Постанова № 12326448, 13.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2010                                                                                           № 14/51-8/189

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача ––представник не зявився,

від відповідача – представник не зявився,

від третьої особи - Підгорний В. П. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Три-центральний аптечний склад"

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.05.2010

у справі № 14/51-8/189 ( .....)

за позовом                               Державне підприємство для постачання медичних установ "Укрмедпостач"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Три-центральний аптечний склад"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           Міністерство охорони здоров"я України

про                                                   стягнення 325851,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 115151,34 грн. пені та 210700,00 грн. штрафу внаслідок неналежного виконання відповідачем власних зобов’язань за договором поставки № 138Т-2007 від 06.12.2007р. та 8000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2009р. у справі № 14/51 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору –Міністерство охорони здоров’я України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2009р. у справі № 14/51 позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 115151,34 грн. пені, 210700,00 грн. штрафу, 8000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката; стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України 3258,51 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2009р. у справі № 14/51, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-центральний аптечний склад» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2009р. залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2009р. у справі №14/51 –залишено без змін.

На виконання вищевказаних рішення та постанови виданий наказ Господарського суду міста Києва від 09.11.2009р. № 14/51.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2010р. у справі №14/51 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-центральний аптечний склад» задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2009р. у справі № 14/51 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2010 у справі № 14/51-8/189 при новому розгляді справи позов задоволено частково.

Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Три-Центральний аптечний склад" на користь Державного підприємства для постачання медичних установ “Укрмедпостач” 100 000 (сто тисяч) грн. пені, 200 000 (двісті тисяч) грн. штрафу та 12 000 (дванадцять) грн. витрат на оплату послуг адвоката. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Три-Центральний аптечний склад” в доход Державного бюджету України 3000 грн. державного мита та 108 грн. 64коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Три-Центральний аптечний склад” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2010 у справі №14/51-8/189 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача пеню в розмірі 7000,00 грн., а в іншій частині позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом 1-ї інстанції неправильно застосовані норми матеріального права. Зокрема, не взято до уваги наявність форс-мажорних обставин, які зумовили несвоєчасну поставку продукції, а при прийнятті рішення щодо зменшення розміру штрафних санкцій не взято до уваги тяжкий фінансовий стан відповідача, а також, що зобов’язання виконане відповідачем в повному обсязі, збитків у зв’язку з порушенням термінів поставки не наступило. Порушення умов Договору поставки № 138Т-2007 від 06.12.2007 року є винятковим випадком, умови всіх інших договорів виконувалися належним чином. Не заперечуючи факту несвоєчасної поставки товарів за вказаним договором, Відповідач не згоден з розміром штрафних санкцій, оскільки причиною несвоєчасної поставки окремих товарів були обставини непереборної сили. Відповідач просить з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір штрафних санкцій до 7000,00грн.

          Представник третьої особи надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду м. Києва без змін, а апеляційну скаргу Відповідача – без задоволення.

В судове засідання з’явився представник третьої особи. Представники позивача і відповідача в судове засідання не з’явились. Про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, в зв’язку з чим колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі за наявними матеріалами та без участі вказаних представників.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника третьої особи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2007 р. з метою виконання бюджетної програми “Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру” (Програма “Репродуктивне здоров’я нації за період до 2015 року”) КПКВ 2301400, КЕКВ 2110, Міністерство охорони здоров’я України та державне підприємство для постачання медичних установ “Укрмедпостач” уклали договір доручення № 12.01-08/10, яким позивачу доручено від імені та за рахунок третьої особи укласти договори на придбання обладнання згідно зі специфікаціями та передати товар третій особі за розпорядженнями останньої.

6 грудня 2007 року між ТОВ "Три-Центральний аптечний склад (постачальник), Міністерством охорони здоров’я України (замовник) та ДП “Укрмедпостач” (одержувач) було укладено договір поставки № 138Т-2007 (надалі - договір), відповідно до умов якого та рішення Постійного тендерного комітету (протокол № 55 від 22.11.2007 р.) постачальник зобов’язався поставити, замовник перерахувати на рахунок одержувача кошти, необхідні для виконання цього договору, у межах коштів, виділених з Державного бюджету, а одержувач –оплатити постачальнику та прийняти медичне обладнання (далі - обладнання), яке закуповується за кошти Державного бюджету, передбачені на фінансування видатків за бюджетною програмою “Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру” (Програма “Репродуктивне здоров’я нації за період до 2015 року”) КПКВ 2301400, КЕКВ 2110, згідно зі специфікацією, яка додається до цього договору (додаток № 1) і є його невід’ємною частиною.

Специфікація повинна містити найменування, повний перелік складу комплекту (одиниці обладнання), кількість комплектів в поставці, виробника, одиницю виміру, ціну (одного комплекту) та загальну вартість на умовах DDP- кінцевий пункт призначення (Інкотермс у редакції 2000 р.) (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 1.3 договору постачальник здійснює доставку обладнання до закладу охорони здоров’я згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України про розподіл обладнання та письмовою заявкою одержувача, проводить пусконалагоджувальні роботи, введення його в експлуатацію і навчання методам роботи з обладнанням медичного персоналу закладу охорони здоров’я на місці його подальшої експлуатації.

Загальна вартість обладнання, що постачається, визначається у специфікації, яка додається до цього договору. Загальна сума цього договору складає 18963000 грн. без ПДВ (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору одержувач здійснює попередню оплату обладнання постачальнику у розмірі 70 % вартості обладнання, яке постачається згідно зі специфікацією, після надходження бюджетних коштів від замовника на рахунок одержувача на ці цілі.

Сторонами за договором була укладена додаткова угода № 1 від 06.12.2007 р. до договору поставки № 138Т-2007 від 06.12.2007р., якою змінено:

- п. 3.1 договору та викладено його у наступній редакції: “одержувач здійснює попередню оплату обладнання постачальнику у розмірі 100% вартості обладнання, яке постачається згідно зі специфікацією, після надходження бюджетних коштів від замовника на рахунок одержувача”;

- п. 3.2 статті 3 договору “Умови та порядок розрахунків” виключити з договору поставки;

- Колонку “Строк поставки” у додатку у додатку № 3 “Графік поставки” викладено у редакції: “поставка здійснюється не більше 90 календарних днів з дня отримання 100% попередньої оплати згідно з письмовою заявкою від одержувача відповідно до отриманого розподілу від МОЗ України”.

Пунктом 5 вищезгаданої угоди передбачено, що всі інші умови договору не змінені цією угодою, залишаються чинними у попередній редакції і сторони підтверджують їх обов’язковість.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що термін поставки з дня зарахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника становить не більше, ніж 90 календарних днів.

Згідно з п. 5.1 договору приймання-передача обладнання по кількості проводиться відповідно до товаросупровідних документів та специфікацій по якості –відповідно до документів, що засвідчують його якість згідно з пунктом 6 договору, та згідно з методико-технічними вимогами, встановленими тендерною документацією.

Перелік зобов’язань, які покладено договором на постачальника, визначено пунктом 4.3 останнього. Зокрема, постачальник зобов’язаний здійснити поставку митно очищених товарів на умовах поставки DDP (Інкотермс-2000) згідно з графіком поставки та здійснити монтаж обладнання, провести пуско-налагоджувальні роботи та введення в експлуатацію обладнання у встановлений п. 4.1 термін. Виконання робіт підтверджується товаросупровідними документами та актами здачі-прийняття робіт з пусконаладки та введення в експлуатацію обладнання та навчання медичного персоналу, які підписуються представниками постачальника, закладу здоров’я та одержувача.

Зобов’язання постачальника щодо поставки обладнання вважаються виконаними у повному обсязі з моменту надання одержувачу всіх відповідно оформлених підтверджуючих документів, вказаних у п. п. 4.3, 4.4 договору, та підписання сторонами трьохстороннього акту виконаних робіт (п. 4.5).

Відповідно до п. 4.2 договору на момент підписання цього договору замовник надає одержувачу наказ щодо розподілу обладнання закладам охорони здоров'я. одержувач надає постачальнику письмову заявку на доставку обладнання після отримання наказу замовника щодо розподілу обладнання та проведення попередньої оплати.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач взяті на себе зобов’язання виконав, перерахувавши суму договору, яка складає 18963000,00 грн. на рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 243 від 18.12.2007 р.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, останній прострочив визначений умовами Договору термін поставки медичного обладнання.

Разом з тим, судом 1-ї інстанції правильно зроблено висновок, що розмір заявленої до стягнення пені позивачем значно завищено.

Виходячи з положень частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Беручи до уваги вищезазначені норми, суд першої інстанції зменшив розмір пені до 100 000,00 грн. та розмір штрафу до 200000,00 грн.

Разом з тим, відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що судом 1-ї інстанції не взято до уваги та не надано належної правової оцінки умовам договору поставки № 138Т-2007 від 06.12.2007, оскільки згідно специфікацій, які є невід’ємною частиною договору (п.1.1) постачальника зобов’язано поставити медичне обладнання саме Італійської компанії, на якій в період з 12.12.2007 по 25.03.2008 було зупинено роботи у зв’язку зі страйком робітників, що підтверджуються висновком Київської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини від 28.11.2008 № 1703-4/1234 та висновком від 06.02.2009 № 1703-4/74. А тому судом не враховано, що затримка в поставці медичного обладнання знаходилась поза контролем відповідача, і як тільки були усунуті вказані перешкоди, відповідач виконав взяті на себе договірні зобов’язання у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного суду вважає зазначені доводи відповідача обґрунтованими.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору; договір є обов’язковим для виконання сторін.

Позивач повністю виконав умови Договору від 06.12.07р. № 138Т-2007.

Відповідачем порушено вимоги п.п. 3.1, 4.1 Договору щодо строків поставки продукції.

Згідно п. 4.1 Договору Відповідач зобов’язаний був поставити зазначене обладнання впродовж 90 календарних днів з моменту передоплати. Оскільки грошові кошти за Договором були перераховані Відповідачу 18 грудня 2007 року, поставка обладнання повинна була здійснена до 18.03.2008 року.

Проте, в період з 12 грудня 2007 року по 25 березня 2008 року через страйк робітників та транспортних компаній Італії компанія “Ginever s.r.I” не працювала.

Згідно специфікацій, які є невідємною частиною договору (п. 1.1) постачальника зобов’язано поставити медичне обладнання саме італійської компанії «Ginever s.r.i».

Зазначені обставини – страйк робітників Італії та зупинка роботи компанії-виробника, - суд вважає обставинами непереборної сили, оскільки їх настання не могли передбачити сторони при укладанні договору, і вони не залежать від їх волі.

Про настання форс-мажорних обставин та затримку поставки товарів Відповідач попереджав Позивача листом від 28.03.2008р. №156/1.

Пунктами 10.1, 10.2 Договору передбачено, що жодна із сторін не несе відповідальності за невиконання будь-якого з положень цього Договору, якщо це невиконання є наслідком причин, що знаходяться поза контролем Сторони; настання обставин непереборної сили призупиняє дію Договору. Після усунення цих обставин термін дії договору автоматично продовжується.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що неналежне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

На підтвердження обставин непереборної сили відповідачем надано суду Висновок Київської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини від 06.02.2009 року №1703-4/74 та 28.11.2008 № 1703-4/1234, відповідно до яких через страйк робітників та транспортних компаній Італії компанія-виробник “Ginever s.r.I” не працювала в період з 12.12.2007 р. по 25.03.2008 р., а тому ці обставини є форс-мажорними за договором від 06.12.2007 р. №138Т-2007.

Даний Висновок суд вважає обґрунтованим, а тому визнає обставинами непереборної сили щодо затримки поставки інкубаторів для новонароджених виробництва компанія “Ginever s.r.I” страйк робітників Італії в період з 12.12.2007р. по 25.03.2008р. Відповідно до 10.2 Договору термін поставки зазначених виробів повинен бути продовженим на 105 днів.

На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що з урахуванням форс-мажорних обставин виконання зобов’язання по поставці інкубаторів для новонароджених виробництва компанія “Ginever s.r.I” повинно бути відстрочено на 105 днів, а сума штрафних санкцій щодо несвоєчасної поставки зазначених виробів повинна бути розрахована, виходячи зі строку поставки цих виробів –20 серпня 2008 року.

До вказаного висновку судова колегія дійшла з урахуванням частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, судова колегія погоджується з тим, що відповідачем було допущено прострочення поставки договірної продукції, однак на значно менший строк, ніж вказано у позові і не з вини відповідача, тому сума штрафних санкцій, які підлягають застосуванню згідно договору (п. 9.1), становить 7042,19 грн. пені та 14700,00 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 с т. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до п. 2.4 роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань” від 29.04.1994 р. № 02-5/293 вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Таким чином, суд вважає за можливе скористатися правом, передбаченим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України і застосувати норми ст. 233 Господарського кодексу України. Так, вказаними нормами законодавства встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання. Судом встановлено, що Відповідачем на даний час повністю виконано зобов’язання по договору та поставлено передбачене договором обладнання.

Несвоєчасним виконанням зобов’язань з боку Відповідача будь-яким іншим учасникам господарських відносин збитків не завдано.

При цьому, в разі задоволення позову в повному обсязі, товариство буде поставлено в надзвичайно скрутне становище, наслідком якого буде припинення підприємницької діяльності та банкрутство.

Крім того, на виконанні відповідача в даний час знаходяться договори, укладені в лютому 2009 року з Міністерством охорони здоров’я України та ДП “Укрвакцина” щодо поставки до медичних закладів України вакцини іноземного виробництва для профілактики туберкульозу, дифтерії та інших тяжких захворювань. Застосування надмірних штрафних санкцій може призвести до неможливості виконання Відповідачем своїх зобов’язань для реалізації Державних програм з імунопрофілактики, що в свою чергу негативно вплине на забезпечення здоров’я населення.

Судом також враховано, що в умовах економічної кризи та тяжкого фінансового становища відповідача застосування надмірно великих штрафних санкцій до позивача може призвести до погіршення соціального становища працівників ТОВ “Три-центральний аптечний склад” та можливого банкрутства підприємства.

З урахуванням викладеного, на підставі ч.2 ст.233 ГК України суд приходить до переконання, що вищенаведені обставини мають істотне значення та даний випадок є винятковим, а тому вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій: не застосовувати штраф (14700 грн.) за прострочення виконання зобов’язань та зменшити розмір пені до 7000,00 грн.

Виходячи зі ст. 84 Господарського процесуальною кодексу України в рішенні суду обов’язкового вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, які згідно зі ст. 44 цього ж кодексу складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-техніче забезпечення судового пронесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарською процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по оплаті послуг адвоката покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених вимог. Пропорційно розраховані суми державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судовою процесу стягуються в установленому порядку з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Три-Центральний аптечний склад” на рішення Господарського суду м. Києва у справі № 14/51-8/189 від 27.05.2010р. задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва у справі № 14/51-8/189 від 27.05.2010р. скасувати частково.

3. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Три-Центральний аптечний склад” (01142, м. Київ, вул. Ак. Кримського, 3; 03680, м.Київ, вул. Івана Лепсе, 8; код 24725736) на користь Державного підприємства для постачання медичних установ “Укрмедпостач” (02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29; код 04653147) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 7 000 (сім тисяч) грн. пені та 257 (двісті пятдесят сім) грн.79 коп. витрат на оплату послуг адвоката. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Три-центральний аптечний склад”(01142, м. Київ, вул. Ак. Кримського, 3; 03680, м.Київ, вул. Івана Лепсе, 8; код 24725736) в доход Державного бюджету України 70 (сімдесят) грн. 00 коп. державного мита та 2 (дві) грн. 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

4. Видачу наказів із зазначенням реквізитів сторін доручити господарському суду м.Києва.

5. Матеріали справи №14/51-8/189 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді