Постанова № 12326506, 16.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2010                                                                                           № 41/88

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача          Макарова В.В. - юрист          

від відповідача не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.06.2010

у справі № 41/88 ( .....)

за позовом                               Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   Комунальне підприємство Київської обласної ради "Рембудексплуатація"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 10092,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради «Рембудексплуатація» про стягнення 10092,61 гривень.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2010 у справі № 41/88 позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2010 у справі № 41/88 в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Також, не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2010 у справі № 41/88 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судове засідання, призначене на 16.09.2010 представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне:

24 листопада 1995 року між Підприємством Київські кабельні мережі ВЕО «Київенерго», правонаступником якого є Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» (далі – енергопостачальна організація, позивач) та Комунальним підприємством «Будинокуправління № 1», яке в подальшому було реорганізовано шляхом злиття з Київським обласним підрядним спеціалізованим ремонтно – будівельним трестом управління житлово – комунального господарства Київської обласної державної адміністрації в Комунальне підприємство Київської обласної ради «Рембудексплуатація», (далі –абонент, відповідач) було укладено договір № 3202132 на використання електричної енергії (далі - Договір).

Відповідно до пункту 2.1 Договору енергопостачальна компанія зобов’язується відпускати електроенергію, як вид промислової продукції абоненту в межах (приєднаної) дозволеної до використання потужності, згідно з визначеними йому цим Договором умовами та величинами споживання електроенергії та потужності.

Пунктом 3 Договору сторони узгодили, що енергопостачальна компанія несе відповідальність за надійне забезпечення абонента електроенергією згідно з категорійністю та гарантованим рівнем надійності схеми електропостачання струмоприймачів.

Згідно з пунктом 4 Договору абонент зобов’язується:

-оплачувати використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період, згідно з прейскурантом 09-01, діючим індексом цін та умовами цього Договору;

-для визначення величини використаної електроенергії знімати та подавати за установленою формою до енергопостачальної організації показники розрахункових електролічильників та електролічильників субабонентів (Додаток 3.1; 3.2; 3.3) згідно з календарним графіком (Додаток 4) за формою згідно з Додатком 9;

-здійснювати уточнення в енергопостачальній організації договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік;

-забезпечити безперешкодний доступ у будь –який час доби працівників енергопостачальної організації до систем приладів обліку та приладів контролю потужності та якості електроенергії, а також, для контролю встановлених режимів споживання електроенергії та т.д.

Відповідно до пункту 5.4 Договору абонент за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії та потужності (безпідставну повну або часткову відмову, ухилення від оплати і таке інше) сплачує енергопостачальній організації штраф у розмірі 5% суми, оплату якої абонент затримав. Штраф стягується вимогою енергопостачальної організації.

Відповідно до пункту 1 Порядку розрахунків щомісячно 21-23 числа, згідно з додатком № 4 до Договору на користування електроенергією направляється представник абонента в Південний РКМ за адресою Р.Ролана, 18 для подання звіту про використану електроенергію за розрахунковий місяць, документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період та одержання платіжних вимог - доручень (платіжних доручень) для оплати використаної електроенергії в наступному періоді та інших платіжних документів (надбавка за компенсацію реактивної енергії, плата за перевищення договірних величин електричної енергії та потужності і т. ін.)

В процесі розгляду справи судовими інстанціями встановлено, що 01 жовтня 2008 року сторони уклали Додаткову угоду до Договору від 05.12.1995 № 2132 (о/р 3202132) про постачання електричної енергії (далі –Додаткова угода), якою виклали Договір від 05.12.1995 року № 2132 (з усіма додатками до нього) (о/р 3202132) про постачання електричної енергії в новій редакції.

Пунктом 1 Додаткової угоди сторони узгодили, що постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього Договору та Додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатками до Договору, що є його невід’ємною частиною.

Відповідно до пункту 2.1 Додаткової угоди під час виконання умов цієї угоди, а також вирішення всіх питань, не обумовлених цією угодою, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі – ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 7.1 Додаткової угоди сторони передбачили, що облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно – технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх показання не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунковим шляхом згідно з вимогами Додатків «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів».

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу електричної енергії на загальну суму 81966,31 грн., що підтверджується звітами про використану електричну енергію, особистими картками, які містяться в матеріалах справи.

Як встановлено в процесі розгляду справи, відповідач частково розрахувався за поставлену електричну енергію, на підтвердження чого надано довідку про надходження коштів в погашення боргу за спожиту електроенергію, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 8431,77 гривень.

Враховуючи зазначене та наявні докази в матеріалах справи, які підтверджують наявність заборгованості відповідача перед позивачем за постачання електричної енергії в сумі 8431, 77 гривень, які не спростованні належним чином відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості виходячи з наступного:

Згідно із частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог в частинні стягнення 5% штрафу в сумі 421, 59 гривень, зважаючи на той факт, що сторони уклавши Додаткову угоду до Договору від 05.12.1995 року № 2132 (о/р 3202132) про постачання електричної енергії, виклали Договір від 05.12.1995 року № 2132 (з усіма додатками до нього) (о/р 3202132) про постачання електричної енергії в новій редакції, якою не обумовили нарахування штрафних санкцій у вигляді штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань споживачем (відповідачем) перед постачальником електричної енергії (позивачем).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодекс України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Колегія суддів не приймає до уваги подане в судовому засіданні уточнення позовних вимог позивачем, відповідно до яких позивач просив стягнути з відповідача замість 5% штрафу в сумі 421,59 гривень, пеню в розмірі 92,39 гривень, нараховану згідно облікової ставки НБУ, оскільки відповідно до частини 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частинні стягнення 1004,63 гривні – інфляційних втрат та 234,62 гривні – трьох процентів річних та приймає до уваги заперечення позивача, викладенні в поданій ним апеляційній скарзі в цій частині, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, мотивуючи відмову у задоволенні позовних вимог в частинні стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, дійшов до невірного висновку, що розрахунок інфляційні втрат та 3% річних, зроблений по січень 2010 року включно, виходить за межі прострочення виконання зобов’язання, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки в матеріалах справи містяться звіти про використану електроенергію за період з квітня 2008 року по січень 2010 року, підписані сторонами та скріплені печатками з нанесенням круглої печатки, в яких зазначено, що документи для проведення розрахунків за електричну енергію попереднього та поточного розрахункового періоду отримані.

Відповідно до статі 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення 1004,63 гривні – інфляційних втрат та 234,62 гривні – трьох процентів річних є законними і обгрунтовними та такими, що підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині слід змінити.

Доводи відповідача викладенні в поданій апеляційній скарзі, стосовно того, що він не є належним відповідачем по даній справі, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та доказами наявними в матеріалах справи.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції по даній справі в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних слід змінити, а позовні вимоги в цій частині задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенернго» задовольнити частково, а в задоволенні вимог викладених в апеляційній скарзі Комунального підприємства Київської обласної ради «Рембудексплуатація» відмовити.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2010 у справі № 41/88 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради «Рембудексплуатація» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2010 у справі № 41/88 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2010 у справі № 41/88 змінити та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Рембудексплуатація»( місцезнаходження: 01113, м. Київ, Печерський р – н, вул. Івана Кудрі, буд. 30, код ЄДРПОУ 33234763) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» ( місцезнаходження: 01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» ( місцезнаходження: 04050, м. Київ, Шевченківський р –н, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187763) 8 431 (вісім тисяч чотириста тридцять одну) грн. 77 коп. – основного боргу, 1004,63 ( тисячу чотири) грн. 63 коп. – інфляційних втрат, 234,62 (двісті тридцять чотири) грн. 62 коп. – три проценти річних, 145(сто сорок п’ять) грн. 06 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.          

Матеріали справи № 41/88 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді