Постанова № 12326483, 14.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2010                                                                                           № 34/218

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тищенко О.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Ободовський О.Є. дов. №133-4-1 від 22.02.2010 року

                               Данілов Є.О. дов. №3589-1 від 05.07.2010 року

від відповідача:           не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.06.2010

у справі № 34/218 ( .....)

за позовом                               Державна іпотечна установа

до                                                   Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра"

про                                                   стягнення 105986914,46 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Державної іпотечної установи до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра” про про стягнення заборгованості в сумі 105986914,46 грн., яка складається з відсотків за користування кредитними коштами в сумі 51079002,06 грн., пені за порушення зобов’язань в сумі 29244894,44 грн. (за основним боргом –24931417,67 грн., а за відсотками –4313476,77 грн.) та інфляційних витрат –25663017,96 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.10.2008 між Установою та Банком було укладено кредитний договір №7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами) за умовами якого, Установа надала Банку кредит в сумі 700 млн. грн. на строк до 10.04.2009.

В зв’язку з порушенням Банком умов Кредитного договору, Установа звернулась до суду за захистом своїх порушених прав, наслідком чого стало прийняття рішення від 16.02.2010, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2010, яким зобов’язано Банк перерахувати на розрахунковий рахунок Установи 693595080 грн. основного боргу, відсотків за користування кредитом за період з 10.04.2009 до 21.01.2010 в розмірі 55497107,72 грн.(із розрахунку 9,9% річних).

В зв’язку з тим, що Банк кредиту не повернув та продовжував користуватися коштами, Установа, у відповідності до п.1.4.6 Кредитного договору нарахувала відсотки за користування кредитом за період з 21.01.2010 до 26.03.2010 в сумі 51079002,06 грн. (із розрахунку 42% річних), пеню та інфляційні втрати.

31.05.2010 представник позивача, в порядку ст. 22 ГПК України подав заяву про збільшення позовних вимог за вих. №2989-4, в зв’язку з тим, що Банком не виконано зобов’язання в повному обсязі та не повернуто залишок кредиту (693595080 грн.), не сплачено відсотків за користування кредитними коштами, позивач уточнив період нарахування заборгованості, у тому числі відсотків і штрафних санкцій та просив суд стягнути з відповідача 148020444,40 грн.

Отже, ціна позову станом на 28.05.2010 складається з:

-          нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 21.01.2010 до 27.05.2010 у розмірі 23891975,18 грн.;

-          інфляційних втрат від суми неповернутого залишку кредиту у розмірі 78376244,04 грн.;

-          пені за прострочення виконання зобов’язання в сумі 45752225,16 грн. (у тому числі за кредитом і за відсотками).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.06.2010 р. у справі № 34/218 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра”(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Державної іпотечної установи (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1; 01133, м. Київ, бул. Л.Українки, 34, ідентифікаційний код 33304730) заборгованість в сумі 148020444 (сто сорок вісім мільйонів двадцять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 40 коп., яка складається з:

-          суми нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 21.01.2010 до 27.05.2010 в сумі 23891975 (двадцять три мільйони вісімсот дев’яносто однієї тисячі дев’ятсот сімдесят п’яти) грн. 18 коп.;

-          інфляційних втрат від суми неповернутого кредиту в сумі 78376244 (сімдесят вісім мільйонів триста сімдесят шість тисяч двісті сорок чотири) грн. 04 коп.;

-          сума пені за порушення взятих на себе зобов’язань з повернення кредиту –41682213 (сорок один мільйон шістсот вісімдесят дві тисячі двісті тринадцять) грн. 92 коп.;

-          сума пені за порушення взятих на себе зобов’язань за відсотками 4070011 (чотири мільйони сімдесят тисяч одинадцять) грн. 24 коп.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра”(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Державної іпотечної установи (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1; 01133, м. Київ, бул. Л.Українки, 34, ідентифікаційний код 33304730) 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.06.2010 р. у справі №34/218 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що згідно умов п.1.2. Кредитного Договору Кредит рефінансування надається Позичальнику на строк до 10 квітня 2009 року. Пунктом. 1.4.2. визначено, що відсотки нараховуються за методом „факт/факт" на фактичний залишок заборгованості Позичальника за Кредитом рефінансування за фактичний час користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту до настання терміну, зазначеного у п. 1.2. цього договору. Тобто до 10 квітня 2009 року.

Пунктом 14.5. Кредитного договору встановлений порядок оформлення зміни відсоткової ставки в разі згоди Позичальника на письмову пропозицію „У разі згоди із запропонованою Кредитором відсотковою ставкою за користування кредитом рефінансування, Позичальником письмово повідомляє про це Кредитора у 10-ти денний термін від дня одержання відповідного повідомлення. Відсоткова ставка за користування Кредитом рефінансування змінюється шляхом укладання Сторонами додатково] угоди до Кредитного договору N9 7/1 про зміну відсоткової ставки за користування Кредитом рефінансування."

Отже, за умовами договору, період за який нараховуються відсотки становить 7 (сім) місяців з 15 жовтня 2008 року по 10 квітня 2009 року.

Тобто, заборгованість ВАТ КБ „Надра" за Кредитним договором № 7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами) від 15 жовтня 2008 року виглядає наступним чином - прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 693,595,080.00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2010 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.08.2010 року.

В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

14.09.2010 року представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегією суддів відхилено.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м.Києва від від 21.06.2010 року у справі №34/218.

Представник відповідача в судове засідання 14.09.2010 року не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 – 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте третя особа не скористалася своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка відповідача не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 14.09.2010року за відсутності представника відповідача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2008 між Установою (Кредитор) та Банком (Позичальник) було укладено Кредитний договір, за умовами якого Кредитор надає Позичальнику на умовах цього договору, а Позичальник зобов’язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути Кредитору грошові кошти в сумі 700млн. грн. та сплатити відсотки за користуванням кредитом рефінансування в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 Кредитного договору кредит рефінансування надається Позичальнику на строк до 10.04.2009.

Згідно п. 1.2.1 Кредитного договору кредит рефінансування надається з метою формування Позичальником портфелю іпотечних кредитів, що відповідають вимогам до іпотечних кредитів, затверджених Наглядовою радою кредитора (додаток 1 до Генерального договору № 1 від 21.02.2006 з урахування норм “Порядку надання державних гарантій за зобов’язаннями Державної іпотечної установи”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1094 в розмірі отриманого кредиту рефінансування згідно цього договору.

Підпунктом 2.2.2 п.2.2 Кредитного договору погоджено, що Позивальник зобов’язується в строки, обумовлені договором погасити кредит рефінансування та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати відсотки за користування кредитом рефінансування, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов’язань по цьому договору на першу вимогу кредитора сплатити штрафні санкції, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати сплачені збитки.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до Кредитного договору, сторонами доповнено пункт 1.1 першого розділу Кредитного договору підпунктами 1.1.1, 1.1.2 наступного пункту, а саме з 23.03.2009 сума кредиту рефінансування, яку кредитор надає Позичальнику, а останній зобов’язується повернути складає 693595080,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.02.2010, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2010 позов задоволено частково. Зобов’язано Банк виконати умови Кредитного договору, а саме: перерахувати на розрахунковий рахунок Установи № 26506301869 у ВАТ “Державний ощадний банк України”суму основного боргу в розмірі 693595080 грн., суму нарахованих відсотків за користування за період з 10.04.2009 до 20.01.2010 в розмірі 55497 107,72 грн.

Статтею 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами з 21.01.2010 до 27.05.2010 колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п.1.4 Кредитного договору за користування кредитом рефінансування Позичальник сплачує Кредитору відсотки в порядку та розмірах згідно наступного:

відсотки за користування кредитом рефінансування розраховуються в розмірі 9,9% річних (п.п.1.4.1);

відсотки нараховуються за методом “факт/факт”на фактичний залишок заборгованості позичальника за кредитом рефінансування за фактичний час користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту рефінансування до настання терміну, зазначеного у п.1.2 договору. При нарахування відсотків день видачі кредиту рефінансування приймається до розрахунку як 1 повний день користування кредитом рефінансування, а день повернення кредиту рефінансування до розрахунку відсотків не включається.

За умовами Кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Разом з тим, статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тому, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведений позивачем період за який стягується відсотки з 21.01.2010 до 27.05.2010 є обґрунтованим та правомірним.

Підпунктом 1.4.4 п.1.4 Кредитного договору сторони погодили, що відсоткова ставка за користування кредитом рефінансування по цьому договору, встановлена у п.1.4.1 цього договору, може бути змінена кредитором в односторонньому порядку у разі недотримання Позичальником строків виконання та вимог, вказаних у п.п.1.2.2 цього договору, а також у разі зміни облікової ставки Національного банку, ставки рефінансування Кредитором іпотечних кредиторів шляхом набуття прав вимоги за іпотечними кредитами, ставок залучення Кредитором фінансових ресурсів для забезпечення рефінансування Позичальника та/або у разі неналежного виконання Позичальником своїх зобов’язань за цим договором.

З метою зміни відсоткової ставки за користування кредитом рефінансування, встановленої у п.1.4.1 цього договору, Кредитор направляє Позичальнику відповідне повідомлення із зазначенням нової відсоткової ставки, а також причин, з якими Кредитор пов’язує необхідність зміни плати за користуванням Кредитом рефінансування.

06.11.2009 позивач надіслав листа за № 5085-2 на адресу відповідача з повідомленням про зміну відсоткової ставки за користування кредитом рефінансування з 9,9% на 42% річних.

Мотивуючи таку зміну Кредитор послався на недотримання Позичальником строків виконання та вимог, вказаних у п.п.1.2.2 Кредитного договору.

Пунктом 5.2 Кредитного договору встановлено, що цей договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення до цього договору викладаються в письмовій формі та набувають чинності з моменту їх підписання сторонами.

Натомість, як було зазначено вище, сторонами додаткової угоди про зміну (збільшення) відсоткової ставки укладено не було.

Тобто, як вбачається з умов Кредитного договору, пунктом 1.4.4 позивачу надано можливість ініціювання з боку Кредитора такої зміни. При цьому, тільки у випадку домовленості сторін та підписанні відповідної додаткової угоди новий розмір процентної ставки набуває чинності.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним нарахування відсотків за користування кредитом із розрахунку 9,9% річних, який позивачем зазначено у заяві про збільшення позовних вимог за вих. №2989-4 від 31.05.2010.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 23891975,18 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, є обґрунтованою, а отже такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за порушення взятих на себе зобов’язань з повернення кредиту за період з 11.02.2010 до 28.05.2010 в сумі 41682213,92 грн. та пені за порушення взятих на себе зобов’язань за відсотками в сумі 4070011,24 грн. за той же період, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 3.2 Кредитного договору встановлено, що за порушення взятих на себе зобов’язань з повернення суми кредиту рефінансування та сплати відсотків за користування кредитом рефінансування, позичальник сплачує на користь Кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожен день прострочення.

За змістом статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за порушення взятих на себе зобов’язань з повернення кредиту за період з 11.02.2010 до 28.05.2010 в сумі 41682213,92 грн. та пені за порушення взятих на себе зобов’язань за відсотками в сумі 4070011,24 грн. за той же період, є обґрунтованими, а отже правомірно задоволені судом першої інстанції, оскільки даний розрахунок був проведений після закінчення строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у Банку, введеного постановою Правління НБУ від 10.02.2009 №59 “Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ КБ “Надра” та продовженого постановою №452 від 05.08.2009.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат від суми неповернутого кредиту в сумі 78376244,04 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.

Таким чином, суд першої інстанції цілком вірно задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат від суми неповернутого кредиту в сумі 78376244,04 грн.

За таких обставин, рішення Господарського суду м. Києва від 21.06.2010 року по справі №34/218 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача(апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 21.06.2010 року по справі №34/218 залишити без змін.

Матеріали справи № 34/218 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді