Постанова № 12326630, 20.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2010 № 50/123

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Баранця О.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.05.2010

у справі № 50/123 ( .....)

за позовом ТОВ "Мабо Сервіс"

до Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

третя особа позивача

третя особа відповідача

про визнання договору недійсним та стягнення 34000,00 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду м. Києва № 50/123 від 26.05.2010 р. позов ТОВ „Мабо Сервіс” до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору задоволено.

Відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 10.11.2008 сторонами укладений договір № 10/11/08 про надання послуг, за умовами якого відповідач зобовязався надати консультаційно - інформаційні послуги з питань оцінки рухомого та нерухомого майна, а позивач прийняті та оплатити їх. Ціна договору складає 34000грн.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору недійсним та стягнення 34000грн., мотивуючи вимоги тим, що договір підписаний неуповноваженою особою з перевищенням повноважень, в звязку з чим безпідставно перераховані кошті за укладеним договором.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що довіреність, особі що укладала договір, не надавалася, подальшого схвалення договору з боку товариства не було, тому договір укладений з перевищенням повноважень в порядку ст. 203-215 ЦК України є недійсним, в звязку з чим кошти підлягають поверненню.

Відповідач, заперечуючи проти рішення, наполягає на тому, що з його боку умови договору, що оспорюється, виконані в повному обсязі, відповідачем прийняті роботи без зауважень; висновки суду що в звязку за відсутністю підпису керівника товариства договір є не укладеним є безпідставними, оскільки оплата здійснювалася не ОСОБА_2 що підписав договір, а товариством, крім того, оплата здійснювалася частково що свідчить про обізнаність та схвалення позивачем договору. Таким чином, укладений сторонами договір є дійсним.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких предявлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Змістом зобов'язання як правовідношення може бути як активна поведінка боржника - здійснення ним певної дії (передачі майна, виконання роботи, надання послуги, сплати грошей тощо), так і пасивна поведінка - утримання від певної дії (ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 ст. 238 ЦК України регламентовано, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Згідно з пунктом 9 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 12.03.99 року N 02-5/111 (зі змінами і доповненнями) „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону.

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до ст. 35 ГПК України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом.

Матеріали справи містять вирок Голосіївського райсуду м. Києва № 1-55/10 від 06.09.2010 по обвинуваченню ОСОБА_2 Розглядаючи кримінальну справу, судом встановлено, 05.02.2008 року, згідно з наказом № 05/02-01 підсудного ОСОБА_2 було прийнято на посаду головного бухгалтера; ОСОБА_2 будучи службовою особою та усвідомлюючи покладену на нього відповідальність, перебуваючи на посаді головною бухгалтера, виконуючи свої службові обовязки мав доступ до печатки ТОВ „Мабо-Сервіс” та компютерної програми для перерахунку коштів „Клієнт Банк”, без відома директора підприємства уклав договори про надання послуг та здійснив перерахування коштів з рахунку ТОВ „Мабо-Сервіс” на імя фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в сумі 91000грн. З ОСОБА_1 були суто ділові відносини в межах оформлених договорів з ТОВ „Мабо-Сервіс”.

ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченому ст. 364 КК України, а саме зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Відповідно до ст. ст. 215, 203 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Закон України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу.

Пунктом. 1.23 ст. 1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” визначено, що неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі

Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Платежі на користь відповідача у загальній сумі 91000 грн. були проведені з використанням банківського рахунку, договір на розрахунково-касове обслуговування № НЮ-8291/1 від 04.10.2007 року, за умовами якого клієнт, яким є ТОВ „Мабо Сервіс”, несе повну відповідальність за несанкціоноване використання його електронно-цифрового підпису у результаті крадіжки, втрати або інших обставин.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У ч. 5 ст. 203 ЦК України зазначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правові наслідки визнання правочину недійсним передбачені ст. 216 ЦК України, де, зокрема, зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Висновки того, що відповідачем не надавалися послуги взагалі, не знаходять свого підтвердження, оскільки до актів виконання робіт долучалися звіти щодо обєму наданих відповідачем послуг в кожному конкретному випадку з посиланням на укладений договір, тому твердження позивача що дані звіти не мають відношення до ТОВ „Мабо Сервіс” є необґрунтованими. Таким чином, колегія суддів вважає недоведеним факт, що відповідач у справі фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є неналежним отримувачем грошових коштів які перераховані від імені ТОВ “Мабо Сервіс”.

Статтею230 ЦК України передбачено, що правочин визнається судом недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (щодо природи правочину, прав та обовязків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням). В розумінні ст.230ЦК України під обманом розуміється умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається. Тобто, обман є певними винними, навмисними діями сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. сторона, яка застосувала обман, зобовязана відшкодувати другій стороні збитки в подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у звязку з вчиненням цього правочину.

Визначення збитків міститься у ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як випливає з припису ст. 1166 ЦК України, для застосування відповідальності за завдану майнову шкоду, необхідною є встановлення наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинний звязок між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Проте, колегія суддів не вбачає у діях відповідача протиправних дій, а позивачем не доведено факту, що укладений договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, відсутні підстави для визнання договору недійсним, однак позивач не позбавлений права звернутися в порядку цивільного судочинства з позовом про стягнення збитків до винної особи.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду у даній справі вказаним вимогам не відповідає, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті позивачем державного мита за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задовольнити, рішення господарського суду м. Києва № 50/123 від 26.05.2010 скасувати.

Прийняти нове рішення: У задоволенні позову ТОВ „Мабо Сервіс” до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та стягнення 34000грн. відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мабо Сервіс”(03118 м. Київ вул. Кустанайська 2, ЄДРПОУ 35430895) на користь фізичної особі підприємця ОСОБА_1 ( 02094 АДРЕСА_1; п/р НОМЕР_1 АКБ „Форум” м. Київ, МФО 322948) державне мито в розмірі 212,50 грн. (двісті дванадцять грн..50коп.)

2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя

Судді

23.09.10 (відправлено)