Постанова № 12326270, 14.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2010                                                                                           № 7/209

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Чорної Л.В.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Марковська В.В.;

від відповідача – Худенко А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київський міський пологовий будинок № 2

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.06.2010

у справі № 7/209 ( )

за позовом                               АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   Київський міський пологовий будинок № 2

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення заборгованості - 271544,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Київського міського пологового будинку № 2 про стягнення 271544,85 грн.

07.06.2010 представник відповідача надав докази часткової сплати суми основного боргу в розмірі 89500, 00 грн., в частині стягнення штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційної складової боргу просив відмовити.

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.06.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Київського міського пологового будинку № 2 (04074, м. Київ, вул. Мостицька, 11, код ЄДРПОУ 05496780) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) – 128466 (сто двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 44 коп. –боргу, 1000 (одна тисяча) грн. – пені, 29 173 (двадцять дев’ять тисяч сто сімдесят три) грн. 31 коп. –індексу інфляції, 6157 (шість тисяч сто п’ятдесят сім) грн. 99 коп. –3 % річних, 2715 (дві тисячі сімсот п'ятнадцять) грн. 45 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Київський міський пологовий будинок № 2 подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення господарського суду м. Києва від 07.16.2010 року частково та прийняти нове, яким відмовити позивачу в частині стягнення пені, інфляційних витрат та 3 % річних від простроченої суми, загальна сума яких становить 36331,30 грн. та зменшити суму державного мита, що підлягає стягненню з відповідача до 1656,22 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, Представник відповідача надав у судове засідання обґрунтоване клопотання з проханням не стягувати з пологового будинку пеню, інфляційні втрати та 3 % річних від простроченої суми. Проте, господарський суд задовольнив дане клопотання лише частково, зменшивши розмір пені до 1000 грн.

Київський міський пологовий будинок № 2 є бюджетною установою та фінансується виключно за рахунок видатків з місцевого бюджету. Кошторисом пологового будинку не передбачені видатки на погашення пені, інфляційних втрат, 3 % річних від простроченої суми, загальна сума яких становить 36 331, 30 грн. Платні послуги чи будь-які інші джерела надходжень в пологовому будинку відсутні. Оскільки, кошторисом видатків пологового будинку не передбачені кошти на покриття пені, інфляційних втрат, 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 49 ПІК України: Державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено державне мито у розмірі 2715,45 грн. Господарським судом задоволено позов частково, а саме: в частині стягнення основного боргу - у розмірі 128 466,44 коп. Таким чином, Господарським судом прийнято рішення згідно якого з відповідача зайво стягнуто держмито у розмірі 1059,23 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2010 року апеляційну скаргу Київського міського пологового будинку № 2 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 7/209.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як було вірно встановлено під час судового розгляду в суді І інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.01.2002 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії № 8714 о/3408714 (далі - договір).

Згідно п.1. договору, позивач постачає відповідачу електричну енергію, а останній зобов'язується оплачувати використану енергію своєчасно та в повному обсязі.

Згідно п. 4.2 договору для визначення величини використаної електроенергії відповідач знімає та надає за установленою формою позивачу показання розрахункових електролічильників відповідно до Додатку № 4 до Договору.

Як вбачається з п. 1 додатку 13а до договору відповідач зобов'язався щомісячно направляти свого представника до позивача, для надання звіту за використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період, та отримання розрахункових документів, які видаються на основі наданих звітів про використану електричну енергію за розрахунковий період з зазначенням дати надання звіту та дати отримання рахунку на сплату (акт приймання-передачі товарної продукції, рахунок-фактура). Крім цього, відповідач надає завірений акт звіряння розрахунків за попередній період.

Порядок розрахунків за використану електричну енергію визначений додатком № 13-а до договору, відповідно до якого сума оплати за використану електричну енергію визначається у відповідності з очікуваним споживанням електроенергії в наступному розрахунковому періоді з урахуванням сальдо розрахунків за минулий розрахунковий період і є передоплатою.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобов’язаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, звітами про використану електричну енергію за період з 01.11.2007 по 01.03.2010, довідкою про надходження коштів за спожиту електроенергію, стверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом указаного періоду електричної енергії вартістю 834 604,23 грн., а також оплати відповідачем спожитої електричної енергії у розмірі 706 137,79 грн.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, та цілком підтримується колегією суддів, відповідачем доказів належної оплати за договором у згаданий період в розмірі 128466,44 грн. не надано, проте як вбачається з матеріалів справи відповідачем основний борг в розмірі 28600,00 грн. був погашений лише 20.05.2010 року, тобто після порушення провадження в даній справі, тому провадження у справі № 7/209 в частині стягнення 28600,00 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню, у зв’язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Разом з тим, відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України розмір неустойки може бути зменшено рішенням суду, якщо він явно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду про зменшення пені до 1000,00 грн., а також стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 29173,31 грн. та 6157,99 грн. 3 % річних.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги судом були задоволені частково, тому стягненню з відповідача підлягає державне мито в розмірі 1648,01 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 143,23 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2010 року у справі № 7/209 змінити та викласти в наступній редакції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Київського міського пологового будинку № 2(04074, м. Київ, вул. Мостицька, 11, код ЄДРПОУ 05496780) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) –128466 (сто двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 44 коп. –боргу, 1000 (одна тисяча) грн. –пені, 29 173 (двадцять дев’ять тисяч сто сімдесят три) грн. 31 коп. –індексу інфляції, 6 157 (шість тисяч сто п’ятдесят сім) грн. 99 коп. –3 % річних, 1648 (одну тисячу шістсот сорок вісім) грн. 01 коп. –державного мита, 143 (сто сорок три) грн. 23 коп.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі № 7/209 в частині стягнення основного боргу в розмірі 28600,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

2. Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.

3. Справу №7/209 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

15.09.10 (відправлено)