Постанова № 12326384, 13.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2010 № 13/482

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Зеленіна В.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

позивача не зявилися;

відповідача Чорній М.С.;

третя особа 1 - не зявилися;

третя особа 2 - не зявилися;

третя особа 3 - не зявилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.05.2010

у справі № 13/482 ( )

за позовом Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Кредо-Класик"

до ВАТ "Київгаз"

третя особа позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2

третя особа відповідача ОСОБА_4

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 37731,18 грн.

ВСТАНОВИВ :

Закрите акціонерне товариство «Кредо Класик» (далі - позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Київгаз» (далі відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 37731,18 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.11.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі 13/482.

В ході розгляду справи до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача були залучені - ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

24.11.2009 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог до 12741,18 грн., оскільки страховик відповідача задовольнив заявлені до відшкодування суми в межах ліміту страхового відшкодування та сплатив позивачу 24990,00 грн.

15.04.10 позивач уточнив позовні вимоги, розрахувавши частку вини як 20% ОСОБА_1 та 80% ОСОБА_4 та просив стягнути з відповідача 5194,94 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.05.2010 у справі № 13/482 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1421,83 грн. відшкодування шкоди в порядку регресу, державне мито у розмірі 14,22 грн. та 8,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В іншій частині позову відмовлено. Також стягнуто з позивача на користь Відкритого акціонерного товариства «Київгаз» 4415,88 грн., сплачених за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 20.05.2010 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 12741,18 грн. та понесені судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 20.05.2010 у справі № 13/482 залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2010 порушено апеляційне провадження у справі № 13/482.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив:

Між позивачем та ОСОБА_2 11.02.2009 укладено Договір добровільного страхування засобів наземного транспорту № 001088/666175/09 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі по тексту Договір страхування), обєктом якого є автомобіль Чері Амулет, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Зазначений транспортний засіб автомобіль Чері Амулет, державний номер НОМЕР_1. позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій, зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме, з Розгорнутої та первинної довідок ВДАІ з обслуговування Подільського району м. Києва, 18.06.2009 р. ВДАІ в м. Києві на перехресті вул. Костянтинівська та Юрківська сталося ДТП за участю автомобіля Чері Амулет, дн. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля ГАЗ, дн. НОМЕР_2, належного ВАТ «Київгаз», під керуванням водія ОСОБА_4. Внаслідок ДТП автомобіль під керування ОСОБА_1 отримав механічні ушкодження.

22.06.2009 позивач, керуючись умовами договору № 001088/666175/09 за заявою страхувальника виплатив страхове відшкодування у розмірі 38731,18 грн. враховуючи послуги евакуатора на суму 300,00 грн. (п/д №017490) за вирахуванням безумовної франшизи у розмірі 655,94 грн.

Розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи Звітом № 897 автотоварознавчого дослідження виготовленого ФОП ОСОБА_7 від 23.06.2009, вартість матеріального збитку, який завданий а/м Чері Амулет, дн НОМЕР_1, склала 38087,12 грн.

Згідно ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, що становлять 38731,18 грн. страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке ОСОБА_1, що одержав страхове відшкодування, мав до особи, відповідальної за завдані збитки.

З постанови Подільського районного суду м. Києва від 21.08.2009 у справі № 3-4893/2009 вбачається, що дорожньо-транспортна пригода відбулась саме внаслідок порушення водієм ОСОБА_4, п. 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Останнього визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується постановою Подільського районного суду м. Києва від 21.08.2009, та не заперечувалося відповідачем, гр. ОСОБА_4 перебував з відповідачем у трудових відносинах (працював водієм), та мав право на керуванням автомобілем ГАЗ, державний номер НОМЕР_2.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 визначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності або з інших підстав.

Пунктом 5 відповідної постанови зазначено, що відповідальність юридичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що особою відповідальною за шкоду спричинену внаслідок ДТП є саме відповідач, а зазначене ДТП сталося саме з вини гр. ОСОБА_4

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про пропорційну відповідальність гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, з огляду на ступень вини визначений експертним висновком, з наступних підстав.

Загальними підставами для накладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, є: настання шкоди; протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вина особи, яка заподіяла збитки.

Винність особи у дорожньо-транспортній пригоді встановлюється відповідно до правил КпАп України в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, що в даному випадку за характером порушення відповідно до ст. 221 КпАП мала б розглядатись районним судом.

За наслідками розгляду справи про адмінправопорушення, судом приймається постанова, якою встановлюється наявність в діях особи складу правопорушення (ст. 9 КоАП), та за наявності такого на особу накладається відповідне стягнення.

В силу ст. 124 Конституції України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Отже допустимим доказом винності особи у дорожньо-транспортній пригоді є відповідна постанова суду про притягнення до адміністративної відповідальності, що набрала чинності, а не висновок судової авто-технічної експертизи в якому експерт дійшов думки щодо невідповідності дій водія вимогам ПДР та перебування цієї невідповідність у причинному звязку з настанням ДТП.

За таких обставин висновок №12118/12119 судової авто-технічної експертизи виконаної експертами КНДІСЕ Суббота Ю.С та Шкляр Р.П., колегія суддів не приймає як допустимий доказ наявності діях водія а/м Чері ОСОБА_1 невідповідність вимогам п.12.3 ПДР та перебування цієї невідповідність у причинному звязку з настанням ДТП.

Як підтверджується пояснення позивача та не заперечується відповідачем, страховик останнього, ЗАТ «СК УСГ», в порядку ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 24990,00 грн. на користь позивача.

Невідшкодованими позивачу після зазначеної виплати залишились сума в розмірі 12741,18 грн.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Загальними підставами для накладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, є: настання шкоди; протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вина особи, яка заподіяла збитки.

Позивачем відповідно до зазначених вимог були надані належні докази на підтвердження факту настання страхового випадку, спричинення шкоди, наявності підстав для проведення страхової виплати, наявності вини відповідача та його працівника та причинного звязку між протиправною поведінкою останнього та понесенням позивачем витрат з відшкодування шкоди.

Відповідачем наведене належними та допустимими доказами не спростовано, підстав для звільнення від відповідальності за спричинену шкоду не доведено.

Разом з тим колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а позовні вимоги про стягнення 5194,94 грн. страхового відшкодування підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувавши рішення стягнути з відповідача 12741,18 грн.. Проте, скаржником залишено поза увагою, що згідно ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Предметом розгляду в суді першої інстанції за останньою заявою позивача про зменшення розміру позовних вимог, було стягнення страхового відшкодування в сумі саме 5194,94 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, судом першої інстанції були зясовані не в повному обсязі, а за таких обставин, рішення суду першої інстанції від 20.05.2010 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.99, 101 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 20.05.2010 скасувати та прийняти нове.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київгаз» (01103, м Київ, вул. Кіквідзе, 4-б, код ЄДРПОУ 03346331) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01034,м. Київ, вул. Рейтарська,37, код ЄДРПОУ 20033533) 5194,94 грн. (пять тисяч сто девяносто чотири гривні 94 коп.) у відшкодування шкоди в порядку регресу, 51,95 грн. (пятдесят одну гривню 95 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київгаз» (01103, м Київ, вул. Кіквідзе, 4-б, код ЄДРПОУ 03346331) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01034,м. Київ, вул. Рейтарська,37, код ЄДРПОУ 20033533) 25,98 грн. (двадцять пять гривень 98 коп.) витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови суду доручити господарському суду м. Києва.

5. Матеріали справи № 13/482 повернути до господарського суду м. Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам та третім особам.

Головуючий суддя

Судді