Постанова № 12326277, 14.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2010                                                                                           № 8/88

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Кобець О.В. – представник, дов. б/н від 16.06.2010р.

від відповідача - не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належно;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

на рішення Господарського суду м.Києва від 04.08.2010

у справі № 8/88 ( .....)

за позовом                               Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтершляхбуд"

про                                                   стягнення 737 357, 91 грн

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтершляхбуд» (надалі відповідач) 255997,13 грн. заборгованості за простроченими процентами, нарахованими за період з 19.12.2009р. по 13.07.2010р. за кредитним договором № 9 від 20.12.2007 року, укладеного між позивачем – кредитором та відповідачем - позичальником. На зазначену заборгованість, на підставі п. 4.3 Договору, відповідачеві нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 244480,50 грн. (за період з 26.12.2009р. по 25.06.2010р.) та пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 22137,05 грн. (за період з 19.12.2009р. по 13.07.2010р.). А також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховане 125734,30 грн. - інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту (за період з 26.12.2009р. по 13.07.2010р.) та 8015,26 грн. - інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату процентів (за період з 19.12.2009р. по 13.07.2010р.) (з урахування заяви про збільшення позовних вимог від 29.07.2010р.).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2010 року у даній справі позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 255997,13 грн. заборгованості за простроченими процентами, з огляду на встановлення факту невиконання з боку відповідача своїх зобов’язань щодо повернення у встановлений строк кредиту у повній сумі та процентів. В задоволенні позову в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту, пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасну сплату процентів позову було відмовлено. Рішення суду обґрунтоване приписами Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» з огляду на те, що нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України не здійснюється до 01 січня 2012 року.

Відповідач – Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» не погоджуючись із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2010 року у даній справі просить його скасувати в частині відмовив задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та інфляційних нарахувань та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- заявник апеляційної скарги наголошує на порушенні судом І інстанції вимог матеріального права, а саме: судом невірно застосовано норми Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» та безпідставно відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та інфляційних нарахувань;

- при цьому, апелянт посилаючись на приписи ч. 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі № 12/38 було встановлено, що позивач має право стягувати пеню та інфляційні нарахування за Кредитним договором № 9 від 20.12.2007р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2010 року було прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до провадження та призначено розгляд справи на 14.09.2010р.

У судовому засіданні 14.09.2010 року присутній представник позивача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 301107), причини неявки суду невідомі.

Враховуючи наявність в матеріалах справи мотивованої апеляційної скарги та у зв’язку із тим, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття судового рішення, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.12.2007 року між позивачем (кредитором) та відповідачем (позичальником) було укладено кредитний договір №9, за умовами якого позивач зобов’язується надати відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 10 000 000грн., на умовах визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору, а відповідач зобов'язався погашати кредит в строки, встановлені графіком зниження ліміту за кредитом, що є Додатком № 1 до кредитного договору, з кінцевим терміном погашення кредиту до 13.12.2010р. та сплачувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі 16.5% річних. Додатковою угодою № 09 від 20.05.2008р. сторони за взаємною домовленістю збільшили розмір процентів за користування кредитом до 19% річних.

В наступному, Додатковою угодою № 26 від 15.10.2008р. сторони погодили, що за користування траншем кредиту у розмірі 690 200грн., наданому на підставі цієї додаткової угоди, відповідач сплачує 26% річних. Згідно Додаткової угоди № 27 від 20.10.08р. до кредитного договору № 9 сторони встановили, що за користування траншем кредиту в сумі 512 800грн. проценти сплачуються в розмірі 26% річних.

Згідно п. 2.8.2 кредитного договору нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день настання терміну остаточного повернення кредиту, зазначеного у п. 1.1.2. цього договору, а у випадку, якщо позичальник не поверне загальну заборгованість за кредитом в такий день - то нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення загальної заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 2.7 кредитного договору проценти за користування кредитом/ траншем нараховуються банком наступним чином: проценти за користування траншем нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення траншу (в тому числі і за період прострочення погашення траншу). Проценти за користування траншем нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно п. 1.1.3. цього договору. Проценти за користування траншем нараховуються щомісячно за поточний календарний місяць. Проценти за користування траншем нараховуються на суму щоденного фактичного залишку заборгованості за траншем. Проценти за користування траншем нараховуються виходячи із умов, що до розрахунку приймається календарна кількість днів в році та календарна кількість днів у місяці. Проценти за користуванням траншем нараховуються у валюті кредиту.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2010р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2010р. у справи № 12/38, було встановлено факт надання позивачем відповідачу кредиту у розмірі та у спосіб, встановлений кредитним договором № 9 від 20.12.2007р. та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за цим договором, що призвело до виникнення у відповідача обов'язку достроково повернути отримані кредитні кошти та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача було 2 409 162,63 грн. кредитних коштів, 99072,68 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом (за період з 01.09.2009р. по 18.12.2009р.), 25053,35грн. пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом (за період з 18.06.2009р. по 18.12.2009р.), 751,88 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів (за період з 06.10.2009р. по 18.12.2009р.)

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідач власні зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту не виконав та не повернув кредит в строк, встановлений вимогою позивача, тобто до 25.12.2009 року.

Наведені обставини слугували підставою для нарахування позивачем процентів за користування кредитом за період з 19.12.2009р. по 13.07.2010р. у розмірі 255997,13 грн.

При цьому, слід зауважити наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статей 1048 та 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором. Проценти, які підлягають сплаті за позикою, виплачуються щомісяця до дня повернення позики, якщо інше не передбачено договором.

Доказів на підтвердження факту повернення відповідачем в добровільному порядку кредитних коштів, отриманих на підставі кредитного договору № 9 від 20.12.2007р., як і доказів сплати нарахованих за період з 19.12.09р. по 13.07.10р. процентів за користування кредитом, відповідачем надано не було.

Наведені обставини визнаються апеляційною інстанцією доведеними та не заперечувались і з боку відповідача.

З огляду на викладені обставини та зважаючи на доведеність факту несплати відповідачем протягом строку фактичного користування кредитними коштами процентів у розмірі 255997,13 грн., апеляційна інстанція погоджується з висновками, викладеними у рішенні суду першої інстанції щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 255997,13 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом.

Разом з тим, апеляційна інстанція визнає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 244480,50 грн. (за період з 26.12.2009р. по 25.06.2010р.), а також 125734,30 грн. - інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту (за період з 26.12.2009р. по 13.07.2010р.) та 8015,26 грн. - інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату процентів (за період з 19.12.2009р. по 13.07.2010р.) з огляду на вимоги п. 4 статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

Пунктом 4 статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» передбачено, що забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, на строк дії цієї статті не здійснюється.

Зі змісту згаданого п. 4 статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» вбачається, що приписи згаданого Закону стосуються нарахування та виплати забудовником штрафних санкцій, передбачених саме договорами, результатом яких є передача замовником завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, а кредитний договір до таких договорів не відноситься, і як наслідок, положення згаданого Закону не можуть розглядатись в якості підстави для звільнення відповідача від виплати пені та інфляційних нарахувань.

Так, як вбачається з умов кредитного договору позивач зобов’язався надати відповідачу кредит на будівництво каркасного-монолітного житлового будинку, а відповідач - повернути надані кредитні кошти та сплатити проценти по ним.

При цьому, апеляційна колегія зауважує, що право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про те, що стягнення пені та інфляційних нарахувань є безпідставним в силу прямої заборони, яка діє до 01.01.2012 року, визнаються апеляційною інстанцією помилковими.

Згідно вимог статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546 та статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до вимог ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи наведене та п. 4.3 кредитного договору, яким передбачена відповідальність позичальника за порушення строку повернення кредиту та сплати процентів за кредит, а саме: у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених Договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в пункті 1.1.3. Договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 244480,50 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 26.12.2009р. по 25.06.2010р. та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 22137,05 грн. (за період з 19.12.2009р. по 13.07.2010р.), є правомірними, розмір та строки нарахування обґрунтованими.

Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.6 Кредитного договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за цим Договором, він зобов'язується на вимогу кредитодавця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення та подвійну процентну ставку за цим договором на суму боргу за реквізитами та у день, вказаний кредитодавцем.

Зважаючи на викладене та враховуючи приписи чинного законодавства, за умови встановлення факту прострочення з боку відповідача зобов’язання щодо погашення кредиту та сплати процентів, апеляційна інстанція визнає правомірними позовні вимоги ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про стягнення з відповідача 125734,30 грн. - інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту (за період з 26.12.2009р. по 13.07.2010р.) та 8015,26 грн. - інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату процентів (за період з 19.12.2009р. по 13.07.2010р.). При цьому, перевіривши поданий позивачем розрахунок, апеляційна інстанція дійшла висновку, що розмір та період нарахування сум інфляційних втрат є обґрунтованим та правильним.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції є помилковим, оскільки місцевий господарський суд дійшов неправильних висновків щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 244480,50 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 22137,05 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 125734,30 грн. - інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту та 8015,26 грн. - інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату процентів.

І відповідно, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни рішення Господарського суду Чернігівської області 04.08.2010 року у даній справі на підставі статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку із задоволенням вимог апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог згідно статті 44, частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» задовольнити повністю.

2.          Рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2010р. у справі №8/88 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Позовні вимоги задовольнити повністю.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтершляхбуд» (м. Чернігів, вул. М.Коцюбинське шосе, 3, код ЄДРПОУ 30648079) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (м. Київ, вул. Зоологічна, 5, код ЄДРПОУ 19017842) 255997 ( двісті п’ятдесят п’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто сім) грн. 13 коп. заборгованості по процентах, 244480 (двісті сорок чотири тисячі чотириста вісімдесят) грн. 50 коп. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 22137 (двадцять дві тисячі сто тридцять сім) грн. 05 коп. - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 125734 (сто двадцять п’ять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 30 коп. - інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту та 8015 (вісім тисяч п'ятнадцять) грн. 26 коп. - інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату процентів, 7 373 (сім тисяч триста сімдесят три) грн. 58 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2001 (дві тисячі одна) грн. 84 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.)

4.          Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

5.          Справу №8/88 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

16.09.10 (відправлено)