Постанова № 12326271, 14.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2010 № 53/282

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Баранця О.М.

суддів: Чорної Л.В.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Бєляєва О.В.;

від відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_3

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.06.2010

у справі № 53/282 ( .....)

за позовом ТОВ "Цифротех"

до Фізична особа - підприємець ОСОБА_3

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 393655,28 грн.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду м. Києва заявлено позов про стягнення з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 заборгованості за договором поставки № 07/0104-2 від 04.01.2007 року в розмірі 393655,28 грн. основного боргу.

Рішенням господарського суду Києва від 21.06.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (02156, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Цифротех” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Юдіна, 6; код ЄДРПОУ 33164534) 346069 (триста сорок шість тисяч шістдесят девять) грн. 84 коп. основного боргу, 3460 (три тисячі чотириста шістдесят) грн. 70 коп. витрат по сплаті державного мита та 97 (девяносто сім) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Цифротех” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Юдіна, 6; код ЄДРПОУ 33164534, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (02156, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1195 (одна тисяча сто девяносто пять) грн. 09 коп. витрат за проведення експертизи. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 21.06.2010 року в справі № 53/282 та прийняти нове рішення, яким в повному обсязі відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Цифротех" в задоволенні його позовних вимог щодо стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 заборгованості по Договору поставки від 04.01.2007 року № 01/0104-2 в сумі 418 556,29 грн..

В апеляційній скарзі зазначається, що під час останнього судового засідання з'ясувалось, що на оригіналах видаткових накладних, які Позивач надавав для огляду в судовому засіданні, містяться підписи невстановленої особи, яка нібито здійснювала відпуск товару уповноваженим особам Відповідача. Також, суд першої інстанції не надав ніякої оцінки невідповідності копій документів, доданих Позивачем до позову, їх оригіналам.

Таким чином, фактично господарський суд м. Києва прийняв рішення, спираючись на інші документи, ніж знаходяться в матеріалах справи та не з'ясував причини розбіжності у наданих Позивачем документах, хоча це має значення для справи, оскільки підпис уповноваженої особи Позивача з'явився на видаткових накладних після порушення провадження в справі і достеменно стверджувати про те, що невстановлена особа, підпис якої міститься на видаткових накладних та особа, яка була уповноважена Позивачем в період дії Договору поставки на видачу товару відповідачу - одна й та сама, - неможливо.

Крім того, факт фальсифікації видаткових накладних в цій справі вже підтверджувався Висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 6289 від 26.02.2010 року, складеного за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Матеріалами справи також не доведено, що особа, яка видала довіреність від 10.08.2007 року на отримання товару від Позивача, і особа, якій Позивач нібито відпускав товар - одна й та ж сама. Так, довіреність від 10.08.2007 року на отримання товару від ТОВ "Цифротех" видана СПД «ОСОБА_4», АДРЕСА_2, код НОМЕР_1. У видаткових накладних, наданих Позивачем, одержувачем товару є підприємство "Барчук-Эпицентр СПД", м. Київ, вул. Мілютенка, 11-А, кв. 157, при цьому не зазначено ні ідентифікаційний код, ні ініціали зазначеної особи. Незважаючи на це, господарський суд м. Києва не прийняв зазначені факти до уваги під час винесення рішення

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2010 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Представником позивача подано заперечення на апеляційну скаргу, в якій останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.01.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 07/0104-2, відповідно до п. 1.1 якого постачальник (позивач) зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві (відповідач) термінали мобільних телефонів, цифрову фототехніку та аксесуари в асортименті, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму, згідно з умовами цього Договору.

04.01.2007 року сторони у справі уклали Додаткову угоду № 1 до договору, в якій Сторони за обопільною згодою вирішили розділ 3 «Ціна і порядок розрахунків» пункт 3.3. вищезазначеного договору змінити і викласти в наступній редакції: п 3.3. «Постачальник надає Покупцю відстрочення по оплаті за поставлений Товар, визначений в п. 1.1. договору, на загальну суму до сто п'ятдесят п'ять тисяч (155000) грн.; п. 3.3.1. «Відстрочення по оплаті за поставлений Товар надається Покупцю за наступних умов:

А) на термінали мобільного зв'язку - строком на двадцять (20) календарних днів, з дати передачі Товару по накладній на відвантажену партію;

Б) на цифрову техніку - строком на двадцять (20) календарних днів, з дати передачі Товару накладній на відвантажену партію;

В) на аксесуари до терміналів мобільного зв'язку та цифрової техніки - строком на двадцять (20) календарних днів з дати передачі Товару по накладній на відвантажену партію;

Також підрозділ 2.2. «Строки, умови та порядок переданий Товару» доповнено пунктом 2.2.8. і викладено в такій редакції: 2.2.8. «Товар може бути переданий Постачальником Покупцю кількома партіями, при умові, що поточна сумарна вартість неоплаченого Товару не перевищує суми, визначеної п. 3.3. Договору».

Розділ 5 «Відповідальність сторін» доповнити пунктами 5.4. та 5.5. і викласти їх в наступній редакції: «У випадку порушення зі сторони Покупця умов здійснення розрахунків, передбачених п. 3.3., Постачальник має право припинити поставку Товарів за цим Договором і вимагати від Покупця повної попередньої оплати Товару на підставі виставлених рахунків. Передбачений цим пунктом порядок здійснення розрахунків, застосовується Постачальником до моменту повного погашення Покупцем заборгованості за поставлений Товар, а в разі відсутності заборгованості - до моменту, коли будуть виконані вимоги п. 5.5. Договору.» «За несвоєчасну оплату Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5 % віл суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.» Всі інші пункти договору залишено без змін. Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 509 Цивільного Кодексу України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів даної справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, на підтвердження поставки продукції відповідачу на суму 418566,29 грн., позивач надав належним чином завірені копії видаткових накладних наявних в матеріалах справи: № 2989769 від 13.08.2007 р., № 2989792 від 13.08.2007 р., № 3072738 від 12.10.2007 р., № 3065897 від 10.09.2007 р., № 3059003 від 07.09.2007 р., № 2995160 від 15.08.2007 р., № 3009359 від 20.08.2007 р., № 3018105 від 23.08.2007 р., № 3069394 від 11.09.2007 р., № 3072734 від 12.09.2007 р., № 3193657 від 22.10.2007 р., № 3206368 від 26.10.2007 р., № 2995533 від 15.08.0007 р., № 3039398 від 31.08.2007 р., № 039395 від 31.08.2007 р., № 3030236 від 28.08.2007 р., № 3047362 від 03.09.2007 р., № 3047414 від 03.09.2007 р., № 3039382 від 31.08.2007 р., № 3178397 від 17.10.2007 р., № 3039388 від 31.08.2007 р., № 3156822 від 10.10.2007 р., № 3075815 від 13.09.2007 р., № 3153491 від 09.10.2007 р., № 3150432 від 08.10.2007 р., № 3141259 від 05.10.2007 р., № 3135254 від 03.10.2007 р., № 3128835 від 01.10.2007 р., № 3116615 від 27.09.2007 р., № 3116623 від 27.09.2007 р., № 3110342 від 25.09.2007 р., № 3110343 від 25.09.2007 р., № 3050304 від 04.09.2007 р., № 3036439 від 30.08.2007 р., № 3001429 від 17.08.2007 р., № 3001436 від 17.08.2007 р.

На отримання товарно-матеріальних цінностей зі сторони відповідача було надано Довіреність від 10.08.2007 року. Довіреність від 10.08.2007 року посвідчувала той факт, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 являються співробітниками СПД ОСОБА_3 та мають право на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Для зясування того, що Довіреність від 10.08.2007 року видавалася та підписувалася саме особою відповідача та зясування того, що договір № 07/0104-2 від 04.01.2007 року та Додаткову угоду № 1 до договору з боку відповідача підписано особою відповідача, судом першої інстанції було призначено судову почеркознавчу експертизу.

Колегія суддів, ознайомившись з висновком судового експерта, цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що висновком експертизи, підтверджено отримання товару відповідачем на суму 346069,84 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору оплата партії товару здійснюється на умовах попередньої оплати, одноразово, у розмірі 100% вартості партії товару.

П. 1 Додаткової угоди № 1 до договору змінено порядок розрахунків, а саме зазначено, що постачальник надає покупцю відстрочення по оплаті за поставлений товар, визначений в п. 1.1 договору, на загальну суму 155000,00 грн.: відстрочення по оплаті за поставлений товар надається покупцю за наступних умов: на термінали мобільного звязку строком на 20 календарних днів, з дати передачі товару по накладній на відвантажену партію; на цифрову техніку строком на 20 календарних днів, з дати передачі товару по накладній на відвантажену партію; на аксесуари до терміналів мобільного звязку та цифрової техніки строком 20 календарних днів з дати передачі товару по накладній на відвантажену партію.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи також вбачається, що між сторонами у справі було підписано та скріплено печатками графік погашення заборгованості СПД ОСОБА_3 перед ТОВ “Цифротек” від 21.04.2008 року. Згідно графіку погашення заборгованості СПД ОСОБА_3 перед ТОВ “Цифротек” від 21.04.2008 року, кінцевий строк оплати заборгованості 12.10.2008 року. Проте, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, відповідач не виконав свої грошові зобовязання належним чином, у встановлений строк не здійснив розрахунок в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в оспорюваній сумі, наявність якої підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене, судом першої інстанції достовірно встановлено факт порушення відповідачем свого обовязку щодо належного виконання зобовязань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу задовольняється частково в розмірі 346069,84 грн. основного боргу. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого та цілком законного висновку про задоволення позовної вимоги щодо стягнення основного боргу лише в частині заявленого позивачем, у звязку з висновком судової почеркознавчої експертизи, якою було встановлено, що відповідач отримав від позивача товар по видатковим накладним, залученим до матеріалів справи, лише на суму в розмірі 346069,84 грн.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витати за розгляд апеляційної скарги у звязку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року у справі № 53/282 залишити без змін, а апеляційну без задоволення.

2. Справу № 53/282 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя

Судді Чорна Л.В.

15.09.10 (відправлено)