Постанова № 12326543, 21.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2010                                                                                           № 31/220

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Чорної Л.В.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з'явився.

від відповідача – Усов О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

на рішення Господарського суду м.Києва від 24.06.2010

у справі № 31/220 ( .....)

за позовом                               Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

до                                                   Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 121675,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 121675,93 грн. заборгованості за Договором № ЦХП-40107 від 28.12.2006 року, посилаючись на порушення відповідачем, як покупцем, умов щодо оплати.

Рішенням господарського суду Києва від 24.06.2010 року позов задоволено. Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач" (03049, м. Київ, Повітрофлотський пр-т,11/15, код ЄДРПОУ 19014832), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі - 121675 (сто двадцять одна тисяча шістсот сімдесят п’ять) грн., 1216 (одна тисяча двісті шістнадцять) грн. 76 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 24.06.2010 року та прийняти нове рішення, яким в повному обсязі відмовити в задоволенні його позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначається, що Сторони у Договорі момент виникнення у Відповідача обов'язку здійснити розрахунки за поставлений Товар пов'язали з настанням події, а саме, отримання Відповідачем документів та акцептуванням авізо. Факт отримання Відповідачем вказаних документів та акцептування авізо жодним чином не доведений Позивачем, а як наслідок у Відповідача не виникло обов'язку здійснити оплату отриманого Товару і відповідно прострочення зобов'язання, як такого теж не виникло.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2010 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 07.09.2010 року оголошено перерву до 21.09.2010 року.

В засідання суду, призначене на 21.09.2010 року позивач повноважних представників не направив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового засідання.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28 грудня 2006 року між сторонами був укладений Договір поставки за № ЦХП-40107, відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов’язався поставити на умовах цього договору та передати у власність, а відповідач, як покупець, прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість та ціни якої вказуються в Специфікаціях, які є невід’ємними частинами Договору та надаються додатково.

Постачальник здійснює поставку товару залізничним або автотранспортом за вантажними реквізитами покупця на умовах FСА та в терміни, які вказані в Специфікаціях до даного Договору, які надаються додатково та є невід'ємними його частинами.

Згідно п. 4.3. Договору, дата поставки продукції визначається згідно умов її поставки, які зазначаються в специфікаціях до Договору, і відповідають вимогам Міжнародних правил тлумачення торгових термінів “Інкотермс”в редакції 2000 року.

Згідно п. 6.1. Договору, постачальник надає покупцю наступні документи: рахунки-фактури; податкові накладні; товарно-транспортні або залізничні накладні; супроводжувальну документацію виробника продукції; сповіщення “авізо”.

Відповідно до розділу 7 Договору, розрахунки за продукцію здійснюються відповідно до „Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП „Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи", затвердженого Наказом Укрзалізниці №329-Ц3 від 30.04.2004 року.

Згідно з п. 1.2 вказаного наказу ДП „Укрзалізничпостач" виписує авізо (повідомлення) у 6 екземплярах і надсилає їх безпосередньо структурному підрозділу залізниці - вантажоодержувачу. Повідомлення (авізо) - офіційне сповіщення, що надсилається одним підприємством (підрозділом) іншому, про зміни стану взаєморозрахунків, пов'язаних з наданням послуг, відвантаженням товарно-матеріальних цінностей, розподілом доходів від перевезень та іншими господарськими операціями.

Відповідно до п. 2.2 Порядку, відпрацювання вхідних документів та відправка 5-ти екземплярів акцептованого авізо здійснюється протягом 2 днів після отримання відповідних документів на поставлену продукцію.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору, позивач поставив на адресу відповідача продукцію виробничо-технічного призначення, в тому числі матеріали верхньої будови колії - підкладка КБ-65 та 1Р65, окрім цього, як передбачено договором Постачальник здійснює поставку товару залізничним або автотранспортом за вантажними реквізитами покупця на умовах FСА та в терміни, які вказані в Специфікаціях до даного Договору, які надаються додатково та є невід'ємними його частинами, належним чином засвідчені копії специфікацій долучено до матеріалів справи.

Продукція в вагонах надійшла на адресу відповідача безпосередньо від вантажовідправника продукції, тобто транзитом без розвантаження. Факт поставки продукції на адресу відповідача підтверджується квитанціями про приймання вантажу залізницею № 49266704, 49268272, 49268638, 49667332, 49667331, 49667676, 49667675, 49667734, 49667733, 49997696, 49997697, 49997763, 49997764, 49998881, 49998882, 49999145, 50003151, 50003157, 50003206, 50003205, 50003786, 50003787, 50166554, 50166536, 47560852, б/н (3 шт.), які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками, всього поставлено продукції, згідно квитанцій про приймання вантажу, на суму 6 240 356,13 грн. (разом з ПДВ), копії даних квитанцій наявні в матеріалах даної справи.

На виконання розділу 7 Договору, за поставлену продукцію позивач виставив відповідачу для акцепту сповіщення по рахункам-фактурам за поставлені підкладки. Проте, Відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, а саме не провів належного акцептування сповіщення на загальну суму 121 675,93 грн., жодних претензій щодо кількості отриманої продукції по вищевказаних поставках від відповідача до позивача не надходило. отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію обліковується наведеними даними та підтверджується розрахунком позивача та складає –121675,93 грн. Копії сповіщень є в матеріалах справи.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 14 Цивільного кодексу України вказується, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 509 Цивільного Кодексу України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2010 року у справі № 31/220 залишити без змін, а апеляційну без задоволення.

          2. Справу № 31/220 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

22.09.10 (відправлено)