.12.2009 згідно відмітки на реєстрі (а.с.85 т. І); № 17/12-2009 від 17.12.2009, прийнятий відповідачем 18.12.2009 згідно відмітки на реєстрі (а.с.88 т. І).

У зв’язку з тим, що відповідач свої зобов’язання з оплати поставленого товару не виконав, позивач відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 27.05.2010 (а.с.221-242 т. І) просив стягнути з відповідача 2838544,32 грн. основного боргу, 416370,13 грн. пені в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, 198698,09 грн. штрафу у розмірі 7%, 34222,19 грн. 3-х % річних.

У відповідності до п. 1.1. договору-4 позивач зобов’язався поставити відповідачу паливо для реактивних двигунів ТС-1 та/або РТ в термін до 25.12.2009 в кількості 624,800 тонн, по ціні 7822,50 грн. (без ПДВ) за тонну, на загальну суму 4887498,00 грн. (без ПДВ), що з урахуванням ПДВ складає 5864997,60 грн.

На виконання умов договору-4 позивачем було поставлено відповідачу паливо для реактивних двигунів ТС-1 за видатковою накладною № РН-0000067 від 14.12.2009 в кількості 65,450 тонн на суму 614379,15 грн. (а.с. 101 т. І).

Поставлене позивачем паливо для реактивних двигунів ТС-1 прийняте відповідачем, що підтверджується актом прийому №1078 від 14.12.2009 (а.с. 100 т. І).

На виконання п. 4.5. договору-4 позивачем було передано відповідачу у межах кожної поставленої партії товару виключний перелік документів відповідно до реєстру № 16/12-2009-01 від 16.12.2009, прийнятий відповідачем 16.12.2009 згідно відмітки на реєстрі (а.с. 102 т. І).

У зв’язку з тим, що відповідач свої зобов’язання з оплати поставленого товару не виконав, позивач відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 27.05.2010 (а.с. 221-242 т. І) просив стягнути з відповідача 614397,15 грн. основного боргу, 90313,71 грн. пені в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, 43006,54 грн. штрафу у розмірі 7%, 7423,04 грн. 3-х % річних.

Про наявність заборгованості та її визнання відповідачем свідчать також акти звірки взаєморозрахунків від 14.01.2010, (а.с. 55, 68, 81, 103, 117-120 т. І), що підписані представниками позивача та відповідача і скріплені печатками даних господарюючих суб’єктів.

Таким чином, станом на день розгляду справи у суді першої інстанції у відповідача перед позивачем існувала основна заборгованість на загальну суму 4178917,63 грн., а саме по договорах:

- № 271/1/09/6 від 09.12.2009 в сумі 725994,16 грн.;

- № 271/1/09/7 від 09.12.2009 в сумі 2838544,32 грн.;

- № 271/1/09/8 від 09.12.2009 в сумі 614 379,15 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі по тексту – ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання– відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст.265 ГК України).

Згідно з ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи те, що відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання з оплати вартості товару за договорами поставки, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 4178917,63 грн. основного боргу.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договорами поставки, позивач просив суд стягнути з останнього 3 % річних у розмірі 66445,53 грн. та суму інфляційних збитків у розмірі 299901,39 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як встановлено вище, відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача на підставі статті 625 ЦК України 299901,39 грн. інфляційних витрат та 66445,53 грн. 3 % річних від простроченої суми за увесь час прострочення платежу.

Крім того, позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 808420,65 грн. та штрафу в розмірі 432859,32 грн. за прострочення виконання зобов’язання.

Суд першої інстанції, встановивши, що договорами поставки не передбачено відповідальність замовника за прострочення оплати поставленого постачальником товару, прийняв рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу на підставі ч. 2 статті 231 ГК України.

Однак, із таким висновком суд першої інстанції колегія суддів не може погодитись, виходячи із наступного.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, виходячи із вимог статті 547 ЦК України, необхідною умовою для застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені та штрафу за невиконання або неналежне виконання зобов’язання з оплати вартості поставленого товару є встановлення такого виду відповідальності у договорах поставки.

Проте, в жодному із договорів поставки сторони не передбачали відповідальності замовника (відповідача) у вигляді пені та штрафу за невиконання або неналежне виконання зобов’язання з оплати вартості поставленого товару.

Крім того, колегія суддів вважає, що положення ч. 2 ст. 231 ГК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, зважаючи на наступне.

Так, частиною 2 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З вищенаведеної норми слідує, що санкції згідно з ч. 2 статті 231 ГК України застосовуються у випадках прострочення виконання робіт, надання послуг, поставки продукції, а не за порушення грошового зобов’язання.

Порядок застосування санкцій за порушення грошового зобов’язання передбачено частиною 6 ст. 231 ГК України, якою не визначено конкретного розміру цих санкцій, які могли б бути встановлені у договорах поставки, укладених між сторонами. Як зазначено вище, договір, на підставі якого можливо було б стягнути неустойку з відповідача, між сторонами не укладався.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 808420,65 грн. пені та 432859,32 грн. штрафу є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

За таких обставин, апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2010 у справі №50/77 - зміні.

У відповідності до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачеві за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита за подання позову у розмірі 20029,96 грн., виходячи з такого розрахунку: 4178917,63 грн. (основний борг) + 66445,53 грн. (3 % річних) + 299901,39 грн. (інфляційна складова боргу) = 4545264,55 грн.; 4545264,55 грн.(сума задоволених позовних вимог) * 25500,00 грн. (сума сплаченого державного мита) / 5786544,52 грн. (ціна позову згідно уточнених позовних вимог) = 20029,96 грн.

Крім того, що позивачеві за рахунок відповідача належить відшкодувати витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 185,37 грн., виходячи з такого розрахунку: 4545264,55 грн. * 236 грн. / 5786544,52 грн. = 185,37 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, відповідачу за рахунок позивача підлягають відшкодуванню витрати за подання апеляційної скарги, виходячи із суми безпідставно заявлених та незадоволених позовних вимог згідно такого розрахунку: 5786544,52 грн. - 4545264,55 грн. = 1241279,97 грн.; 1241279,97 грн. * 12750,00 грн. / 5786544,52 грн. = 2735,02 грн.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2010 у справі №50/77 змінити, виклавши абзац другий його резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022, р/р 35219005003192 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172 (або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторгпрод- Ч» (вул. Ванди Василевської, 16, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 36470499, р/р 26004301664001 в ФАБ «Південний», м. Києва, МФО 320917) основний борг по договорах в сумі 4178917, 63 грн. (чотири мільйони сто сімдесят вісім тисяч дев’ятсот сімнадцять гривень 63 коп.), 3% річних по договорах в сумі 66445,53 грн. (шістдесят шість тисяч чотириста сорок п’ять гривень 53 коп.), 299901,39 грн. (двісті дев’яносто дев’ять тисяч дев’ятсот одну гривню 39 коп.) інфляційної складової боргу по договорах, 20029,96 грн. (двадцять тисяч двадцять дев’ять гривень 96 коп.) відшкодування витрат із сплати державного мита за подання позову та 185,37 грн. (сто вісімдесят п’ять гривень 37 коп.) грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.». В іншій частині рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторгпрод- Ч» (вул. Ванди Василевської, 16, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 36470499, р/р 26004301664001 в ФАБ «Південний», м. Києва, МФО 320917 (або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022, р/р 35219005003192 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172) 2735,02 грн. (дві тисячі сімсот тридцять п’ять гривень 02 коп.) відшкодування витрат із сплати державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №50/77 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді