Постанова № 12326586, 21.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2010                                                                                           № 47/233

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сотнікова С.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Колодяжний А.О. (дов. від 10.01.2010р.),

від відповідача - Колісник С.Є. (дов. від 22.04.2010р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Нова Лінія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.06.2010

у справі № 47/233 ( )

за позовом                               ТОВ "Сегмент"

до                                                   Закрите акціонерне товариство "Нова Лінія"

про                                                   стягнення 124915,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2010 р. по справі № 47/233 позов задоволено. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Нова Лінія” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сегмент” 12798,10 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 6327,15 грн., 19569,48 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 37187,33 грн., пені, 6000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 1249,82 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2010 р. скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким провадження у справі припинити в частині стягнення основного боргу в сумі 61831,68 грн. за відсутністю предмету спору, позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат задовольнити частково, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на послуги адвоката відмовити в повному обсязі. На думку скаржника судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального права.

Ухвалою від 16.08.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Нова лінія”.

26.08.2010р., 31.08.2010р. в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 17.09.2010р. склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 20/148-9/84 колегії суддів у складі: головуючий суддя – Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Іваненко Ю.Г. Позивачем надано відзив, в якому він заперечив доводи апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.

Також, позивачем надано розширений розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором № 3085/81124 від 24.11.2008р. в розмірі 37187,33 грн.

Відповідачем надано пояснення, в яких скаржник визначив суму пені за договором поставки в розмірі 22001,79 грн. з врахуванням скороченого строку позовної давності.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сегмент” (постачальник) та Закритим акціонерним товариством “Нова лінія” (покупець) було укладено договір № 3085/81124 від 24.11.2008р. (далі – Договір поставки).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору поставки постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупця товари, в асортименті, кількості та за цінами зазначеними у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору, а покупець зобов’язується прийняти товари та оплатити їх на умовах цього договору.

Покупець оплачує товари шляхом банківського переказу на рахунок постачальника протягом 21 банківських днів з моменту прийому товару покупцем за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові накладні та видаткові накладні до головного офісу покупця (або відділу обліку відповідного торгового центру покупця, в залежності від місця поставки), в термін не більше ніж 3 календарних дні з дня поставки товарів (п. 5.1 Договору поставки).

У період з 02.12.2008 по 08.05.2009 позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1160 164,80 грн., що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей. Позивачем були також виставлені відповідачу рахунки-фактури для оплати поставленого товару (т. 1 а.с. 22-218).

За розрахунком позивача станом на дату подачі позову до господарського суду (08.04.2010р.) заборгованість відповідача складала 61831,68 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за період з 24.11.2008р. по 15.03.2010р. (т. 1 а.с. 220-221).

Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов’язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач сплатив частину боргу 02.04.2010р. в розмірі 25000,00 грн., 23.04.2010р. в розмірі 24033,58 грн. (платіжні доручення № 7637 від 02.04.2010р., № 9805 від 23.04.2010р. – т. 2, а.с. 20-21).

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У матеріалах справи відсутня заява позивача про зменшення позовних вимог або про часткову відмову від позову в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 49033,58 грн., на що суд першої інстанції безпідставно уваги не звернув, прийнявши усне уточнення від представника в судовому засіданні 26.05.2010р.

Разом з тим, відмова позивача від позову згідно ст. 78 ГПК України має бути адресована господарському суду у письмовій заяві, що долучається до справи, за результатами розгляду якої виноситься ухвала, якою припиняється провадження у справі.

Апеляційна колегія зазначає, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального закону не вирішено питання щодо позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в загальному розмірі 49033,58 грн., а лише зазначено, про уточнення позивачем вимог в цій частині, що визнається підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині позовних вимог про стягнення частини основного боргу.

Отже, щодо позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 24033,58 грн., який сплачений відповідачем після порушення провадження у даній справі, колегія суддів вважає, що провадження підлягає припиненню в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Також, відповідачем сплачено частину боргу в розмірі 25000,00 грн. до подачі позовної заяви до господарського суду (08.04.2010р.), що визнається колегією суддів як підстава для відмови у позові в цій частині.

В заперечення проти позовних вимог відповідач послався на відсутність заборгованості перед позивачем з огляду на сплату ним боргу в розмірі 49033,58 грн. та зарахуванням зустрічних однорідних вимог на загальну суму 12798,10 грн. згідно листа № 5146 від 06.10.2009р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було надіслано позивачу лист за №5146 від 06.10.2009р. про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг № 3085/81124У від 24.11.2008р., відповідно до якого відповідач є кредитором, а позивач боржником по виконанню грошового зобов’язання на суму 12798,10 грн. та за договором поставки № 3085/81124 від 24.11.2008р. відповідно до якого, відповідач є боржником, а позивач кредитором.

Відповідно до ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Згідно зі ст. 601 ЦК України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачені ст. 602 Цивільного кодексу України.

Необхідні умови для здійснення зарахування, а саме: заборгованості, що зараховуються, повинні існувати на момент заліку зустрічних однорідних вимог; вимоги, що зараховуються, повинні бути зустрічними, і термін їхнього виконання повинен настати; вимоги мають бути однорідними.

Крім того, необхідною є умова, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна зі сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми, на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду.

У заперечення проти зарахування грошового зобов’язання в розмірі 12798,10 грн. позивач посилається на неотримання ним листа про зарахування, а також заперечується наявність самої заборгованості за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг № 3085/81124У від 24.11.2008р.

В матеріалах справи також відсутні докази отримання позивачем листа № 5146 від 06.10.2009р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, який було направлено на адресу ТОВ “Сегмент” цінним листом з описом вкладення (т. 2 а.с. 46).

За таких обставин, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що у відповідача відсутні підстави для зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 12798,10 грн., а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню як обґрунтовані та не спростовані відповідачем.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивачем заявлено до стягнення неустойку (пеню) згідно п. 8.4 Договору поставки, відповідно до якого порушення строків оплати товару, визначеного п. 5.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в той період та яка нараховується від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання своїх зобов’язань.

Колегія суддів відзначає, що згідно зазначених умов Договору поставки, оплата за поставлений товар ставиться в залежність від факту надання позивачем податкових та видаткових накладних, а отже нарахування неустойки має бути здійснено в розрізі кожної поставки за конкретною накладною.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно зі ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З врахуванням вимог ст. 258 ЦК України, строк позовної давності сплив щодо вимог про стягнення неустойки за накладними, які були надані відповідачу у період з 02.12.2008р. по 05.03.2009р., оскільки за накладною № 0503-05 від 05.03.2009р. строк оплати поставленого товару настав 06.04.2009р., а строк позовної давності щодо нарахування та стягнення пені сплив 07.04.2010р.

Про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву (т. 2 а.с. 7-14).

Таким чином, колегія суддів погоджується та вважає обґрунтованим контррозрахунок пені, наданий відповідачем з огляду на сплив річного строку позовної давності, за неналежне виконання оплати поставки товару згідно видаткових накладних: №№ 1603-01, 1903-09,2403-05, 3103-02, 0204-17, 0204-18, 0204-15, 1104-17, 1604-06, 1604-07, 2904-02, 0705-01, 0805-10, 0805-20.

Суд першої інстанції зазначені норми матеріального права щодо строку позовної давності помилково не застосував до вимог про стягнення пені, що призвело до задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення неустойки, прийняттю в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідач на користь позивача 22001,79 грн. пені.

Крім пені, позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування на суму основного боргу та три відсотки річних від заборгованості.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, апеляційна колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 6327,15 грн. за період з 05.01.2009р. по 12.03.2010р. та 19569,48 грн. інфляційних збитків за період січень-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року.

У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов‘язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов‘язаних з розглядом справи.

Витрати на оплату послуг адвоката підтверджуються договором про надання адвокатських послуг №6-01/10 від 10.01.2010р., який укладений між позивачем та адвокатом Колодяжним Андрієм Олександровичем, предметом якого є представлення інтересів позивача по справі за позовом до ЗАТ “Нова лінія” та відповідно до умов якого оплата послуг адвоката здійснюється шляхом сплати гонорару, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №257, квитанцією № 2 від 10.01.2010 про сплату позивачем гонорару адвокату на суму 6000,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 606,97 грн. витрат по оплаті державного мита та 114,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи в суді першої інстанції.

У зв’язку з частковим задоволенням апеляційної скарги з позивача та користь відповідача підлягає стягненню 151,85 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд справи у апеляційному господарському суді.

Керуючись ст.ст. 49, 101, 103 – 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Нова лінія” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2010р. у справі № 47/233 скасувати в частині повного задоволення позову.

3. Викласти пункт перший та другий резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2010р. у справі № 47/233 у наступній редакції:

“1. Провадження у справі № 47/233 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 24033,58 грн. припинити, в задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 25000,00 грн. відмовити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Нова Лінія” (код ЄДРПОУ 30728887, місцезнаходження: 02091, м. Київ, Харківське шосе, 168, поштова адреса: 08162, смт. Чабани, Одеське шосе, 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сегмент” (код ЄДРПОУ 32586837, місцезнаходження: 03124, м. Київ, М. Василенка, 7-А, поштова адреса: 03124, м. Київ, вул. Шовкуненка, 4) 12 798 (дванадцять тисяч сімсот дев’яносто вісім) грн. 10 коп. основного боргу, 3% річних в розмірі 6 327 (шість тисяч триста двадцять сім) грн. 15 коп., 19 569 (дев’ятнадцять тисяч п’ятсот шістдесят дев’ять) грн. 48 коп. інфляційних витрат, 22001 (двадцять дві тисячі одну) грн. 79 коп., пені, 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 606 (шістсот шість) грн. 97 коп. витрат по сплаті державного мита та 114 (сто чотирнадцять) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

4. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2010р. у справі № 47/233 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сегмент” (код ЄДРПОУ 32586837, місцезнаходження: 03124, м. Київ, М. Василенка, 7-А, поштова адреса: 03124, м. Київ, вул. Шовкуненка, 4) на користь Закритого акціонерного товариства “Нова Лінія” (код ЄДРПОУ 30728887, місцезнаходження: 02091, м. Київ, Харківське шосе, 168, поштова адреса: 08162, смт. Чабани, Одеське шосе, 8) 151 (сто п’ятдесят одну) грн. 85 коп. судових витрат.

6. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 47/233 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді