Постанова № 12326485, 16.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2010                                                                                           № 2/245

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           

За участю представників:

від позивача: Сидорченко М.О., довіреність б/н від 15.07.09р.,

від відповідача: не з’явився.

розглядаючи у від- критому судовому засіданні апеляційну скаргу Cвято-Троїцького Китаївського чоловічого монастиря Української православної церкви

на рішення Господарського суду м.Києва від 29.07.2010

у справі № 2/245 ( .....)

за позовом                               Сільськогосподарського Відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика»

до                                                   Cвято-Троїцького Китаївського чоловічого монастиря Української православної церкви

про                                                   усунення перешкод в користуванні земельними ділянками

ВСТАНОВИВ:

СВАТ «Київська овочева фабрика» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про:

- зобов‘язання Свято-Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря Української Православної Церкви звільнити земельну ділянку площею 215 472 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:090:0001) та земельну ділянку площею 47 647 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:089:0003), що розташовані в урочищі Китаєво у Голосіївському районі міста Києва та надані в користування СВАТ “Київська овочева фабрика”;

- зобов‘язання Свято-Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря Української Православної Церкви відновити стан земельної ділянки площею 215 472 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:090:0001) та земельної ділянки площею 47 647 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:089:0003), що розташовані в урочищі Китаєво у Голосіївському районі міста Києва та надані у користування СВАТ “Київська овочева фабрика”, який існував до порушення прав, шляхом знесення Свято-Троїцьким Китаєвським чоловічім монастирем Української Православної Церкви встановленої капітальної огорожі на земельній ділянці площею 215 472 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:090:0001) та земельній ділянці площею 47 647 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:089:0003), що розташовані в урочищі Китаєво у Голосіївському районі міста Києва, протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 29.07.2010 р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове про відмову у позові.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема відповідач посилається на те, що має переважне право на передачу йому культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих будівель.

Позивач просив суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

До початку судового розгляду справи до загального відділу Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання апелянта про відкладення розгляду справи.

Розглянувши вказане клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення. При цьому суд керувався наступним.

Обґрунтовуючи необхідність відкладення судового розгляду, апелянт посилається на те, що його представник не може бути присутнім у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (ч. 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів відзначає, що стверджуючи про неможливість представника прибути у судове засідання у зв’язку із хворобою, апелянт не надав суду належних доказів на підтвердження вказаної обставини.

Також суд зауважує на тому, що апелянт не був позбавлений права направити у судове засідання іншого уповноваженого представника, видавши йому відповідну довіреність.

При цьому судом береться до уваги те, що аналогічної позиції дотримується також Вищий господарський суд України (абз. 5 п. 3.6 роз’яснення ВАСУ від 18.09.97 р. N 02-5/289).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Київської міської ради від 28 грудня 2004 року № 1140/2550 “Про передачу сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству “Київська овочева фабрика” земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та експлуатації й обслуговування будівель і споруд в урочищах Китаєво, Самбурки та Болгарське у Голосіївському районі м. Києва” Сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству “Київська овочева фабрика”(надалі –“Позивач”) було передано в довгострокову оренду строком на 15 років земельні ділянки в урочищах Китаєво, Самбурки та Болгарське у Голосіївському районі м. Києва, загальною площею 59,06 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та експлуатації й обслуговування будівель і споруд за рахунок частини земель, право користування якими оформлено відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 21.08.1997 № 1282 “Про оформлення Інституту садівництва Української академії аграрних наук права користування земельними ділянками в урочищах Китаєво, Самбурки та Болгарське у Московському районі” та посвідчено державними актами на право постійного користування землею від 08.09.1997 № 79-4-00010, від 08.09.1997 № 79-4-00009, від 08.09.1997 № 79-4-00007, від 08.09.1997 № 79-4-00008, у тому числі: ділянки загальною площею 26,43 га (ділянка N 1 - площею 4,82 га, ділянка N 3 - площею 21,61 га) - в урочищі Китаєво; ділянку № 2 площею 9,50 га - в урочищі Болгарське; ділянку № 4 площею 23,13 га - в урочищі Самбурки.

Постановами Господарського суду міста Києва від 17.04.2006 у справах № 30/291-А та № 30/293-А, які набрали законної сили, договір оренди земельної ділянки площею 215 472 кв. м., кадастровий номер 8000000000:79:090:0001 та договір оренди земельної ділянки площею 47 647 кв. м., кадастровий номер 8000000000:79:089:0003, розташованих в урочищі Китаєво у Голосіївському районі міста Києва (надалі разом по тексту –“земельні ділянки”), визнано укладеними в редакції, викладеній у вищенаведених постановах суду, а також п. 3. визначено, що земельні ділянки вважаються переданими в оренду з моменту набрання постановами законної сили.

03 липня 2006 року вищенаведені договори оренди земельних ділянок зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів, відповідно за № 79-6-00429 та за № 79-6-00430.

Вищезазначені договори оренди земельних ділянок набрали чинності з моменту їх реєстрації –03.07.2006, а Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство “Київська овочева фабрика” є належним землекористувачем земельних ділянок в урочищі Китаєво у Голосіївському районі міста Києва.

Згідно статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом 2.1. зазначених договорів оренди передбачено, що цільове призначення земельних ділянок є ведення товарного сільськогосподарського виробництва та експлуатації й обслуговування будівель і споруд.

Відповідно до пункту 5.2. вказаних договорів оренди обмеження та сервітути щодо земельних ділянок на день підписання цього договору відсутні.

20.07.2007 позивач звернувся, як орендар земельних ділянок, до Київської міської ради з проханням (клопотанням) надати згоду на зміну цільового призначення Земельних ділянок та розробку відповідної проектної документації, переведення Земельних ділянок до категорії громадської та житлової забудови із внесенням відповідних змін до діючих договорів оренди Земельних ділянок (чи їх переукладення).

На підставі ст.ст. 20, 120, 123, 124 Земельного кодексу України та рішення Київради від 15 липня 2004 року № 457/1867 “Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві”, позивачу було надано за підписом Київського міського голови згоди на розроблення документації із землеустрою Д-3205 та Д-3209 від 15.08.2007 щодо зміни цільового призначення земельних ділянок під будівництво та обслуговування об’єктів громадського та комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об’єктів житлової забудови, паркінгу.

На підставі вищенаведених згод на розроблення документації із землеустрою та укладених договорів із позивачем, ТОВ “Мжкоболоньпроект”(землевпорядна організація) у відповідності із ст.ст. 20, 123, 124, Законом України “Про землеустрій”, рішенням Київради від 15 липня 2004 року № 457/1867, розробило проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок позивачу для будівництва та обслуговування об’єктів громадського та комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об’єктів житлової забудови, паркінгу в урочищі Китаєво, а також отримало відповідні висновки та погодило ці проекти землеустрою з Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовищу, Головним державним санітарним лікарем м. Києва, Управлінням охорони навколишнього природного середовища КМДА, Головним управлінням охорони культурної спадщини та Головним управлінням земельних ресурсів.

Рішеннями Київради № 1321/4154 та № 1325/4158 від 29.11.2007 “Про передачу сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству “Київська овочева фабрика” земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єктів громадського і комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об'єктів житлової забудови, паркінгу в урочищі Китаєво у Голосіївському районі м. Києва”, було затверджено містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів окремого об'єкта містобудування - будівництва та обслуговування об'єктів громадського та комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об'єктів житлової забудови, паркінгу в урочищі Китаєво у Голосіївському районі м. Києва, вищенаведені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок СВАТ “Київська овочева фабрика” розроблених ТОВ “Мжкоболоньпроект” (землевпорядна організація), змінено цільове призначення земельних ділянок шляхом віднесення їх до території земель житлової та громадської забудови, внесено відповідні зміни до Генерального плану м. Києва, передано в довгострокову оренду строком на 15 років земельні ділянки із зміненим цільовим призначенням під будівництво та обслуговування об’єктів громадського та комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об’єктів житлової забудови, паркінгу за рахунок земель, переданих відповідно до рішення Київради від 28 грудня 2004 року № 1140/2550 “Про передачу сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству “Київська овочева фабрика” земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та експлуатації й обслуговування будівель і споруд в урочищах Китаєво, Самбурки та Болгарське у Голосіївському районі м. Києва”.

Рішеннями Господарського суду міста Києва від 19.06.2008 року у справах № 4/262 та № 4/260, які набрали законної сили, договори оренди земельних ділянок із зміненим цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об‘єктів громадського і комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів, об'єктів житлової забудови, паркінгу в урочищі Китаєво у Голосіївському районі м. Києва, визнано укладеними в редакції, викладеній у вищенаведених рішеннях суду, а також п. 3 зазначених рішень суду визначено, що земельні ділянки вважаються переданими в оренду з моменту набрання рішеннями суду законної сили.

Спір у справі виник у зв’язку із тим, що за твердженням позивача Свято-Троїцький Китаєвський чоловічий монастир Української Православної Церкви, без належного оформлення документів, що засвідчують право користування земельною ділянкою та самовільно без будь-яких дозвільних документів проводить будівельні роботи по встановленню своєї капітальної огорожі на частині земельних ділянках орієнтовною площею 0,6 га, які орендуються позивачем, шляхом зняття верхнього родючого шару ґрунту та залиття бетоном фундаменту під спорудження огорожі.

В матеріалах справи наявні акти обстеження земельної ділянки № 202/8 і № 203/8 та акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А1330/8 і № А1331/8, складені Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві 06.08.2009 згідно яких встановлено, що станом на 06.08.2009 Свято-Троїцький Китаєвський чоловічий монастир самовільно зайняв частину земельних ділянок площами 0,30 га та 0,35 га (кадастрові номера 79:090:0001 та номер 79:089:0003), зводиться бетонний паркан, розміщено будівельну техніку, знято грунт, ділянки вкриті щебенем.

Статтею 25 Закону України “Про оренду землі”визначено, що орендар земельної ділянки має право, зокрема: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; отримувати продукцію і доходи.

Частиною 1 статті 193 Земельного кодексу України встановлено, що державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Відповідно до витягу з бази даних Державного земельного кадастру станом на 16.01.2008 землекористувачем земельних ділянок в урочищі Китаєво у Голосіївському районі міста Києва є позивач.

Отже, у відповідача відсутні підстави для володіння та користування земельними ділянками.

Припис абзацу 1 статті 27 Закону України “Про оренду землі” забезпечує орендареві захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Статтею 153 Земельного кодексу України встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно абзацу 2 статті 27 Закону України “Про оренду землі” орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Частинами 2 та 3 статті 152 Земельного кодексу України, землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як встановлено судом, позивач неодноразово звертався з приводу незаконного та самовільного зайняття частини земельних ділянок до правоохоронних органів (копії листів залучені до матеріалів справи), в тому числі і до Київдержземінспекції.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, згідно частини 2 статті 212 Земельного кодексу України, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки

Відповідно до частини 3 статті 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Колегія суддів вважає, що оскільки відповідач користується спірними земельними ділянками не набувши у встановленому Земельним кодексом України порядку права користування ними, колегія суддів дійшла до висновку про те, що позовні вимоги Сільськогосподарського Відкритого акціонерного товариства «Київська овочева фабрика» зобов‘язати Свято-Троїцький Китаєвський чоловічий монастир Української Православної Церкви (м. Київ, вул. Китаївська, 32, 15, код ЄДРПОУ 26080901) звільнити земельну ділянку площею 215 472 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:090:0001) та земельну ділянку площею 47 647 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:089:0003), що розташовані в урочищі Китаєво у Голосіївському районі міста Києва та надані в користування СВАТ “Київська овочева фабрика” та зобов‘язати Свято-Троїцький Китаєвський чоловічий монастир Української Православної Церкви (м. Київ, вул. Китаївська, 32, 15, код ЄДРПОУ 26080901) відновити стан земельної ділянки площею 215 472 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:090:0001) та земельної ділянки площею 47 647 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:089:0003), що розташовані в урочищі Китаєво у Голосіївському районі міста Києва та надані у користування СВАТ “Київська овочева фабрика”, який існував до порушення прав шляхом знесення Свято-Троїцьким Китаєвським чоловічім монастирем Української Православної Церкви встановленої капітальної огорожі на земельній ділянці площею 215 472 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:090:0001) та земельній ділянці площею 47 647 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:089:0003), що розташовані в урочищі Китаєво у Голосіївському районі міста Києва, протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили, є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 29.07.2010 р. у справі № 2/245 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв’язку з цим підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду м. Києва від 29.07.2010 р. у справі № 2/245 Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Cвято-Троїцького Китаївського чоловічого монастиря Української православної церкви підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м. Києва від 29.07.2010 р. у справі № 2/245 залишити без змін, а апеляційну скаргу Cвято-Троїцького Китаївського чоловічого монастиря Української православної церкви - без задоволення.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

21.09.10 (відправлено)