Постанова № 12326551, 15.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2010 № 25/138

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

Від позивача: Строєнко Н.Ф. (дов. №ГО-10/127 від 12.04.2010);

Від відповідача : Саратов О.Ю. (дов. №144 від 08.09.2010);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Страхова компанія "Астарта"

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.05.2010

у справі № 25/138 ( .....)

за позовом Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС"

до ВАТ "Страхова компанія "Астарта"

про стягнення 6891,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.05.2010 у справі №25/138 позов задоволено частково: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Астарта” на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” грошові кошти в сумі 6 381,30 грн. та судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 27.05.2010 у справі №25/138 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що згідно тимчасового реєстраційного талона власником автомобіля ВАЗ 21099, г/н НОМЕР_1 є ОСОБА_1. Ніяких документів підтверджуючих законну підставу для експлуатації зазначеного автомобіля водієм ОСОБА_2 до ВАТ “СК “Астарта ” не надано.

Крім того, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції невірно нараховано пеню.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Ухвалою від 12.07.2010 розгляд апеляційної скарги було призначено на 15.09.2010.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2010 №01-23/1/3 було змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Кондес Л.О., судді Куровський В.С., Михальська Ю.Б.

Представники сторін в судове засідання зявилися, представник відповідачів підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду м.Києва звернулося з позовом ПАТ “СГ “ТАС” до ВАТ “СК “Астарта” про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 6 891,30 грн. (6 249,73 грн. основного боргу та 641,57 грн. штрафних санкцій (пеня)).

Позовні вимоги мотивовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом №ВВ/1018078.

У відзиві на позовну заяву повністю заперечував проти позову, зазначаючи, що регресні вимоги повинні бути задоволені безпосередньо до ОСОБА_2

Колегія суддів не підтримує позицію суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Між ПАТ “СГ “ТАС” (страховик) та гр. ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту ДСНТ/-21_106082648 від 31.03.2008 (далі - Договір добровільного страхування).

Обєктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб “ЛАДА-217030”, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, даний транспортний засіб належить страхувальнику на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема пошкодження чи знищення внаслідок дорожньотранспортної пригоди.

04.04.2008 на 2 км а/д Альма-КРАО відбулося зіткнення автомобіля “ЛАДА-217030”, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням страхувальника і автомобіля “ВАЗ-21099”, державний номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_2.

Автомобіль “ЛАДА-217030” отримав пошкодження внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 під час керування автомобілем “ВАЗ-21099” п.14.2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою від 10.04.2008 ВДАІ з обслуговування адміністративної території та автомобільно технічної інспекції Бахчисарайського району при управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим та Постановою Бахчисарайського районного суду АР Крим по адміністративній справі № 3-4293/2008 від 09.04.2008.

Відповідно до платіжних доручень №1708 від 06.06.2008 та №8185 від 27.06.2008 страховиком (позивачем) було перераховано на користь страхувальника страхове відшкодування в розмірі 6 249,73 грн. (6 562,23 грн. - матеріальний збиток та 312,50 грн. -франшиза позивача). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи Страховим актом №1820В/01 від 17.05.2008 та Страховим актом №4025В/01 від 25.06.2008.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В ч.2 ст. 1187 ЦК України зазначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Факт вини ОСОБА_2 підтверджено постановою Бахчисарайського районного суду АР Крим від 09.04.2008р., відповідно до якої дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 п. 14.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р., в свою чергу останню визнано винною у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 (власник автотранспорту) застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним та/або іншою особою, зокрема - ОСОБА_2, транспортного засобу “ВАЗ-21099”, державний номер НОМЕР_1, шляхом укладення з відповідачем поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/1018078 (тип договору 3).

В ст. 5 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що обєктом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоровю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

У звязку з укладенням відповідачем з ОСОБА_1 полісу №ВВ/1018078 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обовязок відшкодовувати завдану ОСОБА_2 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації нею транспортного засобу “ВАЗ-21099”, державний номер НОМЕР_1.

В свою чергу, відповідно до норм ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_2 транспортного засобу “ВАЗ-21099”, державний номер НОМЕР_1.

У звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ”).

Як вбачається зі Звіту №1950-04/08 від 15.04.2008, вартість матеріального збитку, що був заподіяний власнику транспортного засобу “ЛАДА-217030”, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 внаслідок ДТП, що відбулося 04.04.2008р., становить: 6562,23 грн.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що полісом № ВВ/1018078 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 25 500,00 грн. та франшизу в сумі 510,00 грн., сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_2, транспортного засобу “ВАЗ-21099 ”, державний номер НОМЕР_1, складає: 5 739,73 грн. (6 249,73 грн. 510,00 грн. - франшизи відповідача), а тому в даній частині позов є обґрунтований.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову у частині стягнення з відповідача 641,57 грн. - пені, а тому у цій частині вимог рішення підлягає скасуванню, відповідно до ч.3 ст. 103 ГПК України, з прийняттям нового рішення про відмову в позові в зазначеній частині вимог, враховуючи наступне:

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Приписами ст. 546 ЦК України та ст. 549 ЦК України встановлено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних правочинів, щодо забезпечення виконання грошового зобовязання у вигляді пені у письмовій формі, сторонами не укладалось.

Відповідно до п.37.2 ст.37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання страхового відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Однак, позивач не є такою особою, оскільки це регресні вимоги які регулюються, нормами ст.27 Закону України “Про страхування” та ст..993 ЦК України, якими передбачене право вимоги страховика тільки в межах фактичних витрат.

Крім того, дана норма не застосовується до даних правовідносин, враховуючи те, що між позивачем та відповідачем відсутні правовідносини за договором обовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів критично оцінює посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не встановлено, що ОСОБА_2 мала законні підстави для експлуатації ВАЗ 21099, д/н НОМЕР_3, оскільки факт законного права керування ОСОБА_2 автомобілем “ВАЗ-21099 ”, підтверджено Довідкою від 10.04.2008 ВДАІ з обслуговування адміністративної території та автомобільно технічної інспекції Бахчисарайського району при управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим та Постановою Бахчисарайського районного суду АР Крим по адміністративній справі № 3-4293/2008 від 09.04.2008.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою.

Рішення Господарського суду м.Києва від 27.05.2010 у справі №25/138 підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача 641,57 грн. - пені з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині вимог, в частині стягнення основного боргу є обґрунтованим, тому залишається без змін.

Відповідно до ст..49 України ГПК України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача, при задоволенні позову на відповідача.

Керуючись ст..ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Астарта” на рішення Господарського суду м.Києва від 27.05.2010 у справі №25/138 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 27.05.2010 у справі №25/138 скасувати в частині стягнення з відповідача 641,57 грн. пені та відмовити у позові у цій частині вимог.

В решті частини рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” (03062, м.Київ, просп.. Перемоги,65, код 30115243) на користь Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Астарта” (03150, м.Київ, вул.. Тверська,6, код 02308021) 6,42 грн. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду м.Києва.

4. Матеріали справи №25/138 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді