Постанова № 12326498, 16.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2010                                                                                           № 25/199

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Чорної Л.В.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.07.2010

у справі № 25/199 ( .....)

за позовом                               Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Торг-Транзит"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 940197,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.07.2010 р. у справі № 25/199 частково задоволений позов АБ „Банк регіонального розвитку ” до ТОВ ”Торг Транзит” про стягнення 940197,10 грн.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на неповне з’ясування господарським судом всіх обставин, що мають значення, порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині незадоволених позовних вимог.

Представник відповідача, в судовому засідання не з’явився, причина суду не відома. Враховуючи вимоги ст. 102 ГПК України, поштове повідомлення про отримання сторонами ухвали суду з зазначенням дати, часту та місця слухання справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 31.10.2008 року сторонами укладено кредитний договір № 14/1-1-170 за умовами якого Банк надає відповідачу кредит в розмірі 2500000,00 грн., на строк до 30.10.2009р. із сплатою 15 відсотків річних, а позичальник зобов’язується використати кредит на цілі, зазначені в п. 1.5 договору, своєчасно та в повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, виконувати інші умови договору і своєчасно повернути кредит Банк.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що позичальник зобов’язаний повернути Банку кредит не пізніше 29.10.2010 року, проте, починаючи з 01.06.2009р. зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконує, суму відсотків в повному обсязі не сплачує, чим порушив умови п.п. 1.4, 6.1, 6.3 кредитного договору, внаслідок чого, станом на 20.04.2010р. у відповідача існує заборгованість перед Банком за кредитним договором та становить по кредиту у сумі 862 493,16 грн. (1637 506,84 грн. було погашено відповідачем, що підтверджується банківською випискою) та по процентам за користування кредитом в розмірі 71 244,32 грн. (139 561,46 грн. було сплачено відповідачем, що підтверджується банківською випискою).

Частково відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що надання кредиту та отримання процентів за користування ним можливо лише за наявності у Банків ліцензії НБУ на здійснення відповідних операцій, а відтак, суд вважає необґрунтованим вимоги позивача про стягнення відсотків за користування кредитом після моменту відкликання у Банку документів, які надають йому право здійснювати різноманітні грошові операції, зокрема, надання кредитних коштів та отримання процентів за користування ним.

Заперечуючи проти рішення в частині незадоволених позовних вимог, позивач звертає увагу на те, що банківська ліцензія потрібна фінансовій установі виключно для здійснення активних операцій з надання кредитів, але ніяк для отримання платні за користування вже наданими фінансовими інструментами. Судом не враховано, що на момент відкликання ліцензії, кредитна позика вже була надана, таким чином відкликання ліцензії не може впливати на виконання сторонами договірних зобов’язань.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Зі змісту ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Статтею 19 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Згідно зі ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Згідно із ч. 2 ст. 180 ГК України істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики щодо забезпечення повернення позики, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів.

Статтею 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Волевиявлення сторін на укладання кредитного договору було вільним. Банк для надання кредиту мав вільні кошти в та банківську ліцензію на право здійснення операцій. Таким чином, нарахування відсотків, штрафів може припинятися в терміни, що зазначені у договорах, контрактах з клієнтами банку, оскільки це сприяє накопиченню ліквідаційної маси.

З таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме заборгованість по несплаченим процентам за період з 01.12.2009 по 19.04.2010 в сумі 49622,91грн..

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає скасуванню в частині незадоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного банку „Банк регіонального розвитку” задовольнити, рішення господарського суду м. Києва № 25/199 від 06.07.2010 скасувати в частині незадоволених позовних вимог.

Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торг-Транзит”(ідентифікаційний код: 31405451, адреса: 01014, м. Київ, Печерський район, вул. Струтинського, будинок, 8) на користь Акціонерного банку “Банк регіонального розвитку”(ідентифікаційний код: 19338316, адреса: 04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, будинок, 8-А) заборгованість по несплаченим процентам за період з 01.12.2009 по 19.04.2010 в сумі 49622,91грн.(сорок дев’ять тисяч шістсот двадцять дві грн..91 коп.) та державне мито в розмірі 263,96 грн. (двісті шістдесят три грн..96 копійки).

В інший частині рішення господарського суду м. Києва № 25/199 від 06.07.2010 залишити без змін.

2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ .

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

21.09.10 (відправлено)