Постанова № 12326546, 21.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2010                                                                                           № 31/341-22/117

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Чорної Л.В.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Кузніченко Е.Б., Гриньковський С.П.

від відповідача – Чабала Г.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Експериментально-конструкторське бюро (ЕКБ НДІБК) при Державному науково-дослідному інституті будівельних конструкцій Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.06.2010

у справі № 31/341-22/117 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Цемсервіс"

до                                                   Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення збитків

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Цемсервіс" звернулось до господарського суду з позовом до Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України в особі Експериментально-конструкторського бюро, та просило, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з останнього 11 036,80 грн. збитків, 6 135,67 грн. інфляційних нарахувань та 908,95 процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням позивачем умов договору від 01.01.2005 року про участь у виробничому циклі, укладеного між ним та позивачем.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2009 року (суддя КачанН.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року (судді: Сотніков С.В., Зубець Л.П., Сулім В.В.), в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, ТОВ "Цемсервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, позов задовольнити, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу ТОВ "Цемсервіс" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року та рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2009 року у справі №31/341 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва 25.03.2010 року прийнято справу до провадження та присвоєно справі № 31/341-22/117.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.06.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України (ідент. код юрид. особи 02495431) в особі Експериментально-конструкторського бюро (03067, м. Київ, вул. Виборзька 86, р/р 26001322631 в АКБ “Національний кредит” м. Київ, МФО 320702, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 02495425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Цемсервіс” (08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Гореничі, вул. Паторжинського 1, р/р 26005301232517 в філії Жовтневого відділення ПІБ м. Київ, МФО 322067, ідент. код 32294952) 11036, 80 грн. (одинадцять тисяч тридцять шість гривень 80 копійок) понесених збитків, 4536, 10 грн. (чотири тисячі п’ятсот тридцять шість гривень 10 копійок) інфляційних збитків, 665, 83 грн. (шістсот шістдесят п’ять гривень 83 копійки) 3% річних, 266, 04 грн. (двісті шістдесят шість гривень 04 копійки) судових витрат. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2010 року, та прийняти нове яким відмовити в позові повністю.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того факту, що грошові кошти у сумі 11036,80 грн. було сплачено ним на користь позивача у якості оплати робіт, які відповідач не виконав згідно договору, і що з боку відповідача має місце прострочення виконання грошового зобов'язання, проте суд всупереч вимогам закону та не встановивши дійсні обставини, визнав цю суму як збитки, нанесені позивачу.

Відповідач не порушив умов спірного договору, як зазначено в постанові ВГСУ від 29.10.2009 року, в частині несвоєчасного розвантаження вагону, оскільки позивач не надав доказів того, що цей вагон прибув саме на його адресу. В накладній № 43741304 з цементом ПЦ 11/Б-Ш-400 з вказівкою договору ЕРГ-У/35/01-1/03.06. відсутні будь-які дані щодо позивача та договору про участь у виробничому циклі б/н від 1 січня 2005 року укладеному між сторонами. Ці обставини і викликали проведення відповідачем службового розслідування щодо належності вагону.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 21.07.2010 року апеляційну скаргу Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі.

В судовому засіданні 07.09.2010 року оголошено перерву до 21.09.2010 року.

В судовому засіданні 21.09.2010 року представником позивача подано письмові пояснення, в яких останній просить рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2010 року залишити без змін, а скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 21.09.2010 року представником відповідача подано письмові пояснення, в яких останній просить рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2005 року між Експериментально-конструкторським бюро НДІБК та ТОВ “Цемсервіс” укладено договір про участь у виробничому циклі, відповідно до умов якого замовник (позивач у справі) доручив, а виконавець (відповідач у справі) прийняв до виконання роботи, пов'язані з оформленням документів (розкредитуванням), подачею, розвантаженням, прибиранням вагонів, що прибувають для замовника.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що замовник поставляє залізничним транспортом на майданчик виконавця цемент або інші будівельні матеріали, а виконавець надає ємкості для вивантаження цементу.

Згідно з п. 2.1. договору виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи, пов'язані з оформленням документів (розкредитуванням), подачею, розвантаженням, прибиранням вагонів, подачею електроенергії та повітря для подальшої реалізації цементу тощо.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що виконавець зобов'язується своєчасно і якісно виконувати вказані роботи. Матеріальну відповідальність виконавця за простій вагонів, який стався з його вини, а також несвоєчасне розвантаження (5.1. договору).

Пунктом 6.1. строк дії договору встановлювався з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року. Згідно п. 6.2. договору якщо жодна з сторін за місяць до закінчення строку дії договору не заявить про наміри розірвати його, договір автоматично пролонгується на один рік. Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2006 року у справі № 31/347 зазначений договір визнано пролонгованим.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як вбачається з матеріалів даної справи, на поточний рахунок відповідача позивачем було перераховано 1036, 80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 49 від 20.03.2006 року я якому зазначено, призначення платежу: передплата за послуги по розвантаженню вагонів.

Як вбачається з залізничної накладної від 23.03.2006 року № 43741304 на адресу відповідача на станцію Київ-Жовтневий Південно-Західної залізниці, надійшов вагон №97274138 з вантажем 72 тонни цементу марки ПЦ 11/Б-Ш-400, згідно договору ЕЦГ-У/35/01-1/03.06, таким чином враховуючи умови укладеного між сторонами договору від 01.01.2005 року, при надходженні вагону з вантажем для відповідача виникли зобов’язання по виконанню робіт пов’язаних з оформленням документів, подачею, розвантаженням, прибиранням вагону. Оскільки, роботи по розвантаженню, прийманню вантажу відповідачем не були виконані, від Київської дирекції залізничних перевезень станції “Київ-Жовтневий” відповідачем було отримано лист за вих. 14 від 29.03.2006 року, в якому повідомлялось про нарахування платежів за зберігання вантажу в вагоні – 6739 грн. з ПДВ, за користування вагоном – 2673 грн. з ПДВ, додаткових зборів 383 грн. з ПДВ.

31.03.2006 року позивачем на поточний рахунок відповідача було перераховано 10000 грн. згідно платіжного доручення № 53 з призначенням платежу: передплата за послуги по розвантаженню вагонів, і того ж дня у листі за вих. № 31/3 від 31.03.2006 року позивач просив відповідача оплатити простій вагону №97274138 та оформити документи для переадресації його на станцію Ірпінь.

Як випливає з матеріалів справи, Відповідач платіжним дорученням № 239 від 31.03.2006 року сплатив залізниці 11036, 80 грн. за простій вказаного вагону та переадресував його на станцію Ірпінь. Сплату зазначених коштів позивач вважає понесеними збитками внаслідок порушення відповідачем договірних зобов’язань, що зокрема підтверджено і постановою Вищого господарського суду України по даній справі.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так у постанові Вищого господарського суду України від 29.10.2009 року відзначено що відповідач порушив умови договору, а саме своєчасно не розвантажив вагон №97274138, що прибув для замовника (п. 4.1 договору), це призвело до його простою, у зв'язку з чим залізниця нарахувала позивачу штрафні санкції за простій вагону на станції в розмірі 11036,80 грн., які позивач вимушений був сплатити. Відсутності своєї вини у допущенні вказаного порушення відповідачем перед судом не доведено, а при встановлених обставинах справи, суд приймає до уваги положення договору –п. 5.1 де сторони передбачили що виконавець (відповідач у справі) несе матеріальну відповідальність за простій вагонів, який стався з його вини, а також несвоєчасне їх розвантаження.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Цивільного кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною

З огляду на викладене, оскільки підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв’язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої. Порушення умов договору з боку відповідача та невчинення дій по виконанню робіт, обов’язок по яких виник для відповідача з договору від 01.01.2005 року, в даному випадку свідчить про наявність вини відповідача у спричиненні збитків які поніс позивач по перерахуванню коштів за простій вагону, тому суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 11036, 80 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, перевіривши правильність та законність здійсненого судом перерахунку про нарахування 4536, 10 грн. інфляційних збитків, 665, 83 грн. 3% річних, вважає що останній обґрунтованим та цілком правомірним.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2010 року у справі № 31/341-22/117 колегія суддів не вбачає.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 14.06.2010 року у справі № 31/341-22/117 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 31/341-22/117 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

22.09.10 (відправлено)